Справа № 444/2150/26
Провадження № 4-с/444/7/2026
21 травня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Оприск З. Л.
секретар судового засідання Будзан Н.В.
за участі скаржника ОСОБА_1
представника органу державної виконавчої служби Синицька Р.В.
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
Скаржник звернувся до суду із даною скаргою 12.05.2026 року.
Скаргу скаржник мотивувала наступним. На її банківський рахунок у АТ КБ «Приватбанк» надійшли соціальні виплати при народженні дитини у сумі 50000,00 грн., які відповідно до закону не підлягають арешту та стягненню. Незважаючи на це, рахунок перебуває під арештом, у зв'язку з чим вона не має можливості користуватися соціальними коштами, призначеними дитині. Нею було направлено заяву до Жовківського відділу державної виконавчої служби про зняття арешту та надано підтвердження з банку про те, що на рахунок надходять соціальні виплати. Однак виконавець відмовляється знімати арешт з рахунку та повідомляє про необхідність часткової сплати боргу як умови для часткового розблокування рахунку. Просила визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною; зобов'язати виконавця зняти арешт з рахунку, на який надходять соціальні виплати; зобов'язати виконавця усунути порушення її прав та прав дитини.
Представник Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав відзив на скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні скарги повністю.
Скаржник в судовому засіданні свою скаргу підтримала та просила задовольнити.
Представник Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українив судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог скарги. Пояснила, що арешт було накладено на рахунки скаржниці правомірно, коли виконавчі провадження щодо неї були відкриті. Зараз виконавчі провадження закриті невиконаними. Зняти арешт з майна скаржниці законно виконавець зможе лише у тому випадку, якщо вона оплатить один зі штрафів, наприклад, штраф в розмірі 1700,00 грн.
У судовому засіданні було досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази та встановлено наступне.
У Жовківському відділі державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління юстиції України перебували виконавчі провадження:
-№ 61697799 щодо виконання виконавчого листа № 444/1529/19 виданого 09.07.2019 року Жовківським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в сумі 10 200,00 грн. та судового збору - 384,20 грн.;
-№ 63345001 щодо виконання виконавчого листа № 444/1529/19 виданого 12.05.2020 року Жовківським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в сумі 20 400,00 грн. та судового збору - 420,40 грн.;
-№ 70566906 щодо виконання постанови № 808151 виданої 05.10.2022 року Відділом поліції №2 (м.Жовква) Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в сумі 1700,00 грн.;
-№ 72078119 щодо виконання постанови № 1000574 виданої 20.03.2023 року Відділом поліції №2 (м.Жовква) Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в сумі 1700,00 грн.
Вказане підтверджується копіями постанов про повернення виконавчого документу стягувачу від 31.05.2020 року, 28.12.2021 року, 26.02.2023 року, 30.09.2023 року.
У виконавчому провадженні № 61697799 державним виконавцем Бакум Н.М. винесено постанову про арешт коштів боржника 31.05.2020 р., у виконавчому провадженні 63345001 державним виконавцем Бакум Н.М. винесено постанову про арешт коштів боржника 28.12.2021 р., у виконавчому провадженні 63345001 заступником начальника відділу Синицькою Р.В. винесено постанову про арешт коштів боржника 26.02.2023 р., у виконавчому провадженні 72078119 начальником відділу Синицькою Р.В. винесено постанову про арешт коштів боржника 30.09.2023р., що підтверджується копіями постанов про арешт коштів боржника. Арешт коштів ОСОБА_1 проводився в загальному щодо всіх коштів на рахунках у будь-яких банківських установах.
З довідки АТ КБ «Приватбанк» № ЗО867QF5S09ІD3Н від 07.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 станом на 07.05.2026 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує соціальні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
З копії виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на рахунок НОМЕР_2 06.05.2026 року надійшло 50000,00 грн. соціальних виплат. Дата відкриття рахунку - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом в судовому засіданні також було досліджено лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12.05.2026 року.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України від “Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VІІІ, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року.
Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VІІІ визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VІІІ про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VІІІ).
Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 61697799 державним виконавцем Бакум Н.М. винесено постанову про арешт коштів боржника 31.05.2020 р., у виконавчому провадженні 63345001 державним виконавцем Бакум Н.М. винесено постанову про арешт коштів боржника 28.12.2021 р., у виконавчому провадженні 63345001 заступником начальника відділу Синицькою Р.В. винесено постанову про арешт коштів боржника 26.02.2023 р., у виконавчому провадженні 72078119 начальником відділу Синицькою Р.В. винесено постанову про арешт коштів боржника 30.09.2023р., що підтверджується копіями постанов про арешт коштів боржника. Арешт коштів ОСОБА_1 проводився в загальному щодо всіх коштів на рахунках у будь-яких банківських установах та такий було накладено законно.
Також суд звертає увагу, що усі постанови про арешт коштів боржника були винесені ще до відкриття рахунку, про зняття арешту з якого просить скаржник.
Законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-13акону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-13акону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 3акону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).
Судом встановлено, що державними виконавцями у відповідності до вимог пункту другого частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження» (далі-Закону) винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувану, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Державним виконавцем вказано, що станом на сьогоднішній день у ВДВС відсутні відомості про оплату боржником вищевказаних заборгованостей в повному обсязі.
Суд звертає увагу на те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до вимог пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо: судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням; при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно па виконання не пред'явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає); арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України “Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася у Відділ із письмовою заявою від 02.05.2026 р. з вимогою зняти арешт з рахунку. До заяви позивачка долучила довідку АТ КБ «ПриватБанк» про те, що картковий рахунок призначений для отримання соціальної виплати, проте не містить посилання, що даний рахунок має спеціальний режим використання. Тобто на цей рахунок можуть надходити кошти, які мають інший статус. Також в даній довідці банком не вказано, що наявні на рахунку кошти, належать до тих видів виплат, що визначені ч. 1 ст. 73 Закону України “Про виконавче провадження» такими, стягнення на які звернено не може бути. Вказаний рахунок відкритий після завершення вище вказаних виконавчих проваджень.
Суд звертає увагу на те, що у відповідності до статі 52 Закону України «Про виконавче провадження» саме банк повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх облікування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання.
У постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок, що "…державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, судом встановлено, що у Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні правові підстави для винесення постанови про зняття арешту з коштів.
Будь-яких інших порушень прав скаржника чи фактів того, що оскаржувана бездіяльність була вчинена не відповідно до закону, не в межах повноважень державного виконавця судом встановлено не було.
За таких обставин, враховуючи те, що судом встановлено, що рішення та дії були прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, у задоволенні скарги потрібно відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 452 ЦПК України покладати судові витрати на орган державної виконавчої служби не потрібно.
Керуючись ст.447 ЦПК України, ст. 37, 52, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд
постановив:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українивідмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається Львівському апеляційному суду.
Головуючий Оприск З. Л.