Справа № 145/536/26
Провадження №2-а/145/6/2026
"22" травня 2026 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Патраманського І.І.
за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до
ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
26.03.2026 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовна заява обґрунтована тим, що він в березні 2026 року дізнався від працівника Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження про стягнення з нього 34000 грн. на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1629 від 10.12.2025 про накладення на нього адмінстягнення в сумі 17000 грн., ніби за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію. Відповідно до даної постанови він, ніби, 11.09.2025 не прибув за викликом до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (до якого саме ІНФОРМАЦІЯ_3 у постанові не зазначалося) для уточнення військово-облікових даних у строк, зазначений у мобілізаційному розпорядженні, у зв'язку з чим з 11.09.2025 знаходився у розшуку по базі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Розмір штрафу подвоївся у зв'язку із зверненням цієї постанови до примусового виконання і тому становить 34000 грн.
Проте, у постанові ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2025 № 1629 не зазначено, чи визнає він свою провину у вчиненні цього правопорушення, якими доказами доводиться його провина у вчиненні цього правопорушення, та більше того, його не було повідомлено про час, дату та місце розгляду цього протоколу про адмінправопорушення, за результатами якого ІНФОРМАЦІЯ_3 було прийнято постанову № 1629 від 10.12.2025 про накладення на нього адмінстягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Окрім того, під час складання протоколу про адмінправопорушення йому не було роз'яснено про його права, якими він має право користуватися під час складання протоколу про вчинення адмінправопорушення у тому числі - про право на правничу допомогу. Йому навіть, не було повідомлено про складання цього протоколу про адмінправопорушення.
Проте, вже 12.09.2025 по прибуттю із селища Яворів, Львівської області у селище Тиврів, Вінницької області, де він проживає та перебуває на військовому обліку, він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із повісткою, яку йому вручили у ІНФОРМАЦІЯ_3 для необхідності уточнити його мобілізаційні дані, у зв'язку з тим, що 11.09.2025, як йому повідомили у пункті пропуску через державний кордон України з республікою Польща (оскільки він прямував до Польщі), а саме: в м. Мукачево Закарпатської області, у базі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в нього, ніби, було відображено інформацію про те, що він перебуває у розшуку. Коли 11.09.2025 він зайшов у свій застосунок «Резерв+», то він справді побачив, що червоним кольором відображалася стрічка з інформацією про те, що він був у розшуку. Однак у ІНФОРМАЦІЯ_5 йому повідомили, що його військово-облікові дані в порядку і ніяких неточностей з цього приводу немає, оскільки йому була надана відстрочка від призову під час мобілізації на тій підставі, що він є особою з інвалідністю з 11.05.2022.
Після його візиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 він повторно зайшов у його застосунок «Резерв+» та помітив, що відмітка про розшук зникла.
Таким чином, він вважає, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_6 № 1629 від 10.12.2025 про накладення на нього, ОСОБА_1 , адмінстягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, є протиправною і підлягає до скасування.
Просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1629 від 10.12.2025, якою на нього, ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, та провадження у даній справі закрити.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 31.03.2026 поновлено позивачу строк оскарження постанови, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Вказаною ухвалою витребувано у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення та встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
Зазначену ухвалу надіслано на електронну пошту відповідача 31.03.2026 та отримано відповідачем 31.03.2026.
Відповідач правом відзиву на позовну заяву не скористався, витребувані судом матеріали справи про адміністративне правопорушення, що слугували підставою винесення оскаржуваної постанови не надав.
Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 74-75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно із ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Частиною 9 ст. 80 КАС України визначено, що у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і по теперішній час.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За правилами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Судом встановлено, що 10.12.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Клебаником Ю. винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення № 1629, якою громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000 грн. Відповідно до мотивувальної частини даної постанови 11.09.2025 військовозобовязаний ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних. Під час розгляду усіх необхідних документів з'ясувалося, що ОСОБА_1 з 11.09.2025 знаходиться у розшуку по базі " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", у зв'язку з тим, що не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк, зазначений у мобілізаційному розпорядженні, всупереч ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Відомостей щодо дати направлення та вручення позивачу повістки (мобілізаційного розпорядження) та її отримання позивачем постанова не містить.
Як вбачається з матеріалів справи, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваною постановою від 10.12.2025 відбувалося у зв'язку з неявкою його до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зазначений в мобілізаційному розпорядженні строк.
З даного приводу суд зауважує, що оскаржувана постанова відомостей щодо дати направлення та вручення позивачу повістки (мобілізаційного розпорядження) про необхідність з'явитись до ТЦК та СП та її отримання позивачем постанова не містить. Не містить постанова і назви ТЦК та СП, до якого повинен був з'явитись позивач, а також дати явки.
Матеріали справи не містять копії повістки чи мобілізаційного розпорядження для прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що повістка про необхідність ОСОБА_1 прибути ІНФОРМАЦІЯ_3 будь-яким чином направлялась (вручалась) йому.
Таким чином, відповідачем не доведено, що у позивача виник обов'язок з'явитися до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 11.09.2025, і що від виконання цього обов'язку позивач ухилився.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, встановлюються статтею 279-9 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. ІНФОРМАЦІЯ_7 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов'язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Матеріали справи не містять відомостей про належне інформування позивача про дату, час та місце розгляду справи, як і не містять відомостей, визначених ст. 279-9 КУпАП, а позивачем такі обставини заперечуються.
Ухвалою про відкриття провадження у даній справі відповідачу було встановлено строк на подання відзиву та витребувано у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення, що стали підставою винесення оскаржуваної постанови. Відповідач правом відзиву не скористався, витребувані докази до суду не подав, правомірність винесеного рішення не довів, що суд розцінює як визнання позову.
Отже, суд доходить висновку, що відповідачем не надано належних доказів щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Вказана постанова винесена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності доказів про належне і своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, постанова ОСОБА_1 не вручена.
Водночас, положеннями ст. 268 КУпАП (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів винуватості позивача у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, без належного аналізу фактичних обставин справи та з суттєвими процесуальними порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи відсутність жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Оскільки позивачем в поданій позовній заяві питання розподілу судових витрат не ставилось суд вказане питання не вирішує.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 5-10, 75-80, 90, 139, 241, 245-246, 250, 255, 258, 262, 268-269, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 провизнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП задоволити.
Скасувати постанову № 1629 від 10 грудня 2025 року, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, та накладення на нього штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення або отримання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 22 травня 2026 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Гнівань Тиврівського району Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2
Суддя: І. І. Патраманський