Справа № 202/4694/26
Провадження № 1-кс/202/3494/2026
20 травня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №12026042210000561, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
Прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №12026042210000561, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
В обґрунтування свого клопотання посилається на те, що 17.05.2026 о 13.50 годин водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем Fiat Doblo р.н. НОМЕР_1 рухаючись по вулиці 20-річчя Перемоги в Самарському районі міста Дніпра в районі вулиці Роторної виїхав на зустрічну смугу для руху де допустив зіткнення з автобусом Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_6 та пасажири автомобіля Fiat Doblo ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження.
17.05.2026 в ході проведення огляду вилучено автомобіль маркиMercedes-BenzSprinter 316 CDIр.н. НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 18.05.2026 вилучений автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI р.н. НОМЕР_2 , визнано речовим доказом в кримінальному провадженні.
Прокурор посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України та зазначає, що накладання арешту на визначене в клопотанні майно, яке є речовим доказом, є необхідним для цілей кримінального провадження, зокрема запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, необхідність його використання під час досудового розслідування в якості речового доказу. Просив накласти арешт на автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI р.н. НОМЕР_2 , з обов'язковим позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування.
Прокурор клопотання підтримала та просила задовольнити.
Власник майна заперечував щодо накладення арешту. Зазначив, що є він є потерпілим у кримінальному провадженні та накладення арешту на автомобіль є непропорційним втручанням у його права. Враховуючи зазначене просив відмовити в задоволенні клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до таких висновків.
У провадженні ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042210000561 18.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
17.05.2026 о 13.50 годин водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем Fiat Doblo р.н. НОМЕР_1 рухаючись по вулиці 20-річчя Перемоги в Самарському районі міста Дніпра в районі вулиці Роторної виїхав на зустрічну смугу для руху де допустив зіткнення з автобусом Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_6 та пасажири автомобіля Fiat Doblo ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження.
17.05.2026 в ході проведення огляду вилучено автомобіль марки Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI р.н. НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 18.05.2026 вилучений автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI р.н. НОМЕР_2 , визнано речовим доказом в кримінальному провадженні.
Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Як визначено ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слідчий суддя, вважає, що стороною обвинувачення доведена необхідність накладання арешту на зазначене майно, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою збереження речового доказу. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Водночас, слідчий суддя звертає увагу власника майна, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №12026042210000561, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, р.н. НОМЕР_3 , який було вилучено 17.05.2026 в ході проведення огляду дорожньо-транспортної пригоди, власником якого є ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Роз'яснити, що відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1