21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/29272/18
провадження № 61-5455ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гука Володимира Степановича, на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 04 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Державної установи «Городищенська виправна колонія № 96» про відшкодування моральної шкоди,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Державної установи «Городищенська виправна колонія № 96» (далі - ДУ «Городищенська ВК № 96»), в якому просив суд стягнути з Держави Україна на свою користь
відшкодування моральної шкоди, завданої неналежними умовами його утримання
у виправній установі, у розмірі 2 700 000,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року змінено. Збільшено розмір моральної шкоди, стягнутої з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ,
з 10 000,00 грн до 50 000,00 грн.
Апеляційну скаргу ДУ «Городищенська ВК № 96» залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року залишено без змін.
У квітні 2026 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити
у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 11 березня 2026 року залишено без руху із наданням строку для усунення її недоліків. Заявникові запропоновано уточнити касаційну скаргу з посиланням
на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа
у підсистемі «Електронний суд» заявникові також запропоновано надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.
Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
09 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гук В. С.,
із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду
із касаційною скаргою у новій редакції та надав докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.
Водночас зазначені в ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2026 року вимоги
не були виконані у повному обсязі, оскільки заявник, хоча і звернувся до суду
із уточненою касаційною скаргою та надав докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи, проте не уточнив у касаційній скарзі обов'язкові підстави касаційного оскарження судових рішень. Заявник у змісті уточненої касаційної скарги зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосування норм матеріального права, зокрема статей 23, 1167, 1173 ЦК України, та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі
№ 686/12611/18 та від 15 грудня 2021 року у справі № 161/12354/19.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, справа
№ 686/12611/18 (кримінальна справа, в порядку КПК України) та справа № 161/12354/19 (кримінальна справа за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про проведення експертизи) ніколи Верховним Судом не розглядались і судові рішення у цих справах Верховним Судом не ухвалювалися.
Вказані посилання не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки заявник не зазначаєвизначені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначити підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги
суд касаційної інстанції переглядає судові рішення.
За таких обставин, представник ОСОБА_1 - адвокат Гук В. С., у змісті уточненої касаційної скарги також не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК Україна учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Станом на 21 травня 2026 року вимоги ухвали Верховного Суду від 27 квітня
2026 року заявником в повному обсязі не виконані, а тому суд не може вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України
у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гука Володимира Степановича, на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 04 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Державної установи «Городищенська виправна колонія № 96» про відшкодування моральної шкоди вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник