ЄУН: 336/3380/26
Провадження №: 2/336/3028/2026
22 травня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,
До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, звернулась позивачка ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування зазначила, що 15.08.2009 у Шевченківському відділі реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції (актовий запис №369) між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління, актовий запис №1218. Підставою для розірвання шлюбу є зрада відповідача. Подальші спроби примиритись, не дали ніяких результатів, а тому збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін. Прохала розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після розірвання шлюбу прізвище не змінювати.
За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було придбане майно, а саме: нежитлове приміщення №128, що знаходиться зі адресою: АДРЕСА_1 (два літ. «Ж»); квартиру АДРЕСА_2 (два літ. «Ж»); Квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; майнові права на дві однокімнатних квартири, будівельні номери АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 .
До подання позову до суду врегулювати самостійно питання щодо поділу майна подружжя виявилось неможливим, а тому позивачка звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя, та прохала поділити вищевказане майно шляхом визнання за сторонами, а саме за:
ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 996086723101;
ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 37622714;
ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2656550923060;
ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя право приватної власності на нежитлове приміщення №128, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2656751623060;
ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_7 мікрорайоні № 5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжя;
ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_8 мікрорайоні № 5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжя.
Ухвалою судді від 20.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
05.05.2026 від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову, в якій зазначив, що позовні вимоги про розірвання шлюбу та поділ спільного майна визнає в повному обсязі та просив розглядати справу без його участі.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 не заперечувала проти заяви відповідача про визнання позову. Просила заяву задовольнити.
Крім того, 14.05.2026 до суду надійшла заява від представника позивачки про стягнення понесених судових витрат з відповідача, у розмірі: 21 000,00 грн - витрати на професійно правничу допомогу; 1064,96 грн. - витрати пов'язані зі сплатою судового збору за позовну вимогу «розірвання шлюбу»; 7987,20 грн. - витрати пов'язані зі сплатою судового збору за позовну вимогу «поділ майна».
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.08.2009 у Шевченківському відділі реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, сторонами було зареєстровано шлюб, актовий запис №369, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 . Від даного шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №1218. В обґрунтуванні позову позивачка зазначила, підставою для розірвання шлюбу є зрада відповідача. Подальші спроби примиритись не дали ніяких результатів, а тому збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, у відповідності до ст. 110 СК України, яка передбачає можливість пред'явлення одним з подружжя позову про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них.
За час перебування пари у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було придбано декілька об'єктів нерухомого майна.
1. Нежитлове приміщення №128, що знаходиться зі адресою: АДРЕСА_1 (два літ. «Ж»), що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.11.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардащ Я.О., а також витягом з Державного реєстру речових прав.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав ціна нерухомого майна, встановлена в договорі складає: 69674 грн. 31 коп. Власником майна є ОСОБА_2 . Крім того, відповідно до п. 4.1. Договору нежитлове приміщення придбано за письмовою згодою чоловіка Покупця на укладання та підписання договору, справжність підпису на якій засвідчено 17.04.2023 року в м. Краків, Республіка Польща, заступником нотаріуса Катажина Куцінська-Томчик, заступника нотаріуса Гжегожа Мардили, номер в реєстрі А №7313/2023 (копія договору та витягу з реєстру додаються). Відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 23.02.2026 року №201-20260223-0011232225 оціночна вартість даного нежитлового приміщення станом на 23.02.2026 року становить 89 839 грн. 89 коп. (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 89 копійок) (копія довідки додається).
2. Квартиру АДРЕСА_2 (два літ. «Ж»). Право власності на квартиру підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 15.11.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардащ Я.О., а також витягом з Державного реєстру речових прав. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав ціна нерухомого майна, встановлена в договорі складає: 598825 грн. 70 коп. Власником майна є ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 4.1. Договору нежитлове приміщення придбано за письмовою згодою чоловіка Покупця на укладання та підписання договору справжність підпису на якій засвідчено 17.04.2023 року в м. Краків, Республіка Польща, заступником нотаріуса Катажина Куцінська-Томчик, заступника нотаріуса Гжегожа Мардили, номер в реєстрі А №7313/2023.
