Постанова від 12.05.2026 по справі 906/24/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 906/24/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Руда Г. В.,

за участю представників:

прокуратури - Цимбалістого Т. П.,

позивача - не з'явилися,

відповідача-1 - Довгалюка Р. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача-2 - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Суховець"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 (колегія суддів: Маціщук А. В. - головуюча, Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 18.11.2025 (суддя Нестерчук С. С.) у справі

за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

до: 1) Фермерського господарства "Суховець", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастів Агро",

про розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2025 року керівник Коростишівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - Брусилівська селищна рада) з позовом до Фермерського господарства "Суховець" (далі - ФГ "Суховець") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастів Агро" (далі - ТОВ "Фастів Агро"), в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 05.08.2025 просив:

- розірвати укладений між Брусилівською селищною радою (на момент укладення - Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської області) та ФГ "Суховець" договір оренди землі від 27.04.2005 (з урахуванням додаткової угоди від 03.07.2020) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га;

- визнати недійсним укладений між ФГ "Суховець" і ТОВ "Фастів Агро" договір суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1, яким передано в суборенду ТОВ "Фастів Агро" земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га;

- зобов'язати ФГ "Суховець" повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради з покликанням на положення статей 319, 651 Цивільного кодексу України, статей 31, 93 Земельного кодексу України, статей 8, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що договір оренди землі від 27.04.2005 та додаткова угода до нього від 03.07.2020 не містять умов про наявність у ФГ "Суховець" права на надання земельної ділянки в суборенду без згоди власника земельної ділянки.

При цьому Прокурор зазначав, що відповідно до умов договору оренди землі від 27.04.2005 (з урахуванням додаткової угоди від 03.07.2020) ФГ "Суховець" передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Однак, як стверджував Прокурор, ФГ "Суховець" передало в суборенду ТОВ "Фастів Агро" земельну ділянку з порушенням законодавства та всупереч умовам договору оренди землі від 27.04.2005, оскільки відповідно до умов договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1 ТОВ "Фастів Агро" передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Прокурор стверджував, що ТОВ "Фастів Агро" отримало земельну ділянку комунальної форми власності, надану ФГ "Суховець" в оренду для ведення фермерського господарства, яку ТОВ "Фастів Агро" могло би отримати лише на конкурсній основі. Відтак Прокурор із покликанням на приписи статті 651 Цивільного кодексу України вважав, що допущені ФГ "Суховець" порушення умов договору оренди землі від 27.04.2005 є істотними, адже ФГ "Суховець" надано в оренду земельну ділянку саме для ведення фермерського господарства, а не з метою подальшої передачі орендарем такої земельної ділянки в суборенду особі, яка не може набути право користування землями комунальної власності поза конкурсною процедурою.

Оскільки ФГ "Суховець" припинило використовувати земельну ділянку за видом використання, визначеним договором оренди землі від 27.04.2005, та передало таку земельну ділянку в суборенду ТОВ "Фастів Агро" без згоди орендодавця, то, на думку Прокурора, наведене є підставою для розірвання договору оренди землі від 27.04.2005, визнання недійсним договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1 і зобов'язання ФГ "Суховець" повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.11.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 906/24/25, частково задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради.

Вирішено розірвати укладений між Брусилівською селищною радою (на момент укладення - Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської області) та ФГ "Суховець" договір оренди землі від 27.04.2005 (з урахуванням додаткової угоди від 03.07.2020) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га.

Вирішено зобов'язати ФГ "Суховець" повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га для ведення фермерського господарства.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради про визнання недійсним договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1, укладеного між ФГ "Суховець" і ТОВ "Фастів Агро".

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради, встановили, що Прокурор відповідно до положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, оскільки компетентний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відреагував на стверджуване порушення законності у сфері земельних відносин. При цьому, як виснували суди, Прокурор, звертаючись до Брусилівської селищної ради до подання позову, надав їй можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених Прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення Прокурора про відсутність такого порушення. Тому, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення Прокурора про стверджуване порушення кваліфікується як бездіяльність такого органу та є достатньою підставою для представництва Прокурором інтересів держави в суді.

2.3. Господарський суд першої інстанції встановив, що 05.08.2025 Прокурор подав до Господарського суду Житомирської області клопотання про часткове закриття провадження у справі № 906/24/25, в якому з покликанням на положення пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України просив закрити провадження у справі № 906/24/25 у частині позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради про скасування державної реєстрації права суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га. Це клопотання Прокурора обґрунтоване тим, що 01.12.2024 між ФГ "Суховець" і ТОВ "Фастів Агро" укладено додаткову угоду до договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1, відповідно до пункту 1 якої сторони за взаємною згодою з 01.12.2024 вирішили припинити дію договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1. Крім того, за доводами Прокурора, 01.12.2024 між ФГ "Суховець" і ТОВ "Фастів Агро" підписано акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, відповідно до якого суборендар (ТОВ "Фастів Агро") повернув (передав), а орендар (ФГ "Суховець") прийняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га. З урахуванням викладеного Прокурор стверджував, що на цей час право суборенди ТОВ "Фастів Агро" на земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га припинено, а ця земельна ділянка перебуває в оренді у ФГ "Суховець". При цьому суд установив, що Прокурор до клопотання про часткове закриття провадження у справі № 906/24/25 долучив інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої 23.01.2025 було припинено державну реєстрацію права суборенди за ТОВ "Фастів Агро" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га.

Місцевий господарський суд, розглянувши клопотання Прокурора про часткове закриття провадження у справі № 906/24/25, зазначив, що після відкриття провадження в цій справі 25.01.2025 було здійснено державну реєстрацію припинення права суборенди ТОВ "Фастів Агро" на земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га. Тому господарський суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі № 906/24/25 в частині позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради про скасування державної реєстрації права суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га.

2.4. Господарські суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради, взяли до уваги висновок експерта від 19.06.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД, складений за результатами проведеної судової технічної експертизи документів, та зазначили, що передача ФГ "Суховець" земельної ділянки в суборенду ТОВ "Фастів Агро" без згоди орендодавця та із зміною цільового призначення земельної ділянки є порушенням з боку орендаря умов договору оренди землі від 27.04.2005 та вимог статті 8 Закону України "Про оренду землі" з урахуванням правового режиму земель сільськогосподарського призначення. За висновками господарських судів попередніх інстанцій, передача ФГ "Суховець" земельної ділянки в суборенду ТОВ "Фастів Агро" поза конкурсною процедурою призвела до порушення правового режиму використання земельної ділянки за межами дозволеної діяльності для ведення фермерського господарства, яку може (повинен) здійснювати орендар відповідно до визначеної договором категорії та виду використання земельної ділянки. Тому, як зазначили господарські суди, передача ФГ "Суховець" земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, в суборенду іншому суб'єкту господарювання оцінюється як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору оренди землі від 27.04.2005 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 03.07.2020.

Наведене, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, є підставою для розірвання договору оренди землі від 27.04.2005, укладеного між Брусилівською селищною радою (на момент укладення - Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської області) та ФГ "Суховець". Ураховуючи наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі від 27.04.2005 та перебування земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га у фактичному користуванні ФГ "Суховець", суди виснували про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради про зобов'язання ФГ "Суховець" повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га.

2.5. Місцевий господарський суд, установивши, що на момент звернення Прокурора з позовом до суду земельна ділянка з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га повернута орендарю, речові права суборендаря припинені, жодних триваючих правових наслідків договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1 не існує, а правове становище сторін повністю відновлено до стану, який існував до укладення договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1, виснував про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради про визнання недійсним договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1, укладеного між ФГ "Суховець" і ТОВ "Фастів Агро". В цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядалося.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.11.2025 у справі № 906/24/25, до Верховного Суду звернулося ФГ "Суховець" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Крім того, ФГ "Суховець" просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФГ "Суховець" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ФГ "Суховець", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. ФГ "Суховець" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 77, 79 80, 92 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували приписи статті 651 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 910/18048/23, від 13.01.2022 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 12.03.2026 у справі № 911/2537/23, від 11.03.2026 у справі № 920/1061/23 (920/84/25), від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 05.03.2026 у справі № 910/5982/25, від 26.02.2026 у справі № 914/466/23 (914/2366/24), від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19.

3.4. Скаржник із покликанням на висновки, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, стверджує, що господарський суд першої інстанції ухвалою від 05.02.2025 зобов'язав Брусилівську селищну раду та ФГ "Суховець" надати для огляду в судовому засіданні оригінали договору оренди землі від 27.04.2005, додатки до цього договору та додаткову угоду від 03.07.2020 до договору оренди землі від 27.04.2005. Однак, за доводами скаржника, в судовому засіданні 19.02.2025 місцевий господарський суд самостійно та з порушенням норм процесуального права вилучив оригінал договору оренди землі від 27.04.2005. На думку ФГ "Суховець", такі процесуальні дії суду першої інстанції є незаконними, оскільки ухвала господарського суду першої інстанції від 05.02.2025 містила чітку резолютивну частину, якою суд, зокрема, витребував у ФГ "Суховець" договір оренди землі від 27.04.2005 виключно для огляду, а не для долучення до матеріалів справи.

3.5. Крім того, скаржник наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили стандарт доказування. Так, за доводами ФГ "Суховець", господарський суд першої інстанції у зв'язку із сумнівами щодо автентичності договору оренди землі від 27.04.2005, наданого ФГ "Суховець" для огляду, ухвалою від 10.04.2025 вирішив призначити у справі № 906/24/25 судову технічну експертизу. Проте, на думку ФГ "Суховець", наявність чи відсутність у Брусилівської селищної ради та ФГ "Суховець" оригіналів договору оренди землі від 27.04.2005 не має значення для цієї справи, оскільки для правильного вирішення справи ключовим є дослідження примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого для державної реєстрації права. Тому скаржник вважає, що для достовірності судової технічної експертизи, призначеної судом, експерту для дослідження мали бути надані три примірники договору оренди землі від 27.04.2005. Оскільки третій примірник договору оренди землі від 27.04.2005 не був предметом дослідження судової технічної експертизи, то, на думку скаржника, висновок експерта з точки зору критеріїв стандарту доказування вірогідності доказів, повноти та всебічності доказів не може вважатися належним доказом у справі.

3.6. ФГ "Суховець" також стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно оцінили критерій істотності порушення умов договору оренди землі від 27.04.2005. За доводами скаржника, одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди. Водночас ФГ "Суховець" наголошує на тому, що в цьому випадку у Брусилівської селищної ради до ФГ "Суховець" як відсутні будь-які претензії (вимоги) щодо неналежної сплати скаржником орендної плати, так і відсутні будь-які інші претензії (вимоги) щодо відшкодування шкоди. На думку ФГ "Суховець", суди помилково не врахували того, що позивачу не було завдано жодної шкоди, а Брусилівська селищна рада не була позбавлена того, на що розраховувала під час укладення договору оренди землі від 27.04.2005.

3.7. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Суховець" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.11.2025 у справі № 906/24/25. На думку Прокурора, спірні правовідносини у справі № 906/24/25, що розглядається є неподібними із правовідносинами у справах, на які покликається ФГ "Суховець". Прокурор також вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не допустили порушення як норм матеріального права, так і норм процесуального права.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 27.04.2005 Брусилівська районна державна адміністрація як орендодавець і ФГ "Суховець" як орендар уклали договір оренди землі, згідно з пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на землях запасу Хомутецької сільської ради.

4.2. Відповідно до пункту 2 договору оренди землі від 27.04.2005 об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 232,9943 га, в тому числі пасовище - 215,2052 га, чагарники - 0,8839 га, болота - 16,9052 га.

4.3. Згідно з пунктом 8 договору оренди землі від 27.04.2005 цей договір укладено на 49 років.

4.4. Пунктами 15, 16 договору оренди землі від 27.04.2005 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення.

4.5. Пунктом 30 договору оренди землі від 27.04.2005 визначено, що орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору.

4.6. У пункті 38 договору оренди землі від 27.04.2005 сторони домовилися про те, що дія цього договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

4.7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір оренди землі від 27.04.2005 підписаний представниками сторін, скріплений їх печатками та зареєстрований у Брусилівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що до Державного реєстру земель внесено запис від 19.05.2005 № 040520500001.

4.8. Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 27.04.2005 Брусилівська районна державна адміністрація передала ФГ "Суховець" в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 232,9943 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4.9. Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 № 6-5020/14-18-СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності в комунальну власність" Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області за актом приймання-передачі передало Брусилівській селищні раді в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7006,0455 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади Брусилівського району Житомирської області.

4.10. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 20.03.2019 за територіальною громадою Брусилівської селищної ради було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303 площею 232,9943 га. Крім того, відповідно до зазначеної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також містяться відомості про інші речові права щодо цієї земельної ділянки, а саме: право оренди, зареєстроване 17.03.2017 за ФГ "Суховець" на підставі договору оренди землі від 27.04.2005, та право суборенди, зареєстроване 23.08.2023 за ТОВ "Фастів Агро" на підставі договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1.

4.11. Брусилівська селищна рада рішенням від 24.06.2020 № 1517 "Про поновлення умов договору оренди землі, земельна ділянка за межами населеного пункту села Вільшка" вирішила поновити умови договору оренди землі від 27.04.2005 та привести їх у відповідність до чинного земельного та податкового законодавства.

4.12. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання зазначеного рішення 03.07.2020 Брусилівська районна державна адміністрація Житомирської області як первісний орендодавець, Брусилівська селищна рада як новий орендодавець і ФГ "Суховець" як орендар уклали додаткову угоду, відповідно до якої: змінено сторону орендодавця з Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області на Брусилівську селищну раду; передано новому орендодавцю всі права та обов'язки первісного орендодавця; внесено зміни, зокрема, до пункту 1 договору оренди землі від 27.04.2005 шляхом викладення цього пункту в такій редакції: "Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 232,9943 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303, яка розташована за межами населеного пункту с. Вільшка Брусилівського району Житомирської області."

4.13. 14.06.2023 ФГ "Суховець" як орендар і ТОВ "Фастів Агро" як суборендар уклали договір суборенди земельної ділянки № ПА_НП_СФГ_1, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 232,9943 га з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303, яка знаходиться на землях запасу Хомутецької сільської ради, Брусилівського району, Житомирської області. Строк дії цього договору визначений із 14.06.2023 до закінчення строку дії договору оренди землі від 27.04.2005.

4.14. У пункті 1 договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1 визначено, що орендар надає, а суборендар приймає земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

4.15. Пунктом 12 договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1 передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4.16. Крім того, відповідно до протокольної ухвали Господарського суду Житомирської області від 19.02.2025 суд оглянув оригінал примірника договору оренди землі від 27.04.2005 та додатки до нього, надані позивачем, а також додаткову угоду від 03.07.2020, оригінал примірника договору оренди землі від 27.04.2005 та додатки до нього, надані ФГ "Суховець" для огляду, та вирішив зберігати оригінали договорів у матеріалах справи із роз'ясненням ФГ "Суховець" того, що оригінали документів будуть повернуті судом за відповідною заявою.

4.17. При цьому для встановлення автентичності примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого ФГ "Суховець", Господарський суд Житомирської області ухвалою від 10.04.2025 вирішив призначити у справі № 906/24/25 судову технічну експертизу документів, проведення якої доручив Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.

4.18. На вирішення експертизи суд поставив такі питання:

- чи замінювались у договорі оренди землі від 27.04.2005, наданого представником ФГ "Суховець", аркуші?

- яким способом виготовлено третій аркуш договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником ФГ "Суховець"?

- чи виготовлено договір оренди землі від 27.04.2005, наданий представником ФГ "Суховець", або ж його частини шляхом монтажу із застосуванням комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

- чи на одному друкарському пристрої виготовлено примірники договору оренди землі від 27.04.2005, надані ФГ "Суховець" і Брусилівською селищною радою?

4.19. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до висновку експерта від 19.06.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД проведення судової експертизи було доручено завідувачу сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Яновичу Максиму Аркадійовичу, який має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення технічної експертизи документів за експертними спеціальностями: 2.1 "Дослідження реквізитів документів" і 2.3 "Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів" (свідоцтво від 26.05.2007 № 8219, відмітки про підтвердження кваліфікації від 06.11.2012, 25.09.2017, 20.01.2022); має перший кваліфікаційний клас; стаж експертної роботи - з 2007 року.

4.20. За результатами судової технічної експертизи документів згідно з висновком експерта від 19.09.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД встановлено таке:

- другий аркуш примірника (3-4 сторінки договору) договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником ФГ "Суховець", був замінений;

- третя сторінка примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником ФГ "Суховець", є технічним зображенням, яке виконане струминним способом за допомогою струминного друкуючого пристрою;

- третя сторінка примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником відповідача ФГ "Суховець", виготовлена шляхом монтажу із застосуванням комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки;

- перша, друга та п'ята сторінки примірника (перший і третій аркуші) договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником ФГ "Суховець", і всі сторінки примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого Брусилівською селищною радою, надруковані на одному й тому ж друкуючому пристрої; третя та четверта сторінки примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником ФГ "Суховець", і всі сторінки примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого Брусилівською селищною ради, надруковані на різних друкуючих пристроях.

4.21. Прокурор, вважаючи порушеними права Брусилівської селищної ради внаслідок незаконної, на його думку, передачі ФГ "Суховець" земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га в суборенду ТОВ "Фастів Агро", звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 05.08.2025 просив розірвати укладений між Брусилівською селищною радою (на момент укладення - Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської області) та ФГ "Суховець" договір оренди землі від 27.04.2005, визнати недійсним укладений між ФГ "Суховець" і ТОВ "Фастів Агро" договір суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1, зобов'язати ФГ "Суховець" повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення прокурора та відповідача-1, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради до ФГ "Суховець", ТОВ "Фастів Агро" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 05.08.2025) про розірвання укладеного між Брусилівською селищною радою (на момент укладення - Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської області) та ФГ "Суховець" договору оренди землі від 27.04.2005, визнання недійсним укладеного між ФГ "Суховець" і ТОВ "Фастів Агро" договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1, зобов'язання ФГ "Суховець" повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га.

5.4. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради з покликанням на положення статей 319, 651 Цивільного кодексу України, статей 31, 93 Земельного кодексу України, статей 8, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані істотним порушенням ФГ "Суховець" умов договору оренди землі від 27.04.2005.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.6. За змістом частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.7. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

5.8. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.9. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

5.10. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

5.11. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.12. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.13. При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

5.14. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

5.15. За змістом приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.16. Статтею 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

5.17. За приписами частини 1 статті 93 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

5.18. Приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.19. У статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

5.20. Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Водночас відповідно до частини 2 цієї статті орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

5.21. Відповідно до частини 6 статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

5.22. Частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

5.23. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про оренду землі" в разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

5.24. У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

5.25. Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

5.26. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 906/24/25 по суті позовних вимог, дійшли висновку про часткове задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради.

5.27. ФГ "Суховець" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі.

5.28. Отже, під час касаційного провадження Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень тільки в частині задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради.

5.29. ФГ "Суховець", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.30. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.31. Касаційна скарга ФГ "Суховець" із покликанням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 77, 79 80, 92 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 910/18048/23, від 13.01.2022 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 12.03.2026 у справі № 911/2537/23, від 11.03.2026 у справі № 920/1061/23 (920/84/25), від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 05.03.2026 у справі № 910/5982/25, від 26.02.2026 у справі № 914/466/23 (914/2366/24).

5.32. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та в постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права в подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій ухвалено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли в подібних правовідносинах.

5.33. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі ФГ "Суховець", колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 910/18048/23 викладено висновки, які, на думку скаржника, не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"Отже, суд може витребувати всі необхідні докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи для правильного, об'єктивного, неупередженого та справедливого вирішення спору у випадку, якщо судом буде поставлено під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи процесуальних прав, наданих їм відповідно до ГПК України, тобто встановлено факт зловживання відповідними правами, про що суд наводить відповідне мотивування, в протилежному випадку - збирання доказів судом з власної ініціативи суду є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності, диспозитивності та пропорційності".

5.34. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 10/Б-921/1442/2013 викладено висновки, на неврахування яких господарськими судами попередніх інстанцій покликається ФГ "Суховець":

"38. У цьому зв'язку суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, оскільки це є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційності, змагальності та диспозитивності".

5.35. Скаржник із покликанням на наведені висновки Верховного Суду стверджує, що господарський суд першої інстанції ухвалою від 05.02.2025 зобов'язав Брусилівську селищну раду та ФГ "Суховець" надати для огляду в судовому засіданні оригінали договору оренди землі від 27.04.2005, додатки до цього договору та додаткову угоду від 03.07.2020 до договору оренди землі від 27.04.2005. Однак, за доводами скаржника, в судовому засіданні 19.02.2025 місцевий господарський суд самостійно та з порушенням норм процесуального права вилучив оригінал договору оренди землі від 27.04.2005. На думку ФГ "Суховець", такі процесуальні дії суду першої інстанції є незаконними, оскільки ухвала господарського суду першої інстанції від 05.02.2025 містила чітку резолютивну частину, якою суд, зокрема, витребував у ФГ "Суховець" договір оренди землі від 27.04.2005 виключно для огляду, а не для долучення до матеріалів справи.

5.36. Колегія суддів з урахуванням доводів скаржника, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які покликається ФГ "Суховець", перевіривши процесуальні дії суду першої інстанції на предмет їх відповідності вимогам процесуального законодавства, зазначає, що згідно із частиною 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

5.37. Господарський суд першої інстанції ухвалою від 05.02.2025 зобов'язав, зокрема, ФГ "Суховець" надати для огляду в судовому засіданні оригінали договору оренди землі від 27.04.2005, додатки до цього договору та додаткову угоду від 03.07.2020 до договору оренди землі від 27.04.2005.

5.38. Надалі, як свідчать матеріали справи № 906/24/25, місцевий господарський суд у судовому засіданні, яке відбулося 19.02.2025, оглянув оригінал примірника договору оренди землі від 27.04.2005, поданий ФГ "Суховець". При цьому суд установив, що оригінал примірника договору оренди землі від 27.04.2005, який поданий ФГ "Суховець", не відповідає примірнику договору оренди землі від 27.04.2005, доданому до відзиву ФГ "Суховець" на позов Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради. За таких обставин суд із покликанням на положення статті 92 Господарського процесуального кодексу України вирішив зберігати в матеріалах справи оригінал примірника договору оренди землі від 27.04.2005 та додатки до нього, подані ФГ "Суховець".

5.39. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статті 92 Господарського процесуального кодексу України оригінали письмових доказів зберігаються у суді в матеріалах справи. За заявою особи, яка надала суду оригінал письмового доказу, суд повертає оригінал доказу цій особі після його дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія письмового доказу або витяг з нього.

5.40. Колегія суддів, проаналізувавши наведені приписи Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що процесуальні дії суду щодо зберігання оригіналу договору оренди землі від 27.04.2005 відповідають вимогам процесуального законодавства. При цьому приписи статті 92 Господарського процесуального кодексу України надають право особі, яка надала суду оригінал письмового доказу, на повернення оригіналу доказу після його дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили.

5.41. З урахуванням викладеного колегія суддів визнає необґрунтованими доводи ФГ "Суховець" про незаконність процесуальних дій суду першої інстанції щодо зберігання в матеріалах справи оригіналу примірника договору оренди землі від 27.04.2005 та додатків до нього, поданих ФГ "Суховець".

5.42. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 12.03.2026 у справі № 911/2537/23 викладено висновки, які, на думку скаржника, не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"81. Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від «достатності доказів» підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

82. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були".

5.43. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 11.03.2026 у справі № 920/1061/23 (920/84/25) викладено висновки, на неврахування яких господарськими судами попередніх інстанцій покликається ФГ "Суховець":

"Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17)".

5.44. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/5982/25 викладено висновки, які, на думку ФГ "Суховець", помилково не врахували суди:

"64. При цьому Верховний Суд наголошує на необхідності застосування стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний".

5.45. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 26.02.2026 у справі № 914/466/23 (914/2366/24) викладено висновки, які, на думку скаржника, не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"138. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

139. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були".

5.46. ФГ "Суховець" із покликанням на наведені висновки Верховного Суду стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили стандарт доказування. Так, за доводами ФГ "Суховець", господарський суд першої інстанції у зв'язку із сумнівами щодо автентичності договору оренди землі від 27.04.2005, наданого ФГ "Суховець" для огляду, ухвалою від 10.04.2025 вирішив призначити у справі № 906/24/25 судову технічну експертизу. Проте, на думку ФГ "Суховець", наявність чи відсутність у Брусилівської селищної ради та ФГ "Суховець" оригіналів договору оренди землі від 27.04.2005 не має значення для цієї справи, оскільки для правильного вирішення справи ключовим є дослідження примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого для державної реєстрації права. Тому скаржник вважає, що для достовірності судової технічної експертизи, призначеної судом, експерту для дослідження мали бути надані три примірники договору оренди землі від 27.04.2005. Оскільки третій примірник договору оренди землі від 27.04.2005 не був предметом дослідження судової технічної експертизи, то, на думку скаржника, висновок експерта з точки зору критеріїв стандарту доказування вірогідності доказів, повноти та всебічності доказів не може вважатися належним доказом.

5.47. Колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ФГ "Суховець", зазначає, що відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.48. Верховний Суд також зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21.

5.49. Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, в силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

5.50. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23, від 08.07.2025 у справі № 917/504/23, від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21.

5.51. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

5.52. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

5.53. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.54. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.55. Колегія суддів зазначає, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.56. Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.57. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

5.58. Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

5.59. Вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.

5.60. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (частина 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України ).

5.61. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

5.62. Верховний Суд зазначає, що господарський суд першої інстанції, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради, для встановлення автентичності примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого ФГ "Суховець", вирішив ухвалою від 10.04.2025 призначити у справі № 906/24/25 судову технічну експертизу документів, проведення якої доручив Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.

5.63. На вирішення експертизи суд поставив такі питання:

- чи замінювались у договорі оренди землі від 27.04.2005, наданого представником ФГ "Суховець", аркуші?

5.64. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до висновку експерта від 19.06.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД проведення судової експертизи було доручено завідувачу сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Яновичу Максиму Аркадійовичу, який має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення технічної експертизи документів за експертними спеціальностями: 2.1 "Дослідження реквізитів документів" і 2.3 "Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів" (свідоцтво від 26.05.2007 № 8219, відмітки про підтвердження кваліфікації від 06.11.2012, 25.09.2017, 20.01.2022); має перший кваліфікаційний клас; стаж експертної роботи - з 2007 року.

5.65. За результатами судової технічної експертизи документів згідно з висновком експерта від 19.09.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД встановлено таке:

5.66. Отже, висновком експерта від 19.09.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД за результатами проведення судової технічної експертизи документів встановлено, зокрема, що другий аркуш примірника (3-4 сторінки договору) договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником ФГ "Суховець", був замінений.

