Справа № 930/2455/24
Провадження №2/930/52/26
06.05.2026 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Войницької Т.Є.,
за участі секретаря судового засідання Шелест Л.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Громова Ю.А.,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду м.Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Райгородської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова Марина Сергіївна, про встановлення факту прийняття спадщини, -
ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовною заявою до Райгородської сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСМ ім. Яценка (кадастровий номер 0523086200:02:001:0580), що розташована на території Мельниківської сільської ради Гайсинського району Вінницької Вінницької області, яка увійшла до складу Райгородської громади.
Після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину її дочка - ОСОБА_3 , вступивши у володіння спадковим майном, доглядала за житловим будинком померлої по АДРЕСА_1 , обробляла город, отримувала дивіденди від користування земельної ділянки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Позивачка прийняла спадщину після смерті матері, фактично вступивши в управління її майном та звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до майна померлої матері ОСОБА_3 .
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікової М.С. від 01.12.2023р. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину-на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСМ ім. Яценка (кадастровий номер 0523086200:02:001:0580), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що позивачка не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк та не подала документів, які підтверджують, що вона фактично вступила в управління майном померлої.
За викладених обставин ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з даним позовом для оформлення спадщини.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Громов Ю.А. позов підтримали, просили його задовольнити.
Представник Райгородської сільської ради у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, щодо задоволення позовної заяви не заперечував.
Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова М.С. у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, у якій розгляд справи просила провести у її відсутність.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_1 суду пояснила, що її бабуся ОСОБА_2 родом з с. Ометинці Немирівського району. За життя бабусі мама часто навіщала її у рідному селі. З часом мама забрала бабусю до себе в м. Дніпро. Після смерті бабусі ОСОБА_2 , вона забрала маму до себе, проживали спільно на АДРЕСА_2 . Вона за мамою доглядала та поховала її. Користувалася майном померлої, яке вона лишила.
Заслухавши позивача та її представника, допитавши позивача в якості свідка та дослідивши матеріали справи, вважає, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області народилася ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 26.02.1937 уклали шлюб. Після укладення шлюбу подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ».
Згідно архівної довідки Державного архіву Вінницької області, у книзі реєстрації актових записів про народження громадян по с. Ометинці Немирівського району Вінницької області за 1937 рік є актовий запис №84 за 21.12.1937 такого змісту: П,І,Б, дитини: ОСОБА_7 . Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Відповідно до актового запису про шлюб №738 від 10 серпня 1976 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 . Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 ».
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12.09.1964 року, ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Ометинці Немирівського району. Матір'ю записано ОСОБА_9 .
20.02.1982 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_4 та копією актового запису про шлюб №192. Після укладення шлюбу подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_13 ».
Отже, ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 бабусею ОСОБА_1 по лінії матері.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Дніпропетровськ, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 22.08.1999 року.
ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу М. Зєнікової із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки вона фактично вступила в володіння майном померлої.
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу М. Зєніковою від 01.12.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Яценка розміром 2,97 га (кадастровий номер 0523086200:02:001:0580), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що на момент відкриття спадщини була жива та вступила в управління спадковим майном донька померлої - ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 не спадкоємицею є після смерті ОСОБА_2 .
Згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН №037241, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на запит нотаріуса М.Зєнікової, ОСОБА_2 на підставі рішення Немирівської районної державної реєстрації від 24.03.1997 р. №66 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Яценка розміром 2,97 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.
Згідно відповіді Дніпровської міської ради від 22.09.2023 №14/5-12153, наданої на запит приватного нотаріуса М. Зєнікової, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 04.05.1978 по 20.10.1998. Склад зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) становить 4 особи: ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Згідно довідки Гайсинської сільської ради №208 від 26.07.2023 після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину її онука - ОСОБА_1 , вступивши у володіння спадковим майном, доглядала за житловим будинком померлої по АДРЕСА_1 , обробляла город, отримувала дивіденди від користування земельною ділянкою.
Згідно довідки Гайсинської сільської ради №208 від 26.07.2023 після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину її дочка - ОСОБА_3 , вступивши у володіння спадковим майном, доглядала за житловим будинком померлої по АДРЕСА_1 , обробляла город, отримувала дивіденди від користування земельною ділянкою.
З договору дарування від 18 червня 1996 року вбачається,що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_6 , виданим міським відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського обласного управління юстиції 06 червня 2001 року.
Згідно довідки Дніпровської міської ради №14/5 -12154 від 22 березня 2023 року, ОСОБА_17 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 20.09.1994 по 10.07.2001 року. Інші зареєстровані особи за даною адресою на день смерті ОСОБА_3 відсутні.
01.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу М. Зєнікової із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до майна померлої матері ОСОБА_3 , оскільки вона вступила у фактичне володіння її майном.
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу М. Зєніковою від 01.12.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Яценка розміром 2,97 га (кадастровий номер 0523086200:02:001:0580), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_18 у зв'язку з не поданням позивачем заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк та відсутністю підтверджуючих документів факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного управління майном.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно із ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
У ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Аналіз змісту ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12 зроблено висновок, що «відповідно до ст.ст. 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого. Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно з положеннями статей 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528,534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.
У своїй постанові від 25 березня 2020 року Верховний Суд за результатами розгляду справи № 305/235/17 прийшов до висновку про те, що «під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем».
Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців правовстановлюючих документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.
Подібні висновки вкладено у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 448/754/18 (провадження № 61-2636св22).
На підтвердження фактичного вступу у володіння спадковим майном померлої матері, ОСОБА_1 надала суду особисті показання, які були дані нею в судовому засіданні в якості свідка.
Будь-яких інших доказів з цього приводу суду не надано.
Відповідно дост.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи показання ОСОБА_1 , даними нею як свідком, суд вважає їх недостатніми для встановлення факту прийняття спадщини, зважаючи на особисту заінтересованість позивача у задоволенні позову та відсутність будь-яких інших доказів у справі з даного приводу.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про те,що доказом прийняття нею спадщини після смерті матері є договір дарування, відповідно до якого, мати подарувала належну їй квартиру в АДРЕСА_4
З такими доводами позивача суду не погоджується, оскільки вважає,що наявність даного договору свідчить про те,що за життя мати позивачки ОСОБА_3 розпорядилася належною їй на праві власності квартирою, подарувавши її доньці, що немає нічого спільного зі спадкуванням. Реєстрація ОСОБА_3 в цій квартирі не підтверджує прийняття спадщини після її смерті ОСОБА_1 .
У матеріалах справи наявне клопотання про допит в якості свідків сусідів ОСОБА_3 , які проживали поруч з нею в АДРЕСА_5 . Проте, під час підготовчого судового засідання дане клопотання не було підтримане, а в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_19 наголосив на тому, що допит цих осіб не планується.
Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладені вище обставини, у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті матерії ОСОБА_3 необхідно відмовити за недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 524, 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР та ст.ст. 12, 13, 76,77, 80, 81, 89 258, 259, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15 .05.2026.
Суддя Т. Є. Войницька