Справа № 182/696/26
Провадження № 2/0182/3057/2026
Іменем УКРАЇНИ
21.05.2026 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши в м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
09.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із даним позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на наступні обставини.
19.07.2003 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачкою. Від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні стосунки між сторонами припинено з 2022 року. Подружжя проживають окремо, спільне господарство не ведуть, мають окремий бюджет. Причиною тому стали розбіжність характерів та різні погляди на права і обов'язки подружжя, що спричинило погіршення стосунків між сторонами та втрату почуття любові та поваги один до одного, а тому позивач не згоден на примирення. За таких обставин ОСОБА_1 вважає подальше збереження шлюбу неможливим і просить його розірвати.
Ухвалою суду від 18.02.2026 року відкрито провадження по справі, постановлено розглянути позов в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.15-16).
До позову долучено заяву позивача про розгляд справи без його участі (а.с.5).
Відповідачка повідомлялась про розгляд справи належним чином, шляхом надсилання на адресу її реєстрації копії ухвали про відкриття провадження та копії позову з додатками, про що свідчить конверт (а.с.18), який повернувся на адресу суду, як не вручений, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, відзиву на позовну заяву на адресу суду у встановлений законом строк не надіслала. Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України вважається доставленою.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, 19.07.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Нікопольського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис за №377 (а.с.4).
Від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент розгляду справи вже досяг повноліття.
Через розбіжність характерів та різні погляди на сімейне життя, шлюбні стосунки між сторонами припинено у 2022 році. Подружжя проживають окремо, спільне господарство не ведуть, мають окремий бюджет, а тому шлюб носить формальний характер. Між ними втрачено почуття любові та поваги один до одного, кожен з них живе своїм окремим життям та власними інтересами, втрачено всі духовні та фізичні зв'язки. На примирення позивач не згодний. Таким чином, подальше збереження сім'ї суперечить його інтересам.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Враховуючи той факт, що шлюб повинен відповідати волевиявленню особи та, зважаючи на те, що збереження сім'ї буде суперечити інтересам позивача, а також на те, що примушення до шлюбу є неприпустимим, суд дійшов висновку, що шлюб фактично припинив своє існування, а тому необхідно його розірвати, задовольнивши тим самим позовні вимоги.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати. При цьому, позивач не наполягав на відшкодуванні судового збору.
Керуючись ст.ст.56, 110, 112, 113, 115 СК України, ст.ст. 12, 13, 18, 76, 81,141, 247, 263-265,280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 19.07.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Нікопольського міського управління юстиції Дніпропетровської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , актовий запис №377 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 », ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складання.
Суддя: О. В. Рунчева