5.67. Колегія суддів також зазначає, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23, від 08.07.2025 у справі № 917/504/23, від 06.08.2024 у справі № 910/2878/22, від 19.09.2024 у справі № 910/14394/23, від 22.08.2024 у справі № 910/14467/19, від 04.07.2024 у справі № 910/13407/23.

5.68. Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, у свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика, та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо, і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

5.69. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що скаржник у цьому випадку не довів встановлення судами обставин, що мають суттєве значення у справі № 906/24/25, на підставі неналежного доказу - висновку експерта від 19.09.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД за результатами проведення судової технічної експертизи документів.

5.70. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Водночас скаржник у касаційній скарзі не наводить доводів, які би свідчили про недопустимість висновку експерта.

5.71. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19, постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23, від 10.03.2026 у справі № 910/3279/25, від 03.03.2026 у справі № 902/1024/24.

5.72. Крім того, колегія суддів зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, крім висновку експерта від 19.09.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД за результатами проведення судової технічної експертизи документів, урахували також інші докази, на підставі яких дійшли висновків про часткове задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради.

5.73. Отже, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій із дотриманням вимог процесуального законодавства здійснили оцінку доказів та встановили обставини справи на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів.

5.74. Тому необґрунтованими є доводи скаржника про те, що господарські суди порушили стандарт доказування та врахували неналежний доказ у справі № 906/24/25.

5.75. Наведеним спростовуються твердження ФГ "Суховець" про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 77, 79 80, 92 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 910/18048/23, від 13.01.2022 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 12.03.2026 у справі № 911/2537/23, від 11.03.2026 у справі № 920/1061/23 (920/84/25), від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 05.03.2026 у справі № 910/5982/25, від 26.02.2026 у справі № 914/466/23 (914/2366/24). При цьому Верховний Суд зазначає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які покликається скаржник.

5.76. Крім того, ФГ "Суховець" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення неправильно застосували приписи статті 651 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постановах Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19.

5.77. Верховний Суд установив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 викладено висновок, на неврахування якого господарськими судами попередніх інстанцій покликається ФГ "Суховець":

"149. Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

150. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

151. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

152. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.

153. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

154. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

155. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19)".

5.78. ФГ "Суховець" із покликанням на наведені висновки Верховного Суду стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно оцінили критерій істотності порушення умов договору оренди землі від 27.04.2005. За доводами скаржника, одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди. Водночас ФГ "Суховець" наголошує на тому, що в цьому випадку у Брусилівської селищної ради до ФГ "Суховець" як відсутні будь-які претензії (вимоги) щодо неналежної сплати скаржником орендної плати, так і відсутні будь-які інші претензії (вимоги) щодо відшкодування шкоди. На думку ФГ "Суховець", суди помилково не врахували того, що позивачу не було завдано жодної шкоди, а Брусилівська селищна рада не була позбавлена того, на що розраховувала під час укладення договору оренди землі від 27.04.2005.

5.79. Колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ФГ "Суховець", зазначає, що порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, які склалися в сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. В кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.

5.80. Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

5.81. При цьому в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначено, що для застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й заподіяння цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

5.82. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.02.2026 у справі № 902/1337/24.

5.83. Отже, законодавство в питанні щодо розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

5.84. Крім того, потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 Цивільного кодексу України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 Цивільного кодексу України. Відповідно, істотність за абзацом другим частини 2 статті 651 Цивільного кодексу має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2026 у справі № 902/1337/24, від 15.10.2025 у справі № 925/833/23, від 23.04.2025 у справі № 916/5400/23.

5.85. Верховний Суд зазначає, що, як наголошував Прокурор у позові, договір оренди землі від 27.04.2005 та додаткова угода до нього від 03.07.2020 не містять умов про наявність у ФГ "Суховець" права на надання земельної ділянки в суборенду без згоди власника земельної ділянки.

При цьому Прокурор стверджував, що ТОВ "Фастів Агро" отримало земельну ділянку комунальної форми власності, надану ФГ "Суховець" в оренду для ведення фермерського господарства, яку ТОВ "Фастів Агро" могло би отримати лише на конкурсній основі. При цьому Прокурор із покликанням на приписи статті 651 Цивільного кодексу України вважав, що допущені ФГ "Суховець" порушення умов договору оренди землі від 27.04.2005 є істотними, адже ФГ "Суховець" передано в оренду земельну ділянку саме для ведення фермерського господарства, а не з метою подальшого передання орендарем такої земельної ділянки в суборенду особі, яка не може набути право користування землями комунальної власності поза конкурсною процедурою. Оскільки ФГ "Суховець" припинило використовувати земельну ділянку за видом використання, визначеним договором оренди землі від 27.04.2005, та передало таку земельну ділянку в суборенду ТОВ "Фастів Агро" без згоди орендодавця, то, на думку Прокурора, наведене є підставою для розірвання договору оренди землі від 27.04.2005, визнання недійсним договору суборенди землі від 14.06.2023 № ПА_НП_СФГ_1 і зобов'язання ФГ "Суховець" повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку.