3. Квартиру АДРЕСА_3 . Право власності на квартиру підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 26.11.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М., а також витягом з Державного реєстру речових правочинів, та витягом про державну реєстрацію прав, виданому ТОВ «Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації». Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів та витягу про державну реєстрацію прав власником майна є ОСОБА_2 .
Відповідно до п.8 договору купівлі-продажу встановлено, що придбання гр. ОСОБА_2 квартири проводиться за заявою про згоду чоловіка, гр. ОСОБА_3 , справжність підпису на якій засвідчено Чорненькою О.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 26.11.2012 року за реєстровим №3094.
4. Квартиру АДРЕСА_4 . Право власності на квартиру підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 26.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Куропятніковою Т.М., а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Відповідно інформаційної довідки, власником майна є ОСОБА_2 .
Відповідно до п.1.5 договору купівлі-продажу встановлено, що придбання квартири за цим договором вчиняється за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено Куропятніковою Т.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 26 серпня 2016 року за р. №2765, що призначена для зберігання у справах нотаріуса.
5. Майнові права на дві однокімнатних квартири, будівельні номери АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 .
Майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_7 мікрорайоні № 5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжя, яке визнано за ОСОБА_2 , підтверджується заочним судовим рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2022 року по справі №333/8601/21 (15.09.2022 рішення набрало законної сили). Майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_8 мікрорайоні № 5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжя, яке визнано за ОСОБА_2 , підтверджується заочним судовим рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2022 року по справі №333/8601/21 (15.09.2022 рішення набрало законної сили).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. №11).
Отже, з вищевикладеного вбачається, що спірне майно було придбане сторонами під час перебування у шлюбі. За домовленістю між сторонами право власності зареєстровано за позивачем.
Вказане майно відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.
Судом враховується позиція відповідача, щодо визнання позовних вимог, адже таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Таким чином позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя підлягають задоволенню.
Щодо клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу та сплаченого судового збору, суд вважає, що клопотання представника відповідачки підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат
У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що передбачено частиною першою статті 142 ЦПК України.
З огляду на вищевказане, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 50 відсотків сплаченої суми судового збору. У зв'язку з тим, що було задоволено дві позовні вимоги, стягненню підлягає сума у розмірі 532,48 грн. за задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу та 3993,60 грн. за задоволення позовної вимоги про поділ спільного майна подружжя.
Як передбачено у статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
За змістом ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно наданих доказів сторонами було погоджено надання правових послуг. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24.01.2022 по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові.
Правова позиція Верховного суду у справі № 234/466/20 у постанові від 25.11.2021 також підтверджує можливість стягнення з винної сторони гонорару успіху.
Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, вказаний позов було подано шляхом його направлення через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», а розгляд самої справи здійснювався за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, однак, спір був вирішений в першому засіданні, у зв'язку з визнанням відповідачем позову, а тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого на надання правової допомоги.
Враховуючи вище викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає розмір витрат позивача на правову допомогу є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати до 10 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 206, 207, 263-265, 294, 315-319, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 60,69,70 СК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , зареєстрований 15.08.2009 Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №369.
Після розірвання шлюбу сторони прізвища не змінюють.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 996086723101.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 37622714.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 (два літ. «Ж»), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2656550923060
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на нежитлове приміщення №128, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2656751623060.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право приватної власності (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_7 мікрорайоні № 5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжя.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право приватної власності (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_8 мікрорайоні № 5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжя.
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійно правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50% витрат по сплаті судового збору у розмірі 3993,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50% витрат по сплаті судового збору у розмірі 532,48 грн.
Повернути ОСОБА_2 із державного бюджету 50% витрат по сплаті судового збору, а саме 532,48 грн., сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 355 від 10.04.2026.
Повернути ОСОБА_2 із державного бюджету 50% витрат по сплаті судового збору, а саме 3993,60 грн., сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 356 від 10.04.2026.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації:, АДРЕСА_10 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації:, АДРЕСА_9 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя П.Л. Коваленко
22.05.26