13.05.2026м. СумиСправа № 920/394/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М.
Розглянувши у порядку загального позовного провадження справу № 920/394/26:
за позовом Керівника Охтирської окружної прокуратури Сумської області (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Сумська, буд. 12, код ЄДРПОУ 03527891) в інтересах держави в особі позивачів: 1) Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 14005581); 2) Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. М.Грушевського, буд. 12/2, код ЄДРПОУ 37508596)
до відповідача Кириківської селищної ради (42830, Сумська область, Охтирський район, смт Кириківка(з), вул. Широка, буд. 12, код ЄДРПОУ 04390096),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Гетьманського національного природного парку (42600, Сумська область, Охтирський район, м. Тростянець, вул. Вознесенська, буд. 53в, код ЄДРПОУ 35800187)
про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
Представники учасників справи в судове засідання не з'явились
1. Стислий виклад позицій сторін у справі.
1.1. 24.03.2026 прокурор звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд:
- Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним та скасування рішення восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою» в частині передачі Кириківській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 площею 20 га;
- Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 площею 20 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 49897690 від 17.09.2021, номер запису про право власності 44186150, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2466058159040), з одночасним припиненням права комунальної власності Кириківської селищної ради на цю земельну ділянку;
- Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 площею 20 га з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;
- Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом повернення державі в особі Сумської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 площею 20 га з незаконного володіння Кириківської селищної ради.
1.2. Відповідач у заяві (вх. № 2484 від 18.05.2026) не заперечує проти вимог прокурора у справі № 920/394/26.
2. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026, справу № 920/394/26 призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.
2.2. Прокурор у позовній заяві просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Гетьманський національний природний парк (42600, Сумська область, Охтирський район, м. Тростянець, вул. Вознесенська, буд. 53в, код ЄДРПОУ 35800187), враховуючи те, що спірна земельна ділянка розташована в межах об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення Гетьманського національного природного парку, оскільки рішення у цій справі може вплинути на його права та обов'язки.
2.3. Ухвалою від 27.03.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/394/26; призначив підготовче засідання з повідомленням учасників справи на 22.04.2026, 11:30; відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Гетьманський національний природний парк (42600, Сумська область, Охтирський район, м. Тростянець, вул. Вознесенська, буд. 53в, код ЄДРПОУ 35800187); відповідачу надав п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; прокурору та позивачу надав семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; відповідачу надав семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення до ст. 167 ГПК України; встановив третій особі п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду пояснення щодо позову відповідно до ст. 168 ГПК України; повідомив сторони про право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також про обов'язок повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання, зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти або іншої аналогічної інформації.
2.4. 01.04.2026 від позивача-2 надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 1683 від 01.04.2026), в яких позивач підтримує позовні вимоги та зазначає, що Гетьманський національний природний парк з моменту створення був сформований із земель державної власності, які не можуть бути передані у комунальну власність, у зв'язку з відповідною законодавчою забороною щодо земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Землі, на яких створено Гетьманський національний природний парк, в силу прямої вказівки закону, набули статусу земель природно-заповідного фонду, у тому числі і територія спірної земельної ділянки. Спірна земельна ділянка розташована на території Гетьманського національного природного парку.
Тому, позивач-2 зазначає, що Кириківська селищна рада не мала повноважень приймати рішення восьмої сесії восьмого скликання від 17.09.2021 про передачу у комунальну власність земельної ділянки площею 20 га із земель природно-заповідного фонду без зміни її цільового призначення, переведення землі з однієї категорії до іншої.
На сьогодні спірна земельна ділянка зареєстрована на праві власності за Кириківською селищною радою, проте, в силу закону, вона не може перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме: користування і розпорядження нею, встановлені законом та підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою шляхом повернення спірної земельної ділянки у власність держави.
2.5. 06.04.2026 від третьої особи надійшли пояснення (вх. № 1757 від 06.04.2026), в яких вказує на те, що Гетьманський національний природний парк, відповідно до Указу Президента України № 273/2009 від 27.04.2009 є державним об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою, належить до державної власності і підпорядкований профільному Міністерству.
Спірна земельна ділянка може використовуватись виключно як сіножаті та пасовища, в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Інструкції «Про застосування порядку установлення лімітів використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення».
Кириківська селищна рада не зверталась до Гетьманського національного природного парку щодо питання отримання лімітів на використання природних ресурсів в межах вищевказаної земельної ділянки.
2.6. Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 08:11 до 19:09 у Сумському районі Сумської області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 22.04.2026 не відбулось.
2.7. З огляду на викладене, суд визначив іншу дату судового засідання. Ухвалою від 23.04.2026 Господарський суд Сумської області призначив підготовче засідання на 30.04.2026, 11:30; запропонував учасникам судового процесу скористатися своїми правами, зокрема, звернутися до суду із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у порядку передбаченому ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, клопотанням про розгляд справи без участі сторін, з урахуванням того, що явка представників сторін не є обов'язковою, таза наявності потреби в участі в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області повідомити про це суд.
2.8. У судовому засіданні 30.04.2026 Господарський суд Сумської області, за участю прокурора, постановив ухвалу без оформлення окремого документа про оголошення перерви в судовому засіданні до 11.05.2026, 10:45; повідомлення позивачів, відповідача та третю особу про дату, час та місце судового засідання в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
2.9. 05.05.2026 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Гетьманського національного природного парку - заступник директора Кварта О.С. звернувся до суду із заявою, в якій просить надати можливість адвокату Кучмію Д.В. приймати участь у судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 2116 від 05.05.2026).
2.10. Ухвалою від 07.05.2026 Господарський суд Сумської області задовольнив заяву (вх. № 2116 від 05.05.2026); забезпечив участь представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Гетьманського національного природного парку, адвоката Кучмія Дениса Володимировича, у судовому засіданні 11 травня 2026 о 10:45 та всіх наступних судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
2.11. 07.05.2026 від позивача-1 надійшли пояснення у справі та заява про підтримання позовних вимог (вх. № 2430 від 07.05.2026). Позивач-1 зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 розташована в межах Гетьманського національного природного парку. Державна реєстрація права комунальної власності за відповідачем на підставі рішення восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 відбулась з грубим порушенням норм матеріального права. Вказане рішення фактично призводить до незаконного вилучення земель державної власності з категорії природоохоронного призначення, що порушує інтереси держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, як органу, відповідального за дотриманням законності та охорону ресурсів на території області.
2.12. У судовому засіданні 11.05.2026 Господарський суд Сумської області, за участю прокурора та представника третьої особи, постановив ухвалу без оформлення окремого документа про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.05.2026, 10:00; повідомлення позивачів та відповідача про дату, час та місце судового засідання в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
2.13. 11.05.2026 від відповідача надійшли заяви (вх. № 2484, 2476 від 11.05.2026) про проведення судового засідання за відсутністю представника Кириківської селищної ради. В поданих заявах відповідач не заперечує проти вимог, зазначених в позовній заяві.
2.14. 12.05.2026 від третьої особи надійшла заява (вх. № 2502 від 12.05.2026) про проведення розгляду справи № 920/394/26 без участі представників Гетьманського національного парку. В поданій заяві представник третьої особи підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.
2.15. 13.05.2026 прокурор подав заяву (вх. № 1823 від 13.05.2026) про розгляд справи без його участі. Прокурор в заяві підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
2.16. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
2.17. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
2.18. Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
2.19. Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
2.20. Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.
2.21. Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
2.22. У підготовчому засіданні 13.05.2026, на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив рішення.
3. Щодо представництва прокурором у суді законних інтересів держави.
3.1. Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
3.2. Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
3.3. Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
3.4. Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
3.5. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
3.6. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
3.7. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
3.8. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
3.9. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
3.10. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
3.11. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
3.12. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючипоняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
3.13. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
3.14. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
3.15. Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
3.16. У даному випадку прокурор вказує на те, що порушення інтересів держави полягає в незаконній зміні категорії спірної земельної ділянки, та оформлення комунальної форми власності, чим створено перешкоди державі у володінні та користуванні землями природно-заповідного фонду та забезпеченні збереження унікальної екосистеми з рідкісним біорізноманіттям.
3.17. Прокурор звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі позивачів: Сумської обласної державної адміністрації та Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, з огляду на наступне.
3.18. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.
3.19. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).
3.20. У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatismutandisпостанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10,8.12).
3.21. У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зроблено висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.
3.22. Тобто, для здійснення представництва інтересів держави не має значення, з яких причин (об'єктивних чи суб'єктивних) орган державної влади не здійснив захист державних інтересів. Важливо лише те, що такий захист не здійснено.
3.23. Аналогічну правову позицію щодо наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 по справі № 905/120/19.
3.24. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду, свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
3.25. Також, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020, у справі № 912/2385/18, згідно з ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
3.26. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
3.27. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
3.28. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
3.29. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представни
3.30. З огляду на викладене, у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», до звернення з даним позовом до суду прокурором повідомлено уповноважені органи про наявність факту порушень інтересів держави, який полягає у неправомірному вибутті спірної земельної ділянки із державної власності, та надано останнім можливість протягом розумного строку відреагувати на вказане порушення.
3.31. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
3.32. Згідно з ч. ч. 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
3.33. Держава відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
3.34. Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Предметом спору є земельна ділянка природно-заповідного фонду, яка розташована в межах об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - Гетьманський національний природний парк.
3.35. Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
3.36. У п. 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України зазначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
3.37. Пунктом 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
3.38. Отже, розпорядником земельних ділянок природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на території Сумської області є Сумська обласна державна адміністрація, а пред'явлення цього позову спрямоване на відновлення права держави в особі Сумської обласної державної адміністрації щодо користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 площею 20 га.
3.39. Відповідно до п. 5 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
3.40. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/225/18, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. Аналогічна правова позиція викладена у п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.
3.41. Таким чином, прокурор пред'явив позов інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, як розпорядника спірної земельної ділянки.
3.42. Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично дає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
3.43. Суд установив, що Охтирська окружна прокуратура листом від 16.02.2026 № 52-663 вих-26 поінформувала Сумську обласну державну (військову) адміністрацію про виявлені порушення інтересів держави й обставини їх вчинення (а. с. 55-57).
3.44. У відповіді від 18.02.2026 № 01-22/2601 Сумська обласна державна (військова) адміністрація повідомила про те, що факти, викладені у вищевказаному листі, зокрема щодо вилучення оспорюваної земельної ділянки із складу території Гетьманського національного парку їй не були відомі. Про намір вжити будь-яких заходів на захист інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову, у листі не зазначено. Разом з цим, Сумська обласна державна адміністрація в листі зазначила, що не заперечує проти подання прокуратурою позову в її інтересах (а. с. 64).
3.45. Таким чином, Сумська обласна державна адміністрація, як суб'єкт, який реалізовує правомочності розпорядника земельних ділянок природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на території Сумської області, належним чином не здійснює відповідні повноваження з контролю за додержанням законодавства у сфері охорони та раціонального використання земель природно-заповідного фонду.
3.46. На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Сумську обласну державну адміністрацію листом поінформовано про подання позову (а. с. 79-80).
3.47. Частиною першою статті ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
3.48. 24.07.2025 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 № 903 «Деякі питання Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства» (далі - Постанова № 903), пунктом 3 якої вирішено ліквідувати Міндовкілля, поклавши його функції на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Пунктом 4 Постанови № 903 установлено, що правонаступником майна, прав і обов'язків Міндовкілля є Мінекономіки, а строк проведення ліквідації становить не більше шести місяців з дня набрання чинності цією постановою.
Пунктом 2 Постанови № 903 затверджено Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
3.49. Відповідно до п. 3 3. Положення, основними завданнями Мінекономіки є: забезпечення реалізації та формування державної політики у сфері державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, використання та охорону земель, екологічну безпеку, оцінку впливу на довкілля, охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, збереження, відтворення та невиснажливе використання біологічного і ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі, охорону атмосферного повітря, моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів з установок, розташованих на території України, регулювання озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів, а також з питань управління відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, пестицидами та агрохімікатами, дотримання вимог біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
3.50. Відповідно до п. 408 Положення, Мінекономіки здійснює: управління охороною і використанням територій та об'єктів природно-заповідного фонду, службою державної охорони природно-заповідного фонду; підготовку і подання пропозицій щодо створення, оголошення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також зміни меж, категорії та скасування статусу існуючих територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
3.51. Відповідно до п. 414 Положення, Мінекономіки забезпечує розроблення проектів створення, оголошення, зміни меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; проектів резервування цінних для заповідання природних територій та об'єктів; розглядає та схвалює клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об'єктів загальнодержавного значення; погоджує зміну меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду і скасування та зміну охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду; забезпечує організацію створення природоохоронних територій міжнародного значення.
3.52. Охтирською окружною прокуратурою направлено лист від 29.07.2025 №52/1-3050вих- 25 Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів з метою встановлення вжитих заходів для повернення в державну власність оспорюваної земельної ділянки (а. с. 59-61).
3.53. З відповіді від 07.08.2025 за № 25/3-11/10482-25 Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів не вбачається вжиття ним відповідних заходів щодо повернення у державну власність спірної земельної ділянки. Листом повідомлено прокуратуру про те, що у разі відкриття провадження у відповідній судовій справі, Міндовкілля буде надано обґрунтовану позицію відповідно до норм процесуального законодавства (а. с. 65).
3.54. На виконання вимог абз. третього ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства листом поінформовано про подання позову (а. с. 77-78).
3.55. З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що прокурором направлені відповідні листи-повідомлення. З отриманих відповідей не простежується намір вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.
3.56. На підставі викладеного, з урахуванням змісту позовної заяви, предмета спору, характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з позовом, у зв'язку із доведеною бездіяльністю компетентних органів, а також необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
4.1. Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру 21.11.2018, державним кадастровим реєстратором Відділу у Великописарівському районі Міжрайонного управління у Великописарівському та Краснопільському районах Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до кадастру внесено відомості про формування та реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення призначення площею 20 га з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782.
Підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 30.07.2021, розроблена ПП «СУМИСПЕЦЗЕМ». Категорія земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.
Вид цільового використання (призначення) - землі запасу (код 16.00).
4.2. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с.52), 24.09.2021 державним реєстратором Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області Севостяновою Н.П. на вказану земельну ділянку за № 44186150 зареєстровано право власності територіальної громади в особі Кириківської селищної ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2466058159040, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 60621547 від 28.09.2021.
Підставою для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 стало рішення восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою».
4.3. Разом з цим, вказана земельна ділянка в силу свого розташування в межах об'єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення належить до земель природно-заповідного фонду (категорія земель - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) та незаконно вибула з державної власності.
4.4. Указом Президента України від 27.04.2009 №273/2009 з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів Лівобережного степу, що мають важливе природоохоронне, науково-естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів Сумської області створено Гетьманський національний природний парк.
Загальна площа території Гетьманського національного природного парку становить 23360,1 гектара, в тому числі 11673,2 гектара земель, що надаються у постійне користування.
4.5. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 31.12.2013 № 562 затверджено Проєкт організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів.
4.6. Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Положення про Гетьманський національний природний парк (а. с. 66-73), затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 80 від 31.08.2020, Парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Відповідно до п. 1.9 Положення, межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні парку та про обмеження у їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
Право Парку на постійне користування земельними ділянками оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку, встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до проекту створення Парку.
Основними завданнями Парку є: забезпечення охорони його території з усіма об'єктами; збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об'єктів, що знаходяться на його території, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до Червоного книги України та міжнародних Червоних списків; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та раціонального використання природних ресурсів, організація та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття.
4.7. Рішенням восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах (аукціонах) для товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель 01.01), розташованих за межами населеного пункту на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області, згідно додатку (а. с. 74-76).
Вказаним рішенням сесії затверджено список земельних ділянок, що передаються у користування та розташовані за межами населеного пункту по Кириківській селищній раді Охтирського району Сумської області.
4.8. Відповідний список містить інформацію про земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 (порядковий номер 21), якій присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення.
4.9. Прокурор зазначає, що за результатами опрацювання обставин набуття в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782, площею 20 га, встановлено, що вказана земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду.
4.10. Згідно з інформацією та графічними матеріалами, наданими на адресу Охтирської окружної прокуратури Гетьманським національним природним парком листом від 30.07.2025 № 416/02-03, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 розташована в межах Гетьманського національного природного парку та відповідно належить до земель природно-заповідного фонду, функціональним зонуванням належить до господарської зони парку (а. с. 53).
4.11. Відповідно до листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 07.08.2025 №25/3-11/10482-25, останнє не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу території Гетьманського національного природного парку, проекти рішень та матеріали щодо передачі, вилучення, зміни цільового призначення спірної земельної ділянки до нього не надходили (а. с. 65).
4.12. Розташування спірної земельної ділянки в межах Гетьманського національного природного парку, серед іншого, підтверджується відомостями Публічної кадастрової карти, з сайту «Національна кадастрова система» https://nks.dzk.gov.ua, графічними матеріалами проекту організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 31.12.2013 № 562, яким затверджено Проєкт організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів.
4.13. Згідно плану-схеми, виготовленого сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП «Гавриленко Ігор Григорович», земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 розташована в межах об'єкта природно заповідного фонду.
4.14. Охтирською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави у сферах захисту довкілля та земельних відносин, а саме під час розпорядження землями природно-заповідного фонду державної власності, що стало підставою звернення до суду з позовом.
5. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
5.1. Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
5.2. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.
5.3. Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об'єкти - природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
5.4. Відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
5.5. Згідно із ч. 1 ст. 19 та ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
5.6. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
5.7. Таким чином, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення набувають такого статусу при створенні (оголошенні) природних заповідників, національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочища, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.
5.8. Законодавством не передбачено перебування в межах земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення земель з категорією «землі сільськогосподарського призначення».
5.9. Згідно із ст. 9 Закону території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
5.10. Відповідно до ст. ст. 20-21 Закону національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. Зменшення заповідної зони не допускається, на межах заповідної зони встановлюються спеціальні знаки, а дороги, що ведуть у заповідну зону, перекриваються шлагбаумами.
5.11. Суд установив, що спірну земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення в господарській зоні Гетьманського національного природного парку.
5.12. Відповідно до ст. 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об'єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об'єкти.
5.13. Відповідно до п. 2.1 Положення про Гетьманський національний природний парк, Парк створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних цінних природних комплексів Лівобережного лісостепу, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.
5.14. У постанові Верховного Суду № 820/688/16 від 10.09.2019 суд зазначив, що «Національний природний парк» - категорія природно-заповідного фонду в Україні та світі, територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення. Національний парк є природоохоронною територією II категорії згідно з визначенням Міжнародного союзу охорони природи (МСОП; англ. International Union for Conservation of Nature, IUCN) - міжнародна організація, метою якої є збереження природних ресурсів. На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами. Національні парки зазвичай розташовані в місцях, які були значною мірою нерозвинені, і часто зберігають області з рідкісними тваринами, рослинами і екосистемами (особливо тими, що знаходяться у небезпеці), біологічною різноманітністю або незвичайними геологічними особливостями. Іноді, національні парки створюються в розвинутих областях з метою повернення деяких територій якомога близько до їх оригінального стану.
5.15. Норми Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Положення про Гетьманський національний природний парк унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності в господарській зоні національного природного парку, в межах якої розташована спірна земельна ділянка, крім сінокосіння та випасання худоби із дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища для задоволення потреб працівників Парку та громадян, що проживають на його території.
5.16. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
5.17. Разом з цим, листом від 07.08.2025 №25/3-11/10482-25, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не погоджувало передачу ділянки, не погоджувало зміну її меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорій та скасування статусу територій вказаного об'єкту природно-заповідного фонду.
Проєкт організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 31.12.2013 № 562.
5.18. Пунктом 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
5.19. Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оспорюваного рішення) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
5.20. Відповідно до ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оспорюваного рішення) зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
5.21. Відповідно до листа Кириківської селищної ради від 10.09.2025 № 02-38/2368, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 зареєстровано за Кириківською селищною радою на підставі підставі рішення 8 сесії 8 скликання від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою» та розділу X «Перехідних положення» Земельного кодексу України.
5.22. Статтею 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
5.23. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
5.24. Таким чином, відведення за рахунок земель природно - заповідного фонду та у подальшому набуття спірною земельною ділянкою статусу комунальної форми власності супроводжувались незаконною зміною її категорії та цільового призначення всупереч ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, без необхідних погоджень уповноваженими органами.
5.25. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу II «Землі України» Земельного кодексу України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
У постанові від 03.09.2020 № 911/3306/17 Верховний Суд зазначив, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок.
Тому, вирішення питання щодо зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.
5.26. Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», встановлено обмеження щодо видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їхньому цільовому призначенню, а також установленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.
5.27. Відповідно до ч. 1 ст. 20 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, передання у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їхнього цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.
5.28. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України).
5.29. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.30. Право державної власності на спірну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.
5.31. Таким чином, рішення восьмої сесії восьмого скликання Кириківської селищної ради від 17.09.2021 щодо оформлення земельної ділянки природно-заповідного фонду у комунальну власність прийнято з порушенням ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 53, ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. ст. 19, 20, 461, 84, 122, 149, 150 Земельного кодексу України.
5.32. Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.
Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння ділянкою і відшкодування завданих збитків.
5.33. Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
5.34. Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
5.35. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
5.36. Суд дійшов висновку, що спірне рішення Кириківської селищної ради стало підставою для незаконної передачі спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність та державної реєстрації права комунальної власності на неї, що відбулося внаслідок протиправного вилучення цієї ділянки з земель природно- заповідного фонду та зміни її цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення.
5.37. У Постанові № 469/1044/17 від 15.09.2020 Великою Палатою Верховного Суду висловлено висновок, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення направлене не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє.
5.38. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 вказаного кодексу).
5.39. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5.40. Частиною 1 статті 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності (оренди) на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі.
5.41. Наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності Кириківської селищної ради формально наділяє її певними юридичними правами щодо спірної земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику - державі в особі Сумської обласної державної адміністрації.
5.42. Разом з цим, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
5.43. Державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду за органом місцевого самоврядування, який не має на неї жодних прав, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначену земельну ділянку.
5.44. Відповідно до ст 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
5.45. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
5.46. Суд установив, що незаконна державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:006:0780 обумовила набуття Кириківською селищною радою права власності на спірну земельну ділянку державної власності природно-заповідного фонду.
5.47. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 924/144/20 висловив позицію з питання щодо повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в разі відсутності підстав для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, а саме дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування у Державних реєстрах державної реєстрації речових прав з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача.
5.48. З урахуванням викладеного, для забезпечення державі в особі Сумської обласної державної адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди у її користуванні та розпорядженні шляхом скасування державної реєстрації права власності Кириківської селищної ради на неї.
5.49. Порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав визначено ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Так, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
5.50. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
5.51. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
5.52. Частиною 1 статті 15 вказного закону передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та інші.
5.53. Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру мають відповідати законодавству (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
5.54. Згідно інформації з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 належить на праві комунальної власності Кириківській селищній раді, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
5.55. Враховуючи вищевикладене, системний аналіз норм законодавства, відомості щодо цільового призначення спірної земельної ділянки суперечать її правовому режиму, як такої, що належить до земель природно-заповідного фонду, оскільки, за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом розташування на ній об'єкта природно-заповідного фонду. Наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що суперечить положенням Закону Україну «Про природно-заповідний фонд України» та Земельного кодексу України.
5.56. Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», п.п. 3 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
5.57. З огляду на особливу цінність земель природно-заповідного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом визнання незаконною та скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
5.58. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, від 18.02.2025 у справі № 902/72/24 за результатами аналізу ч. ч. 9, 10 ст. 791 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» прийшов до висновку, що єдиною підставою для скасування у Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (аналогічний висновок викладено в пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 зі спору, що виник із подібних правовідносин).
5.59. Спірна земельна ділянка має певні характерні властивості, з огляду на які вона має цінність не тільки як нерухоме майно ("матеріальну" цінність), а набуває історико-культурну цінність ("нематеріальну", ідеологічну цінність).
5.60. Важливість завдання для держави щодо охорони культурної спадщини підкреслюється ратифікованими міжнародними конвенціями.
5.61. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04 жовтня 1988 року № 6673-XI (далі - Конвенція 1972 року), відзначала в преамбулі, що пошкодження або зникнення будь-яких зразків культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням надбання всіх народів світу.
5.62. Стаття 1 вказаної Конвенції 1972 року визначає, що під "культурною спадщиною" розуміються, зокрема, пам'ятки: елементи та структури археологічного характеру, а також визначні місця: зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.
5.63. Відповідно до статті 4 Конвенції 1972 року кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов'язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. Із цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.
5.64. Держава може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству шляхом витребування з незаконного володіння приватних осіб земельних ділянок рекреаційного призначення як таких, що перебувають під посиленою правовою охороною.
5.65. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
5.66. Право власника витребувати незаконно, безпідставно відчужені земельні ділянки, які належали до земель рекреаційного призначення (парку культури та відпочинку «Лісовий»), визначене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель, наслідків порушення заборони на зміну їх цільового призначення і регламентування підстав для витребування з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними. Враховуючи встановлені у справах № 1013/4597/2012 і № 367/2022/15-ц обставини, висновки судів у справі № 1013/4597/2012 та на наведені вище висновки щодо відсутності волі територіальної громади м. Ірпеня на вибуття з її володіння спірних земельних ділянок і неможливість застосування до вимоги про їх витребування від ТзОВ «Забудова-Д» частини другої статті 388 ЦК України, вимоги прокурора про витребування спірних земельних ділянок від кінцевих набувачів є підставними. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
5.67. До категорій земель за основним цільовим призначенням належать, зокрема, землі рекреаційного призначення (пункт «ґ» частини першої статті 19 ЗК України). 23 Дайджест судової практики ВС Відповідно до статті 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
5.68. Враховуючи вищевикладене в сукупності, факт перебування земельної ділянки природно-заповідного фонду у комунальній власності, прийняте без будь-яких правових підстав рішення восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою», в частині передачі Кириківській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 площею 20 га, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора про усунення перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду.
6. Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно із ч. 1ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідач у поданій до суду заяві (вх. № 2484 від 18.05.2026) повідомив, що визнає позовні вимоги та не заперечує проти їх задоволення.
Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в сумі 5324 грн 80 коп. (50 відсотків судового збору), сплачений платіжною інструкцією № 454 від 23.03.2026, підлягає поверненню Сумській обласній прокуратурі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору в сумі 5324 грн 80 коп. (50 відсотків судового збору) покладаються на відповідача.
07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» (далі - Порядок), яким внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до Порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого та направленого контролюючим органом - відповідним судом. Для повернення судового збору позивачу необхідно звернутися із заявою до Господарського суду Сумської області із обов'язковим зазначенням інформації, визначеної у п. 5 Розділу І Порядку.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 130,191, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 241 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 14005581) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним та скасування рішення восьмої сесії Кириківської селищної ради від 17.09.2021 «Про затвердження проектів землеустрою» в частині передачі Кириківській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 площею 20 га.
3. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 14005581) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 площею 20 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 49897690 від 17.09.2021, номер запису про право власності 44186150, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2466058159040), з одночасним припиненням права комунальної власності Кириківської селищної ради на цю земельну ділянку.
4. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 14005581) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 площею 20 га з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.
5. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 14005581) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом повернення державі в особі Сумської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0782 площею 20 га з незаконного володіння Кириківської селищної ради.
6. Стягнути з Кириківської селищної ради (42830, Сумська область, Охтирський район, смт Кириківка(з), вул. Широка, буд. 12, код ЄДРПОУ 04390096) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, поточний рахунок - UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 5324 грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору.
7. Повернути Сумській обласній прокуратурі (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, поточний рахунок - UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172)з державного бюджету України (рахунок UA868999980313181206083018540, ЄДРПОУ 37970404, надавач платіжних послуг отримувача - Казначейство України, отримувач - ГУК Сум.обл./Сумська МТГ/22030101) судовий збір в сумі 5324 грн 80 коп., сплачений платіжною інструкцією № 454 від 23.03.2026, оригінал якої знаходиться у Сумської обласної прокуратури.
8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
9. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
10. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписне суддею 22.05.2026.
СуддяЄ.А. Жерьобкіна