65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1167/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.,
розглянувши у судовому засіданні справу №916/1167/25
за позовом заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси (м. Одеса, вул. Отмана Головатого, 89) в інтересах держави в особі Одеської обласної ради (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 25042882) в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150);
до відповідачів:
1. Комунального некомерційного підприємства “Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26, код ЄДРПОУ 01998526);
2. Приватного акціонерного товариства “Виробниче об'єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (65007, м. Одеса, вул. Водопроводна, 16, код ЄДРПОУ 26209430);
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20992104);
про визнання недійсним договору та стягнення
за участю представників сторін:
від прокуратури: Ейсмонт І. С.;
від позивачів: Одеської обласної ради: Верещаєва К. Р.;
Південного офісу Держаудитслужби: не з'явився;
від відповідачів: КНП “Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради»: не з'явився;
ПрАТ “Виробниче об'єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР»: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Заступник керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Південного офісу Держаудитслужби звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради», Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», в якому просить Господарський суд Одеської області:
- визнати недійсним договір про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів № 74 від 07.03.2019 (далі - договір), укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (правонаступник Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня») та приватним акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР»;
- стягнути з приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» 724 077, 04 грн, а з Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» одержані ним за рішенням суду 724 077, 04 грн стягнути в дохід держави;
- стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір.
Обґрунтовуючи заявлений позов, прокурор покликається на те, що ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СЛУР», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору про закупівлю послуг № 74 від 07.03.2019 з метою одержання прибутку, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, внаслідок чого отримало кошти в сумі 724 077, 04 грн. Такі дії свідчать про наявність у ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СЛУР» умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
28.03.205 суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та призначив підготовче засідання на 28.04.2025 о 10:40 із викликом учасників справи і підготовче засідання.
09.04.2025 за вх№ 11435/25 господарський суд одержав від Одеської обласної ради письмові пояснення.
15.04.2025 за вх№ 12206/25 господарський суд одержав від відповідача відзив на позов.
21.04.2026 за вх№ 12719/25 господарський суд одержав від прокурора відповідь на відзив.
24.04.2025 за вх№ 13214/25 господарський суд одержав від відповідача клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
25.04.2025 за вх№ 13244/25 господарський суд одержав від Південного офісу Держаудитслужби письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 суд зупинив провадження у справі № 916/1167/25 до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.
05.01.2026 за вх.№124/26 господарський суд одержав від Приватного акціонерного товариства “Виробниче об'єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» клопотання про поновлення провадження у справі № 916/1167/25.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2026 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 02.02.2026 об 11:30 із викликом учасників справи і підготовче засідання.
26.01.2026 за вх№ 2706/26 господарський суд одержав від відповідача додаткові пояснення.
У підготовчому засіданні 02.02.2026, за участю прокурора та відповідача ПрАТ “ВО “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», суд протокольною ухвалою, без прийняття окремого процесуального документу, відклав підготовче засідання на 02.03.2026 о 14:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 02.03.2026, за участю прокурора та відповідача ПрАТ “ВО “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», суд протокольною ухвалою, без прийняття окремого процесуального документу, відклав підготовче засідання на 02.04.2026 о 12:30, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
02.04.2026 за вх№ 11347/26 господарський суд одержав від прокурора заяву про зміну найменування прокуратури в якій просить змінити найменування Суворовської окружної прокуратури міста Одеси на Пересипську окружну прокуратуру міста Одеси.
02.04.2026 за вх№ 11378/26 господарський суд одержав від Пересипської окружної прокуратури міста Одеси клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23.
У підготовчому засіданні 02.04.2026 за участю прокурора та представника Одеської обласної ради, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відклав підготовче засідання на 07.05.2026 об 11:10, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
07.05.2026 підготовче засідання не відбулось через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2026 суд призначив судове засідання на 21.05.2026 об 15:30 із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 21.05.2026, за участю представників прокуратури та позивача Одеської обласної ради, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Стислий виклад позиції прокурора
Комунальна установа «Одеська обласна клінічна лікарня» 24.01.2019 в електронній системі закупівель опублікувала оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі послуги з технічного обслуговування ліфтів (ДК 021:2015:50750000-7: Послуги з технічного обслуговування ліфтів), місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 65025, Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26 (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2019-01-24-002463-a), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA2019-01-24-002463-a. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 605 000, 00 гривень.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб'єктами господарювання: ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-МЕНЕДЖМЕНТ», що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій. Тендерна пропозиція ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» становила 603 397, 54 грн, а ТОВ «СЕРВІС-МЕНЕДЖМЕНТ» - 604 500, 00 грн. Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався. Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.
Комунальною установою «Одеська обласна клінічна лікарня» переможцем торгів визначено ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», тендерна пропозиція із сумою 603 397,54 грн якого відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації замовника та із вказаним товариством вирішено укласти відповідний договір. У зв'язку з викладеним електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір. Надалі між Комунальною установою «Одеська обласна клінічна лікарня» та ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» укладено договір про закупівлю № 74 від 07.03.2019 про закупівлю послуги з технічного обслуговування ліфтів у кількості 28 ліфтів (далі - договір).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна цього договору становить 603 397, 54 грн, у тому числі ПДВ.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю, сформованого в електронній системі закупівель 12.03.2020, сума оплати за договором становить 724 077, 04 грн.
Згідно з рішенням Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к визнано, що Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» та Товариство з обмеженою відповідальність «Сервіс Менеджмент» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів (торгів) шляхом узгодження ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлі за державні кошти, зокрема під час проведення торгів по закупівлі із закупівлі послуги з технічного обслуговування ліфтів (ДК 021:2015:50750000-7: Послуги з технічного обслуговування ліфтів), місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 65025, Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26 (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2019-01-24-002463-a). За порушення, зазначені в рішенні адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к у справі № 20-02/2021 на ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» накладено штрафи.
На переконання прокурора, в діях ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору про закупівлю послуг за державні кошти № 74 від 07.03.2019.
На підставі викладеного, прокурор вважає, що договір, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ- СІЛУР», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.
Стислий виклад позиції Одеської обласної ради
Одеська обласна рада підтримує позов прокурора та просить його задовольнити. В обґрунтування власної позиції звертає увагу на таке.
Замовником та однією стороною оспорюваного договору є Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради».
На момент проведення процедури відкритих торгів та укладенні договору Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» не знало і не могло дізнатись, що Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» та Товариство з обмеженою відповідальність «Сервіс Менеджмент» під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ч. 1 ст. 261 ЦК України, в поєднанні із загальним правилом, встановленим ст. ст. 13, 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, вказує, що відповідач має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Під можливістю довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, у цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, у результаті яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх учинив.
Про факт вчинення ПАТ «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендера, проведеного Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради», позивачу 1 стало відомо з рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к.
На переконання позивача 1, враховуючи наявність умислу лише у ПАТ «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» як сторони оспорюваного договору, одержані ним 724 077,04 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Стислий виклад позиції Південного офісу Держаудитслужби
3 огляду на зміст порушення, яке описується в позові, Південний офіс Держаудитслужби зауважує, що таке порушення може встановити виключно Антимономольний комітет України, позаяк у Південного офісу Держаудитслужби немає повноважень з цього приводу.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. З аналізу Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» вбачається, що орган державного фінансового контролю має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення правопорушень. У разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їхній розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Заходи, на які уповноважені органи державного фінансового контролю відповідно до пунктів 8, 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснюються винятково за результатами проведених відповідних заходів державного фінансового контролю.
Kpiм цього, органу державного фінансового контролю не надано право на звернення до суду щодо визнання недійсними договорів. Відносно вказаного, органи Держаудитслужби уповноважені лише порушувати таке питання перед відповідними державними органами за результатами проведення заходів державного фінансового контролю, які стосовно обставин, наведених у листах Пересипської окружної прокуратури, Південним офісом Держаудитслужби не проводилися. Зважаючи на те, що Південний офіс Держаудитслужби не проводив жодних заходів державного фінансового контролю, які передбачені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Законом України «Про публічні закупівлі» щодо закупівлі UA-2019-01-24-002463-a, Південний офіс Держаудитслужби позбавлений можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення.
Стислий виклад заперечень ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СЛУР»
ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» зауважило, що не оспорює укладання між ним та Комунальною установою «Одеська обласна клінічна лікарня» договору №74 від 07.03.2019 про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів.
Водночас звернуло увагу, що право на звернення до суду з цим позовом Заступник керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси обґрунтовує бездіяльністю Південного офісу Держаудитслужби та Одеської обласної ради щодо вжиття заходів шляхом здійснення дій в межах наданих повноважень.
Відповідач 2 вважає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Повноваження щодо стягнення на користь підконтрольної установи грошових коштів з контрагента за договором у Держаудитслужби відсутні, тому відповідні повноваження відсутні і у прокурора (так як вони є похідними від повноважень уповноваженого державою органу).
Щодо порушення інтересів держави в особі Одеської обласної ради, то відповідач 2 вважає, що повноваження щодо захисту прав держави шляхом звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів органам місцевого самоврядування не надані. А отже, Одеська обласна рада не є особою, якій належить право вимоги за позовом до суб'єкта господарювання про визнання недійсним договору та про стягнення грошових коштів на користь держави.
ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» вважає, що належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконало свої обов'язки за договором, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт доданими до позовної заяви. Жодних претензій щодо обсягу та якості наданих послуг від КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» не надходило. Станом на дату подання позову договір повністю виконано.
З урахуванням того, що ціни на виконані роботи не перевищували ринкові (що не заперечується позивачем), жодної економічної шкоди або збитків Комунальному некомерційному підприємству «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» не було спричинено виходячи із змісту позовної заяви Заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси.
Крім того, положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (ст. 51, ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), який ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» сплатило. Згідно із спеціальною нормою - частиною 1 і 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Обставини справи встановлені судом
Комунальною установою «Одеська обласна клінічна лікарня» 24.01.2019 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі послуги з технічного обслуговування ліфтів (ДК 021:2015:50750000-7: Послуги з технічного обслуговування ліфтів), місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 65025, Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26 (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2019-01-24-002463-a), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA2019-01-24-002463-a.
Очікувана вартість предмета закупівлі становила 605 000, 00 грн.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб'єктами господарювання: ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» та товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-МЕНЕДЖМЕНТ» (далі - ТОВ «СЕРВІС-МЕНЕДЖМЕНТ») - що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій. Тендерна пропозиція ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» становила 603 397,54 грн, а ТОВ «СЕРВІС-МЕНЕДЖМЕНТ» - 604 500, 00 грн.
Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався.
Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.
Комунальною установою «Одеська обласна клінічна лікарня» переможцем торгів визначено ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», тендерна пропозиція із сумою 603 397, 54 грн якого відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації замовника та із вказаним товариством вирішено укласти відповідний договір. У зв'язку з викладеним електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.
Надалі між Комунальною установою «Одеська обласна клінічна лікарня» та ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» укладено договір про закупівлю послуги з технічного обслуговування ліфтів у кількості 28 ліфтів.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна цього Договору становить 603 397, 54 грн, у тому числі ПДВ. Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: поетапної оплати Замовником наданих послуг (виконання робіт), на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України, згідно актів виконаних робіт, на умовах відстрочки платежу до 30 банківських днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетних коштів на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Відповідно до п. 5.1 договору, строк надання послуг - протягом 1 (одного) місяця після отримання письмової заяви Замовника, за рахунок Учасника. Надання послуг здійснюється протягом 2019 року.
Відповідно до п. 10.1 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Відповідно до рішення Одеської обласної ради від 19.06.2019 № 975-VII «Про припинення комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» шляхом її перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» припинено комунальну установу «Одеська обласна клінічна лікарня», шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради», місце розташування: 65025, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26.
Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» є правонаступником всього майна, прав та обов'язків комунальної установи.
На підставі Додаткової угоди № 1 від 05.11.2019 до Договору про закупівлю № 74 від 07.03.2019 сторони узгодили, що на підставі рішення Одеської обласної ради № 975- VII від 19.06.2019 «Про припинення комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» шляхом її перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, доповнити пункт 4.2 розділу «VI. Порядок здійснення оплати» Договору та викладено в наступній редакції п. 4.2 про те, що розрахунки за послуги здійснюються в безготівковому порядку за рахунок позабюджетних коштів.
Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 05.12.2019 до Договору про закупівлю № 74 від 07.03.2019 внесені зміни в частині реквізитів сторін, порядку сплат штрафних санкцій за невиконання зобов'язання та п. 4 Додаткової угоди передбачено, що сума зобов'язань за Договором, які передаються до КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради становить 120 679, 54 грн.
Додатковою угодою № 3 до Договору про закупівлю № 74 від 26.12.2019 сторони продовжили дії Договору в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у вказаному Договорі.
Додатковою угодою № 4 від 28.02.2020 до Договору про закупівлю № 74 від 07.03.2019 сторони продовжили дії Договору в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у вказаному Договорі, тобто на 120 679, 50 грн, в т.ч. ПДВ.
Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 28.02.2020 до Договору про закупівлю № 74 від 07.03.2019 внесені зміни в частині реквізитів Замовника.
Додатковою угодою № 6 від 28.02.2020 до Договору про закупівлю № 74 від 07.03.2019 сторони доповнили розділ «IV. Порядок здійснення оплати» Договору п. 4.2.1 та виклади в наступній редакції: « 4.2.1 Розрахунки за послуги здійснюються в безготівковому порядку за кошти місцевого бюджету частково на суму 60 339, 75 грн, решта суми 60 339, 75 грн буде сплачено за рахунок власного бюджету та інших коштів Замовника.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю, сформованого в електронній системі закупівель 12.03.2020, сума оплати за договором становить 724 077, 04 грн За договором № 74 від 07.03.2019 КУ «Одеська обласна клінічна лікарня», а в подальшому правонаступник КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради», на рахунки ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» відповідно до доданих до матеріалів справи платіжних доручень від 25.03.2019 № 339 перераховано 60 339, 75 грн, від 24.04.2019 № 3285 - 60 339, 75 грн, від 15.05.2019 № 3414 - 60 339, 75 грн, від 19.06.2019 № 254 - 60 339, 75 грн, від 23.07.2019 № 350 - 60 339, 75 грн, від 20.08.2019 № 423 - 60 339, 75 грн, від 23.09.2019 № 4206 - 60 339, 75 грн, від 12.11.2019 № 4423 - 60 339, 75 грн, від 24.12.2019 № 165 - 60 339, 75 грн, від 24.12.2019 № 166 - 60 339, 79 грн, від 03.03.2020 № 68 - 60 339, 75 грн, від 04.03.2020 № 197 - 60 339, 75 грн, усього - 724 077, 04 грн.
Надалі рішенням Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к визнано, що Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» та Товариство з обмеженою відповідальність «Сервіс Менеджмент» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів (торгів) шляхом узгодження ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлі за державні кошти, зокрема під час проведення торгів по закупівлі із закупівлі послуги з технічного обслуговування ліфтів (ДК 021:2015:50750000-7: Послуги з технічного обслуговування ліфтів), місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 65025, Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26 (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2019-01-24-002463-a).
Указане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням: https://southmtv.amcu.gov.ua/npas/rishennia-vid-13082024-6570-rk.
За порушення, зазначені в рішенні адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к у справі № 20-02/2021 на ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» накладено штрафи.
Стосовно ТОВ «СЕРВІС-МЕНЕДЖМЕНТ» провадження у справі закрито без прийняття рішення по суті на підставі абз. 4 ст. 49 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (відповідача - юридичну особу ліквідовано).
Висновки суду
Щодо представництва прокурора у справі
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частини третя і п'ята стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У положеннях частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною восьмою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
З указаних норм матеріального права вбачається, що Одеська міська рада у спірних правовідносин уповноважена здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.08.2020 у справі № 913/153/19, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20 тощо.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону).
При цьому, на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 Положення).
Згідно з пп. 20 п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Таким чином, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно з додатком 1 утворюються як юридичні особи публічного права.
На території Одеської області повноваження здійснює Південний офіс Держаудитслужби, який і є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у цих спірних правовідносинах.
Щодо визначення другим позивачем у справі Південного офісу Держаудитслужби, то суд ураховує висновки Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17, де зауважено, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 20.07.2021 у справі № 904/5598/18 тощо).
Пересипська окружна прокуратура міста Одеси листом від 07.10.2024 № 53-7909вих-24 повідомила Одеську обласну раду про те, що має місце порушення інтересів держави через укладення договору за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
На вказаний лист Управлінням з майнових прав Одеської обласної ради 17.03.2025 за № 03/691/25 надано відповідь про те, що лист окружної прокуратури від 07.10.2024 № 53-7909вих-24 направлено 26.02.2025 на розгляду до Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної військової адміністрації як органу управління КНП «Одеська обласні клінічна лікарня» Одеської обласної ради». У свою чергу, від Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації окружною прокуратурою отримано лист від 20.03.2025 за № 2235/08/03- 12/2-25/1557 про те, що лист окружної прокуратури перенаправлено до КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради». Таким чином, Одеська обласна рада самоусунулась від вжиття відповідних заходів реагування з метою захисту порушених інтересів держави, переадресувавши лист прокуратури на розгляд Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації, який у свою чергу переадресував лист прокуратури на розгляд КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради», яке є стороною оспорюваного правочину та відповідачем у справі та від якого будь-якої інформації на вказаний лист взагалі не надано. У відповідь на вказаний запит Прокурор отримав лист Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.03.2025, яким змістовної інформації надано не було. Водночас у відповіді була відсутня інформація про вжиті уповноваженим органом заходи щодо виявлених порушень.
Крім того, Пересипська окружна прокуратура м. Одеси відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 07.10.2024 № 53-7907вих-24 повідомила Південний офіс Держаудитслужби про вказані факти та порушення інтересів держави.
У відповідь Південний офіс Держаудитслужби листом від 04.11.2024 № 151531- 17/4960-2024 повідомив окружну прокуратуру, що органи Держаудистслужби не наділені повноваженями для звернення безпосередньо до суду з позовами про визнання договорі недійними. Також, Південний офіс Держаудитслужби повідомив що питання дотримання вимог законодавства при проведенні закупівлі UA-2019-01- 24-002463-a під час здійснення заходів державного фінансового контролю не досліджувалось.
Враховуючи викладене, нездійснення вказаними органами належних заходів протягом розумного строку після того, як їм стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про їх бездіяльність.
За наведених обставин, на переконання суду, прокурор правомірно звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби.
Щодо суті позовних вимог
Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (зі змінами).
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вимоги ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України, господарський суд повинен врахувати висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який був викладений у постанові від 19.12.2025, за результатом розгляду справи № 922/3456/23 у подібних правовідносинах.
У справі № 922/3456/23 Верховним Судом вирішувалося питання, чи підлягає застосуванню до спірних відносин положення частини 3 статті 228 ЦК України, тобто, чи є укладений правочин (договір на закупівлю світильників та освітлюваної арматури) таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (пункт 1 статті 50, стаття 52 Закону «Про захист економічної конкуренції»).
Вирішуючи питання наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин частини 3 статті 228 ЦК України у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, зокрема, зазначено наступне.
Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч. 3 ст.228 ЦК неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).
Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції).
За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим.
Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.
Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.
У ч. 3 ст. 228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки:
- які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину;
- ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину;
- ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових;
- наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна;
- ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків.
Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.
Вирішуючи питання щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК суд має враховувати, що санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст. 208 ГК, є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення всього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК, є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому, підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Враховуючи викладені вище висновки ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду, Об'єднана палата вважає, що у справі, яка переглядається (№ 922/3456/23), при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК, не було дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно, виходячи з такого.
У наведених вище справах ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Об'єднана палата вважає, що, враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Об'єднана палата звертає увагу на невідповідність норми ч. 3 ст. 228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст. 228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м'які наслідки - двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави
Отже, колегія суддів у справі № 911/934/23 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК як норми внутрішнього законодавства, що за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, що суперечить приписам Першого протоколу до Конвенції. Такий висновок є загальним, базується на недоліках самої законодавчої норми (тобто він має застосовуватися незалежно від обставин конкретної справи)
Враховуючи викладене, Об'єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, наступним чином:
- при визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо);
- ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання); ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Втім, Об'єднана палата дійшла висновку, що за умови застосування відповідних приписів ч. 3 ст. 228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника. По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа "Air Canada v. the United Kingdom").".
Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд звертає увагу учасників справи, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, норма ч. 3 ст. 228 ЦК України не може бути застосована лише у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції. Верховний Суд також дійшов висновку, що для застосування приписів ч. 3 ст. 228 ЦК прокурор має довести, що сам правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.
Суд зазначає, що у межах даної справи підстави для визнання договору недійсним зводяться лише до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на будь-які інші підстави для визнання спірного правочину недійсним прокурор не посилається.
При цьому докази, які можуть свідчити про понесення державою майнової шкоди, переплати коштів або отримання робіт/послуг неналежної якості в матеріалах справи відсутні. Таким чином, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та погіршенню майнового становища держави відсутній, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України правових підстав для визнання договору недійсним у зв'язку з недоведеністю прокурором обставини вчинення відповідачами спірного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також відсутністю підстав для визнання правочину недійсним лише у зв'язку з порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції.
За наведених умов господарський суд відмовляє у позові повністю.
Відмова суду у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про визнання недійсним договору має наслідком відсутність правової необхідності надавати юридичну оцінку похідним вимогам Прокурора в частині стягнення з ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» на користь КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» 724 077,04 грн, а з КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» одержаних ним за рішенням суду у цій справі 724 077,04 грн - в дохід держави.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судові витрати покладаються на платника судового збору Одеську обласну прокуратуру відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Відмовити у позові заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради в особі Південного офісу Держаудитслужби до відповідачів Комунального некомерційного підприємства “Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради», Приватного акціонерного товариства “Виробниче об'єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним договору та стягнення.
2. Судові витрати покласти на Одеську обласну прокуратуру.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 22 травня 2026 р.
Суддя Т.Г. Деркач