Рішення від 17.04.2026 по справі 298/651/25

Справа № 298/651/25

Номер провадження 2/298/143/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

Головуючого - судді Тарасевича П.П.,

при секретарі судового засідання Келешовчак І.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом поданим представником - адвокатом Калінін Сергієм Костянтиновичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 у справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», за участю третіх осіб: приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Калінін Сергій Костянтинович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 18.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 43128 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованості за договором, у розмірі 10 280,20 грн. та стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позов мотивує тим, що приватним нотаріусом Остапенком Є.М. видано виконавчий напис №43128 від 18.05.2021 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ Фінансова компанія «Кредит Капітал» 10 280,00 грн. Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис тим, що позивач є боржником, строк сплати настав та позивачем допущено прострочення платежів. Вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений із грубим порушенням встановленого Законом процесуального порядку вчинення нотаріусами виконавчих написів, що у відповідності із ст. ст. 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є безумовною підставою для визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також порушує охоронювані законом права та інтереси ОСОБА_2 , як позичальника.

Ухвалою судді від 12.05.2025 забезпечено позовні вимоги, шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вчиненого.

12.05.2025 ухвалою суду у цивільній справі відкрито провадження та визначено розглядати за правилами спрощеного провадження.

29.09.2025 ухвалою судді було залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича.

Позивач надав суду заяву про проведення судового розгляду у відсутності позивача, просить позов задовольнити.

Відповідач та треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Р.М. в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, заяви про відкладення судового засідання не подали.

Представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру судових витрат, зокрема щодо оплати послух за надання професійної правничої допомоги.

Відзиву на позов та пояснень не подано.

Відповідно до ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача та пояснень третіх осіб, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та задоволення позовних вимог.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 43128 від 18.05.2021 року, вчиненого нотаріусом Київського міського районного нотаріального округу Остапенко Є.М. з ОСОБА_1 підлягає до стягнення 10 280,20 грн. на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал».

Відповідно до ст. ст.13,76,80,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Є-КЕШ» було укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 21.04.2020 №269927.

Відповідно до пункту 2.1 Розділу 2 вищевказаного Договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок) на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та всі інші платежі на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів до 20.05.2020 (включно) від дати отримання Позичальником кредиту, але не більше 30 днів.

Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк, визначений п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до пункту 13.10 Розділу 13 Договору Позичальник засвідчив, що він надав згоду на укладення Кредитодавцем з будь-якою третьою особою договору відступлення права вимоги за цим Договором або іншого договору, за яким переходить право вимоги заборгованості від Позичальника за цим Договором.

18.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем видано виконавчий напис №41328 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на підставі Договору відступлення прав вимоги № ЄКК -30112020 від 30.11.2020 за кредитним договором №269927 від 21.04.2020, за період з 29.11.2020 по 28.02.2021 року суму у розмірі 10280,00 з яких:

- 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту;

- 5350,2 заборгованість за нарахованими та несплаченими відсоткам.

17.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Хрипта О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67539743 з виконання виконавчого напису № 43128 від 18.05.2021, про стягнення суми боргу в розмірі 10280,2 грн., боржник: ОСОБА_1 .

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.207 ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦКУкраїни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до положень ч. 1ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст.3 Закону України «Про електроннукомерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7,12 ст.11 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні» №2 від 31.01.1992 при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Відповідно до положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 затверджений Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким повинен керуватись нотаріус.

Пунктом 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі№826/20084/14 про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконним і нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин».

За таких обставин Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі нотаріально не посвідченого кредитного договору.

Враховуючи викладене, оскільки на момент вчинення виконавчого напису чинним Переліком не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі нотаріально не посвідченого договору, а подані документи не підтверджують безспірність заборгованості, то виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як встановлено судом, між адвокатом Калінін Сергієм Костянтиновичем та ОСОБА_3 09.05.2025 укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн..

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано в розпорядження суду наступні документи: копію договору про надання правової допомоги № б/н/25 від 28.04.2025 року, в якому зазначено обсяг наданих послуг; копію рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди) та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09.05.2025 (Додаток №2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 28.04.2025).

З урахуванням викладеного, розрахунку наданих послуг, суд вважає що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу - 5 000 грн. є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, відповідає критерію розумності та необхідності таких витрат.

Таким чином, згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи судом.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1610,40 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича № 43128 від 18.05.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 10 280,20 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривен 00 копійок - витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» у дохід Де ржавної судової адміністрації України розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок судового збору за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір»: отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код ЄРДПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу - судовий збір.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

Представник позивача - адвокат Калінін Сергій Костянтинович, адреса індекс 40004, м. Суми, вул. Холодногірська, буд. 45, РНОКПП НОМЕР_2 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3 :

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ», юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп.. 28, (код ЄДРПОУ: 35234236);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Роман Михайлович, юридична адреса: 90400, м. Хуст, Майдан Незалежності, 9, прим. 3-5, Закарпатської області (РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5).

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його винесення до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Головуючий Тарасевич П.П.

Попередній документ
136734024
Наступний документ
136734026
Інформація про рішення:
№ рішення: 136734025
№ справи: 298/651/25
Дата рішення: 17.04.2026
Дата публікації: 25.05.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (21.05.2026)
Дата надходження: 09.05.2025
Предмет позову: Позовна заява про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню
Розклад засідань:
03.07.2025 15:30 Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
29.09.2025 15:30 Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
10.11.2025 11:00 Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
16.02.2026 15:00 Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
17.04.2026 09:40 Великоберезнянський районний суд Закарпатської області