Справа № 438/479/26
Провадження № 3/438/217/2026
іменем України
19 травня 2026 року м. Борислав
Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., за участі секретаря судових засідань Кекош Н.С.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань у Львівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Стрий Львівської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , обіймає посаду директора Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області,
за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Даньківа О.В., прокурора Гуйван Л.В. та прокурора Тидаша О.І.,-
25 березня 2026 року до суду надійшли матеріали про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією стосовно ОСОБА_1 за ч.ч.1,2ст.172-7 КУпАП.
Постановою судді від 04 травня 2026 року відповідно ст.36 КУпАП матеріали адміністративної справи № 438/479/26, провадження № 3/438/217/2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та матеріали адміністративної справи за № 438/480/26, провадження № 3/438/218/2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, об'єднати в одне провадження та присвоїти об'єднаній справі № 438/479/26, провадження № 3/438/217/2026.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 308 від 20 березня 2026 року ОСОБА_1 інкримінується те, що вона, будучи директором ЗЗСО І-Ш ст.№8 Бориславської міської ради Львівської області, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, в порушення вимог п.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, ОСОБА_1 , будучи директором ЗЗСО І-Ш ст.№8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні начальника відділу освіти Бориславської міської ради Качмарчик Е.З., 01 вересня 2025 року, 31 жовтня 2025 року, 02 лютого 2026 року, підписала накази «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 , а також 01 вересня 2025 року про заміну уроків ОСОБА_3 - собою, та не повідомила про конфлікт інтересів, який виник у неї під час підписання даних наказів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №309 від 20 березня 2026 року, ОСОБА_1 інкримінується те, що вона, будучи директором ЗЗСО І-Ш ст.№8 Бориславської міської ради Львівської області, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, в порушення вимог п.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, ОСОБА_1 , будучи директором ЗЗСО І-Ш ст.№8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні начальника відділу освіти Бориславської міської ради ОСОБА_3 , 01 вересня 2025 року, 31 жовтня 2025 року, 02 лютого 2026 року, підписала накази «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 », а також 01 вересня 2025 року про заміну уроків ОСОБА_3 - собою, та не вжила заходів, щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала просила провадження у справі відносно неї закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Пояснила суду, що відсутні будь-які докази реального конфлікту інтересів з умовою його впливу на об'єктивність або неупередженість при прийнятті нею рішень, або на вчинення чи не вчинення нею дій під час виконання нею дій щодо наданню відпусток без збереження заробітної плати під час дії воєнного стану начальнику відділу освіти Бориславської міської ради ОСОБА_3 . Вона керівник навчального закладу не змогла застосувати свої дискреційні повноваження керівника оскільки підписані нею накази про відпустку, -оформлення безумовного права ОСОБА_3 , гарантованого ч. З ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно заміну собою уроків замість ОСОБА_3 проводила на виконання згадуваного наказу від 01 вересня 2025 року, оскільки за період часу з 01 вересня по 04 листопада 2025 року не змогла знайти інших вчителів на заміну уроків математики у 9-Б класі. Враховуючи, що навчально-виховний процес є безперервним, була вимушена вчинити саме так. Відповідно посадової інструкції керівника навчального закладу, директор закладу загальної середньої освіти відповідає за реалізацію освітньої програми відповідно до навчального плану і графіку освітнього процесу . Звертає увагу суду, що оплата за заміну уроків - це зарплата за фактично відпрацьовані уроки (години), тобто еквівалентний обмін праці на гроші, жодним чином не «вигода» у розумінні сторони обвинувачення. За заміну мною уроків ОСОБА_3 відрахування у пенсійний фонд останній не проводились.
Додатково звернула увагу суду, що «спільна робота» з керівником сама по собі не утворює приватного інтересу, інакше будь-який підлеглий перебував би в безперервному конфлікті інтересів. Жодного доказу особистих, родинних, дружніх стосунків з ОСОБА_3 у протоколах немає, є лише ствердження факту прямого підпорядкування без будь- якого вказування (із посиланням на певні докази) на наявність у мене страху перед керівником, особиста прихильність до керівника, дружні стосунки з керівником, обіцянка мені винагороди зі сторони керівника, ознаки моєї особистої вигоди тощо.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 1 - адвокат Даньків О.В., вину своєї підзахисної заперечував та пояснив, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а тому справа підлягає закриттю за відсутності складу правопорушення. Зазначив, що конфлікт інтересів може існувати у особи в ситуації , коли у неї наявні службові повноваження дискреційного характеру, під час реалізації яких вона може вчиняти дії, приймати рішення саме з питання, у якому у неї наявний приватний інтерес. За відсутності принаймні однієї із складових - службових повноважень дискреційного характеру або приватного інтересу-конфлікт інтересів не виконає. Тобто, наявність повноважень, під час яких особа може вчиняти дії, приймати рішення з питань, у яких, у яких у неї є приватний інтерес, є обов'язковою складовою конфлікту інтересів. У випадку вчинення особою дій або прийняття рішень поза межами її службових повноважень, конфліктів інтересів не виникає. Захисник звернув увагу суду, що у вищезазначених протоколах про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією від 20 березня 2026 р. не вказано (не вказується в чому саме проявилась) суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 та її повноваженнями директора навчального закладу, що впливає (чи може вплинути) на об'єктивність або неупередженість рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень, як про це зазначається у п. 2 Примітки до ст. 172-7 КУпАП, позаяк надавати відпустку без збереження заробітної плати під час дії воєнного стану та заміняти уроки педагога під час його відпустки без збереження заробітної плати необхідно (!) не зважаючи на дискреційні повноваження директора школи, оскільки проведення уроків і обов'язок про дотримання якості та кількості цих уроків покладається на директора навчального закладу, а звідси у даній конкретній ситуації (адміністративному правопорушенні ОСОБА_1 (ст. 11 КУпАП)) є ознаки протиріччя між діями ОСОБА_1 , пов'язаними з недодержанням установлених правил у сфері порядку управління (якщо такі мають місце) і забезпечення виконання повноважень, які входять до її службових обов'язків (згідно ст. 14 КУпАП).
Приймаючи до уваги наведені вище обставини, на думку захисника, особою, якою складено протоколи, не надано суду належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушень, що їй інкримінуються, відповідно захисник у судовому засіданні просив провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2ст. 172-7КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1ст. 247КУпАП- за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні прокурори ОСОБА_4 та Тидаш О.І. просили визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст.172-7та ч. 2 ст.172-7КУпАП , та на підставі статті 36 КУпАП, піддати її стягненню в межах санкції за більш серйозне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, у виді штрафу, оскільки вважає її вину доведенною під час розгляду в суді.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила суду, що дійсно займає посаду начальника відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області. Одночасно за сумісництвом працювала вчителем математики до 24 лютого 2026 року. Дійсно зверталась із відповідними заявами про надання відпусток до адміністрації ЗЗСО №8 Бориславської міської ради. Відповідними наказами по навчальному закладі від 01 вересня 2025 року, 31 жовтня 2025 року, 02 лютого 2026 року, заява свідка була задоволена. Зазначені накази були належним чином до свідка під розписку. Свідок ствердила, що перебуває із керівником школи виключно у ділових стосунках.
Викривач ОСОБА_5 , допитана в якості свідка, пояснила суду що перебуває з ОСОБА_1 у неприязних стосунках, оскільки остання зловживала своїми посадовими обов'язками керівника навчального закладу під вирішення трудових спорів за заявою свідка. В результаті дій ОСОБА_1 свідок була притягнута до дисціплінарної відповідальності у вигляді догани та у подальшому звільненню. Вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний реальний інтерес в тому, що в останньої існував приватний інтерес, а саме отримати додаткові оплачувані години уроків математики в кількості 240 годин при максимально дозволеній кількості для керівника закладу освіти, а такж щоб керівник відділу освіти ОСОБА_3 не реагувала на конфлікт інтересів, який існував між ОСОБА_6 , як керівником закладу освіти та її сином Тарасом Собко, вчителем математики в цьому ж навчальному закладі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя доходить таких висновків.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За частиною 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За положеннями ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Статтею 280КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ч. 3ст.62 Конституції України фактичні обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо вини тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАПє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
За частиною 2ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За змістом абзаців 9, 10, 11 частини 1ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1ст. 28 Закону України «Про запобіганні корупції», особи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 3 цього Закону, зобов'язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Статтею 41 Закону передбачено, що особи, зазначені у п. 1, пп. «а» п. 2 ч. 1ст. 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Диспозиція ч. 1ст.172-7КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Диспозиція ч. 2ст. 172-7 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
За пунктом 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Пунктом 2 примітки до ст.172-7КУпАП встановлено, що у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Отже, суб'єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв'язку з цим певні матеріальні блага для себе чи близьких осіб. Тобто, навіть при наявності суперечності між приватними інтересами особами та її службовими повноваженнями, обов'язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об'єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень. При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
Таким чином, хоча ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено обов'язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.172-7, ч. 2 ст.172-7КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів та за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Обов'язковим елементом складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2статті 172-7 КУпАП, є наявність умов реального конфлікту інтересів, що прямо передбачено диспозицією цієї статті.
Поняття реального конфлікту інтересів наведене у частині 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої «реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень».
Отже, реальний конфлікт інтересів передбачає не тільки наявність приватного інтересу, але ж і його суперечність із дискреційними повноваженнями конкретної особи - суб'єкта вчинення корупційного правопорушення.
Частиною 1 ст. 4 Закону визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Пунктом 15 ч. 1 ст. 11 Закону серед повноважень НАЗК передбачено також надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Таким чином, роз'яснення та методичні рекомендації НАЗК мають офіційний характер і підлягають врахуванню при застосуванні норм антикорупційного законодавства.
21 жовтня 2022 НАЗК видано Методичні рекомендації № 13 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» (знаходяться у вільному доступі, розміщенні на офіційному сайті НАЗК).
В зазначених Рекомендаціях уповноважений законом орган (НАЗК) надав офіційні роз'яснення та сформулював правову позицію Держави щодо визначення понять і термінів, які стосуються питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також зорієнтував уповноважені на боротьбу із корупцією органи на відокремлення типових ситуацій, в умовах яких міститься склад конкретного корупційного адміністративного правопорушення, в т.ч. і передбачений відповідними частинами ст. 172-7 КУпАП, від обставин, які виключають подію та склад такого правопорушення.
Так, пункт 2.3. Рекомендацій роз'яснює, що приватний інтерес може впливати на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними. При цьому, дискреція - це можливість діяти на власний розсуд, обираючи з декількох різних варіантів дій, рішень.
На підтвердження цієї позиції НАЗК посилається на: «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді: дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин», а також на «Методологію проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5 «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи»: дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта» (пп. 2.3.1).
Одночасно в цьому підпункті Рекомендацій НАЗК, наводить «Ознаки дискреційних повноважень, які, зокрема: дають змогу на власний розсуд оцінювати певний юридичний факт, а також обирати одну з декількох можливих форм реагування на нього; надають можливість на власний розсуд обирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації; дають змогу особі обрати форму реалізації своїх повноважень; наділяють особу правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення».
При цьому, науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, підготовлений 01 березня 2018 року за дорученням Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відповідно до якого: дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи бездіяти, а якщо діяти - у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо чи опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору із будь-ким.
На думку особи, що склала протоколи №№ 308,309, ОСОБА_1 , будучи директором ЗЗСО І-Ш ст.№8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні начальника відділу освіти Бориславської міської ради Качмарчик Е.З., 01 вересня 2025 року, 31 жовтня 2025 року, 02 лютого 2026 року, підписала накази «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 , а також 01 вересня 2025 року про заміну уроків ОСОБА_3 - собою, та не повідомила про конфлікт інтересів, який виник у неї під час підписання даних наказів, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також частиною 2ст. 172-7 КУпАП, тобто вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
При з'ясуванні обставин в порядку ст. 280 КУпАП, у тому числі питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, вчинення яких їй інкриміновано, суд встановив таке.
Відповідно копії наказів відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області від 30 червня 2021 року за №01-06/62/1-ос та від 21 серпня 2023 року за №01-06/116-ос ОСОБА_1 обіймає посаду директора Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області.
Як вбачається із протоколів за №308 та №309 від 20 березня 2026 року про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією ОСОБА_3 розпорядженням міського голови Бориславської міської ради Львівської області за №88-0с від 15 квітня 2016 року переведено на посаду начальника відділу освіти Бориславської міської ради з 19 квітня 2016 року. Наказом директора школи ЗЗСО №8 Бориславської міської ради Львівської області за № №01-06/54-1 від 31 серпня 2020 року ОСОБА_3 продовжено роботу за сумісництвом вчителем математики з неповним тижневим навантаженням з 01 вересня 2020 року по 25 лютого 2026 року.
Наказом директора Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області від 24 лютого 2026 року за №01-06/27 ОСОБА_3 звільнено із займаної посади 25 лютого 2026 року.
Далі наказами директора Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області від 01 вересня 2025 року за №01-06/106, від 31 жовтня 2025 року за №01-06/88від 02 лютого 2026 року за №01-06/19 ОСОБА_3 , вчителю математики була надана відпустка без збереження заробітної плати, за згодою сторін, на період дії воєнного стану, з 01 вересня 2025 року по 04 листопада 2025 року включно, з 05 листопада 2025 року по 02 лютого 2026 року включно та з 03 лютого 2026 року по 03 травня 2026 року включно. Вищезазначеним наказом від 01 вересня 2025 року заміну уроків з 901 вересня 2025 року у 9-б класі призначено вчителя математики ОСОБА_7 .
Відповідно п.4.4 посадової інструкції директора Бориславського закладу загальної середньої освіти Бориславської міської ради Дрогобицького району Львівської області на останній має право призначати, переводити чи звільняти працівників закладу, визначати їх функціональні обов'язки, заохочувати та притягати до дисциплінарної відповідальності, а також вирішувати інші питання, пов'язані з трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч.1ст.172-7КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а згідно з ч.2ст.172-7 КУпАП- за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Диспозиції зазначених частин статті є бланкетними і лише описують безпосередньо самі правопорушення, але для повного визначення ознак цих правопорушень відсилають до нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Згідно з п.2 примітки дост.172-7КУпАП реальним конфліктом інтересів є суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Аналогічну дефініцію закріплено також у ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання корупції».
Виходячи із системного аналізу вказаних термінів, для з'ясування факту реального конфлікту інтересів необхідно встановити наявність наступних його елементів, зокрема: приватного інтересу; суперечності такого інтересу службовим або представницьким повноваженням; реального впливу вказаної суперечності на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення/невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Без наявності хоча б одного із зазначених складових із цієї сукупності, реальний конфлікт інтересів у особи не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов'язковому порядку має бути відображено як у протоколі про пов'язане з корупцією адміністративне правопорушення, так і у судовому рішенні.
Відтак, конфлікт інтересів повинен бути реальним, очевидним та передбачуваним. Конфлікт інтересів має місце у тому випадку, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих особі повноважень.
Відповідно до ч.1ст.1Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними ,дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами.
Зі змісту наявних в матеріалах справи протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 інкримінувалось неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів .
Вказані обставини, на думку суду, не підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення та не ґрунтуються на вищезазначених вимогах закону.
Зокрема, у вищезазначених протоколах не зазначено відомостей про те, що вказані дії ОСОБА_1 було вчинено саме за умов суперечності приватного інтересу службовим повноваженням не зазначено; а також відсутні дані щодо дійсного впливу такої суперечності на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення/невчинення дій під час виконання ОСОБА_1 службових повноважень, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, як зазначено у п. 2 Примітки до ст. 172-7 КУпАП.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що під час підписання наказів «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 , а також 01 вересня 2025 року про заміну уроків ОСОБА_3 - собою, за визначених протоколами про адміністративні правопорушення часу та місця, у ОСОБА_1 не виникало реального конфлікту інтересів, оскільки такі її дії не могли вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття нею рішень, на вчинення чи не вчинення дій.
Виходячи із загальних завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених статтею 1 цього Кодексу, уповноважені посадові особи органів державної влади, які відповідно дост.255КУпАП наділені повноваженнями складати протоколи про адміністративне правопорушення, повинні діяти на підставі закону та згідно процедури визначеної законодавчими нормами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантіїст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Суд не має права самостійно формулювати обвинувачення, що узгоджується з висновком ЄСПЛ у рішенні у справі Карелін проти Росії; («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) і при розгляді справи про адміністративне правопорушення позбавлений процесуальної можливості самостійно збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення ,а невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року зазначено, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, суд повинен бути впевнений, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, щодо якої складено протокол.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй правопорушень не доведена.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.
Згідно п. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, дослідивши та перевіривши в ході розгляду справи усі наявні в справі докази, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складів правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст.172-7і ч. 2 ст.172-7 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання її винною у вчиненні цих правопорушень під час розгляду справи встановлено не було.
При цьому всі можливості для усунення сумнівів судом вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ним дій, направлених на порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (не повідомлення про наявність реального конфлікту інтересів та прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів).
Таким чином, провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.172-7, ч. 2 ст.172-7 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 3, 45 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 33, 40-1, ч.1 ст.172-7, 245,247, 252, 280,283, 284 КУпАП, суддя, -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Стрий Львівської області, громадянки України у зв'язку за відсутністю в її діях події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На дану постанову протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови складено та проголено 22 травня 2026 року .
Суддя Андрій СЛИШ