65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" травня 2026 р. Справа № 916/53/26
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-994/26 від 20.05.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» про забезпечення позову у справі № 916/53/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 44Б, 2 під'їзд, 4 поверх, кімната 402; код ЄДРПОУ 44835807)
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ ТРЕЙД ОІЛ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, буд. 1/4; офіс 315/В; код ЄДРПОУ 45785616),
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, буд. 1/4, офіс 315/А; код ЄДРПОУ 43298430)
про солідарне стягнення 6 041 874,17 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ ТРЕЙД ОІЛ», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» 6 041 874,17 грн заборгованості.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів № 03/06/2025-3 від 03.06.2025, які забезпечено порукою відповідачів -2 та -3 на підставі договорів поруки № 03/06/2025-3 від 18.08.2025 та № 02/10/2025-1 від 02.10.2025.
Ухвалою від 27.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/53/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 25.02.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.03.2026.
В подальшому, судове засідання неодноразово відкладалося та наразі призначено на 01.06.2026.
20.05.2026 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться у володінні ТОВ «ТРАСА» (код ЄДРПОУ 22454919) та передано в оренду ТОВ «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 43298430) на підставі договору оренди № 005 від 01.04.2025, укладеного між ТОВ «ТРАСА» та ТОВ «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ», а саме металеві ємності у кількості 6 шт., загальним об'ємом 132 куб.м, у тому числі 4 од. по 25 куб.м та 2 од. по 16 куб.м, місто під контейнер з ємністю для зберігання дизпалива на земельній ділянці пл. 50 кв.м. Вказане майно відповідач-3 орендує для використання у господарській діяльності: заправка дизельним паливом вантажного автотранспорту, в межах ціни позову.
Вказану заяву представник позивача мотивує наступними доводами:
- виконувати рішення у цій справі виконавець буде шляхом арешту та подальшого звернення стягнення на грошові кошти та майно відповідачів;
- за відсутності майна у відповідачів виконання рішення суду у цій справі буде фактично неможливим;
- відповідачі протягом тривалого часу не виконують взяті на себе зобов'язання, не здійснюють жодних погашень за майно, отримане від позивача, внаслідок чого й виникла заборгованість;
- у позивача відсутні підстави вважати, що відповідачами будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов'язку перед кредитором;
- як стало відомо позивачу, відповідач-3 орендує за договором оренди № 005 від 01.04.2025 у ТОВ «ТРАСА» металеві ємності у кількості 6 шт., загальним об'ємом 132 куб.м, у тому числі 4 од. по 25 куб.м та 2 од. по 16 куб.м, місто під контейнер з ємністю для зберігання дизпалива на земельній ділянці пл. 50 кв.м.; вказане майно відповідач-3 орендує для використання у господарській діяльності: заправка дизельним паливом вантажного автотранспорту;
- наразі щодо відповідача-1 та відповідача-2 відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості;
- відчуження зазначеного вище майна на користь третіх осіб до моменту відкриття виконавчого провадження може унеможливити виконання рішення суду у цій справі;
- враховуючи значний розмір заборгованості та наявність у поручителів майна, на яке при виконанні рішення у цій справі може бути накладено стягнення, існують об'єктивні підстави вважати, що відповідне майно (грошові кошти розміщені на рахунках) може бути відчужене відповідачами з метою унеможливити виконання рішення суду, у зв'язку з чим існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду;
- позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту, що полягає у забороні відповідачу здійснювати відчуження відповідного майна в межах ціни позову 6 041 874,17 грн.
За приписами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 ст. 137 ГПК України унормовано, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків арешту належного відповідачеві майна.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Суд зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22. Так, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення судом питання про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Нормами статті 136 ГПК України передбачено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
Тому, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності сторін, а застосований судом вид вжитих заходів забезпечення не може вирішувати питання про права інших осіб, крім відповідача, тим більше осіб, які не беруть участі у справі.
Тому, перед прийняттям рішення про задоволення заяви про забезпечення позову суд має пересвідчитись, що майно, на яке просить накласти арешт заявник, дійсно належить відповідачу на праві приватної власності, а не іншим особам.
У постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20, від 30.07.2025 № 752/22157/20 вказано, що "при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачу. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі".
Як вбачається з прохальної частини заяви, представник позивача просить накласти арешт на майно (металеві ємності у кількості 6 шт., загальним об'ємом 132 куб.м, у тому числі 4 од. по 25 куб.м та 2 од. по 16 куб.м), яке взагалі не належить на праві приватної власності жодному з відповідачів та є предметом договору оренди № 005 від 01.04.2025, укладеного між ТОВ «ТРАСА» (орендодавцем) та ТОВ «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» (орендарем), згідно з п.п. 1.1., 1.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування вищезазначене майно, яке належить орендодавцю на праві власності.
Отже, власником майна, на яке представник позивача просить накласти арешт, є ТОВ «ТРАСА», а тому накладення арешту на таке майно порушить принцип балансу інтересів сторін при застосуванні забезпечення позову, оскільки обмежить при цьому права та охоронювані інтереси особи, яка взагалі не є учасником цього судового процесу.
При цьому, позивачем взагалі до заяви не надано суду будь-яких доказів на підтвердження обґрунтування своїх вимог про застосування судом саме таких обраних ним заходів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши доводи представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви (вх. № 2-994/26 від 20.05.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» про забезпечення позову у справі № 916/53/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 22.05.2026 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков