Справа № 909/148/18
21.05.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу EXIMGROUP LTD за вх. № 6806/26 від 14.04.2026 на дії (бездіяльність) заступника начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського Павла Сергійовича по справі
за позовом: EXIMGROUP LTD (Bulgaria, Burgas 8000, str. Perushtitsa, 61/4, (Болгарія, область Бургас, муніципалітет Бургас, м. Бургас 8000, вул. Перущіца № 61, поверх 4) State cod (Персональний ІК): 204472018, адреса для кореспонденції: пр. Д. Яворницького, 105/31, м. Дніпро, 49038, представник позивача: адвокат - Донець Сергій Олександрович, бульвар Кучеревського, буд. 1, офіс 149, м. Дніпро, 49101,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковель", участок Щивки, будинок 2, село Поляниця, місто Яремче, Івано-Франківська область, 78593,
про стягнення 64 763,08 доларів США (борг - 51 193,40 доларів США; пеня - 9 986,14 доларів США; штраф - 3 583,54 доларів США), що за курсом НБУ станом на 21.02.2018 (день подання позову) складає 1 753 327,30 грн.
за участю:
від позивача (скаржника): Донець Сергій Олександрович,
від відповідача: Хітько Василь Миколайович,
від ДВС: Шаманський Павло Сергійович,
На адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла скарга EXIMGROUP LTD за вх. № 6806/26 від 14.04.2026 на дії (бездіяльність) державного виконавця заступника начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського Павла Сергійовича, в якій позивач (скаржник) просить суд:
- визнати поважною причину пропуску скаржником десятиденного строку з дня, коли стягувач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, з обставин зазначених в скарзі та поновити стягувачу такий строк на оскарження бездіяльності державного виконавця;
- визнати незаконною бездіяльність державного виконавця заступника начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського Павла Сергійовича, щодо неперерахування стягувачу залишку заборгованості згідно наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 404 у справі № 909/148/18 від 14.06.2018 року у сумі 3893,56 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України, станом на день перерахування 25.03.2026 року становило - 171 006,91 грн;
- зобов'язати уповноваженого державного виконавця Івано-Франківського відділу
державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вирішити питання щодо перерахування стягувачу залишку заборгованості згідно наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 404 у справі № 909/148/18 від 14.06.2018 року у сумі 3893,56 доларів США, в еквіваленті до національної валюти України, станом на день перерахування залишку заборгованості становило - 171 006,91 грн.
Ухвалою суду від 20.04.2026 Господарський суд Івано-Франківської області призначив розгляд скарги в судовому засіданні на 06.05.2026, а ухвалою від 06.05.2026 ( судове засідання не відбулось) призначив її до розгляду на 21.05.2026.
В судовому засіданні представник позивача (скаржника) вимоги скарги підтримав у повному обсязі, а представник ДВС щодо поданої скарги заперечував з підстав викладених у письмових поясненнях, просив суд в її задоволенні відмовити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковель"- відповідача по справі , проти задоволення скарги заперечив, мотивуючи тим , що відповідачем рішення суду виконано в повному обсязі, а дії державного виконавця в нинішніх реаліях, обумовлених нормами чинного законодавства є правомірними.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2018 позов задоволено та стягнуто з ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" на користь Folton Trade Limited суму боргу - 51 193,40 доларів США; пеню - 9 986,14 доларів США; штраф - 3 583,54 долари США. Загалом 64 763,08 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.02.2018 (день подання позову) складало 1 753 327,30 грн та судовий збір в сумі 26 299,91 грн.
14.06.2018 на виконання рішення суду від 22.05.2018 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ № 404.
За заявою позивача Folton Trade Limited про відкриття виконавчого провадження Івано-Франківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 04.07.2018 відкрито виконавчого провадження № 56704380 з виконання наказу № 404 від 14.06.2018, а 12.07.2018 приєднано зазначене виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження № 56493039.
Ухвалою від 27.08.2018 Господарський суд Івано-Франківської області на підставі поданої заяви Folton Trade Limited замінив стягувача (позивача по справі) Folton Trade Limited його правонаступником EXIMGROUP LTD (Bulgaria, Burgas 8000, str. Perushtitsa, 61/4, (Болгарія, область Бургас, муніципалітет Бургас, м. Бургас 8000, вул. Перущіца № 61, поверх 4) State cod (Персональний ІК): 204472018.
Ухвалою від 10.04.2025 господарський суд на підставі заяви EXIMGROUP LTD за вх. № 4693/25 від 21.03.2025 замінив боржника Державне підприємство "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (відповідача по справі) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковель" (78593, Івано-Франківська область, місто Яремче, село Поляниця, участок Щивки, будинок 2, код ЄДРПОУ 40628724).
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до вимог частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
03.10.2025 на рахунок Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області надійшла сума коштів в розмірі 2 960 952,19 грн , стягнутих з боржника, а 08.10.2025 представнику стягувача Донець С.О. скеровано вимогу державного виконавця про надання реквізитів рахунку стягувача для зарахування коштів.
08.10.2025 представник стягувача - адвокат Донець С.О. у заяві про перерахування коштів зазначив рахунок стягувача, що відкритий у банку-нерезиденті.
Як визначено частиною 3 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
13.10.2025 державним виконавцем повідомлено стягувача про запровадження в Україні воєнного стану, у зв'язку із чим діє заборона на купівлю іноземної валюти, виходячи з чого заборонено здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, а тому запропоновано надати реквізити рахунку стягувача для зарахування коштів у гривневому еквіваленті.
В подальшому у зв'язку із наданням стягувачем відповідних реквізитів тільки 17.03.2026, кошти перераховані 25.03.2026 у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на день оплати боржником (03.10.2025) у розмірі 2 673 419,94 грн , а як вбачається із банківської виписки отримані останнім 26.03.2026.
Тобто , зважаючи на наявність дії заборони на купівлю іноземної валюти та здійснення транскордонного переказу валютних цінностей з України перерахування коштів на рахунок стягувача, що відкритий у банку-нерезиденті, не могло бути здійснено державною виконавчою службою, і тільки при наявності відкритого відповідного рахунку були перечислені стягнуті з боржника кошти стягувачу.
Водночас , 02.04.2026 на адресу відділу ДВС представником стягувача, було направлено заяву з вимогою перерахувати залишок боргу.
05.04.2026 представнику стягувача - адвокату Донець С.О. направлено відповідь про неможливість проведення відповідних перерахувань.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п'ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до приписів норм Господарського процесуального кодексу України, положення щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення передбачають вчинення таких дій у строки, що обчислюються не в робочих, а календарних днях.
Так, згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Одночасно підпунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: “Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
З огляду на встановлений статтею 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.
Щодо змісту термінів “дізнався» та “повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20.
Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.
Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).
З наведеного слідує презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому, про що наголошує Верховний Суд у своїх постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.
Як вбачається із наявних доказів у справі та встановлено судом в судовому засідання , стягувач дізнався про перерахування 25.03.2026 коштів державним виконавцем в момент отримання їх на свій рахунок - 26.03.2026.
Більше того , 05.04.2026 відділом ДВС надано відповідь на лист представника стягувача про неможливість перерахування стягнутої з боржника суми та направлено стягувачу, на адресу зазначену останнім, рекомендованою кореспонденцією.Лист прибув у поштове відділення стягувача 9-12.04. 2026 , а 27.04.2026 повернено адресату у звязку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Скаржник звернувся зі скаргою 13.04.2026 через систему " Електронний суд", а в своїй скарзі просить поновити строк на оскарження бездіяльності державного виконавця .
При цьому поважною причиною зазначає незрозумілу позицію ДВС та ненаданням відповіді на його звернення про перерахуваня стягнутої суми від 02.04.2026.
Разом з тим , таке суперечить встановленим судом обставинам, зазначеним вище , а що стосується поновлення строку на оскарження дій державного виконавця , то суд звертає увагу на те , що згідно частини 1 ст.119 ГПК України суд поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом , якщо визнає причини його пропуску поважними, тобто такими , що унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.Слід зазначити, що законодавство не міститься переліку таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи
В спірному випадку стягувач /представник стягувача міг усвідомлювати порушення своїх прав як стягувача та передбачити відповідні процесуальні обмеження в подальшому.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Зазначені скаржником обставини, не є поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця, в зв'язку з чим підстави для його поновлення відсутні. Заявником не зазначено достатніх підстав та не надано будь-яких доказів, які заважали йому, як стягувачу, при належній обачності звернутися до суду протягом часу, встановленого процесуальними нормами із скаргою , а також не наведено поважні обставини, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк звернення з скаргою на дії державного виконавця.
У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) вказано, що:"під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу".
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г вказано, що:" За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, Суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.
Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).
А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
Відповідно до ч.1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законодавством або призначеного судом строку.
Відповідно до ч.2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги та документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків передбачених, передбачених цим кодексом.
Вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 19.03.2019 по справі № 920/149/18.
З урахуванням встановлених обставин та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про залишення скарги EXIMGROUP LTD за вх. № 6806/26 від 14.04.2026 на дії (бездіяльність) заступника начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського Павла Сергійовича - без розгляду.
Керуючись ст. 119, 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
відмовити EXIMGROUP LTD у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку.
скаргу EXIMGROUP LTD за вх. № 6806/26 від 14.04.2026 на дії (бездіяльність) заступника начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського Павла Сергійовича у справі № 909/148/18 - залишити без розгляду.
Ухвала набрала законної сили 21.05.2026 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст. 255-257 ГПК України.
Суддя С.М. Кобецька