Іменем України
справа №133/1800/24
06.05.26 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі
головуючої судді Пєтухової Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Даневської О.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування Махнівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту розлучення син проживає разом з позивачем та повністю перебуває на його утриманні. Відповідач життям сина не цікавиться, участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, його фізичним, духовним та моральним розвитком не займається, не виявляє бажання спілкуватись з ним. За період перебування дитини у садочку, його мати з'являлась один раз на зустріч дитини з нагоди його дня народження.
Причиною звернення до суду з даною позовною заявою є байдужість зі сторони відповідача відносно своєї дитини.
Ухвалою від 08.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду.
21.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов.
Відповідач, який з урахуванням п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи судом, оскільки до суду повернувся конверт з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку, до суду не з'явився, відзив у встановлений строк суду не надав. Також відповідач повідомлений про судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України .
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у справі №133/1468/23 від 05.12.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, визначено місце проживання сина ОСОБА_5 разом з батьком, стягнуто аліменти з матері на користь батька на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу).
Позивач з сином проживають у с. Махнівка, разом з ними проживають батьки позивача та його брат (а.с. 10).
ОСОБА_4 на момент звернення до суду відвідував Махнівський ЗДО "Ромашка" з 01.09.2023. За час перебування дитини у садочку, його мати з'явилась один раз на зустріч з дитиною з нагоди його Дня народження. Піклуванням та доглядом займається його батько, приймає активну участь у житті дитини, як в дома так і в садочку (а.с. 11).
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні 05.05.2026 повідомила, що проживає у одному селі з позивачем, вказала, що близько трьох років не бачила у селі відповідача по справі. Відповідач періодично просила її посидіти з дитиною, залишала дитину у неї та займалась своїми справами. Дитиною займається батько, доглядає та виховує дитину.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні 05.05.2026 повідомила, що є сусідкою позивача, ще з малечку залишала дитину у неї, ще навіть тоді коли дитина не вміла ходити. З 2021 року залишала дитину зранку до вечора у неї, вказуючи що вийшла на роботу, водночас згодом з'ясувалось що вона їздила до стороннього чоловіка та на роботу не виходила. Відповідач більше трьох років у селі не з'являлась, до дитини не приїжджала. Дитиною займається рідній батько та його батьки.
У судовому засіданні позивач також вказав, що дитина сумує за матір'ю, хоче з нею спілкуватись, час від часу вона (матір) спілкується телефоном з дитиною, рідко передавала цукерки дитині. Відповідачка має іншу сім'ю та дитину у місті Києві. Аліменти на утримання дитини не платись близько 4 місяців.
Заслухавши думку учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини 1 статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18.12.2008, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020, справа № 227/2272/18).
Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 (справа №753/2025/19) дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2018 у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.
Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов'язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не втратила бажання налагодити спілкування з дитиною, продовжує періодичне спілкування з дитиною.
В той же час, позивачем не надано будь-яких доказів на спростування того, що поведінка відповідача безсумнівно свідчить про не бажання виконувати свої батьківські обов'язки. Також позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Рішенням Виконавчого комітету Махнівської сільської ради Вінницької області №64 від 21.04.2026 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Висновок та рішення органу опіки та піклування є дорадчим і не може розцінюватись судом як вказівка для відповідного судового рішення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що органом опіки та піклування надано недостатньо мотивований висновок щодо позбавлення відповідача батьківських прав з урахуванням дотримання перш за все інтересів дитини, і тому суд не погоджується з таким висновком. Крім того, даний висновок недостатньо обґрунтований та мотивований, так як він не містить висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дитини та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дитини.
Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно її дитини.
Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. У цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов'язків.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому суд вважає за необхідне позов залишити без задоволення.
При цьому суд зазначає, що відповідач має брати більш активну участь у вихованні та утриманні своєї дитини, тому встановлені судом обставини вказують на наявність підстав для того, аби попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Зважаючи на викладене, суд в межах наведених сторонами доводів та вимог приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , попередивши ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до своїх обов'язків щодо виховання сина.
На підставі викладеного, ст. 164 -167 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд,-
Залишити без задоволення позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування Махнівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судо
Суддя Наталя ПЄТУХОВА