Справа № 183/6017/26
№ 1-кс/183/670/26
19 травня 2026 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 лютого 2026 року за № 12026042350000155, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, одруженого, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернулася до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до закінчення строку досудового розслідування, до 27 травня 2026 року, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, діючи з прямим умислом, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, за попередньою змовою зі ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, о 13 годині 33 хвилин 16 січня 2026 року, перебуваючи у приміщенні «зони 24/7» у відділенні №1 Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» за адресою: вул. Гетьманська, 26, м. Самар Дніпропетровської області, спостерігаючи за обстановкою в приміщенні, впевнившись, що за його діями та діями ОСОБА_7 ніхто не спостерігає, керуючись єдиним корисливим умислом, із застосуванням фізичної сили, викрав частину грошових коштів з купюроприймача програмно-технічного комплексу самообслуговування (ПТКС), які належать Акціонерному Товариству «Перший Український Міжнародний Банк», у розмірі 12000 гривень, після чого ОСОБА_7 викрав залишок грошових коштів з купюроприймача програмно-технічного комплексу самообслуговування (ПТКС) у розмірі 5000 гривень, спричинивши майновий збиток на загальну суму 17000 гривень, якими надалі разом зі ОСОБА_7 розпорядились на власний розсуд, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
В ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказав, що ризики існують, ОСОБА_5 може впливати на свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Строк досудового розслідування спливає 27.05.2026 року, а тому просив застосувати запобіжний захід до цієї дати.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти заявленого клопотання, вважає недоцільним застосування тримання під вартою, ОСОБА_5 раніше не судимий, з'являється на виклики слідчого, має намір відшкодувати шкоду банківській установі, просив застосувати більш м'який запобіжний захід нічний домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що вину визнає повністю, викрадені гроші здебільшого витратив на онуків, працює неофіційно зварювальником, має намір відшкодувати шкоду. Просив не застосовувати тримання під вартою, обмежитись домашнім арештом давши можливість працювати та відшкодувати шкоду. Проживає в помешканні, яке належить його дочці, з нею має добрі стосунки.
Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 181, 183, 194 КПК України, вважає його не обґрунтованим в частині застосування запобіжного заходу тримання під вартою, але достатньо обґрунтованим для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Як убачається з матеріалів клопотання, 03 лютого 2026 року до ЄРДР за №12026042350000155 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України з коротким викладом обставин: «до Самарівського РВП надійшла заява від керуючої відділення №1 ПУМБ ОСОБА_8 про те, що до неї звернулася особа ОСОБА_9 , який повідомив, що 16.01.2026 знаходячись в приміщенні ПУМБ за адресою вул. Гетьманська, 26, м. Самар, здійснював операцію у терміналі самообслуговування на суму 20200грн, та під час опрацювання якої пройшов платіж на суму 3200 гривень, а сума 17000 гривень було «зажовано» терміналом. В подальшому вказані грошові кошти були викрадені ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7 (ЖЄО №3079 від 02.02.2026).»
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів (показання свідків, потерпілого, інші документи), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
27 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує, що вказані у клопотанні слідчого та прокурором ризики є актуальними, що дає підстави для застосування запобіжного заходу, але не є достатніми для застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлені волі від п'яти до восьми років, тому існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 не має офіційного джерела доходу, що може сприяти нез'явленню ОСОБА_5 за викликом слідчого, прокурора та суду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків, які мешкають в одному населеному пункті, та які ще не допитані безпосередньо судом, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідків та змусити їх змінити свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на обставини підозри та особу підозрюваного, який раніше не судимий, слідчий суддя вважає неактуальним.
Відповідно до ч. 3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Аналізуючи всі обставини справи, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює хоча і неофіційно, має міцні соціальні зв'язки, приходжу до висновку, що ОСОБА_5 не становить для суспільства такого рівня небезпеки, яка б виправдовувала застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання його під вартою.
Отже, за вищевказаних обставин вважаю, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, при цьому слідчий суддя враховує показання ОСОБА_5 щодо належного ним виконання своїх процесуальних обов'язків та готовність відшкодувати шкоду банківській установі працюючи, що буде практично неможливим в умовах тримання під вартою. Крім того, приймається до уваги і строк застосування тримання під вартою, про який просить прокурор - фактично тиждень, що, на думку слідчого судді, свідчить про недоцільність застосування найсуворішого запобіжного заходу до підозрюваного, який не був затриманий починаючи з дня повідомлення про підозру (27.03.2026 року) по цей день.
В той же час, суду необхідно вжити заходів щодо запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, тому ОСОБА_5 слід обрати більш м'який запобіжний захід - домашній арешт із забороною залишати місце свого проживання у нічний час, із покладенням відповідних обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, строком до 27 травня 2026 року включно.
Заборонити ОСОБА_5 залишати з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Зобов'язати ОСОБА_5 :
- утримуватися від спілкуватися зі свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою (залежно від стадії кримінального провадження);
- не відлучатись із м. Самар Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання (залежно від стадії кримінального провадження).
Ухвалу направити для виконання до Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1