Справа №443/1769/25
Провадження №2/443/95/26
іменем України
22 травня 2026 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю:
секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
представника позивача - адвоката Мамчак В.І.,
представника відповідача - адвоката Гивеля В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : квартиру загальною площею 51,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1551742926215; транспортний засіб FORD EDGE, об'єм двигуна 1999 куб.см., 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;
визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину вказаної квартири та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість компенсації на частини квартири у сумі 529 300,00 грн.;
визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину вказаного транспортного засобу та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість компенсації на частини транспортного засобу у сумі 320 965,00 грн.;
Позов обґрунтовує тим, що 22.08.2015 між позивачем та відповідачем укладено шлюб, у якому в них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жидичівського районного суду Львівської області від 21.07.2025 шлюб між ними розірвано.
За час перебування у шлюбі сторони набули майно, що є спільною сумісною власністю, а саме: квартиру загальною площею 51,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1551742926215; та транспортний засіб FORD EDGE, об'єм двигуна 1999 куб.см., 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Автомобіль та квартира перебувають у власності та користуванні відповідачки. Вона користується автомобілем та проживає у квартирі. З огляду на це, позивач просить стягнути з неї на його користь грошову компенсацію, що становить частку у праві спільної сумісної власності подружжя. На сьогоднішній день сторони разом не проживають, згоди про добровільний поділ нерухомого майна між ними не досягнуто.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 15.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
03.11.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за частину житлової квартир, загальною площею 51,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортного засобу FORD EDGE, об'єм двигуна 1999 куб.см., 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Відзив мотивує тим, що перебуваючи у шлюбі, відповідач не мала можливості працювати, що обумовлювалось волею позивача, який наполягав на тому щоб відповідач перебувала вдома займаючись веденням домашнього господарства та здійснювала догляд за спільною дитино, та дитиною позивача від першого шлюбу. Така позиція позивача щодо виконання сімейних обов'язків відповідачем призвела до повної матеріальної залежності останньої від позивача, у зв'язку із чим, станом на сьогодні, вона не має змоги компенсувати зазначену у позовній заяві суму компенсації.
Автомобіль щодо якого позивач просить стягнути суму компенсації, дійсно зареєстрований на відповідача та перебуває у її користуванні. Проте, користування автомобілем є вимушеним, оскільки їх спільна дитина повністю перебуває на одноосібному її вихованні, навчається у Жидачівській ЗЗСО І-ІІІ ступеня №2 та регулярно відвідує різноманітні гуртки. Тому відповідач використовує спільний транспортний засіб для перевезення доньки, а також для забезпечення її потреб у саморозвитку.
Щодо спільної квартири, то така не придатна для проживання та не використовується ні позивачем, ні відповідачем.
Таким чином, позивач фактично не несе жодних витрат на утримання спільного майна, тоді як відповідач змушена самостійно сплачувати витрати, пов'язані з обслуговуванням та утриманням автомобіля.
Також вказує на те, що даний спір можна врегулювати мирно та вона не проти компенсації їй, зазначеної в позові суми та визнання за позивачем права власності на автомобіль і квартиру.
Крім того, не погоджується із заявленим у позовній заяві розміром у 40 000 грн. судових витрат на правничу допомогу, оскільки така не підтверджена належними доказами, не відображає фактичних витрат, є завищеною та такою, що суперечить принципам розумності та співмірності.
Ухвалою підготовчого судового засідання від 07.04.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з мотивів наведених в позовній заяві. Відповідаючи на запитання представника відповідача та суду представник позивача додатково пояснив, що у спірній квартирі ніхто не проживає, при наданні звіту про оцінку транспортного засобу такий не оглядався, а також позивачу не чиниться жодних перешкод у користуванні спірним майном, а те, що він не користується транспортним засобом обумовлено його проживанням у м.Львові.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації за частки вартості квартири та транспортного засобу, з мотивів наведених у відзиві на позов. В частині позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на частини спірної квартири та транспортного засобу не заперечив. Додатково пояснив, що відповідач не використовує автомобіль у особистих цілях, а квартира непридатна для проживання. Також ставить під сумнів визначену вартість транспортного засобу з огляду на те, що такий фактично не оглядався експертом. Також, відповідаючи на запитання представника позивача та суду представнк відповідача повідомив, що позивач дає кошти на утримання їх дитини, відповідач перебуває на частковому утримання своїх батьків та підробляє, однак постійного працевлаштування на даний час немає.
Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно ч.ч.1,2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 22.08.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 21.07.2025 у справі №443/706/25 (а.с.7).
Сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19.07.2016 (а.с.33), яка навчається у 4-Б класі Жидачівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2, що підтверджується довідкою №238 від 15.10.2025 (а.с.38).
ОСОБА_4 зареєстрована з 20.07.2016 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.41).
За час перебування сторін у шлюбі ОСОБА_2 25.05.2018 набула у власність квартиру, загальною площею 51,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.09.2025 (а.с.7 на звороті) та копією договору купівлі продажу квартири від 25.05.2018 (а.с.9).
Також 31.07.2020 ОСОБА_2 набула у власність автомобіль марки FORD EDGE, об'єм двигуна 1999 куб.см., 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.8).
Згідно звіту про оцінку майна від 07.10.2025, ринкова вартість об'єкта оцінки - однокімнатної квартири, загальною площею 51,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складає, без ПДВ: 1058600 грн. (а.с.10).
Відповідно до консультативного висновку, наданого суб'єктом оціночної діяльності ПП ОК «АПЕКС», середньоринкова вартість колісного транспортного засобу FORD EDGE, об'єм двигуна 1999 куб.см., 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 641 930,00 грн.
Як видно з довідок №482 від 15.10.2025 та №749 від 15.10.2025, ОСОБА_2 не зареєстрована у Жидачівському управлінні Стрийської філії Львівського обласного центру зайнятості та інших центрах зайнятості України як безробітна станом на 15.10.2025, не перебувала на обліку у відділі №2 (Жидачівський) УСЗН Стрийської РДА та не одержувала жодних видів допомог та компенсацій станом на 30.06.2025 (а.с.34, 37).
Також, як видно з відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 16.10.2025, ОСОБА_2 за період з січня 2018 по серпень 2025 отримувала дохід, а саме: 1 квартал 2018 - 1250,00 грн. - заробітна плата; 4 квартал 2018 - 343175,00 грн. - продаж рухомого майна; 3 квартал 2019 - 483,86 грн. - заробітна плата; 1 квартал 2020 - 130,80 грн. - додаткове благо; червень 2023 - 118,55 грн. - додаткове благо (а.с.35).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сума заробітку для нарахування пенсії ОСОБА_2 становить: за 2016 рік - 22368,53 грн.; за 2017 рік - 40758,00 грн., за 2018 рік - 45926,00 грн., за 2019 рік - 27271,83 грн. (а.с.36).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до приписів частини 1 статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч.1 ст.68 СК України).
Згідно з положеннями частини 1 статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Як уже зазначалось вище, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортний засіб FORD EDGE, 2017 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , придбані під час на перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Відповідач не оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на це майно.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання згаданого спірного майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_5 права власності на частину тастягнення із відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості частини згаданої квартири у сумі 529 300,00 грн. та вартості за частину вартості спірного транспортний засіб FORD EDGE, 2017 року випуску, р.н.. НОМЕР_2 , у сумі 320 965,00 грн., суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині 2 статті 372 ЦК України.
Відповідно до положень статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Згідно з приписами частини 1 та 2 статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони не проживають у квартирі АДРЕСА_3 та така є непридатною для проживання, а відповідач з їх малолітньою дитиною зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_2 , що представником позивача не заперечується.
Транспортний засіб FORD EDGE, 2017 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , фактично знаходиться у користуванні відповідача, однак остання зазначає, що користується таким в інтересах їх малолітньої дитини та жодним чином не перешкоджає позивачу також ним користуватись, що представником позивача не заперечується.
Більше того, як встановлено судом та випливає із пояснень представників, ні позивач, ні відповідач не зацікавлені у переданні у їм у одноосібну (повну) власність спірного майна, та відповідач готова відчужити транспортний засіб, однак за узгодженою між ними вартістю.
Про це свідчить і те, що судом надавався сторонам час для мирного врегулювання спору, однак останні згоди не дійшли.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 висловлено такі висновки.
Коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
У спорі, в якому позивач (один із подружжя) просить суд припинити його/її (а не відповідача) право власності на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на майно та виплатити грошову компенсацію вартості цієї частки, немає необхідності в отриманні згоди відповідача на таке припинення права позивача, а також у внесенні відповідачем суми компенсації на депозитний рахунок суду. У спорі, де про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач, відповідач не втрачає права власності на неподільну річ, а стає її одноосібним власником. Факт відсутності в нього коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві не є ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження"). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім'єю.
У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі №759/14906/18 зазначається, що залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації. Якщо за позовом одного із подружжя суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у неподільному майні, таке судове рішення не буде ефективним для захисту відповідних прав та інтересів.
Отож, зважаючи на те, що спірна квартира не перебуває у фактичному користуванні сторін, а також жодна із сторін не позбавлена реальної можливості на таке користування в майбутньому, спору щодо такого користування у сторін не виникло, суд приходить до переконання, що належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, за встановлених судом обставин, зважаючи і на інтереси відповідача, буде визнання за позивачем права власності на 1/2 частини спірної квартири.
Щодо транспортного засобу.
Спірний транспортний засіб є неподільною річчю та перебуває у фактичному користуванні відповідача, який є необхідним їй для забезпечення інтересів їх малолітньої дочки.
Доводи представника відповідача щодо відсутності у ОСОБА_2 матеріальної можливості компенсувати вартість спірного майна є необґрунтованими, зважаючи на вищеописані правові позиції Верховного Суду.
Відтак, незважаючи на те, що жодних перешкод позивачу у користуванні таким транспортним засобом не чиниться відповідачем, спору щодо користування таким не виникло, з метою недопущення стану невизначеності у відносинах позивача з відповідачем, запобігання необхідності повторного звернення до суду, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача компенсацію за частини вартості транспортного засобу у сумі 320 965,00 грн. без визнання за позивачем права власності на частини такого, оскільки обрані позивачем способи захисту у виді визнання права власності на частин спірного майна та одночасне стягнення грошової компенсації за таку є взаємовиключними.
Таким чином позов підлягає до часткового задоволення.
Щодо доводів представника відповідача на те, що доданий до позовної заяви консультаційний висновок щодо вартості спірного автомобіля викликає сумнів, то суд зауважує, що будь-яких інших доказів ринкової вартості цього автомобіля матеріали справи не містять та ні відповідачем, ні її представником не додано таких доказів, а також не скористалися наданим їм процесуальним законом правом на звернення до суду з клопотанням про призначення судової експертизи з метою визначення дійсної вартості спільного сумісного майна подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, висловленій у постанові від 16.01.2023 по справі №754/3132/16-ц, висновків оцінювача про вартість майна достатньо для поділу майна подружжя, якщо протилежна сторона не навела своїх належних доказів вартості такого.
Згідно ст.4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах, зокрема консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі.
Отож, оскільки інших доказів вартості спірного автомобіля, стороною відповідача не надано, суд вважає, що наданого консультаційного висновку, наданого суб'єктом оціночної діяльності достатньо.
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов'язані з витребуванням доказів.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У п.36 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір. Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Оскільки позов містив позовні вимоги (основну та похідні), які задоволено часткового, та точно визначити пропостійність судового збору задовленій частині позовних вимог неможливо, зважаючи на предмет позову, а тому враховуючи значення справи для сторін, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3 401,06 грн., тобто половину сплаченого судового збору, що буде відповідати принципам розумності та справедливості.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
За змістом ч.ч.1, 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано лише ордер про надання правової дороги.
Будь-яких інших доказів, які б могли підтвердити розмір витрат на правничу допомогу, їх зокрема час, витрачений адвокатом, перелік наданих послуг, їх вартість, оплату, суду не надано, а тому у стягненні таких слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Визнати квартиру, загальною площею 51,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1551742926215 та транспортний засіб FORD EDGE, об'єм двигуна 1999 куб.см., 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, загальною площею 51,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1551742926215.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 320 965 (триста двадцять тисяч дев'ятост шістдесят п'ять) гривень компенсації вартості частини транспортного засобу FORD EDGE, об'єм двигуна 1999 куб.см., 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 3 401 (три тисячі чотириста одну) гривню 06 копійок витрати на сплату судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І Сливка