?
22 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2095/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 (колегія суддів: Зварич О. В., Панова І. Ю., Скрипчук О. С.) та рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 (суддя Король М. Р.) у справі
за позовом першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕХРЕСТЯ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про зобов'язання звільнити (повернути) земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан,
Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Львівської міської ради (далі - Міська рада) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕХРЕСТЯ" (далі - ТОВ "ПЕРЕХРЕСТЯ") з позовом про зобов'язання звільнити (повернути) земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.
26.06.2025 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026, про відмову у позові.
07.05.2026 Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо надсилання копії касаційної скарги
Статтею 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Однак скаржником до касаційної скарги не додано доказів надсилання касаційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, яка має свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".
Верховний Суд акцентує, що неповідомлення учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені у частині третій статті 2 ГПК України. Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншому учаснику судового процесу позбавляє його, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.
Відтак Прокурору необхідно надати Суду докази надіслання копії касаційної скарги Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради і доданих до неї документів, які у неї відсутні, з урахуванням положень статті 42 ГПК України.
Щодо підстав касаційного оскарження
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі Прокурор належним чином не обґрунтував підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 ГПК України.
Зокрема, Прокурор, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та наводячи значний перелік постанов Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, лише формально перелічив їх, проте не конкретизував, яку саме норму матеріального чи процесуального права (із зазначенням статті, частини, абзацу тощо) суди попередніх інстанцій застосували в оскаржуваних рішеннях без урахування висновку щодо її застосування. Скаржник не навів змісту висновків щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених ним постановах, та не обґрунтував подібність правовідносин у справі, що розглядається, із правовідносинами у справах, на які він посилається, виходячи з предмета, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин.
При цьому слід наголосити на тому, що частина друга статті 287 ГПК України надає скаржнику право на оскарження судових рішень у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених цією нормою.
Отже, касаційна скарга Прокурора підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення зазначеного недоліку шляхом подання доказів надсилання копій касаційної скарги і доданих до неї документів Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, а також подання нової редакції касаційної скарги (належним чином оформленої) із вмотивованим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
4. Роз'яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов