21.05.2026 м. Дніпро Справа № 904/6605/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Асоціація Метридоза", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 (суддя Золотарьова Я. С., м. Дніпро) у справі № 904/6605/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Асоціація Метридоза", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії у розмірі 203 737,08 грн,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Асоціація "Метридоза", у якому просило суд стягнути заборгованість у розмірі 203 737,08 грн, з яких основний борг у розмірі 194 031,58 грн, пеня у розмірі 8 098,52 грн, інфляційні витрати у розмірі 823,27 грн, 3 % річних у розмірі 783,71 грн. Також просило стягнути суму судового збору у розмірі 3 056,06 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Індивідуального договору № SK/2025/03/250 від 26.03.2025 на постачання електричної енергії споживачу в частині оплати за поставлену електричну енергію за серпень та вересень 2025 року. Позивач зазначав, що на виконання умов договору ним було сформовано та направлено споживачу через електронний сервіс "M.E.Doc" акти приймання-передачі електричної енергії, які споживачем не оплачені, а сума основного боргу становить 194031,58 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховано відповідачу пеню, інфляційні витрати та 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Асоціація Метридоза" (49083, м. Дніпро, вул. Новоселівська, 42; ідентифікаційний код 32010891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30А, офіс 23; ідентифікаційний код 43801489) основний борг у розмірі 194 031,58 грн, пеню у розмірі 8 098,52 грн, інфляційні витрати у розмірі 823,27 грн, 3 % річних у розмірі 783,71 грн та судовий збір 2 444,85 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" про розподіл судових витрат задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Асоціація Метридоза" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами укладено Індивідуальний договір № SK/2025/03/250 від 26.03.2025 на постачання електричної енергії, який за своєю правовою природою є договором поставки електроенергії. Умовами договору передбачено строк оплати поставленої електроенергії, який настав. Постачальником належним чином виконано зобов'язання з постачання електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії та актом звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 194 031,58 грн. Доказів погашення заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав. Суд не прийняв доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов'язань у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти, зазначивши, що відповідачем не надано доказів, які б вказували на те, що арешт було накладено на усі рахунки та на усі грошові кошти відповідача, як і доказів того, що відповідач не має інших рахунків в установах банку, на яких можуть зберігатися кошти. Суд перевірив розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат і визнав їх обґрунтованими.
Приймаючи додаткове рішення, суд виходив з того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а стягнення адвокатських витрат у розмірі 20 000,00 грн відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 та додатковим рішенням від 16.02.2026 у справі № 904/6605/25, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Асоціація "Метридоза" (відповідач) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 і прийняти нове, яким позовну заяву ТОВ "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" залишити без задоволення, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у зв'язку з нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду встановленим обставинам та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що 03 вересня 2025 року Господарським судом Дніпропетровської області (суддя Красота О. І.) у справі № 904/4931/25 було винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ НВФ "Асоціація "Метридоза", які знаходяться на всіх його рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми 2 380 723,65 грн. Дана ухвала була винесена до дат виставлення позивачем рахунків на оплату (рахунок № 4894 від 31.08.2025 та акт № 4199 від 31.08.2025 виставлені 11.09.2025; рахунок № 5547 від 30.09.2025 та акт № 4779 від 30.09.2025 направлені та підписані 11.10.2025). У зв'язку з цим виконання зобов'язань відповідача за Індивідуальним договором стало неможливим.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції в порушення норм законодавства не з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2025 у справі № 904/4931/25 прямо зазначено про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах. Тому висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів накладення арешту на усі рахунки та на усі грошові кошти, не відповідає встановленим обставинам справи. Крім того, ТОВ НВФ "Метридоза" не мало права порушувати ухвалу суду, оскільки за її невиконання передбачена відповідальність від ст. 135 ГПК України до кримінальної відповідальності.
Апелянт посилається на ст. 614 ЦК України та зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, а особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів належного виконання зобов'язання. Основою для нарахування штрафних санкцій є обставини вини боржника, яка у відповідача відсутня, оскільки він міг би виконувати свої зобов'язання перед позивачем, але це стало неможливим у зв'язку з ухвалою суду від 03.09.2025. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Господарська санкція застосовується за сам факт порушення зобов'язання, проте якщо порушення сталося не з вини сторони (наприклад, через дії державних органів), штрафні санкції не застосовуються.
Апелянт також зазначає, що 09.02.2026 Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/4931/25 винесено рішення, яким позов Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра залишено без задоволення та скасовано заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти ТОВ НВФ "Асоціація "Метридоза". Таким чином, заходи забезпечення позову були вжиті для забезпечення виконання рішення, яке наразі винесено на користь відповідача, а відповідач не мав можливості виконувати свої зобов'язання саме в силу ухвали суду від 03.09.2025, якою фактично була зупинена його господарська діяльність.
Щодо додаткового рішення від 16.02.2026 апелянт зазначає, що воно підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. Адвокатом не надані докази часу, витраченого на надання послуг, обсяги наданих послуг відсутні. Все, що зробив адвокат, складається з підготовки та подачі позову, тому витрати на оплату послуг адвоката не відповідають складності справи, співмірності та розумності судових витрат, а сума є завищеною та необґрунтованою. Крім того, відповідно до п. 4 ст. 129 ГПК України підлягають врахуванню дії сторони щодо досудового вирішення спору, проте позивачем та його представником дії щодо досудового врегулювання спору не здійснювалися. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2337/17, в якій зазначено, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються.
На підставі викладеного апелянт вважає, що вина відповідача відсутня, нарахування та стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних є безпідставним, а витрати на правничу допомогу не відповідають складності справи, співмірності та розумності судових витрат.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ НВФ "Асоціація "Метридоза" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на наступне.
Позивач зазначає, що апелянт не конкретизує, у чому саме полягає незаконність і необґрунтованість рішення, що є обов'язковою вимогою ст. 258 ГПК України. Наведені в апеляційній скарзі доводи носять загальний та декларативний характер, не містять конкретних посилань на порушені норми матеріального чи процесуального права, а також не підтверджені належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надав оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність заборгованості, штрафних санкцій та підстав для їх стягнення.
Щодо ключового аргументу відповідача про неможливість виконання зобов'язань у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти, позивач зазначає, що арешт коштів не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа звільняється від відповідальності лише у разі, якщо вона доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Арешт накладено в межах конкретної суми (2 380 723,65 грн), а не як повне блокування діяльності. Відповідач не довів відсутності інших рахунків або джерел виконання зобов'язань, не надано доказів звернення до суду з заявами про зміну способу забезпечення позову, зняття або часткове зняття арешту, дозволу на проведення платежів тощо. Отже, відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів, як того вимагає ст. 614 ЦК України.
Позивач також зазначає, що відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, одностороння відмова від виконання не допускається. Накладення арешту на кошти боржника не припиняє грошове зобов'язання перед ТОВ "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП", не змінює строків виконання та не звільняє боржника від відповідальності. Посилання апелянта на ст. 614 ЦК України є безпідставним, оскільки він не вжив усіх можливих заходів для виконання зобов'язання. Фактично має місце звичайна неплатоспроможність або фінансові труднощі, яка не звільняє від відповідальності. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем не доведено накладення арешту на всі рахунки, не доведено відсутність інших рахунків, не підтверджено неможливість виконання зобов'язань. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач зазначає, що ТОВ "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" належним чином виконало свої зобов'язання, здійснивши постачання електричної енергії у строки, передбачені договором, направивши споживачу рахунки та акти приймання-передачі. Факт споживання електричної енергії відповідачем не заперечується, а отже виник обов'язок оплати відповідно до умов договору та ст. 692 ЦК України. Штрафні санкції застосовані правомірно, оскільки факт порушення зобов'язання доведений, підстави для звільнення від відповідальності відсутні, вина відповідача презюмується та не спростована.
Щодо додаткового рішення про судові витрати позивач зазначає, що воно відповідає вимогам процесуального законодавства, є похідним від основного рішення, а тому відсутні підстави для його скасування. Пунктом 1.1 додаткової угоди № 1 від 21.11.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги № 20 від 21.11.2025 передбачено, що винагорода адвокату визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин, витрачених адвокатом, та складає 20 000,00 грн. Оскільки вартість послуг визначена у фіксованому розмірі, відсутні підстави для оцінки співмірності розміру витрат із часом, витраченим адвокатом. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 910/9460/23, відповідно до якої суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення витрат.
Також позивач просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ТОВ НВФ "Асоціація "Метридоза" на користь ТОВ "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції у розмірі 8 000,00 грн (фіксований розмір), що підтверджується додатковою угодою № 3 від 06.03.2026 до Договору № 20 та актом приймання-передачі.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т. В., судді: Демчина Т. Ю., Кучеренко О. І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору у розмірі 971,20 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Асоціація "Метридоза" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 та на додаткове рішення від 16.02.2026 у справі № 904/6605/25. Розгляд справи призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Асоціація Метридоза» (Споживач) укладено індивідуальний договір № SK/2025/03/250 від 26.03.2025 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язався здійснювати постачання електричної енергії Споживачу, а Споживач - оплачувати вартість спожитої електричної енергії та інші платежі відповідно до умов договору. Договір укладено з урахуванням положень статті 712 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018.
Згідно з пунктом 1.2 договору технічна інформація про Споживача, спосіб оплати послуг оператора системи розподілу та дата початку постачання електричної енергії визначаються у Додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною. Відповідно до Додатку №1 сторони погодили дату початку постачання електричної енергії - 01.04.2025.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов'язується оплачувати вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.
Відповідно до пункту 3.3 договору постачання електроенергії у розрахунковому періоді здійснюється відповідно до щомісячних обсягів споживання електричної енергії, визначених Споживачем у Додатку №3 та скоригованих відповідно до умов договору. У разі ненадання Споживачем відомостей про обсяги споживання електричної енергії Постачальник має право визначити такі обсяги самостійно, виходячи з показників попередніх періодів споживання.
Згідно з пунктом 5.1 договору розрахунки за електричну енергію здійснюються за цінами, визначеними відповідно до механізму формування ціни, встановленого Додатком №2 до договору.
Додатком № 2 до Договору сторони визначили, що Фактична ціна електричної енергії за (Цф) 1 кВт*год. (грн./кВт*год без ПДВ) вираховується за наступною формулою:
Цф = (Црдн + ОСП + Тп)
Црдн -фактична закупівельна ціна електричної енергії для Споживача на Ринку на добу наперед, з урахуванням податків, зборів та платежів, що передбачені чинним законодавством України та які Постачальник сплачує при закупівлі електричної енергії, грн/кВт*год, без ПДВ;
ОСП - тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений НКРЕКП на відповідний розрахунковий період, грн/кВт*год, без ПДВ;
Тп - тариф на послуги Постачальника електричної енергії, який становить 0,12 грн/ кВт*год, без ПДВ;
До фактичної ціни (Црдн ) додається ПДВ - 20% відповідно до податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 5.6 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, а остаточна оплата спожитої електричної енергії має бути здійснена Споживачем до 18 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 5 Додатку №2 до договору передбачено, що розрахунок за електричну енергію здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки, на підставі рахунка Постачальника відповідно до фактичних обсягів споживання електроенергії.
На виконання умов договору позивачем було сформовано та направлено відповідачу через електронний сервіс «M.E.Doc»: акт приймання-передачі електричної енергії №4199 від 31.08.2025 за серпень 2025 року на суму 91 474,76 грн; акт приймання-передачі електричної енергії №4779 від 30.09.2025 за вересень 2025 року на суму 102 556,82 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що зазначені акти були отримані та підписані сторонами в електронному вигляді.
Відповідно до пункту 5.13 договору Споживач зобов'язаний протягом двох робочих днів з моменту отримання акта приймання-передачі повернути підписаний примірник або надати мотивовану відмову від його підписання. У разі неповернення акта або ненадання мотивованої відмови акт вважається підписаним, а електрична енергія - переданою Споживачу.
Згідно з пунктом 5.7 договору оплата електричної енергії має здійснюватися Споживачем у строки, визначені договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 194 031,58 грн.
Наявність заборгованості також підтверджується підписаними сторонами актом звірки взаємних розрахунків та актами приймання-передачі електричної енергії.
Відповідно до пункту 6.2.1 договору Споживач зобов'язався забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.
Доказів погашення заборгованості відповідачем під час розгляду справи суду не надано, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Обставини, встановлені щодо додаткового рішення від 16.02.2026.
Між Касіяненко Іриною Вікторівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (клієнт) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 20 від 21.11.2025.
Відповідно до пункту 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Асоціація Метридоза" про стягнення заборгованості з індивідуальним договором № SK/2025/03/250 від 26.03.2025 про постачання електричної енергії.
Згідно пункту 4.1 договору винагорода адвоката за надані послуги і порядок компенсації витрат узгоджується сторонами на підставі додаткової угоди № 1 до договору.
Між Касіяненко Іриною Вікторівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (клієнт) було укладено додаткову угоду № 1 від 21.11.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги № 20 від 21.11.2025.
Пунктом 1.1 додаткової угоди передбачено, що винагорода адвокату за надані послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин витрачених адвокатом на надання таких послуг та складає 20 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.4 договору факт надання відповідних послуг з боку адвоката буде засвідчуватися актами прийому-передачі послуг, які є невід'ємною частиною договору.
Між сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 03.02.2026, в якому зазначено, що адвокатом були надані клієнту, а клієнтом отримані послуги на загальну суму 20000,00 грн.
Клієнтом були оплачені адвокатські послуги на загальну суму 20000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №450887 від 03.02.2026.
Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у розмірі 20 000,00 грн відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026, яким позов ТОВ "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" до ТОВ НВФ "Асоціація "Метридоза" про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії задоволено у повному обсязі, а також додаткове рішення від 16.02.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає оскаржувані судові рішення законними й обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами укладено договір постачання електричної енергії, правовідносини за яким регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець - прийняти його та оплатити у встановлений договором строк.
Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі, рахунками та іншими первинними документами, тоді як належних доказів своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії відповідачем не надано.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідно до умов договору строк виконання грошового зобов'язання настав, а тому у відповідача виник обов'язок оплатити поставлену електричну енергію.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк, а одностороння відмова від їх виконання не допускається. Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не виконав його у встановлений строк.
Оскільки доказів погашення заборгованості відповідачем матеріали справи не містять, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення основного боргу у розмірі 194 031,58 грн.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо неможливості виконання грошового зобов'язання у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2025 у справі №904/4931/25.
Сам по собі факт накладення арешту на грошові кошти не припиняє зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару та не звільняє його від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
При цьому колегія суддів враховує, що арешт коштів є процесуальним заходом забезпечення позову, спрямованим на гарантування можливого виконання судового рішення, та не змінює характеру цивільно-правових зобов'язань сторін.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів фактичної неможливості виконання грошового зобов'язання, зокрема доказів відсутності інших рахунків, неможливості здійснення платежів або вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання договору.
Посилання апелянта на статті 614 та 617 ЦК України є безпідставними, оскільки відсутність вини у порушенні зобов'язання та наявність обставин непереборної сили мають бути доведені належними доказами.
Разом із тим накладення арешту на грошові кошти не є обставиною непереборної сили у розумінні статті 617 ЦК України, оскільки не має надзвичайного та невідворотного характеру і саме по собі не унеможливлює виконання грошового зобов'язання.
Крім того, подальше ухвалення рішення Господарським судом Дніпропетровської області від 09.02.2026 у справі №904/4931/25 про відмову у задоволенні позову та скасування заходів забезпечення позову не спростовує факту прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у спірний період та не впливає на правильність висновків суду першої інстанції у даній справі.
З огляду на встановлений факт прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд також обґрунтовано задовольнив вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статей 549, 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків розрахунків споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність нарахування пені у розмірі 8 098,52 грн за період з 16.09.2025 по 19.11.2025.
Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних.
При цьому нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є способом захисту майнового права кредитора та компенсацією втрат від знецінення грошових коштів, а не штрафною санкцією, у зв'язку з чим їх стягнення не ставиться у залежність від наявності чи відсутності вини боржника.
Суд першої інстанції також правильно визначив період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат - з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту його погашення, з урахуванням часткових оплат, що відповідає вимогам частини другої статті 625 ЦК України.
Отже, обґрунтованими є висновки місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 783,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 823,27 грн.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції.
Статтею 59 Конституції України гарантовано право кожного на професійну правничу допомогу, а статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою адвоката.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою та другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ТОВ "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" укладено договір про надання професійної правничої допомоги №20 від 21.11.2025 та додаткову угоду №1 до нього, якою визначено фіксований розмір гонорару - 20 000,00 грн.
На підтвердження факту надання та оплати послуг позивачем подано акт приймання-передачі наданих послуг від 03.02.2026 та платіжну інструкцію №450887 від 03.02.2026.
Оцінюючи подані докази, суд першої інстанції правильно врахував критерії, передбачені статтями 126 та 129 ГПК України, зокрема складність справи, характер спору, обсяг підготовлених процесуальних документів, участь представника у розгляді справи та значення спору для сторони.
Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, відповідно до якої витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за умови підтвердження їх реальності, необхідності та розумності.
Саме лише посилання апелянта на завищений розмір витрат без подання належних доказів їх неспівмірності не є підставою для зменшення або відмови у їх відшкодуванні.
Крім того, доводи апелянта щодо відсутності досудового врегулювання спору не впливають на правильність розподілу судових витрат, оскільки чинне процесуальне законодавство не ставить компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у залежність від здійснення сторонами досудового врегулювання спору, якщо такий порядок не є обов'язковим.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, належним чином дослідив подані сторонами докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості ухвалених судових рішень.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 прийняті з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Асоціація Метридоза" задоволенню не підлягають.
Судові витрати.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Асоціація Метридоза", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 у справі № 904/6605/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 у справі № 904/6605/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ
Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО
Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА