20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 335/7222/21
провадження № 61-2584 св 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Черняк Ю. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашніков Микита Русланович,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2025 року у складі судді Шалагінової А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2026 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Полякова О. З.,Онищенка Е. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашнікова М. Р., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В обґрунтування скарги зазначала, що ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2025 року змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_2 (мати дитини) у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_3 (батько дитини) і ОСОБА_1 (бабуся дитини) спілкування з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв'язку (в онлайн режимі).
Вказувала, що на виконання цієї ухвали вона у встановлені дні 07 серпня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 04 вересня 2025 року, 18 вересня 2025 року здійснювала телефонні/відеодзвінки і надсилала повідомлення ОСОБА_2 з вимогою підключити зв'язок, однак остання контакту з дитиною не забезпечила, спілкування з дитиною не відбулося. 04 вересня 2025 року складено акт державного виконавця про невиконання боржником судового рішення, після цього ніякі виконавчі дії державним виконавцем не вчинялись.
Вказувала, що державний виконавець не вжив передбачених законом заходів реагування на встановлений факт невиконання ухвали суду, не прийняв постанови про штраф (за перший епізод) і подвійний штраф (за повторні), не надіслав повідомлення до органу досудового розслідування щодо вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України, не викликав боржника для надання письмових пояснень, не забезпечив належної координації з органом опіки/психологом.
Вважала, що така бездіяльність державного виконавця сприяла подальшому ігноруванню ухвали суду боржником і повторному невиконанню судового рішення.
Посилаючись на вказані обставини, положення статей 18, 64-1, 74, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашнікова М. Р. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що полягає у невжитті передбачених законом заходів реагування на перший випадок невиконання судового рішення боржником 07 серпня 2025 року, на три наступні випадки повторного невиконання судового рішення боржником 21 серпня 2025 року, 04 вересня 2025 року, 18 вересня 2025 року;
- зобов'язати державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашнікова М. Р. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 винести постанову за 07 серпня 2025 року про накладення штрафу на боржника відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»; винести постанови за 21 серпня 2025 року, 04 вересня 2025 року, 18 вересня 2025 року про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі відповідно до частини другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та невідкладно повідомити орган досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України, щодо умисного невиконанням рішення суду боржником.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2026 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що державним виконавцем Калашніковим М. Р. не допущено протиправної бездіяльності в процесі примусового виконання ухвали від 10 липня 2025 року у справі № 335/7222/21 про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою, про яку вказує заявниця у своїй скарзі. Також судами не встановлено визначених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для винесення державним виконавцем постанов про накладення штрафів на боржника та направлення повідомлення до органу досудового розслідування про кримінальне правопорушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 лютого 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2026 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рушення про задоволення скарги.
Заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду скарги неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 335/7222/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
31 березня 2026 року матеріали цивільної справи № 335/7222/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили обставини справи, необхідні для її вирішення, не дослідили надані нею електронні докази, не витребували додаткові матеріали, які могли б об'єктивно підтвердити або спростувати обставини, на які вона посилається у скарзі.
Посилаючись на відповідну практику Верховного Суду, вказує, що електронне листування (у месенджері) може враховуватися як доказ, якщо з урахуванням конкретних обставин справи воно дає змогу встановити учасників (адресата/відправника), зміст повідомлень і релевантні часові параметри, а скріншоти не мають оцінюватися ізольовано - їхня доказова сила визначається саме взаємозв'язком із іншими матеріалами справи.
Вважає, що суди фактично відкинули електронні докази без належного аналізу та застосування частини п'ятої статті 100 ЦПК України щодо витребування оригіналу електронного доказу, що призвело до порушення норм процесуального права.
Також посилається на порушення судами принципу змагальності та рівності сторін, оскільки суд першої інстанції фактично поклав в основу судового рішення відзив державного виконавця та клопотання/пояснення представника боржника, однак на момент ухвалення судового рішення ці документи були відсутні у підсистемі Електронний суд і вона не мала можливості з ними ознайомитися та подати заперечення та докази, які спростовують доводи про відсутність бездіяльності державного виконавця та підтверджують необхідність застосування заходів реагування, передбачених статтями 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
17 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашніков М. Р. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість її доводів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відносно обставин невиконання судового рішення про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою 07 серпня 2025 року, 21 серпня 2025 року та 18 вересня 2025 року вказує, що згідно з наданих заявницею фото та відеозаписів неможливо встановити кому і коли саме було здійснено відеодзвінок. Щодо обставин невиконання судового рішення 04 вересня 2025 року зазначає, що державним виконавцем у цей день було організовано відеозустріч ОСОБА_1 з онукою, однак дитина відмовилася від спілкування з бабусею, про що складено відповідний акт.
Звертає увагу на те, що у зв'язку з відмовою дитини 02 жовтня 2025 року та 16 жовтня 2025 року від спілкування з бабусею ОСОБА_1 , державним виконавцем було винесено постанови від 23 жовтня 2025 року про залучення органів опіки та піклування та спеціаліста-психолога на проведення виконавчих дій.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у справі № 335/7222/21 позов ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні - задоволено частково.
Визначено такий спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 : у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини; безперешкодне спілкування за телефоном та засобами відео зв'язку у будь-який інший час за бажанням дитини.
Визначено такий спосіб участі дідуся ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_4 : у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 , в іншій частині первісного позову відмовлено.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_2 , в іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 335/7222/21 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині усунення перешкод у спілкуванні з донькою скасовано, в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою змінено.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою.
Визначено спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 : у формі зустрічей кожний вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год.
Перші 10 (десять) зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері дитини ОСОБА_2 , у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шалько О. А. задоволено.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року в цій частині залишено в силі.
У Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 335/7222/21, виданого 21 жовтня 2024 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про визначення способу участі дідуся ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі зустрічей кожного першого та третього четверга місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 .
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2025 року за заявою ОСОБА_3 і ОСОБА_1 змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_2 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_3 і ОСОБА_1 спілкування з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв'язку (в онлайн режимі).
Із долучених до матеріалів справи доказів встановлено, що 07 серпня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 04 вересня 2025 року, 18 вересня 2025 року спілкування ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв'язку (в онлайн режимі) не відбулось.
Із акту державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костюкова С. С. від 04 вересня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 о 17:00 год. здійснила телефонний дзвінок по Viber на номер телефону ОСОБА_2 , однак з'єднання не вдалося. О 17:05 год. здійснено повторний дзвінок по Viber на номер телефону ОСОБА_2 , з'єднання було встановлено з підключенням відеозв'язку. ОСОБА_2 покликала до телефону доньку ОСОБА_6 , яка від спілкуватися з бабусею ОСОБА_1 відмовилась, о 17:09 год. дзвінок завершено (а. с. 11, т. 13).
ОСОБА_1 надала письмові пояснення (зауваження) до акту державного виконавця від 04 вересня 2025 року, у яких зазначила, що двічі не могла додзвонитися на номер телефону ОСОБА_2 , оскільки її номер заблоковано останньою; 04 вересня 2025 року телефонне з'єднання ініціював сам державний виконавець, протягом з'єднання камера була спрямована на штору/вікно, у кадрі жодної особи не було видно, що свідчить про відсутність належної ідентифікації учасників, камера не забезпечувала безперервної видимості дитини (а. с. 12, т. 13).
Обставини щодо бездіяльності державного виконавця 07 серпня 2025 року, 21 серпня 2025 року та 04 вересня 2025 року були предметом перевірки Управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за результатами якої листом від 24 жовтня 2025 року № 4782/К-5761-03.2/03.2-06 ОСОБА_1 повідомлено, що 04 вересня 2025 року старшим державним виконавцем Костюковим С. С. проведено виконавчі дії, відповідно до яких встановлено, що дитина ОСОБА_4 відмовилась від спілкування з ОСОБА_1 , про що складено акт державного виконавця від 04 вересня 2025 року. 02 жовтня 2025 року та 16 жовтня 2025 року головним державним виконавцем Калашниковим М. Р. проведені відеозустрічі, за результатами яких дитина ОСОБА_4 відмовилась від спілкування з ОСОБА_1 , про що складені акти державного виконавця від 02 жовтня 2025 року та від 16 жовтня 2025 року. За інформацією відділу, у зв'язку з відсутністю державного виконавця під час дзвінків 07 серпня 2025 року та 21 серпня 2025 року, об'єктивно встановити обставини невиконання судового рішення не виявляється можливим. Разом з тим, надані заявницею записи від 07 серпня 2025 року та від 21 серпня 2025 року державним виконавцем прийняті до відома, у зв'язку з чим 23 жовтня 2025 державним виконавцем винесено постанову про залучення спеціаліста-психолога на проведення виконавчих дій 06 листопада 2025 року з 17:00 до 19:00 год., яка направлена до Центру соціальних служб Одеської міської ради. Вказаною постановою, зокрема, зобов'язано Центр соціальних служб Одеської міської ради надати інформацію про місце проведення зустрічі (кабінет, платформа, адреса тощо). Крім того, 23 жовтня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про залучення представника органу опіки та піклування на проведення виконавчих дій 06 листопада 2025 року з 17:00 год. до 19:00 год., яку направлено до відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради. У листі також зазначено, що 29 серпня 2025 року, 22 вересня 2025 року, 02 жовтня 2025 року на звернення ОСОБА_1 від 28 серпня 2025 року, 31 серпня 2025 року, 17 вересня 2025 року відділом надано відповіді, які направлено простою кореспонденцією. Звернення разом з відповідями завантажено до Системи. За наведеними у скарзі обставинами службове розслідування не проводилось, оскільки не передбачено вимогами чинного законодавство. Також заявниці роз'яснено право на оскарження рішення, прийнятого за результатами звернення (а. с. 28-30, т. 13).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частинами першою, другою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якою виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої-другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що накладення штрафу на боржника державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови можливо у разі встановлення державним виконавцем факту невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що складається відповідний акт державного виконавця. Постанова про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування здійснюється державним виконавцем у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що державний виконавець складає акт.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.
Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Відповідно до пункту 7 розділу ІХ Інструкції за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону. У разі якщо боржник не виконує рішення у зв'язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у справі № 335/7222/21, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у цій частині, визначено, зокрема спосіб участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_4 у формі зустрічей: кожного першого і третього четверга місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 .
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2025 року змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_2 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_1 спілкування з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв'язку (в онлайн режимі).
Звертаючись до суду з цією скаргою, ОСОБА_1 зазначала, що державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашніков М. Р. не вжив передбачених законом заходів реагування на випадки невиконання боржником ухвали суду від 10 липня 2025 року у справі № 335/7222/21, що мали місце 07 серпня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 04 вересня 2025 року, 18 вересня 2025 року.
Суди попередніх інстанцій врахували, що обставини бездіяльності державного виконавця та невжиття передбачених статтями 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження» заходів реагування на випадки невиконання боржником ухвали суду від 10 липня 2025 року у справі № 335/7222/21, що мали місце 07 серпня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 04 вересня 2025 року, 18 вересня 2025 року, були предметом перевірки Управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за скаргою ОСОБА_1 , за результатами якої в діях державного виконавця не встановлено фактів порушень, на які посилається заявник.
Актом державного виконавця від 04 вересня 2025 року встановлено, що побачення та спілкування ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_4 не відбулось саме через небажання дитини спілкуватися з бабусею.
Суди звернули увагу на те, що випадки відмови дитини від спілкування з бабусею ОСОБА_1 мали місце також 02 жовтня 2025 року та 16 жовтня 2025 року, у зв'язку з чим у відповідності до пункту 7 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень державним виконавцем було винесено постанови від 23 жовтня 2025 року про залучення органів опіки та піклування та спеціаліста-психолога на проведення виконавчих дій.
Разом з тим, судами не встановлено та матеріали справи не містять доказів невиконання саме боржником без поважних причин судового рішення 07 серпня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 04 вересня 2025 року та 18 вересня 2025 року, що давало б підстави для застосування державним виконавцем заходів реагування, передбачених статтями 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Надані ОСОБА_1 скріншоти повідомлень у месенджері не підтверджують обставини, на які вона посилається у своїй скарзі.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши належну правову оцінку наданим заявником доказам та заявленим нею доводам, обґрунтовано виходив із того, що факт невиконання саме боржником без поважних причин судового рішення у вказані дати не знайшов свого підтвердження, тому у державного виконавця були відсутні підстави для вжиття заходів реагування, передбачених статтями 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зазначений заявником період вчинялись передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо примусового виконання рішення суду про встановлення способу участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні онуки.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
Ю. В. Черняк
В. В. Шипович