5.86. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

5.87. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

5.88. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.

5.89. Водночас, як установили суди, відповідно до пункту 30 договору оренди землі від 27.04.2005 орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору.

5.90. Верховний Суд зазначає, що за змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

5.91. Проте господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 906/24/25 по суті позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради як не встановили наявності умов договору оренди землі від 27.04.2005 щодо права ФГ "Суховець" на передачу земельної ділянки в суборенду, так і не встановили наявності письмової згоди орендодавця на таку передачу.

5.92. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій, узявши до уваги висновок експерта від 19.06.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД, складений за результатами проведеної судової технічної експертизи документів, правильно виснували про те, що передача ФГ "Суховець" земельної ділянки в суборенду ТОВ "Фастів Агро" без згоди орендодавця є порушенням з боку орендаря умов договору оренди землі від 27.04.2005 та вимог статті 8 Закону України "Про оренду землі".

5.93. При цьому, як зазначили господарські суди попередніх інстанцій, землі фермерського господарства мають особливий режим і надаються громадянам або юридичним особам на пільговій (позаконкурентій) основі, зокрема, в оренду, з певною (конкретною) визначеною власником землі метою, а саме: для використання виключно фермерським господарством. У спірних правовідносинах обов'язок забезпечувати використання земельної ділянки за визначеним видом цільового призначення (видом використання), а саме - для ведення фермерського господарства стосується безпосередньо та виключно ФГ "Суховець" як орендаря за договором оренди землі від 27.04.2005 з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 03.07.2020. Невиконання ФГ "Суховець" обов'язку щодо використання земельної ділянок за призначенням (видом цільового призначення / видом використання) зумовило отримання ТОВ "Фастів Агро" земельної ділянки, наданої ФГ "Суховець", яку ТОВ "Фастів Агро" могло би отримати лише на конкурсній основі (за результатами аукціону).

5.94. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі від 27.04.2005, укладеного між Брусилівською селищною радою (на момент укладення - Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської області) та ФГ "Суховець".

5.95. Верховний Суд також зазначає, що згідно із частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

5.96. Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

5.97. У постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договорів оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції зазначив, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.

5.98. Ураховуючи наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі від 27.04.2005 та встановлені судами обставини щодо перебування земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га у фактичному користуванні ФГ "Суховець", господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради про зобов'язання ФГ "Суховець" повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га.

5.99. Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, та його покликання на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 651 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19, не спростовують висновків господарських судів про наявність підстав для розірвання договору оренди землі від 27.04.2005 та про зобов'язання ФГ "Суховець" повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку.

5.100. Отже, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, не встановив, а скаржник не довів неправильного застосування судами положень статті 651 Цивільного кодексу України. Крім того, висновки господарських судів попередніх інстанцій, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які покликається ФГ "Суховець".

5.101. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

5.102. Оскільки скаржник покликався на неврахування судами висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, то не може бути задоволене клопотання Прокурора, наведене у відзиві на касаційну скаргу, про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФГ "Суховець" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.11.2025 у справі № 906/24/25 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

5.103. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами з правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

5.104. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

5.105. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому

статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Суховець" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.11.2025 у справі № 906/24/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

Попередній документ

136739178

Наступний документ

136739180

Інформація про рішення:

№ рішення:	136739179
№ справи:	906/24/25
Дата рішення:	12.05.2026
Дата публікації:	25.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (13.04.2026)
Дата надходження:	27.03.2026
Предмет позову:	про розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку

Розклад засідань:

Минулі засідання (19)

05.02.2025 10:00	Господарський суд Житомирської області
19.02.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
04.03.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
13.03.2025 11:00	Господарський суд Житомирської області
20.03.2025 16:00	Господарський суд Житомирської області
07.04.2025 12:15	Господарський суд Житомирської області
10.04.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
13.05.2025 11:15	Північно-західний апеляційний господарський суд
19.05.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
24.06.2025 10:45	Північно-західний апеляційний господарський суд
05.08.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
10.09.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
25.09.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
21.10.2025 12:00	Господарський суд Житомирської області
12.11.2025 12:00	Господарський суд Житомирської області
18.11.2025 15:00	Господарський суд Житомирської області
10.02.2026 10:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
23.03.2026 15:00	Господарський суд Житомирської області
12.05.2026 13:00	Касаційний господарський суд