21 травня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/644/26
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147)
до приватного підприємства «Нікаінтех» (58018, м.Чернівці, вул. лейтенанта Маланчука Олександра, 36-А, код ЄДРПОУ 44914506)
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 506549,15 грн.
Представники сторін:
від позивача - Гулевич М.М., представниця;
від відповідача - не з'явився.
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного підприємства «Нікаінтех» в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 07.03.2024 по 10.10.2025 в сумі 506549,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №456597870 від 15.12.2025 приватне підприємство «Нікаінтех» є власником нерухомого майна за адресою: вул. лейтенанта Маланчука Олександра, 36-А, м.Чернівці, яке розташоване на земельній ділянці, що перебуває комунальній власності Чернівецької міської територіальної громади, площею 0,4317 га за кадастровим номером 7310136600:38:001:0022; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).
У зв'язку із не оформленням відповідачем правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що у свою чергу потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання за період з 07.03.2024 по 10.10.2025.
На підставі витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9931681512024 від 01.03.2024 та №НВ-9980551102025 від 03.10.2025 департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, за користування ПП «Нікаінтех» без належних на те правових підстав зазначеною земельною ділянкою за період з 07.03.2024 по 10.10.2025 на суму 506549,15 грн.
14.10.2025 Департаментом на адресу відповідача спрямовано лист №24/01-08/3-04/4/1679 з вимогою впродовж одного місяця з дня отримання даної претензії сплатити безпідставно збережені кошти.
Однак, відповідач кошти за користування земельними ділянками не сплатив, у зв'язку із чим позивач на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти за період з 07.03.2024 по 10.10.2025 у сумі 506549,15 грн.
Відповідач наданим правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень на предмет спору не надав.
2. Рух справи.
17.02.2026 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№644.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 16.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.03.2026 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 01.04.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.04.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.04.2026 відкладено розгляд справи по суті на 21.05.2026.
Станом на день розгляду справи представниця позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки свого представника в суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Судом встановлено, що копія ухвали від 27.04.2026 направлялась відповідачу на адресу, яка міститься у позовній заяві і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана ухвала була повернута до суду без вручення адресату із довідкою відділення поштового зв'язку (ф.20) з посилання на підставу невручення такої: «адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами ч.3 та ч.7 ст. 120 та ч.11 ст. 242 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
При цьому, суд враховує, що згідно ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалася ухвала від 27.04.2026 для вчинення відповідних дій, та яка повернулася до суду, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто має суб'єктивний характер.
Сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулась в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони.
Відтак, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представника відповідача.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.07.2024 у справі №926/1094/24 задоволено позов Чернівецької міської ради, стягнуто з приватного підприємства «Нікаінтех» безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в сумі 298232, 81 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна №372385038 від 02.04.2024 приватне підприємство «Нікаінтех» з 23.02.2023 є власником нерухомого майна (нежитлові будівлі) за адресою: м. Чернівці, вул. лейтенанта О. Маланчука, 36-А. Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0, 4317 га, кадастровий номер 7310136600:38:001:0022, яка перебуває в комунальній власності Чернівецької територіальної громади. Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №289806817 від 13.12.2021 державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:38:001:0022 здійснено 09.12.2021, зареєстровано право комунальної власності із зазначенням Чернівецької міської ради як суб'єкта права власності.
Судом встановлено, що Підприємство в період з 23.02.2023 до 06.03.2024 використовувало спірну земельну ділянку, без належних правових підстав, а саме укладеного між ним та власником договору оренди. Враховуючи доведеність факту використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, суд дійшов висновку, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на підставі статтей 1212, 1214 ЦК України безпідставно збережених коштів, що еквівалентно розміру орендної плати за період з 23.02.2023 до 06.03.2024.
Поряд з цим, приватне підприємство «Нікаінтех» в період з 07.03.2024 по 10.10.2025 продовжував використовувати вищевказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання. Департаментом урбаністики та архітектури ЧМР запропоновано відповідачу впродовж одного місяця з дня отримання претензії сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 506549,15 грн на підставі статтей 1212, 1214 ЦК України.
Відповідач кошти за користування земельною ділянкою в добровільному порядку не сплатив.
Таким чином, приватне підприємство «Нікаінтех» зберегло у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.4, 5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, факти, встановлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших. Правило про преюдиціальність спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.07.2024 у справі №926/1094/24 задоволено позов Чернівецької міської ради, стягнуто з приватного підприємства «Нікаінтех» безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в сумі 298232, 81 грн за використання земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136600:38:001:0022 за період з 23.02.2023 до 06.03.2024.
Тобто, в даному випадку преюдиціальним є встановлений факт використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Судом встановлено, що відповідач в період з 07.03.2024 по 10.10.2025 продовжував використовувати спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.
Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.
Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2024 №НВ-9931681512024 та від 03.10.2025 №НВ-9980551102025, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів приватним підприємством «Нікаінтех» за період з 07.03.2024 по 10.10.2025 складає 506549,15 грн.
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 7598,24 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Чернівецької міської ради.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства «Нікаінтех» (58018, м.Чернівці, вул. лейтенанта Маланчука Олександра, 36-А, код ЄДРПОУ 44914506) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 506549,15 грн.
3. Стягнути з приватного підприємства «Нікаінтех» (58018, м.Чернівці, вул. лейтенанта Маланчука Олександра, 36-А, код ЄДРПОУ 44914506) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147) 7598,24 грн судового збору.
4. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.