ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/225/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Тодорів Лілії Ігорівни,
до відповідача: Тисменичанського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Їжачок" Івано-Франківської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області
про стягнення 78 310,62 грн, з них: 4250,00 грн - за Договором купівлі - продажу № 3374/1 від 16.01.2024; 6687,00 грн - за Договором купівлі - продажу № 3374/3 від 26.12.2024; 67 373,62 грн - за Договором купівлі - продажу № б/н від 01.01.2025
за участю:
від позивача: Зітинюк Руслана Дмитрівна
установив: Фізична особа - підприємець Тодорів Лілія Ігорівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Тисменичанського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Їжачок" Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 78 310,62 грн, з них: 4250,00 грн - за Договором купівлі - продажу № 3374/1 від 16.01.2024; 6687,00 грн - за Договором купівлі - продажу № 3374/3 від 26.12.2024; 67 373,62 грн - за Договором купівлі - продажу № б/н від 01.01.2025.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договорів купівлі-продажу №3374/1 від 16.01.2024, №3374/3 від 26.12.2024 та №б/н від 01.01.2025 в частині здійснення своєчасної та повної оплати коштів за отриманий ним від позивача товар. Позовні вимоги обгрунтовані положеннями ст. 526, 549, 610, 611, 612 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд про їх задоволення в повному обсязі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 про доставку електронного листа (ухвали суду від 12.05.2026) в його електронний кабінет. Правом на подання відзиву по справі не скористався. Будь-яких клопотань по справі не подав.
Відповідно до ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча про розгляд справи повідомлена належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 про доставку електронного листа (ухвали суду від 12.05.2026) в її електронний кабінет.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їх явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що між ФОП Тодорів Лілією Ігорівною (по договорах - продавець/по справі - позивач) та Тисменичанським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) “Їжачок» Івано-Франківської міської ради (по договорах - покупець/по справі - відповідач) укладені договори купівлі-продажу №3374/1 від 16.01.2024, №3374/3 від 26.12.2024 та №б/н від 01.01.2025 (далі - Договори/Договори купівлі-продажу).
Умови договорів є аналогічним та передбачають обов'язок позивача поставити товар (ДК 021:2015 - 15110000-2 М'ясо (куряче філе охолоджене, куряча тушка охолоджена)), а обов'язок відповідача прийняти і сплатити його (п.1.1., 1.2. Договорів). Кількість та асортимент товару зазначено у специфікації до Договорів (Додаток 1).
Пунктом 1.3. Договорів сторонами погоджено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Ціна Договорів визначена в п.3.1. Договорів.
Пунктом 3.2. Договорів визначено, що ціна Договорів може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Відповідно до п.4.1. Договорів порядок здійснення розрахунків визначено безготівковий (після пред'явлення продавцем належно оформленої у встановленому чинним законодавством порядку видаткової накладної, яка повинна містити відбиток печатки (крім продавців , що здійснюють діяльність без печатки згідно з чинним законодавством) та підпис продавця.
Згідно п.5.2. Договорів перехід права власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, які засвідчують момент передачі товару.
Пунктом 10.1. Договорів сторони погодили, що останні набирають чинність з дня їх підписання і діють відповідно до останнього числа грудня місяці відповідного року, в якому укладений відповідний договір, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання.
Так, на виконання умов Договору купівлі-продажу № 3374/1 від 16.01.2024 року у період з 27.02.2024 р. по 30.12.2024 позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 23 911, 86 грн, що підтверджується видатковими накладними № 624 від 27.02.2024 р. на суму 961, 86 грн. № 798 від 19.03.2024 на суму 850,00 грн, № 855 від 26.03.2024 на суму 850, 00 грн. № 916 від 02.04.2024 на суму 1 700, 00 грн, № 972 від 09.04.2024 на суму 850, 00грн, № 1151 від 30.04.2024 на суму 850, 00 грн., № 1248 від 14.05.2024 р. на суму 850, 00грн, № 1301 від 21.05.2024 р. на суму 850, 00 грн, № 1413 від 04.06.2024 р. на суму 850, 00 грн, № 1468 від 11.06.2024 р. на суму 1 700, 00 грн, № 1794 від 03.09.2024 р. на суму 1 700,00 грн., № 1828 від 09.09.2024 р. на суму 1 700, 00 грн, № 1950 від 24.09.2024 р. від 850, 00 грн, № 2115 від 15.10.2024 р. на суму 1 700, 00 грн, № 2283 від 05.11.2024 р. на суму 1 700,00 грн, № 2396 від 14.11.2024 на суму 850, 00 грн., № 2353 від 20.11.2024 на суму 850, 00 грн № 2510 від 04.12.2024 р. на суму 850, 00 грн., № 2670 від 30.12.2024 р. на суму 3 400, 00 грн; та товарно-транспортними накладними: № 624 від 27.02.2024; № 798 від 19.03.2024; № 855 від 26.03.2024; № 916 від 02.04.2024.; № 972 від 09.04.2024; № 1151 від 30.04.2024; № 1248 від 14.05.2024; № 1301 від 21.05.2024; № 1413 від 04.06.2024; № 1468 від 11.06.2024; № 1794 від 03.09.2024; № 1828 від 09.09.2024; № 1950 від 24.09.2024; № 2115 від 15.10.2024; № 2283 від 05.11.2024; № 2396 від 20.11.2024; № 2353 від 14.11.2024; № Р2510 від 04.12.2024; № Р2670 від 30.12.2024.
Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару в розмірі 19 661, 86 гривень, однак решта суми у розмірі 4 250, 00 гривень утворила заборгованість останнього перед позивачем, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків за період з 16.01.2024 по 24.07.2025.
За договором купівлі-продажу № 3374/3 від 26.12.2024 року у період з 09.09.2024 по 30.12.2024 позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 21 694, 32 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 2523 від 09.09.2024 р. на суму 50, 40 грн, № 2522 від 19.09.2024 на суму 1 590, 00 грн, № 1949 від 24.09.2024 на суму 1 590, 00 грн, № 2521 від 08.10.2024 на суму 795, 00 грн, № 2520 від 15.10.2024 на суму 1 590, 00 грн, № 2198 від 24.10.2024 на суму 1 590, 00 грн, № 2282 від 05.11.2024 на суму 1 590, 00 грн, № 2352 від 14.11.2024 на суму 1 590. 00 грн, № 2397 від 20.11.2024 на суму 2 236, 92 грн, № 2446 від 27.11.2024 на суму 2 385, 00 грн, № 2509 від 04.12.2024 на суму 900, 00 грн, № 2557 від 10.12.2024 на суму 1 590, 00 грн, № 2603 від 17.12.2024 на суму 2 607, 00 грн, № 2671 від 30.12.2024 на суму 1 590 грн; та товарно-транспортними накладними № 2523 від 09.09.2024; № 2522 від 19.09.2024; № 1949 від 24.09.2024; № 2521 від 08.10.2024; № 2520 від 15.10.2024; № 2198 від 24.10.2024; № 2282 від 05.11.2024; № 2352 від 14.11.2024; № 2397 від 20.11.2024; № 2446 від 27.11.2024; № 2509 від 04.12.2024; № Р2557 від 10.12.2024; № Р2603 від 17.12.2024; № Р2671 від 30.12.2024.
Відповідач за отриманий товар за вказаним вище Договором розрахувався частково на суму 15 007. 32 грн, однак інша частина в розмірі 6 687, 00 грн залишилась не погашеною. Про наявність заборгованості в розмірі 6 687, 00 грн по Договору купівлі-продажу № 3374/3 від 26.12.2024 свідчить акт звірки взаємних розрахунків за період з 09.09.2024 - 24.07.2025.
У період з 14.01.2025 по 04.09.2025 позивач поставив відповідачу товар за Договором купівлі-продажу № б/п від 01.01.2025 на загальну суму 67 373, 62 грн, що підтверджується видатковими накладними № 70 від 14.01.2025 на суму 2517,00грн, №120 від 22.01.2025 на суму 2 625, 00 грн, № 168 від 30.01.2025 на суму 2 385, 00 грн., №209 від 07.02.2025 на суму 3 397, 00 грн, № 264 від 18.02.2025 на суму 1 590, 00 грн, №320 від 04.03.2025 на суму 3 976, 00 грн, № 349 від 11.03.2025 на суму 2385, 00 грн, №392 від 18.03.2025 на суму 2 544, 00 грн, №423 від 24.03.2025 на суму 2 610, 00 грн, № 460 від 01.04.2025 на суму 3 069, 00 грн, № 505 від 08.04.2025 на суму 1 590, 00 грн, № 536 від 15.04.2025 на суму 3 967, 00 грн, № 572 від 24.04.2025 на суму 2 310, 00 грн, № 612 від 01.05.2025 на суму 2 385,00 грн, № 642 від 06.05.2025 на суму 4 043,50 грн, № 669 від 12.05.2025 на суму 1 973, 50 грн, № 725 від 21.05.2025 на суму 2650,05грн, № 781 від 02.06.2025 на суму 7 110, 55 грн, № 844 від 23.06.2025 на суму 1 184, 10 грн, № 962 від 22.08.2025 на суму 8 519, 82 грн, № 1012 від 04.09.2025 на суму 4 541, 70 грн; та товарно-транспортними накладними: № Р70 від 14.01.2025, № Р120 від 22.01.2025, № Р168 від 30.01.2025, № Р209 від 07.02.2025; № Р264 від 18.02.2025, № Р320 від 04.03.2025,№ 349 від 11.03.2025, № Р 392 від 18.03.2025, №423 від 24.03.2025, № Р460 від 01.04.2025, № Р505 від 08.04.2025, № Р536 від 15.04.2025, № Р572 від 24.04.2025, №Р 612 від 01.05.2025; № Р642 від 06.05.2025, № Р 669 від 12.05.2025 р, № Р725 від 21.05.2025, № Р 781 від 02.06.2025, № Р 844 від 23.06.2025, № Р962 від 22.08.2025, № Р1012 від 04.09.2025.
Однак, в порушення зобов'язань по Договору купівлі-продажу № б/п від 01.01.2025 відповідач за отриманий товар не розрахувався, в результаті чого виникла заборгованість по ньому в сумі 67 373, 62 грн, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 22.12.2025.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договорами складає 78 310, 62 грн.
Предметом спору є стягнення заборгованості в розмірі 78 310,62 грн, з них: 4250,00 грн - за Договором купівлі - продажу № 3374/1 від 16.01.2024; 6687,00 грн - за Договором купівлі - продажу № 3374/3 від 26.12.2024; 67 373,62 грн - за Договором купівлі - продажу № б/н від 01.01.2025.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договори купівлі-продажу №3374/1 від 16.01.2024, №3374/3 від 26.12.2024 та №б/н від 01.01.2025 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання його судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами у справі Договори купівлі-продажу №3374/1 від 16.01.2024, №3374/3 від 26.12.2024 та №б/н від 01.01.2025 за своєю правовою природою є фактично договорами поставки.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов'язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням умов Договорів відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар після пред'явлення продавцем належно оформленої у встановленому чинним законодавством порядку видаткової накладної.
Вищезазначеними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними підтверджено факт поставки позивачу товару на підставі Договорів купівлі-продажу №3374/1 від 16.01.2024, №3374/3 від 26.12.2024 та №б/н від 01.01.2025 та їх отримання відповідачем.
Однак відповідач повну оплату поставленого позивачем товару не здійснив, що підтверджується зокрема актами звірки взаємних розрахунків, підписаних обома сторонами за період з 16.01.2024 по 24.07.2025. на суму 4250,00 грн (по Договору купівлі-продажу №3374/1 від 16.01.2024), за період з 09.09.2024 - 24.07.2025 на суму 6 687,00 грн (по Договору купівлі-продажу №3374/3 від 26.12.2024) та за період з 01.01.2025 по 22.12.2025 на суму 67 373,62 грн (по Договору купівлі-продажу №б/н від 01.01.2025).
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Станом на день ухвалення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості на суму 78 310,62 грн не надав, доводи позивача не спростував.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Оскільки з ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При зверненні із позовом до суду позивач заявив до стягнення 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії наступних документів: копію Договору про надання правової допомоги №117-26 від 17.02.2026, - копію протоколу доручення №1 від 17.02.2026 до Договору про надання правничої допомоги №117-26 від 17.02.2026, - копію платіжної інструкції №1955 від 19.02.2026 на сум 10 000,00 грн, - копію ордера серія АТ №1129580 від 19.02.2026, - копію Акту про надання послуг від 06.05.2026.
Відповідно до укладеного 17.02.2026 між Адвокатським об'єднанням “ВІП Юрконсалтинг» (по договору - адвокатське об'єднання) та Фізичною особою-підприємцем Тодорів Лілію Ігорівною (по договору - клієнт/по справі - позивач) Договору про надання правничої допомоги №117-26 (далі - Договір) та Протоколу доручення № 1 від 17.02.2026 до Договору адвокатське об'єднання зобов'язалось надавати правову допомогу згідно умов Договору на підставі Протоколів доручення до цього договору, зокрема: підготовку документів , написання позову та подання позовної заяви до Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Згідно п. 2 Протоколу доручення №1 від 17.02.2026 та п. 4.5. Договору про надання правової допомоги №117-26 від 17.02.2026 вартість наданих послуг (включаючи включаючи участь адвоката в судових засіданнях) складає гонорар в розмірі 10 000,00 грн, який сплачується не пізніше трьох банківських днів.
Вказаним пунктом визначено, що правова допомога надається адвокатом Зітинюк Р.Д.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар, який в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 в cправі № 921/628/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Розглядаючи заяву про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суд досліджує та оцінює додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 905/716/20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п.2 ч.5 ст.129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у справі не подано.
При дослідженні доказів, суд прийшов до висновку про неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката заявлених позивачем, зокрема в наданні послуг правничої допомоги при поданні позову та супровід справи у суді.
Судом встановлено, що представником позивача фактично надано послуги професійної правничої допомоги, які полягають: - у підготовці та поданні позову до суду; - та участі у судових засіданнях 15.04.2026 тривалістю 10 хв та 21.05.2025 - тривалістю 9хв. Оцінюючи розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги, суд взяв до уваги те, що позов є спором незначної складності, не потребує значного часу для його вивчення та складання позовної заяви, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом та є однотипним спором відповідно до інших спорів.
Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частинах 4 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката заявлених позивачем, про завищений їх розмір до відшкодування, а звідси і підстави для стягнення судових витрат у розмірі 7 500,00 грн. В іншій частині заявлених витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
За правилами п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3 328,00 грн, що відповідає розміру визначеному законом.
За правилами, встановленими п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням норми ст. 129 ГПК та результату вирішення спору судовий збір по справі, сплачений позивачем в розмірі 3 328,00 грн слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 178, 123, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Фізичної особи - підприємця Тодорів Лілії Ігорівни до Тисменичанського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Їжачок" Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області про стягнення 78 310,62 грн, з них: 4250,00 грн - за Договором купівлі - продажу № 3374/1 від 16.01.2024; 6687,00 грн - за Договором купівлі - продажу № 3374/3 від 26.12.2024; 67 373,62 грн - за Договором купівлі - продажу № б/н від 01.01.2025- задовольнити.
Стягнути з Тисменичанського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Їжачок" Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського,55, с. Тисменичани, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 23924770) на користь Фізичної особи - підприємця Тодорів Лілії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 78 310,62 грн, з них: 4250,00 грн - за Договором купівлі - продажу № 3374/1 від 16.01.2024; 6687,00 грн - за Договором купівлі - продажу № 3374/3 від 26.12.2024; 67 373,62 грн - за Договором купівлі - продажу № б/н від 01.01.2025; 3 328,00 грн - судового збору та 7 500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено та підписано 21.05.2026.
Суддя С. М. Кобецька