Справа № 134/462/26
1-кп/134/61/2026
21 травня 2026 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_4 ,
законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , неповнолітнього ОСОБА_4 ,
законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених - адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника сектора ювенальної превенції - ОСОБА_9 ,
розглядаючи у закритому судовому засіданні в залі суду в селища Крижопіль кримінальне провадження в режимі відеоконференції, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2026 року за № 120260201090000024 про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України та неповнолітнього ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
В провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває дане кримінальне провадження.
До суду стороною обвинувачення 18 травня 2026 року було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке в судовому засіданні 21 травня 2026 року прокурором підтримане. Дане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що обвинуваченому на досудовому слідстві обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено судом, однак 24.05.2026 року даний строк тримання під вартою закінчується та до закінчення даного строку неможливо розглянути дану кримінальну справу. Разом з тим зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується в ряді тяжких злочинах, відповідальність який передбачена ч. 1 ст. 304, ч. 4 ст. 185 КК України.
У той же час, у ході судового розгляду у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені на досудовому розгляді та продовжують існувати і на даний час. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років та вчинено їх за допомогою участю неповнолітнього, усвідомлюючи невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може зникнути та переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також існує високий ступінь ризику того, що останній може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки вказані речі є предметом доказування вини підозрюваного. Разом з тим, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, в тому числі і на неповнолітнього ОСОБА_4 , що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_6 може не з'являтися на виклики до суду, змінити місце проживання, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому запобігти даним ризикам можливо лише шляхом продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не будуть дієвими та не можуть бути застосовані, оскільки обвинувачений не виконуватиме в повній мірі обов'язки, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, що не сприятиме запобіганню вказаним ризикам. Так, особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом і він не відповідатиме тяжкості вчинених злочинів; особиста порука - не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України; домашній арешт при проживанні в населеному пункті, що віддалено від суду, не зможе забезпечити належну поведінку особи. За наявності інших обставин, що сукупно вказують на можливість та необхідність застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно ст. 178 КПК України, є також і те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, вік обвинуваченого, стан здоров'я, відсутність місця роботи та навчання.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення зазначеного клопотання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечила проти клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає його необґрунтованим, оскільки прокурором не надано жодного доказу на підтвердження тих ризиків, які зазначені ним у клопотанні. Свої заперечення обґрунтовує наступним. Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду від 29 січня 2026 підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з одночасним визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять ) гривень строком на 60 (шістдесят) днів з моменту затримання - з 27 січня 2026 року по 27 березня 2026 року включно. Ухвалою суду від 27 березня 2026 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 24.05.2026 року включно. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказані стороною обвинувачення нічим не підтверджуються. Зокрема щодо ризику переховування від суда, стороною обвинувачення не доведений. Обвинувачений має постійне місце проживання, проживає з матір'ю, тому ухилятися від суду не збирається. Щодо ризику знищення доказів, то стороною обвинувачення надані суду усі письмові докази, будь-яким способом обвинувачений не може знищити ні документи, ні речі. Щодо незаконного впливу на свідків та потерпілих не існує, оскільки судом допитані потерпілі та свідки, які заявлені стороною обвинувачення. Від свідка, який ще не допитаний, прокурор відмовився від його допиту. Щодо вчинення інших кримінальних правопорушень, стороною обвинувачення також не доведено. Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не притягувався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності. Тому сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому подальше тримання ОСОБА_6 під вартою призведе до порушення ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважає, що до ОСОБА_6 необхідно застосувати цілодобовий домашній арешт, який буде достатнім та ефективним заходом забезпечення даного кримінального провадження.
Інші учасники справи щодо заявленого клопотання прокурором покладаються на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 29.01.2026 року до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави з огляду на встановлення ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ухвалою суду від 27 березня 2026 року строк застосування запобіжного заходу був продовжений на 60 днів.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які є тяжким злочином та передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років, раніше не судимий, не працевлаштований, постійного джерела доходу немає, молодий вік, утриманців не має. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими, хоча і має постійне місце проживання.
Що стосується ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Так, тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких кримінальних правопорушень, а саме за ч. 1 ст. 304, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, в тому числі і в залученні неповнолітнього до вчинення кримінальних правопорушень, немає міцних соціальних зв'язків, не був працевлаштований, постійного доходу не має, відсутність у нього утриманців, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.
Зазначені обставини підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що він не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим (так як обвинувачений офіційно не працевлаштований, проживає тільки з матір'ю), стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
Відносно ризику незаконно впливати на потерпілого, свідків суд зазначає наступне. В даному кримінальному провадженні допитані свідки сторони обвинувачення та потерпілі, однак, суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із потерпілим, який є неповнолітнім, та судом ще не допитаний, обвинувачений може здійснювати на нього незаконний вплив (з огляду того, що ОСОБА_6 обвинувачується, у кримінальному правопорушення зокрема і за ч. 1 ст. 304), доводи сторони захисту на те, що перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, виключають спілкування обвинуваченого потерпілим, не виключають можливість ОСОБА_6 відлучатися із свого місця проживання, оскільки працівники поліції хоч і контролюють виконання особою вимог запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, проте не знаходяться із даною особою цілодобово.
Що стосується ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, на утримані не має осіб, вважає такі ризики доведеними.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, а саме судове розгляд, в межах якого хоч і допитані потерпілі та свідки, однак не допитаний неповнолітній потерпілий, а також не допитані самі обвинуваченні, як вбачається із судових засідання обвинувачений ОСОБА_6 один раз заявив, що частково визнає себе винним, другий раз заявив, що винну визнає, тому суду не зрозуміла його позиція щодо інкримінованого йому обвинувачення, письмові докази стороною обвинувачення в судовому засіданні подані, однак, повністю не дослідженні, зокрема відеозаписи із камер спостережень, обшуку. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.
Щодо заявленого прокурором ризику того, що ОСОБА_6 може знищити, сховати або спростувати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, суд вважає його не доведеним належними доказами, оскільки дане кримінальне провадження знаходиться в судовому провадженні, усі докази, в тому числі речові докази, зібрані та передані або до камери схову речових доказів відділення поліції або передані власникам зазначених речових доказів, усі письмові докази стороною обвинувачення надані суду та знаходяться в матеріалах даного кримінального провадження.
При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, особу обвинуваченого у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого.
З огляду на вище зазначені підстави, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не вбачається. Разом з тим, як вбачається із ухвали слідчого судді від 29.01.2026 року обираючи запобіжний захід у виді тримання застави суд визначив одночасно заставу. Обвинувачений може скористатися своїм правом і внести заставу відповідно до ухвали суду та проживати в селищі Вапнярка Тульчинського району Вінницької області. Суд зазначає, що коли обвинувачений буде звільнений із тримання під вартою, а саме у зв'язку із внесенням застави, забезпечить більше вірогідності виконання ним покладених обов'язків, стимулює його до не порушення обов'язків, зменшить ризики, які зазначені при обрані та продовженні запобіжного заходу, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави у разі невиконання обов'язків, які зазначені в ухвалі при визначені застави.
Однак обвинувачений на даний час не скористався внесенням застави, що не перешкоджає і в подальшому останньому скористатися таким правом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Суду не доведено належними та допустимими доказами, що будь який ризик, який встановлений під час досудового розслідування та під час судового розгляду при вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та зазначені процесуальним законодавством на момент розгляду даного клопотання відпав настільки, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути замінений на цілодобовий домашній арешт.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам ухилятися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжити на 60 діб до 19 липня 2026 року включно.
Відкласти судове засідання на 19 червня 2026 року 13 годину 30 хвилин.
В судове засідання необхідно викликати сторони судового провадження, свідків, повідомити службу у справах дітей Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та сектор ювенальної превенції відділення поліції № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, доставити обвинуваченого.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом 5 днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя