65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4610/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4610/25
за позовом: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Європейська, № 26, м. Херсон, 73003)
до відповідачів: 1) Фермерського господарства «Агроспектр» (вул. Першотравнева, № 28, с. Гаврилівка Друга, Каланчацький р-н, Херсонська обл., 75832)
2) ОСОБА_1 (с. Гаврилівка Друга, Каланчацький р-н, Херсонська обл., 75832)
про стягнення 2 256 085,57 грн,
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства «Агроспектр» та ОСОБА_1 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за договором кредитної лінії № 119.10-10/416 від 15.07.2021 у розмірі 2256085,57 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) - 2250000,00 грн; проценти за користування кредитом - 5277,33 грн; комісія - 808,24 грн.
В обґрунтування позову банк посилається на неналежне виконання відповідачем-1, як позичальником, зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за договором кредитної лінії № 119.10-10/416 від 15.07.2021, а також на неналежне виконання відповідачем-2, як поручителем, договору поруки № П-942 від 15.07.2021, укладеного з метою забезпечення належного виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором.
Так, позивач зазначає, що 15.07.2021 між АТ «Ощадбанк» та позичальником було укладено договір кредитної лінії за програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого, у тому числі мікропідприємництва, та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%», реалізація якої здійснюється на підставі Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28, виконання якого частково забезпечено гарантією держави, на підставі укладеного між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020, реалізація якого здійснюється на підставі Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151, зі змінами та доповненнями.
За умовами договору кредитної лінії кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше «14» липня 2024 року. Також, сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 2 500 000,00 грн та визначили цільове призначення кредиту - поповнення оборотного капіталу.
Також позивач додає, що умовами п. 3.6. договору кредитної лінії встановлений особливий порядок виконання позичальником зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів. Приймаючи до уваги умови Програми, користуючись принципом свободи договору та керуючись ч. 2 ст. 526 ЦК України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання позичальником умов Програми та належного виконання ним умов цього договору кредитної лінії (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми процентів її частини), в межах періоду відповідності Програмі, позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов'язання щодо своєчасності сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов договору кредитної лінії, які виключають можливість застосування такого особливого порядку) протягом періоду повної компенсації процентів, сплата процентів за договором в розмірі базової процентної ставки здійснюється Фондом розвитку підприємництва в повному обсязі у зв'язку з наданням позичальнику компенсації (у випадку отримання позичальником права на таку компенсацію ) шляхом списання банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений у п. 3.19 договору кредитної лінії.
Між тим, як зауважує позивач, у зв'язку із невиконанням вимог Програми та умов договору кредитної лінії, позичальнику з липня 2022 року було призупинено надання компенсації процентів за користування кредитом.
Водночас, як зазначає позивач, в доповнення до інших комісійних винагород, передбачених договором, позичальник сплачує банку комісійну винагороду за здійснення банком операції з управління за кредитом, що пов'язана з отриманням гарантії.
Крім того, з метою забезпечення належного виконання Фермерським господарством «Агроспектр» зобов'язань за договором кредитної лінії, 15.07.2021 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами п. 2.1 якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання за договором кредитної лінії, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов договору кредитної лінії.
Також, для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку № 1151, між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року за № 375 та банком-кредитором укладено договір про надання гарантії.
За таких обставин, кредит позичальника був включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу VII договору про надання гарантії, 15.07.2021 Банк уклав з останнім додатковий договір до договору кредитної лінії, яким сторони врегулювали умови надання гарантії та її обсяги відповідно до Порядку № 1151 та договором про надання гарантії.
Як зазначає позивач, на виконання умов пунктів 2.1, 3.2, 3.9 договору кредитної лінії банком було перераховано на поточний рахунок позичальника кредитні кошти в загальній сумі 2 250 000,00 грн. Однак позичальник не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до Портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль. Отже, у зв'язку із настанням гарантійного випадку АТ «Ощадбанк» у порядку, передбаченому п. 5.1 договору державної гарантії, направив гаранту (з копією агенту) вимогу № 50 від 05.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 250 000,00 грн, за результатами розгляду якої 04.01.2024 гарант перерахував банку гарантійну суму у розмірі 250 000,00 грн для відшкодування за кредитною операцією.
На виконання п.6.1 договору про надання гарантії банк забезпечив вчасне та в повному обсязі зарахування суми сплати за гарантією, сплаченої у рахунок часткового погашення простроченої заборгованості за основним боргом та відобразив в обліку виникнення простроченої заборгованості ФГ «Агроспектр» перед державою в сумі 250 000,00 грн.
Таким чином, позивач зазначає, що заборгованість Фермерського господарства «Агроспектр» перед державою за договором кредитної лінії № 119.10-10/416 від 15.07.2021, яка виникла внаслідок сплати гарантом суми за гарантією, складає 250 000,00 грн. В свою чергу, станом на 05.11.2025 заборгованість ФГ «Агроспектр» перед АД «Державний ощадний банк України» за вказаним договором становить 2256085,57 грн, яку позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів.
Відповідачі відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористались.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2025 позовна заява вх.№ 4746/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
24.11.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 4746/25 від 17.11.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4610/25. Постановлено справу № 916/4610/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "11" грудня 2025 року о 12:00 год.
Даною ухвалою суду також витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо ОСОБА_1 .
11.12.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/4610/25, врахувавши думку представника позивача щодо можливості розглядати справу за відсутності відповідачів, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "13" січня 2026 року об 11:00 год., про що відповідачі були повідомлені судом ухвалою від 12.12.2025 у відповідності до вимог ст. 120 ГПК України.
13.01.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/4610/25 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також протокольну ухвалу про перерву до "03" лютого 2026 року об 11:20 год., про що відповідачі були повідомлені відповідною ухвалою суду від 14.01.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
03.02.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/4610/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/4610/25 до судового розгляду по суті на "24" лютого 2026 року об 11:00 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/4610/25 по суті на 10 березня 2026 року об 11:20 год. Відповідачі про дату, місце та час судового розгляду справи № 916/4610/25 по суті були повідомлені ухвалою суду від 04.02.2026, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
24.02.2026 у судовому засіданні по справі № 916/4610/25, у зв'язку з неявкою відповідачів у судове засідання та через об'єктивну неможливість завершити розгляд справи по суті, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву, згідно раніше визначеної резервної дати, до "10" березня 2026 року об 11:20 год.
10.03.2026 у судовому засіданні по справі № 916/4610/25, застосувавши положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "16" квітня 2026 року о 10:40 год., про що відповідачі додатково були повідомлені відповідною ухвалою суду від 11.03.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2026 у справі № 916/4610/25 на 16.04.2026 о 10:40 год., не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В. у період з 07.04.2026 по 23.04.2026 включно.
24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/4610/25 призначено на "12" травня 2026 року об 11:20 год.
Під час розгляду справи по суті представник позивача виступив із вступною промовою, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи. Позивач у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у позовній заяві та усних поясненнях, та наданими суду доказами.
Відповідачі - Фермерське господарство «Агроспектр» та ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно, проте свого представника в судові засідання жодного разу не направили, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтували, своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористалися, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідачі не повідомляли суду про наявність обставин, що перешкоджають їм прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Стосовно повідомлення відповідачів про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Суд встановив, що місцезнаходженням ФГ «Агроспектр» та ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Село Гаврилівка Друга, яка входить до складу Каланчацької територіальної громади, знаходиться в межах Скадовського району Херсонської області, який згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, з 24.02.2022 перебуває в тимчасовій окупації.
Відтак, судові повідомлення не були доставлені на адресу ФГ «Агроспектр» та ОСОБА_1 у зв'язку із призупиненням АТ «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Відомостей про наявність у відповідачів іншої адреси матеріали справи не містять.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено.
При цьому, пунктом 21 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Для забезпечення реалізації процесуальних прав відповідачів бути обізнаними про розгляд справи 27.11.2025, 18.12.2025, 15.01.2026, 05.02.2026, 13.03.2026 та 27.04.2026 на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщені відповідні оголошення, які долучено судом до матеріалів справи.
Також, судом при відкритті провадження у справі, при дослідженні позовних матеріалів встановлено наявність у відповідачів електронної пошти, у зв'язку з чим було вжито додаткові заходи з метою повідомлення відповідачів про розгляд даної справи та скеровано на їх електронні адреси, відомості про які містяться в матеріалах справи, судові повідомлення в електронному вигляді, що підтверджується оформленими довідками про доставку електронних листів до відповідних електронних скриньок відповідачів.
Окрім того, секретарем судового засідання здійснено спроби передати телефонограму за наявними в матеріалах справи номерами телефонів відповідачів, проте повідомити належну інформацію по справі виявилось неможливим, оскільки за відомим суду номером відповіді не було та відбувалось сповіщення оператора мобільного зв'язку, що набраний номер не обслуговується.
Враховуючи відсутність у відповідному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв'язку з відповідачами, не повідомлення суду інших засобів зв'язку з відповідачами, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачами судових повісток (ухвал суду).
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/4610/25 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачі також не були позбавлені права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за номером даної справи № 916/4610/25 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.
Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи.
За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість останні не вживали заходів щодо реалізації наданого їм права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, суд вважає, що учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у ній матеріалами.
З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням відповідачів у судові засідання, неподанням відповідачами відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
В судовому засіданні, 12.05.2026 господарським судом був завершений розгляд справи по суті, відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 22.05.2026 об 11:00 год.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
22.05.2026 судом було ухвалено та підписано рішення у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
15.07.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Банк, позивач, АТ «Ощадбанк») в особі філії Херсонського обласного управління АТ «Ощадбанк» та Фермерським господарством «Агроспектр» (позичальник, відповідач-1, ФГ «Агроспектр») було укладено договір кредитної лінії №119.10- 10/416, відповідно до п. 2.1 якого Банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а ФГ «Агроспектр» зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.
У розділі 3 договору сторони визначили умови кредитування: сума та валюта максимального ліміту кредитування становить 2 500 000 грн; спосіб надання кредиту та строк кредитування - кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 14 липня 2024 року; графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування: до 13.05.2024 (включно) - діючий ліміт кредитування 2 500 000 грн; з 14.05.2024 - 13.06.2024 (включно) - діючий ліміт кредитування 1 666 667 грн; з 14.06.2024 - 14.07.2024 (включно) - діючий ліміт кредитування 833 334 грн.
Виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором забезпечується порукою поручителя (п. 3.4 договору кредитної лінії).
Відповідно до пункту 3.5.1 договору кредитної лінії за користування кредитом позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням формули:
БПС = Індекс UІRD (3m) + Маржа, де:
БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;
Індекс UІRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб - середньозважена річна ставка, що розраховується кожного банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк 3 місяці з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору і оприлюднюється на сайті Національного банку України в мережі Інтернет, а також в системі Thomson Reuters.
Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 7%.
На момент укладення договору, з урахуванням визначеного на таку дату індексу UІRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої пп. 3.5.1 цього договору, розмір базової процентної ставки становить 13,87% річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов'язання позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до пункту 3.5.3 цього договору (п. 3.5.2 договору кредитної лінії).
Пунктом 3.5.3 договору кредитної лінії встановлено, що перегляд базової процентної ставки та зміна її розміру (збільшення чи зменшення, якщо це є наслідком застосування формули, передбаченої пп. 3.5.1. договору кредитної лінії) здійснюється Банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу, починаючи з дати укладення цього договору до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором. При цьому застосовується індекс UIRD (3m), який визначається для відповідної дати, а саме станом на: « 01» січня, « 01» квітня, « 01» липня та « 01» жовтня відповідного року (далі - дата перегляду процентної ставки).
Базова процентна ставка у розмірі, розрахованому за наслідком такого її перегляду Банком (в тому числі у збільшеному або зменшеному її розмірі, якщо така зміна є наслідком відповідного перегляду базової процентної ставки) застосовується для цілей сплати процентів з дати перегляду процентної ставки включно по останній календарний день останнього місяця календарного кварталу, у якому відбувся такий перегляд Банком розміру базової процентної ставки. У випадку неможливості визначення розміру індексу UIRD (3m) станом на дату перегляду процентної ставки, що сталося з незалежних від сторін обставин, для цілей визначення розміру базової процентної ставки на новий період (календарний квартал) застосовується індекс UIRD (3m), який буде можливо визначити на найбільш ранню дату визначеного цим підпунктом періоду перегляду та зміни розміру базової процентної ставки. У випадку неможливості визначення розміру індексу UIRD (3m) у відповідності до зазначених вище у цьому підпункті правил, що сталося з незалежних від сторін обставин, для цілей сплати процентів у відповідному новому періоді дії договору (календарному кварталі) застосовується розмір базової процентної ставки, який був визначений за правилами, встановленими договором кредитної лінії та застосовувався у попередньому періоді дії договору кредитної лінії (календарному кварталі).
Сторони дійшли згоди, що у випадках, коли розрахований згідно наведеної в пп. 3.5.1 договору формули розмір базової процентної ставки становитиме значення, яке перевищує 30% (тридцять цілих процентів) річних базова процентна ставка нараховуватиметься в розмірі 30% (тридцять цілих процентів) річних.
Банк інформує позичальник та/або поручителя про розмір базової процентної ставки, розрахований Банком внаслідок здійснення ним у відповідності до умов цього договору перегляду базової процентної ставки. З цією метою Банк протягом 15 календарних днів, що слідують за датою перегляду процентної ставки, направляє відповідне повідомлення ( в порядку визначеному п. 8.4 цього договору), в якому зазначаються встановлений розмір базової процентної ставки, який підлягає застосуванню у відповідному періоді (календарному кварталі).
Умовами пункту 3.6 договору кредитної лінії також встановлений особливий порядок виконання зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів.
Так, у підп.3.6.1 договору кредитної лінії, приймаючи до уваги умови Програми, користуючись принципом свободи договору та керуючись частиною 2 статті 526 ЦК України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання позичальником умов Програми та належного виконання ним умов цього договору (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми процентів її частини), в межах періоду відповідності Програмі, позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов договору кредитної лінії, які виключають можливість застосування такого особливого порядку), а саме:
- протягом періоду повної компенсації процентів, сплата процентів за договором кредитної лінії в розмірі базової процентної ставки здійснюється Фондом в повному обсязі у зв'язку з наданням позичальнику компенсації (у випадку отримання позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений у пункті 3.19 цього договору (п/п. 3.6.1.1.);
- протягом періоду часткової компенсації процентів, позичальник самостійно (за власні кошти) сплачує нараховані за договором проценти в розмірі компенсаційної процентної ставки, яка з урахуванням умов Програми становить 3 (три цілих) процента річних (п/п. 3.6.1.2.);
- решта нарахованих процентів в розмірі КЧП, яка розраховується як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою, що сплачується Фондом у зв'язку з наданням позичальнику компенсації (у випадку отримання позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений в пункті 3.19 цього договору, або позичальником у випадках та у строки визначені цим договором (п/п. 3.6.1.3.).
Відповідно до п. 3.7 договору кредитної лінії позичальник сплачує Банку: комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5 відсотків від суми максимального ліміту кредитування в день укладання цього договору; комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,47 відсотків від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору.
Пунктом 3.8 договору кредитної лінії визначено цільове призначення кредиту - для поповнення оборотного капіталу.
Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника. Позичальник зобов'язаний використовувати надані Банком кредитні кошти відповідно до цільового призначення кредиту та здійснювати платежі за рахунок таких коштів, що пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позичальника. При цьому для цілей цього договору не є пов'язаними зі здійсненням господарської діяльності позичальника, зокрема, але не виключно, наступні платежі: придбання основних засобів, рефінансування та/або погашення кредитної заборгованості перед Банком та/або іншими фінансовими установами (в тому числі перед іншими банками), надання або повернення фінансової допомоги третім особам, формування або збільшення статутного капіталу, придбання цінних паперів. Банк відкриває рахунок (рахунки) для обліку основної суми боргу відповідно до правил, що діють у Банку, та законодавства. Банк надає кредит в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів з рахунку для обліку основної суми боргу на поточний рахунок позичальника, відкритий в Банку (п.3.9 договору кредитної лінії).
Пунктом 3.11 договору кредитної лінії встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.
Позичальник зобов'язується здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з п. 3.3. договору кредитної лінії (п/п. 3.11.1 договору).
Пунктом 3.16 кредитного договору погоджено, що позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну сплату банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором.
За умовами п.3.16.1 кредитного договору проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється: 1) у випадку своєчасного погашення основної суми боргу - в день фактичного повного погашення основної суми боргу (повернення кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається; 2) у випадку прострочення погашення основної суми боргу - у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договором строку/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом.
Проценти нараховані за користування кредитом у відповідному місяці (звітному місяці) протягом строку дії договору сплачуються: за рахунок коштів позичальника з 10 по 15 число (включно) місяця, наступного за звітним місяцем, а у випадку розірвання цього договору, дострокового погашення всієї суми кредиту або настання остаточного терміну повернення кредиту одночасно з погашенням всієї основної суми боргу (п. 3.16.2 договору).
Відповідно до п. 3.16.5. договору сторони засвідчують розуміння того, що позичальник забезпечує сплату повної суми процентів шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений у п. 3.19. цього договору, у випадках та за періоди, визначені пп. 3.16.2 договору.
Підпунктом 3.16.6. договору встановлено, що якщо дата закінчення строку/терміну встановлена цим договором для здійснення будь-якого платежу з метою виконання позичальником зобов'язання за цим договором припадає на день, що не є банківським днем, то такий платіж має бути здійснений наступного банківського дня.
Відповідно до п. 3.18.1 договору з урахуванням умов Програми призупиняється надання компенсації позичальнику, якщо він допустить прострочення більше ніж на 15 календарних днів виконання зобов'язань зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами Програми. Надання компенсації позичальнику відновлюється у разі погашення ним заборгованості зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини) або у разі здійснення Банком та позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості. (пункт 3.18.1 договору кредитної лінії).
Згідно з пунктами 4.3.1., 4.3.2. договору, позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов'язання, а також зобов'язання за іншими договорами, укладеними з банком. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
Відповідно до п. 6.5. договору у разі прострочення позичальником повернення основної суми боргу або її частини, в т.ч. після спливу строку, встановленого для дострокового погашення в повному обсязі основної суми боргу у випадках відкликання банком кредиту, передбачених цим договором, на прострочену основну суму боргу або її частину припиняють нараховуватись проценти за користування кредитом, а згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення нараховуються проценти річних у валюті суми боргу в наступному розмірі:
а) що розраховується аналогічно до порядку, вказаного в пп. 3.5.1. цього договору, з додаванням до результату розрахунку 3 (трьох) процентних пунктів у разі прострочення повернення основної суми боргу або відповідної її частини, яке позичальник повинен здійснити у зв'язку з відкликанням кредиту в порядку, передбаченому п. 3.13 договору, або у зв'язку з настанням остаточного терміну повернення кредиту, визначеному п. 3.2 договору;
б) що розраховується аналогічно до порядку, вказаного в пп. 3.5.1. цього договору у разі прострочення повернення основної суми боргу або відповідної її частини в інших випадках, відмінних від тих, які визначені пп. а) пп.6.5 цього договору,
які підлягають сплаті за весь час прострочення до дня фактичного повернення простроченої основної суми боргу або відповідної її частини. Зазначені в цьому підпункті проценти не є неустойкою, штрафом, пенею та сплачуються щомісячно у строки, аналогічні тим, які визначені в пп.3.16.2. цього договору.
Проценти за вказаною в п. 6.5. цього договору ставкою нараховуються методом факт/факт на суму простроченої основної суми боргу або відповідної її частини починаючи з дня (включно), наступного за днем, в який відповідно до умов цього договору основна сума боргу або відповідна її частина підлягала поверненню позичальником, в тому числі, але не виключно, у зв'язку з: настанням термінів/спливу строків повернення основної суми боргу або відповідної її частини, визначених відповідно до п. 3.2. цього договору; настанням термінів/спливу строків виконання вимоги банку про відкликання кредиту, визначених п. 3.15. цього договору; виникненням інших обставин/подій, у зв'язку з якими відповідно до цього договору або законодавства термін повернення кредиту або його частини вважається таким, що настав (п. 6.5.1 договору).
Відповідно до п. 8.4. договору сторони за взаємною згодою встановили, що будь-які повідомлення, вимоги, згоди та інший обмін інформацією, що направляються сторонами одна одній, повинні бути здійснені у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату кур'єром або відправлені цінним листом (з описом вкладення)/рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в п. 9 договору (якщо інша адреса не повідомлена однією стороною іншій відповідно до цього договору), або отримані однією стороною від іншої особисто під розпис, крім випадків, коли інший спосіб відправлення повідомлень прямо передбачений умовами цього договору. Датою направлення таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку відправника.
Згідно п. 8.5. договору повідомлення/вимоги можуть направлятись стороною іншій стороні на її електронну адресу, зазначену в статті 9 договору або факсимільним зв'язком із наступним направленням таких повідомлень/вимог у паперовому вигляді в порядку, визначеному п. 8.4 договору. При цьому, сторони домовились, що необхідність у кожної із сторін здійснювати відповідні дії та виконувати відповідні зобов'язання, встановлені цим договором, виникають з моменту направлення іншою стороною повідомлення/вимоги про необхідність такого виконання у паперовому вигляді в порядку, визначеному у п.8.4. договору.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.6 договору кредитної лінії).
До кредитного договору сторонами підписані додатки № 1- 4, в яких погоджені форми та зміст заяви на отримання кредиту (траншу), довідки про розшифровку графи 2000 форми № 2 «Звіт про фінансові результати» форми №-2м (№-2мс) «Звіту про фінансові результати» у розрізі видів економічної діяльності, довідки про суми отриманої ММСП державної допомоги, довідки про надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника в інших банківських установах.
Як вбачається, договір кредитної лінії з додатками № 1-4 підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток.
Окрім того, 15.07.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Херсонського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Банк) та Фермерським господарством «Агропектр» (позичальник) укладено додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії, відповідно до п.2.1 якого сторони, приймаючи до уваги юридичний факт ініціювання позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору наступним.
Між тим, відповідно до п. 1.1 додаткового договору № 1 терміни та скорочення використовуються в цьому додатковому договорі у такому значенні, зокрема: гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави; договір про надання гарантії - договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 між гарантом та банком на виконання норм Порядку; портфель - сукупність кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, яка надається на умовах, визначених Порядком; прострочена заборгованість позичальника перед державою - заборгованість позичальника перед державою, що виникає в разі здійснення гарантом виплат за кредитним правочином у відповідності до Порядку та договору про надання гарантії. Визначається як сума всіх сплат гарантом за гарантією за кредитним правочином за мінусом сум, перерахованих на користь гаранта в рахунок погашення такої простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом; Порядок - Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151, зі змінами та доповненнями; ставка індивідуальної гарантії - ставка у відсотковому визначенні, що відповідає частині кредиту, що покрита гарантією.
Відповідно до п. 2.2 додаткового договору № 1 укладанням цього додаткового договору позичальник надає Банку наступні додаткові запевнення та гарантії, зокрема: позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені Гарантією у випадку включення кредиту до портфелю (підп. 2.2.1.1); позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими воно повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (підп. 2.2.1.2); позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно з процедурами, встановленими Порядком та договором про надання гарантії (підп. 2.2.1.3); позичальник визнає та підтверджує, що банк у відповідності до норм Порядку та положень договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені (підп. 2.2.1.5).
Положеннями п. 2.3.1 додаткового договору сторони, керуючись принципом свободи договору та враховуючи норми статті 628 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що з моменту укладення цього додаткового договору кредитний договір стає змішаним та доповнюється також наступним договірними договірними елементами.
Сторони погоджуються з тим, що зобов'язання банку надати кредит (транш) припиняється з моменту виникнення заборгованості за кредитним договором зі сплати основної суми боргу та/або процентів, та/або комісійних винагород, строк сплати яких перевищує 30 календарних днів поспіль (п. 2.5 додаткового договору).
Згідно з п. 2.6 додаткового договору додатково до забезпечення, передбаченого розділом 4 кредитного договору, на період (та у випадку) включення кредиту до Портфелю виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором (у тому числі і додатковими договорами до нього) частково, згідно ставки індивідуальної гарантії, забезпечується гарантією. При цьому банк самостійно визначає ставку індивідуальної гарантії за кредитом та має право самостійно змінювати її розмір в порядку, передбаченому договором про надання гарантії.
Відповідно до п. 2.7 вищезазначеного додаткового договору в доповнення до інших комісійних винагород, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує комісійну винагороду за здійснення банком операції з управління за кредитом, що пов'язана з отриманням гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1% відсотків річних від діючого ліміту кредитування, помноженого на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній банківський день кожного місяця/останній банківський день користування позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до Портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Цей додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а також зобов'язань, визначених в цьому додатковому договорі (п. 3.3 додаткового договору).
Пунктом 3.5 додаткового договору зазначено, що цей додатковий договір є невід'ємною частиною кредитного договору. Права та обов'язки сторін, відповідальність, інші умови правовідносин сторін, визначені кредитним договором, підлягають виконанню сторонами в частині, що не суперечить цьому додатковому договору.
Додатковий договір № 1 підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток сторін.
Також, 15.07.2021 між АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонського обласного управління АТ «Ощадбанк» (кредитор або банк) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки № П-942 (далі - договір поруки), відповідно до п.2.1. якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Згідно п.2.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором.
Пунктом 2.3 договору поруки встановлено, що порукою за цим договором без отримання додаткової згоди поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов зобов'язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до кредитного договору).
Обсяг зобов'язань поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання боржником та/або поручителем (на умовах, визначених цим договором) зобов'язання за кредитним договором, а також черговості направлення кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов'язання (п. 2.4 договору поруки).
Відповідно до підп. 3.2.1 договору поруки поручитель зобов'язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником зобов'язання перед кредитором та виникнення зобов'язання поручителя відповідно до цього договору виконати зобов'язання.
Відповідно до п. 3.2.2 договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов'язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Підпунктом 3.2.3 договору поруки встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов'язаний пред'явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов'язання відповідно до умов цього договору та законодавства (підпункт 3.2.4 договору поруки).
Згідно п. 3.2.6 договору порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором. Кредитор не зобов'язаний перед відправленням вимоги та/або реалізацією будь-яких інших прав відповідно до умов цього договору та інших договорів, укладених з поручителем: 1) пред'являти будь-які вимоги/претензії, подавати будь-які позову та/або отримувати будь-які судові рішення щодо боржника; 2) стягувати заборгованість за кредитним договором за рахунок будь-якого іншого виду забезпечення виконання зобов'язання; 3) вчиняти будь-які інші дії щодо боржника та/або попередньо звертатися до боржника з вимогою про виконання порушеного зобов'язання.
Відповідно до п. 3.2.7 договору поруки у випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов'язується здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні кредитором поручителю зазначеної вище вимоги листом з повідомленням про вручення або дата, зазначена поручителем (представником поручителя) на другому примірнику вказаної вище вимоги, при особистому отриманні першого примірника поручителем (представником поручителя) від кредитора.
У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним пп. 3.2.4 цього договору, та направив поручителю вимогу, вимога є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов'язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов'язання, що підлягає виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором (п. 3.2.8 договору поруки).
Відповідно до пп. 3.3.5 договору поруки виконання зобов'язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора. Зобов'язання поручителя вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.
У підп. 4.2.1 договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов'язаний незалежно від зміни фінансового стану безумовно та безвідклично на умовах, визначених цим договором виконати в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором та за цим договором.
Поручитель зобов'язаний здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 календарних днів з дати направлення кредитором вимоги в обсязі, зазначеному у вимозі (п.4.2.7 договорів поруки)
Відповідно до п.п. 10.1.1. - 10.1.3. договору поруки він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 (десяти) років з моменту його підписання сторонами. До всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов'язань поручителя - повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, відшкодування кредитору всіх сум грошових коштів, сплачених кредитором за рахунок власних коштів за кредитом, комісійних винагород, штрафів, пені тощо) відповідно до умов кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 10 (десять) років. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце при виконанні договору.
У підп. 10.3.1., 10.3.2. договору поруки сторони погодили, що дія поруки за цим договором для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін (за бажанням). Порука за цим договором припиняється закінченням строку, вказаного в пп. 10.3.1 цього договору, або з моменту повного виконання зобов'язання за кредитним договором.
Положеннями абз. 2 п. 11.1 договору поруки сторони передбачили, що повідомлення (вимоги) можуть також направлятися стороною іншій стороні на її електронну адресу, зазначену в статті 13 цього договору або на адресу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Клієнт-Банк», а також факсимільним зв'язком із наступним направленням таких повідомлень (вимог) у паперовому вигляді у порядку, визначеному цим пунктом договору. При цьому сторони домовились, що необхідність у кожної із сторін здійснювати відповідні дії та виконувати відповідні зобов'язання, встановлені цим договором, виникають з моменту направлення іншою стороною повідомлення (вимоги) про необхідність такого виконання на електронну адресу, зазначену в статті 13 цього договору, або на адресу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Клієнт-Банк», а також факсимільним зв'язком.
Пунктом 11.3 договору поруки встановлено, що сторони зобов'язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушення цієї вимоги відповідна кореспонденція вважається направленою та отриманою належим чином, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеною у цьому договорі або останньому письмовому повідомлені відповідної сторони.
Сторонами підписаний додаток №1 до договору поруки - перелік рахунків поручителя.
Договір поруки з додатком № 1 підписаний уповноваженим представником банку, підпис якого скріплений відбитком печатки Банку, та поручителем.
Позивач на виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №119.10-10/416 від 15.07.2021 надав ФГ «Агроспектр» кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії шляхом перерахування коштів на поточний рахунок у сумі 2 500 000,00 грн, а саме: 20.07.2021 на суму 500000,00 грн, 30.07.2021 на суму 1700000,00 грн, 19.08.2021 на суму 210000,00 грн, 31.08.2021 на суму 90000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позичальника за період з 15.07.2021 по 05.11.2025.
Позивач наполягає, що відповідач 1 порушив умови договору кредитної лінії №119.10-10/416 від 15.07.2021 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку позивач направив лист № 70/4-01/1466 від 05.12.2023 Міністерству фінансів України та Акціонерному товариству «Укрексімбанк», а саме вимогу на сплату за гарантією №50 від 05.12.2023 за договором про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020. У вимозі банк повідомляє про настання гарантійного випадку за проблемним кредитом №119.10-10/416 від 15.07.2021 та просить перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 250000,00 грн на рахунок бенефіціара відповідно до п.5.5. договору.
Як вбачається з платіжної інструкції № 1473374152901 від 04.01.2024, гарант перерахував банку гарантійну суму у розмірі 250 000 грн для відшкодування за кредитною операцією за вимогою №50 від 05.12.2023, що також вбачається з наданої позивачем банківської виписки по рахунку позичальника, в якій також відображено, що позивачем спрямовано отримані кошти за банківською гарантією в рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом.
30.04.2025 банк надіслав на електронну адресу позичальника ФГ «Агроспектр» та поручителя ОСОБА_1 повідомлення про перехід прав кредитора, в яких банк повідомив про звернення до гаранта з вимогою про отримання відшкодування за гарантією, за результатами розгляду якої 04.01.2024 гарант перерахував банку гарантійну суму у розмірі 250000,00 грн, у зв'язку з чим у ФГ «Агроспектр» з 04.01.2024 виникла прострочена заборгованість перед державою на суму 250000,00 грн, а до держави перейшли права кредитора за договором кредитної лінії №119.10-10/416 від 15.07.2021 у розмірі частини обов'язку, що була виконана гарантом. Також у повідомленні банк інформує, що загальна заборгованість за договором кредитної лінії №119.10-10/416 від 15.07.2021 станом на 22.04.2025 становить 2788004,31 грн (у тому числі прострочена заборгованість перед державою (бюджетом) в сумі 250000,00 грн).
30.04.2025 банк надіслав на електронну пошту поручителя ОСОБА_1 вимогу № 55/5.5-02/49585/2025 про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою. У вимозі позивач вимагає від поручителя у 10-денний строк з дати направлення цієї вимоги, виконати порушене зобов'язання Фермерського господарства «Агроспектр» за договором кредитної лінії №119.10-10/416 від 15.07.2021 у повному обсязі та сплатити загальну заборгованість, яка станом на 22.04.2025 становить 2788004,31 грн.
Докази направлення повідомлень та вимоги позивача від 30.04.2025 на електронні адреси відповідачів (відповідні скріншоти з електронної пошти) наявні в матеріалах справи.
Згідно із виконаним АТ «Державний ощадний банк України» розрахунком заборгованості станом на 05.11.2025 за ФГ «Агроспектр» обліковується заборгованість в загальному розмірі 2256085,57 грн, з яких 2250000,00 грн заборгованості за основним боргом (кредитом) 5277,33 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 808,24 грн за комісією.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання договору кредитної лінії №119.10-10/416 від 15.07.2021 з урахуванням додаткового договору № 1 від 15.07.2021, предметом якого є права та обов'язки сторін щодо надання кредиту, його повернення, сплати процентів за користування кредитом та комісії, які мають здійснюватися відповідно до домовленостей сторін цього договору, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України.
Укладений між банком та відповідачем-1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником у визначений у кредитному договорі строк з відповідною платою за його користування.
Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Відповідач-1 заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
При цьому, як встановлено судом, задля забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 15.07.2021 укладено договір поруки № П-942, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором солідарно у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Так, відповідачі заперечень щодо викладених у договорах умов не висловлювали, питання про зміну умов договорів не порушували. Сторони погодили умови договорів та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означених договорів, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договорами кореспондуючих прав і обов'язків сторін. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
В свою чергу, за кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором. Отже, предметом спору у даній справі є заборгованість за кредитним договором, а предметом позову - її стягнення.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору кредитної лінії банком перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 2500000,00 грн, що відображено у доданих до позову банківських виписках по особовому рахунку ФГ «Агроспектр» та не спростовано відповідачами.
Окрім того, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано до матеріалів справи виписки по рахункам позичальника за період з 15.07.2021 по 05.11.2025, з яких вбачається облік заборгованості за кредитом, облік простроченої заборгованості за кредитом, облік заборгованості за процентами, облік заборгованості за простроченими процентами, а також облік нарахованої комісії, в тому числі простроченої.
З урахуванням вимог ст.41 Закону України «Про Національний банк України», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій. Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Таким чином, суд констатує, що банком належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором кредитної лінії № 119.10-10/416 від 15.07.2021 та надано відповідачу-1 кредитні кошти.
Із змісту статті 530 ЦК України слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням умов договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 порушено взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту у погоджений між сторонам строк згідно наведеного графіку, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості перед банком. Факт наявності заборгованості за кредитом в розмірі 2250000,00 грн, також підтверджено випискою по особовому рахунку ФГ «Агроспектр» та розрахунком заборгованості, станом на 05.11.2025.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом підтвердження користування кредитом та заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором.
Дослідивши пояснення та розрахунок позивача, суд зазначає, що заборгованість за кредитом, отриманим згідно з договором кредитної лінії № 119.10-10/416 від 15.07.2021, це сукупність усіх коштів, які позичальник повинен заплатити банку протягом періоду кредитування, а саме тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та інші нарахування передбачені відповідним договором та чинним законодавством.
Так, кредитний договір вважається виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
Суд встановив, що, згідно п. 3.2. договору кредитної лінії остаточний термін повернення кредиту - 14.07.2024. З урахуванням положень кредитного договору, суд доходить висновку про те, що строк погашення заборгованості за тілом кредиту є таким, що настав.
В рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом позивач отримав від гаранта кошти у сумі 250000,00грн на підставі договору №13010-05/271 від 31.12.2020.
Як свідчать матеріали справи відповідач-1 порушив прийняті на себе зобов'язання за договором кредитної лінії №119.10-10/416 від 15.07.2021 в частині своєчасної сплати кредиту у строк, встановлений п.3.2. та пп.3.11.1 п.3.11 кредитного договору: не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 14.07.2024, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем за тілом кредиту у сумі 2250000,00грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Матеріали справи також свідчать про наявність у відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, яка з урахуванням часткового погашення складає 5277,33 грн за період з 15.07.2021 по 09.12.2022, та комісії у сумі 808,24 грн за період з 30.07.2021 по 31.10.2025, що відповідає умовам договору та вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
Відповідач-1 наявності заборгованості зі сплати кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії у строк та в сумі, визначеній договором, не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
Таким чином невиконання відповідачем-1 зобов'язань з повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків та комісії є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. Вказане зумовлює висновок, що відповідач-1 згідно з ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
При цьому, у даному разі матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_1 також не виконано зобов'язань за договором поруки № П-942 від 15.07.2021, що суперечить приписам статті 546, 553, 554 ЦК України, умовам договору поруки, а тому відповідач-2 визначається судом таким, що має нести солідарну відповідальність з ФГ «Агроспектр» за неналежне виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за договором кредитної лінії № 119.10-10/416 від 15.07.2021.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки № П-942 від 15.07.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
При цьому, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за договором кредитної лінії. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Враховуючи невиконання позичальником своїх договірних зобов'язань, а також з огляду на вищевказані положення закону та умови договору поруки, позивач вважає наявним у нього також права вимоги до поручителя щодо погашення заборгованості, а у поручителя - виникнення солідарного з позичальником обов'язку повернути суму заборгованості за договором у повному обсязі.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Суд також зауважує, що до позовної заяви позивачем подані належні докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування у цій справі, зокрема виникнення між сторонами кредитних правовідносин, видачі кредитних коштів, наявність солідарного обов'язку та повернення кредитних коштів.
Отже, у відповідності до приписів ст.530 ЦК України та умов договору кредитної лінії у ФГ «Агроспектр» виник обов'язок погасити існуючу заборгованість, проте позичальник цього не зробив. На момент розгляду справи ані позичальник, ані поручитель заборгованість перед кредитором не сплатили. Так само ні відповідач-1, ні відповідач-2 не надали свого контррозрахунку суми заборгованості за кредитним договором, заявленої до стягнення.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 2250000,00 грн станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню та задовольняється судом.
Перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості за процентами, який розрахований позивачем станом на 09.12.2022, отже до спливу строку, встановленого банком для остаточного повернення кредиту, та становить 5277,33 грн, враховуючи також межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. Нарахування позивачем процентів за користування кредитом за вказаний період є правомірним та погоджено сторонами кредитного договору. При цьому, суд також враховує, що відповідачем жодних заперечень щодо правильності розрахунку відсотків не заявлено, контррозрахунку не надано. Перевіривши розрахунок заборгованості по комісії за здійснення банком операцій з управління за кредитом, що пов'язана з отриманням гарантії, суд також визнає його обґрунтованим та арифметично вірним.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для стягнення з позичальника заборгованості по процентами у сумі 5277,33 грн та заборгованості по комісії в сумі 808,24 грн, адже розрахунок цих сум відповідає умовам кредитного договору, в той час як доказів їх сплати на користь позивача матеріали справи не містять.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідачів перед позивачем заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами і комісією, враховуючи, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договорів, а також те, що в установленому порядку відповідачі обставини, які повідомлені позивачем, в повному обсязі не спростували, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування позивача не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З врахування викладеного, витрати зі сплати судового збору, з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Агроспектр» (вул. Першотравнева, № 28, с. Гаврилівка Друга, Каланчацький р-н, Херсонська обл., 75832, код ЄДРПОУ 32472104) та ОСОБА_1 (с. Гаврилівка Друга, Каланчацький р-н, Херсонська обл., 75832, РОНКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Європейська, № 26, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 02766367) заборгованість за основним боргом (кредитом) в розмірі 2 250 000 (два мільйона двісті п'ятдесят тисяч) грн 00 коп, заборгованість по процентами за користування кредитом в розмірі 5 277 (п'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн 33 коп та комісію в розмірі 808 (вісімсот вісім) грн 24 коп.
3. Стягнути з Фермерського господарства «Агроспектр» (вул. Першотравнева, № 28, с. Гаврилівка Друга, Каланчацький р-н, Херсонська обл., 75832, код ЄДРПОУ 32472104) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Європейська, № 26, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 02766367) витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 536 (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять шість) грн 51 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (с. Гаврилівка Друга, Каланчацький р-н, Херсонська обл., 75832, РОНКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Європейська, № 26, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 02766367) витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 536 (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять шість) грн 51 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 22 травня 2026 р.
Суддя О.В. Цісельський