20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/23167/21-ц
провадження № 61-4696св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Черняк Ю. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - державна установа «Офіс із залучення та підтримки інвестицій»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державної установи «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,івиходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державної установи «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» (далі - ДУ «Юкрейнінвест») про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованості з оплати тимчасової непрацездатності та відшкодування моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 25 січня
2021 року вона приступила до роботи на посаді головного фахівця Управління залучення та супроводження ДУ «Юкрейнінвест» згідно з наказом відповідача від 13 січня 2021 року № 5-к, а 18 лютого 2021 року виконавчий директор
ДУ «Юкрейнінвест» Цівкач С. викликав її та вимагав написати заяву про звільнення за власним бажанням, однак вона відмовилася.
3. 24 лютого 2021 року начальник Управління залучення та супроводження ДУ «Юкрейнінвест» ОСОБА_2 провів з нею та іншим фахівцем зустріч та довів до їх відома наказ ДУ «Юкрейнінвест» від 24 лютого 2021 року № 4 «Про деякі питання роботи ДУ «Юкрейнінвест» на період карантину», а також у зв'язку з нестачею робочих столів запропонував їй наступний графік роботи: кожен вівторок та п'ятницю тижня - вона працює в офісі на вул. М. Грушевського, 12/2; кожен понеділок, середу, четвер - дистанційно. На виконання цього наказу засобами електронного зв'язку вона направила ОСОБА_2 документ з визначеними днями дистанційної роботи на березень 2021 року.
4. У період з 09 березня 2021 року по 23 березня 2021 року включно, згідно з листком непрацездатності від 09 березня 2021 року серії АДШ № 237976, вона перебувала на лікарняному у зв'язку з інфікуванням COVID-19.
5. З 24 березня 2021 року приступила до роботи. 24 (середа) та 25 (четвер) березня 2021 року працювала дистанційно. 26 березня 2021 року зранку вона працювала дистанційно, отримавши відповідь по телефону від безпосереднього керівника ОСОБА_2 та колег: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про те, що 26 березня 2021 року вона та її колеги працюють дистанційно. Після обіду цього ж дня їй стало зле, вона викликала лікаря, який прийняв рішення про необхідність амбулаторного лікування з 26 березня 2021 року по 29 березня 2021 року включно, про що свідчить виданий їй листок непрацездатності від 26 березня 2021 року серії АЛД № 493683. Вона намагалась продовжити працювати, проте погане самопочуття завадило цьому. О 18:56 год вона помітила пропущений телефонний дзвінок від співробітника ОСОБА_7 та одразу перетелефонувала йому. Їй було повідомлено, що на її електронну поштову адресу надіслано лист від керівництва, проте не змогла ознайомитись з його змістом, оскільки її електронна скринька була заблокована.
6. Після чого на особистій електронній адресі вона побачила наказ
ДУ «Юкрейнінвест» від 26 березня 2021 року № 21-к, яким її звільнено з роботи за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Підставою для її звільнення була службова записка начальника Управління залучення та супроводження ДУ «Юкрейнінвест» ОСОБА_2 від 26 березня 2021 року та акт про відсутність її на роботі
від 26 березня 2021 року.
7. Після завершення лікарняного, 30 березня 2021 року вона прибула на роботу, але охорона закладу не допустила її до приміщення. На прохідну вийшли співробітники ДУ «Юкрейнінвест» ОСОБА_7 (керівник адміністративної служби) та ОСОБА_9 (фахівець Управління з правових питань та регуляторної політики), які видали їй копію наказу № 21-к про звільнення та трудову книжку, у прийняті від неї листка непрацездатності було відмовлено.
8. Ознайомившись з наказом про звільнення, вона на наказі письмово зазначила: «З наказом не згідна, оскільки відсутні законодавчі підстави для його прийняття. На роботі 26 березня 2021 року була відсутня у зв'язку із наявністю поважних причин. Пояснення стосовно поважності причин відсутності на роботі роботодавець від мене не витребував, зі мною стосовно них ніхто не зв'язувався».
9. Згідно зі службовою запискою від 26 березня 2021 року за № 08-03/19 за підписом ОСОБА_2 , останній повідомляє виконавчого директора
ДУ «Юкрейнінвест» Цівкача С., що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці
26 березня 2021 року без поважних причин. Про причини ОСОБА_1 не повідомляла, погодження щодо віддаленої роботи на 26 березня 2021 року у порядку, визначеному наказом № 4, не отримувала. У зв'язку з чим
ОСОБА_2 просить звільнити позивачку за прогул відповідно до трудового законодавства.
10. Згідно з актом від 26 березня 2021 року «Про відсутність на роботі», підписаним ОСОБА_2 та іншими співробітниками відповідача, ОСОБА_1 була відсутня на роботі 26 березня 2021 року з 9:00 год до 13:00 год. Про причини відсутності попередньо не повідомляла.
11. Відомості в акті від 26 березня 2021 року «Про відмову надання пояснень щодо відсутності на роботі» та в акті від 26 березня 2021 року «Про повідомлення про звільнення» про те, що вона відмовилась надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі, не відповідають дійсності, оскільки вона не відмовлялась від надання таких пояснень, жодних телефонних дзвінків близько 14:50 год з цього приводу від відповідача їй не надходило.
12. Посилалася на те, що відповідачем порушено норми статті 149 КЗпП України, оскільки він не зажадав від неї письмові пояснення, не встановив її вину, не визначив ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Крім того, у наказі про звільнення вказано неіснуючі підстави звільнення - прогул, тоді як під час непрацездатності працівника його звільнення не допускається.
13. Вважала, що відповідач має виплатити їй середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, а також здійснити виплати за листками непрацездатності.
14. Крім того, порушення її трудових прав з боку відповідача завдало моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та стражданнях з приводу того, що її безпосередній керівник шляхом обману, з іншими співробітниками, сфальшував документи з відсутності її на роботі без поважних причин; звільнення за прогул негативно відображається на її репутації як дисциплінованого та висококваліфікованого співробітника та може спричинити у майбутньому відмову у прийнятті її на роботу. Незаконне звільнення створило для неї нервове напруження та дискомфорт, призводить до психічного розладу, нервових переживань. Моральну шкоду вона оцінила у 300 000,00 грн.
15. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДУ «Юкрейнінвест»
від 26 березня 2021 року № 21-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити її на посаді головного фахівця Управління залучення та супроводження ДУ «Юкрейнінвест»;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення на роботі, належні виплати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та 300 000,00 грн компенсації моральної шкоди;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді головного фахівця Управління залучення та супроводження
ДУ «Юкрейнінвест» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць;
- зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду в термін не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
16. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зібрані у справі докази у їх сукупності підтверджують, що позивачка була відсутня на робочому місці з
9:00 год. до 13:00 год. без поважної причини. Зазначено, що 26 березня 2021 року позивачка мала працювати на робочому місці в офісі роботодавця (відповідача), а не дистанційно. У день звільнення ОСОБА_1 не повідомила відповідача про те, що вона відсутня на роботі у зв'язку з хворобою та звернулась до медичного закладу лише о 13:36 год. Оригінал листка непрацездатності
від 26 березня 2021 року серії АЛД № 493683, який відкритий закладом охорони здоров'я у день звільнення позивачки, на час розгляду справи у відповідача відсутній.
18. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а тому задоволенню не підлягають.
19. Крім того, встановивши, що на час звільнення позивачки відповідач здійснив з нею повний розрахунок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати тимчасової непрацездатності та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
20. Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Розмоша В. І. залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня
2024 року залишено без змін.
21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. Зазначено, що позивачка не довела, що 26 березня 2021 року вона погодила з безпосереднім керівником дистанційний формат роботи. Пояснення представника позивачки щодо причин відсутності на роботі з 09:00 год 26 березня 2021 рок суд вважав непослідовними. ОСОБА_1 не повідомила відповідача про причини своєї відсутності на робочому місці, а її посилання на тимчасову непрацездатність, яка виникла раптово після 13:00 год та факт звернення за медичною допомогою і видача листка непрацездатності не можуть бути підставою для визнання відсутності позивачки на робочому місці з поважних причин.
22. Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду
від 06 серпня 2024 року скасовано, а справу № 757/23167/21-ц направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
23. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зауважував, що суд апеляційної інстанції: не надав належної правової оцінки поданим позивачкою електронним доказам, які розглядаються та оцінюються судом на загальних підставах у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами; не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги позивачки щодо виконання нею роботи у першій половині дня у дистанційному режимі; не мотивував висновок, чому видача працівнику лікарняного листка в день відсутності на робочому місці не є поважною причиною такої відсутності; не перевірив, чи були у відповідача підстави для звільнення ОСОБА_1 в той же день за прогул за фактом відсутності її на роботі з 09:00 год до 13:00 год, зокрема, чи з'ясував роботодавець відсутність поважних причин, чим не є саме лише неповідомлення працівника про причини своєї відсутності на робочому місці.
24. За результатами нового розгляду справи постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Розмош В. І. , задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
25. Визнано незаконним та скасовано наказ ДУ «Юкрейнінвест» від 26 березня 2021 року № 21-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
26. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного фахівця Управління забезпечення та супроводження ДУ «Юкрейнінвест».
27. Стягнуто з ДУ «Юкрейнінвест» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 171 878, 18 грн, суму за листом непрацездатності у розмірі 3 745,09 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн та по сплаті судового збору у розмірі 22 208, 67 грн
28. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
29. Стягнуто з ДУ «Юкрейнінвест» на користь держави судовий збір у розмірі
4 086,00 грн.
30. Стягнуто з ДУ «Юкрейнінвест» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000,00 грн.
31. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не урахував поважність причин відсутності ОСОБА_1 на роботі, а також факт порушення ДУ «Юкрейнінвест» процедури звільнення позивачки без отримання її письмових пояснень, визначення поважності/неповажності причин відсутності на роботі, проступку (прогулу), ступнем тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Урахувавши те, що позивачка була відсутня на роботі у зв'язку із запровадженням дистанційного режиму роботи, а також перебуванням на лікарняному, апеляційний суд вважав, що відсутній сам факт дисциплінарного проступку, а також вина ОСОБА_1 . Звільнення працівника під час його непрацездатності заборонено. Ураховуючи незаконність звільнення позивачки з роботи, судом апеляційної інстанції стягнуто на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (з 26 березня 2021 року (день звільнення) по день прийняття рішення у справі - 18 лютого 2026 року), а також грошову суму за листом непрацездатності за період з 09 березня 2021 року по
23 березня 2021 року.
32. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд урахував встановлений судом факт порушення трудових прав позивачки відповідачем та керуючись засадами розумності та справедливості, вважав за необхідне визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі
10 000,00 грн.
33. Вирішуючи питання по розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд урахував часткове задоволення позову, заперечення відповідача щодо неспівмірності заявленої суми таких витрат зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також критерій розумності розміру витрат.
Узагальнені доводи касаційної скарги
34. 08 квітня 2026 року ДУ «Юкрейнінвест» через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року. У касаційній скарзі заявник зазначає, що постанова оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог.
35. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ДУ «Юкрейнінвест» зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі 553/4211/15-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 26 листопада 2020 року у справі № 234/15372/17, від 20 березня 2024 року у справі № 132/3064/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
36. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що 26 березня 2021 року позивачка мала працювати в офісі, а не дистанційно. Самовільне рішення позивачки про невихід на роботу
26 березня 2021 року, без відповідного узгодження дистанційної роботи, є порушенням внутрішніх актів установи. Акцентує увагу на тому, що для відсутності позивачки на роботі 26 березня 2021 року з 09:00 год. до 13:00 год. не існувало жодних істотних причин.
37. Крім того, правові наслідки неврахування листка непрацездатності настають для роботодавця лише тоді, коли оригінал листка непрацездатності передано роботодавцю і у ньому заповнені всі розділи, що підлягають обов'язковому заповненню.
38. Зауважує, що ДУ «Юкрейнінвест» діяла добросовісно та вчиняла активні дії, які свідчать про намагання з'ясувати причини відсутності позивачки на роботі
26 березня 2021 року з 09:00 год до 13:00 год. До застосування до позивачки заходу дисциплінарного стягнення позивачці пропонувалося надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі 26 березня 2021 року з 09:00 год до 13:00 год, на що остання відмовила та ні усно, ні письмово не пояснила причин своєї відсутності.
39. Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини другої статті 235 КЗпП України, зокрема щодо максимального періоду, за який стягується середній заробіток за час вимушеного прогулу. Розгляд справи № 757/23167/21-ц тривав понад один рік, в тому числі з вини позивачки. Більш того, спір у справі в цілому виник з вини позивачки, яка діяла недобросовісно та не повідомила роботодавця про причини відсутності на роботі 26 березня 2021 року з 09:00 год. до 13:00 год., оригінал листка непрацездатності від 26 березня 2021 року серії АЛД № 493683 не надала, чим свідомо унеможливила його використання при вирішенні кадрових питань.
40. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за майже 5 років порушує баланс інтересів сторін спору, оскільки з одного боку позивачка не працювала у відповідача, не витрачала свій час та професійні здібності на виконання завдань ДУ «Юкрейнінвест», мала змогу працювати на іншій роботі та отримувати заробітну плату, а з іншого - відповідач за рахунок коштів державного бюджету має оплатити весь час позивачки, який вона витрачала на власні потреби, що спричинить значну шкоду відповідачу та державному бюджету.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
41. Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/23167/21-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Клопотання ДУ «Юкрейнінвест» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року до закінчення касаційного провадження задоволено частково. Зупинено до закінчення касаційного провадження виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у частині стягнення з ДУ «Юкрейнінвест» на користь
ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, що перевищує виплати за один місяць.
42. 22 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 757/23167/21-ц.
43. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено ДУ «Юкрейнінвест» у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
44. 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Розмош В. І., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну, у якому просить суд закрити касаційне провадження та стягнути з відповідача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу.
45. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, на підставі повторного дослідження усіх доказів по справі, пояснень свідка, сторін у справі, застосував положення пунктів 4, 11 частини першої статті 40, частини другої статті 235 КЗпП України, врахував висновки щодо застосування цих норм права Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та Верховного Суду України.
46. У наведених відповідачем постановах суду касаційної інстанції та оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини, а тому доводи відповідача про неврахування апеляційним судом висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.
47. Посилання касаційної скарги на недобросовісність її дій та затягування розгляду справи вважає необґрунтованими. Усунення недоліків позовної заяви, так само як і подання позову до суду у визначені законом строки, є її правом, гарантованим ЦПК України, та не визначається цивільним законодавством України як зловживання процесуальними правами.
48. Додатково посилається на понесення нею судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, орієнтовна сума яких складає 49 500,00 грн. Зауважує, що докази понесених судових витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
49. Згідно з наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 24 лютого 2021 року № 4 «Про деякі питання роботи ДУ «Юкрейнінвест» на період карантину» на період дії карантину до 30 квітня 2021 року запроваджено режим дистанційної роботи та роботи в режимі реального часу через Інтернет. У зв'язку із запровадженням дистанційної роботи необхідно забезпечувати погодження дистанційної роботи з безпосереднім керівником не пізніше ніж за один робочий день до початку дистанційної роботи шляхом надсилання відповідного електронного листа безпосередньому керівнику (в копії менеджеру з персоналу) з використанням робочої електронної пошти.
50. Згідно з роздруківкою з електронної пошти, ОСОБА_1 направила листа з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 щодо погодження графіку дистанційної роботи, згідно з яким 26 березня 2021 року позивач повинна була працювати на робочому місці в офісі за адресою: вул. Грушевського, 12/2, м. Київ.
51. В пункті 2 Розділу V «Робочий час і його використання. Час відпочинку» Правил внутрішнього трудового розпорядку ДУ «Юкрейнінвест», які затверджені загальними зборами трудового колективу протокол № 1 від 01 серпня 2018 року, передбачено, що працівник зобов'язаний повідомляти безпосереднього керівника про причини своєї відсутності на роботі.
52. Відповідно до акта про відсутність на роботі від 26 березня 2021 року, складеного працівниками ДУ «Юкрейнінвест»: начальником Управління залучення та супроводження ОСОБА_2 , начальником Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_15., провідним фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_14., фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_9., головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 була відсутня на роботі
26 березня 2021 року з 09:00 год до 13:00 год. Про причини відсутності головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 попередньо не повідомляла.
53. Відповідно до акта про відмову надання пояснень щодо відсутності на роботі від 26 березня 2021 року, складеного працівниками ДУ «Юкрейнінвест», головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 відмовилась надати письмові пояснення щодо своєї відсутності на роботі
26 березня 2021 року з 9:00 год до 13:00 год, 26 березня 2021 року близько
14:50 год ОСОБА_14 було здійснено дзвінок з мобільного телефону
ДУ «Юкрейнінвест» НОМЕР_1 на мобільний телефон ОСОБА_1
НОМЕР_2 в присутності: ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , та повідомлено ОСОБА_1 про потребу надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі 26 березня 2021 року з 9:00 год до
13:00 год. У відповідь на це, ОСОБА_1 надавати такі письмові пояснення відмовилась.
54. Згідно із службовою запискою начальника управління залучення та супроводження ОСОБА_2 від 26 березня 2021 року за № 08-03/39 головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 26 березня 2021 року без поважних причин. Про причини відсутності ОСОБА_1 попередньо не повідомляла та погодження щодо віддаленої роботи на 26 березня 2021 року у порядку, визначеному наказом виконавчого директора ДУ «Юкрейнінвест» від 24 лютого 2021 року № 4, не отримувала. У зв'язку із зазначеним ОСОБА_2 просив звільнити ОСОБА_1 за прогул відповідно до трудового законодавства.
55. Наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 26 березня 2021 року № 21-к звільнено ОСОБА_1 , головного фахівця Управління залучення та супроводження, з роботи за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава: службова записка начальника управління залучення та супроводження ОСОБА_2 від 26 березня 2021 року, акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 26 березня 2021 року, акт про відмову надання пояснень щодо відсутності на роботі ОСОБА_1 від 26 березня 2021 року.
56. Згідно з актом про повідомлення про звільнення від 26 березня 2021 року, складеного працівниками ДУ «Юкрейнінвест, 26 березня 2021 року у зв'язку зі звільненням з роботи за прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України) головного фахівця Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 у зв'язку з її відсутністю на роботі протягом робочого дня 26 березня 2021 року та її відмовою надати пояснення про відсутність на роботі, з робочої електронної пошти ДУ «Юкрейнінест» info@ukraineinvest.gov.ua направлено на особисту електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_1 повідомлення (разом із сканованим наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 26 березня 2021 року № 21-к «Про звільнення ОСОБА_1 ») про необхідність з'явитись до офісу ДУ «Юкрейнінвест» для підпису про ознайомлення з наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 26 березня 2021 року від 21-к «Про звільнення ОСОБА_1 » і для отримання трудової книжки та здачі офісної техніки, наданої ОСОБА_1 для виконання посадових обов'язків. Також у присутності працівників ДУ «Юкрейнінвест» з телефону НОМЕР_3 здійснено телефонний дзвінок на особистий телефон ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 з метою повідомлення останньої про необхідність з'явитись до офісу ДУ «Юкрейнінвест», проте на телефонний дзвінок ОСОБА_1 не відповіла. О 18:56 год ОСОБА_1 перетелефонувала і до її відома доведено зазначену інформацію, яка була направлена на її електронну пошту щодо її звільнення, разом з цим ОСОБА_1 так і не надала пояснень про свою відсутність протягом робочого дня 26 березня 2021 року.
57. 30 березня 2021 року позивачка отримала копію наказу № 21-к про звільнення та трудову книжку. Ознайомившись з наказом про звільнення, позивачка на наказі письмово зазначила: «З наказом не згідна, оскільки відсутні законодавчі підстави для його прийняття. На роботі 26 березня 2021 року була відсутня, у зв'язку із наявністю поважних причин. Пояснення стосовно поважності причин відсутності на роботі роботодавець від мене не витребовував, зі мною стосовно них ніхто не зв'язувався».
58. Відповідно до листа ТОВ «Медична клініка «Столиця» від 03 серпня
2022 року № 03/08/22, отриманого на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року, 26 березня 2021 року о 13:36 год ТОВ «Медична клініка «Столиця» отримано звернення ОСОБА_1 із скаргою на погане самопочуття, а саме: головний біль, підвищена температура, біль у м'язах та суглобах; о 14:24 год лікарем-спеціалістом ТОВ «Медична клініка «Столиця» було здійснено медичне обстеження ОСОБА_1 за місцем її проживання та прийнято рішення про необхідність її лікування в амбулаторних умовах; 29 березня 2021 року видано ОСОБА_1 листок непрацездатності від 26 березня 2021 року серії АДЛ № 493683.
59. Згідно з листом непрацездатності від 26 березня 2021 року серії АЛД
№ 493683 позивачу було призначено амбулаторне лікування з 26 березня 2021 року по 29 березня 2021 року включно.
60. У судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , який працював заступником директора відповідача, на питання представника позивача: «Чи відомо Вам чи був прогул?» пояснив: «Не був. Був Ковід , ОСОБА_1 було дозволено працювати дистанційно. Але директором було дано вказівку зафіксувати відсутність ОСОБА_1 на робочому місці». На питання представника позивача: «Ті особи, які були на прохідній, могли отримати лікарняний від ОСОБА_1?» ОСОБА_19 відповів: «Так, вони відмовилися».
61. Згідно з розрахунковим листком за березень 2021 року, довідки № 29 від 05 лютого 2024 року та № 26 від 02 серпня 2024 року та виписки по картці/рахунку, відкритому ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», від 30 липня 2024 року: 05 березня 2021 року ОСОБА_1 здійснено виплату премії за лютий 2021 року в сумі
10 439,00 грн; 15 березня 2021 року перераховано на картку зарплату за першу половину березня 2021 року в сумі 16 649,00 грн; 26 березня 2021 року
ОСОБА_1 здійснено виплату в сумі 20 020, 26 грн.
Позиція Верховного Суду
62. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
63. Відповідно до пунктів 1 - 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
64. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
65. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
66. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
67. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
68. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
69. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.
70. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
71. Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
72. Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.
73. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі (постанова Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19).
74. Згідно із судовою практикою причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я (постанови Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19, від 19 вересня 2023 року у справі
№ 760/22937/20).
75. Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з'ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, не залежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника (постанова Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц).
76. У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі
№ 369/9301/18 зазначено, що обов'язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
77. Разом з тим невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами (постанова Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі
№ 6-2801цс15, постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі
№ 643/10816/17 та від 13 грудня 2023 року у справі № 621/2124/22).
78. У трудових правовідносинах обидві сторони трудових правовідносин (працівник та роботодавець) мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
79. Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб'єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов'язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.
80. Реалізуючи права і виконуючи обов'язки, суб'єкти трудових правовідносин зобов'язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі.
81. Статтями 4, 9 Конвенції МОП N 158 про припинення трудових відносин
з ініціативи роботодавця 1982 року передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці
82. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
83. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
84. Згідно з частино третьою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
85. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
86. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
87. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
88. Суд апеляційної інстанції встановив, що причиною відсутності ОСОБА_1 26 березня 2021 року безпосередньо у будівлі ДУ «Юкрейнінвест» було повідомлення позивачки її безпосереднім керівником ОСОБА_2 про поширення захворювань на COVID-19, а також її співробітниками ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про роботу у дистанційному режимі через посилення у м. Києві хвороби COVID-19, а також перебування позивачки на лікарняному.
89. Заперечуючи проти наявності поважних причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 26 березня 2021 року з 09:00 год. до 13:00 год., відповідач посилався на відсутність погодженого позивачці порядку дистанційної роботи у зазначений день.
90. Водночас, як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, яким суд апеляційної інстанції надав обґрунтовану правову оцінку, спірні правовідносини виникли під час карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
91. З метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, з урахуванням встановленого карантину згідно з постановою Кабінету Міністрів України
від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на період карантину - до 30 квітня 2021 року, у
ДУ «Юрейнінвест» було запроваджено режим дистанційної роботи та роботи в режимі реального часу через Інтернет (наказ ДУ «Юкрейнінвест» № 4
від 24 лютого 2021 року).
92. Згідно з пунктом 2 зазначеного наказу було передбачено забезпечення погодження дистанційної роботи з безпосереднім керівником не пізніше ніж за один робочий день до початку дистанційної роботи шляхом надсилання відповідного електронного листа безпосередньому керівнику (в копії менеджеру з персоналу) з використанням робочої електронної пошти.
93. Судом встановлено, що 25 березня 2021 року ОСОБА_1 неодноразово зверталась за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку (месенджер WhatsApp) до свого безпосереднього керівника ОСОБА_2 з приводу визначеної форми робочого дня 26 березня 2021 року, однак конкретної відповіді від нього вона не отримала. Водночас, її колеги повідомили їй, що 26 березня 2021 року усі працівники, окрім начальників управлінь, працюють дистанційно, і про це чітко було оголошено ОСОБА_2 . Крім того, вранці 26 березня 2021 року ОСОБА_2 у месенджері WhatsApp, повідомив ОСОБА_1 про те, що у Кабінеті Міністрів України багато співробітників захворіли на COVID-19 і їх переведено на дистанційну роботу. З урахуванням наведеного, 26 березня 2021 року ОСОБА_1 залишилася вдома та працювала дистанційно. Факт невиконання ОСОБА_1 з 09:00 год. до 13:00 год. своїх посадових обов'язків, зокрема у дистанційному режимі, відповідачем не доводився.
94. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
95. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав у роботодавця вважати відсутність ОСОБА_1 26 березня 2021 року на робочому місці у приміщенні
ДУ «Юкрейнінвест» з 09:00 год. до 13:00 год. без поважних причин.
96. Апеляційним судом встановлено, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, при зверненні 26 березня 2021 року о 13:36 год до ТОВ «Медична клініка «Столиця», ОСОБА_1 було відкрито лікарняний. Після завершення листка непрацездатності, 30 березня 2021 року о 09:00 год. позивачка намагалася передати його відповідачу, однак охорона закладу не допустила її до приміщення, а співробітники відповідача: ОСОБА_7 (керівник адміністративної служби) та ОСОБА_9 (фахівець управління з правових питань та регуляторної політики), відмовилися його отримати. Зазначені обставини відповідачем не спростовувалися.
97. Належним чином засвідчена копія листка непрацездатності від 26 березня 2021 року серії АЛД №493683, як доказ поважності причин відсутності ОСОБА_1 26 березня 2021 року на роботі, була надіслана відповідачу листом адвоката Розмош В. І. від 30 березня 2021 року №30/03.
98. Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
99. Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року
№ 6-р(ІІ)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.
100. В частині доводів касаційної скарги щодо ненадання позивачкою роботодавцю листка непрацездатності у день її звільнення, колегія суддів зауважує, що після фіксації факту відсутності працівника на роботі роботодавець має вжити розумних заходів для того, щоб переконатися чим така відсутність була викликана. Для з'ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд має право: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) звернутися до працівника через доступні месенджери; 3) надіслати листа працівнику на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати поштою лист з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19, від 14 червня 2023 року у справі № 727/3770/21.
101. Достатніх заходів з метою з'ясування причин відсутності позивачки на роботі 26 березня 2021 року роботодавцем здійснено не було, однак застосовано до неї найсуворіший дисциплінарний захід.
102. Крім того, у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, на яку містяться посилання у касаційній скарзі, Верховний Суд зауважував, що тимчасова непрацездатність працівника підтверджується листком непрацездатності, проте наявність поважних причин неявки на роботі визнається у разі доведеної непрацездатності працівника.
103. Колегія суддів вважає, що правова оцінка наданих відповідачем актів була здійснена судом апеляційної інстанції з урахуванням наведених вище принципів оцінки доказів.
104. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав у відповідача для звільнення позивачки на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відповідно до наказу від 26 березня 2021 року
№ 21-к.
105. Виконавши вказівки суду касаційної інстанції, встановивши факт звільнення позивачки без законної підстави, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень статті 235 КЗпП України правильно виснував про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а також суму за листом непрацездатності та відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав позивачки.
106. Колегія суддів ураховує, що доводи касаційної скарги ДУ «Юкрейнінвест» зводяться до незгоди із сумою стягнутого на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на відсутність підстав для його стягнення за весь час вимушеного прогулу. Доводів щодо неправильного визначення судом апеляційної інстанції розміру середньоденної заробітної плати, суми за листом непрацездатності, а також розміру відшкодування моральної шкоди касаційна скарга не містить, у зв'язку із чим, з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України, справа в цій частині Верховним Судом не переглядається.
107. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
108. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
109. Ураховуючи те, що незаконні дії відповідача позбавили позивачку можливості працювати та призвели до порушення її конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, а також з огляду на відсутність вини позивачки у тому, що справа розглядалась в судах більше одного року, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
110. У контексті доводів касаційної скарги щодо недобросовісних дій позивачки в процесі розгляду справи, зокрема подання позову без сплати судового збору, колегія суддів зауважує, що позовна заява у справі, що переглядається, була подана менш ніж за місяць після винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивачки. Ухвала суду першої інстанції про залишення касаційної скарги без руху виконана стороною позивача через 3 дні після її отримання, що відповідає вимогам частини першої статті 185 ЦПК України та не може свідчити про затягування розгляду справи.
111. Інших підстав вважати процесуальну поведінку позивачки такою, що свідчить про зловживання нею своїми процесуальними правами, заявником не наведено та судом не встановлено.
112. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосування, та надавши правову оцінку поданим сторонам доказам порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивачки у їх сукупності, дійшов загалом правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
113. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
114. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
115. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
116. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі
№ 910/8115/19(910/13492/21)).
117. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
118. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
119. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
120. З урахуванням доводів касаційної скарги ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій», які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, яким було скасовано рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу державної установи «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року залишити без змін.
3. Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
Ю. В. Черняк
В. В. Шипович