Справа № 143/165/26
21.05.2026 року м. Погребище
Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Бойко А. В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Ковганич Тетяна Андріївна, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Встановив:
В провадженні Погребищенського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Ковганич Тетяна Андріївна, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
20.05.2026 позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Ковганич Т. А., подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, на суму 18000 доларів США, що станом на дату подання позову еквівалентно 775836,00 грн., а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, сервісним центрам МВС України, а також іншим уповноваженим органам та особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження або обтяження майна, що належить відповідачу.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тими, що позивачу стало відомо, що відповідач маючи не одне невиконане боргове зобов'язання та достеменно знаючи про наявність судового спору, вчиняє активні дії, спрямовані на унеможливлення або істотне ускладнення виконання можливого рішення суду.
Окрім того, позивачу стало відомо, що відповідач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом. Однак 15.10.2025 без поважних причин відповідач залишив курси адаптації та станом на сьогодні перебуває у СЗЧ.
Позивач вважає, що наявність декількох боргових зобов'язань та перебування в списку осіб, що самовільно залишили військову частину свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та ймовірне вчинення дій з метою ухилення від оплати боргового зобов'язання, а відтак просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розгляд заяви здійснюється без повідомлення сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Оцінивши доводи заявника, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких, він звернувся до суду.
Відповідно до п. п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18).
Подібний за змістом висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі №567/459/23, в якій зазначено, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений ст.150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.4 Постанови від 22 грудня 2006 року №9 суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №504/3408/22, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року по справі №914/1570/20 вказано, що «…важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із вимогою про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , а також про заборону вчинення будь-яких дій щодо відчуження або обтяження належного йому рухомого та нерухомого майна, заявником не зазначено банківських рахунків належних відповідачу та не конкретизовано майно, щодо якого просить встановити заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій, а також його вартості.
Суд вважає, що вимоги про накладення арешту на всі грошові кошти та про заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо належного відповідачу майна не забезпечать збалансованості інтересів сторін, вказані заходи забезпечення позову є надмірним, можуть призвести до незворотних негативних наслідків для відповідача та можуть спричинити шкоду третім особам, які не є сторонами по справі.
Крім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Разом з тим, заява позивача про забезпечення позову обґрунтована лише припущеннями щодо можливих дій відповідача без зазначення обставин, які б свідчили про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позовних вимог про стягнення боргу. Посилання позивача на перебування відповідача у статусі особи, що самовільно залишила військову частину такою обставниною бути не може, оскільки служба відповідача у складі ЗСУ не є предметом розгляду у даній справі.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що представником позивача не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що обраний позивачем вид забезпечення позову буде співмірним із заявленим позовом; враховуючи, що заявником не наведено належного обґрунтування твердження, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання можливого майбутнього рішення суду про задоволення позову, будь-яких відповідних доказів не надано, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та заборони вчинення державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, сервісним центрам МВС України, а також іншим уповноваженим органам та особам вчиняти будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження або обтяження майна, що належить відповідачу.
Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,-
Постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Ковганич Тетяна Андріївна, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя