21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 134/2247/24
провадження № 61-6683ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2025 року, ухваленій у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Фермерське господарство «ДІОНІСІЙ-2015», про розірвання договору оренди землі,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ФГ «ДІОНІСІЙ-2015», про розірвання договору оренди землі.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 травня 2025 року відмовлено в задоволенні позову, скасовано вжиті заходи забезпечення позову.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2025 року, рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено: розірвано укладений 10 листопада 2011 року між ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521980800:03:001:0019 загальною площею 3,8421 га, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (за межами с. Голубече). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 028 грн понесених ним судових витрат; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2025 року у цій справі, а ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФГ «ДІОНІСІЙ-2015» на вказане судове рішення.
10 березня 2026 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2025 року на підставі пункту 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України.
На обґрунтування поданої заяви заявник зазначав, що позивач ОСОБА_2 діяв недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов. Умисне ухилення орендодавця від отримання орендної плати з метою штучного створення заборгованості та розірвання договору є зловживанням правом. Позивач навмисне не отримував орендну плату, щоб орендар допустив прострочення заборгованості з орендної плати, тобто створив штучну заборгованість, а потім пред'явив позов про розірвання договору оренди. При спілкуванні з ОСОБА_4 (01 березня 2026 року), головою ФГ «Пустовіт», останній повідомив, що ще у 2023 році позивач ОСОБА_5 пообіцяв фермеру ОСОБА_6 з с. Висока Гребля передати в оренду земельну ділянку. Повідомив, що не бажає здавати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, це він остаточно вирішив, і мав намір розірвати договір оренди землі, щоб після цього передати земельну ділянку фермеру ОСОБА_6 . Тобто обставина недобросовісних дій позивача та зловживання правами при пред'явленні позову у цій справі не була встановлена судом і не була і не могла бути відома заявнику під час ухвалення Вінницьким апеляційним судом постанови 04 вересня 2025 року, оскільки про неї заявник дізнався вже після ухвалення судового рішення, а саме 01 березня 2026 року.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2025 року та залишено цю постанову в силі.
13 травня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 18 травня 2026 року), в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2026 року і передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного суду
від 04 вересня 2025 року, не надав належної правової оцінки доводам заявника та нововиявленим обставинам, що мають істотне значення для справи. Крім того, вказує, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та всупереч приписам частини четвертої статті 429 ЦПК України. Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, Вінницьким апеляційним судом прийнято не ухвалу, а постанову суду. Також посилається на те, що ним було заявлено відвід колегії суддів, оскільки саме цим складом суду було ухвалено постанову, про перегляд якої за нововиявленими обставинами він звернувся, однак попри недовіру та сумніви у неупередженості складу суду, відповідною колегією ухвалено оскаржуване судове рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18).
Суд апеляційної інстанцій належним чином оцінив обставини, на які
ОСОБА_1 послався у заяві, як на нововиявлені (позивач діяв недобросовісно, умисно ухилявся від отримання орендної плати з метою створення штучної заборгованості та подальшого розірвання договору оренди, а також мав намір передати земельну ділянку в оренду іншій особі, про що відповідачу не було відомо на час розгляду справи і це не встановив суд), і дійшов обґрунтованого висновку, що наведені заявником обставини не відносяться до нововиявлених у розумінні статті 423 ЦПК України, а отже не є підставою для перегляду і скасування постанови Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що саме по собі повідомлення сторонньої особи про певні обставини не є доказом у розумінні процесуального закону та не свідчить про існування обставин, які мають істотне значення для вирішення спору по суті.
Доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою доказів та встановленими апеляційним судом обставинами справи, спрямовані на переоцінку доказів. Тобто, заявник фактично має намір повторний перегляд справи, у якій судове рішення набрало законної сили.
Колегія суддів враховує, що правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 429 ЦПК України, не є достатньою підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Водночас, Верховний Суд враховує, що ухвалами Вінницького апеляційного суду від 10 та 13 квітня 2026 року надано оцінку твердженням заявника щодо наявності підстав для відводу колегії суддів: Шеметі Т. М., Ковальчуку О. В. та Панасюку О. С., від розгляду цієї справи. Заявлений відвід мотивовано визнано необґрунтованими та відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про відвід вказаних суддів.
Апеляційний суд надав оцінку доводам заявника щодо можливості розгляду заяви про перегляд судового рішення тим же складом суду, що ухвалив постанову, про перегляд якої за нововиявленими обставинами звернувся заявник, та встановив, що сама по собі участь суддів у постановленні судового рішення, про перегляд за нововиявленими обставинами якого подано заяву, не є підставою для їх відводу, а визначення саме такого складу суду передбачено частиною тринадцятою статті 33 ЦПК України.
Твердження ОСОБА_1 про те, що справу розглянуто неповноважним складом суду, є необґрунтованими.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2026 року є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження належить відмовити на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного суду від 04 вересня 2025 року, ухваленій у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Фермерське господарство «ДІОНІСІЙ-2015», про розірвання договору оренди землі.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович