Справа № 455/2577/25
Провадження № 2-п/455/10/2026
21 травня 2026 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кушніра А.В.,
секретар судового засідання Борковська Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року у цивільній справі №455/2577/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Заочним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року у цивільній справі №455/2577/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено частково, ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1528-0259 від 19.03.2025 року в розмірі 58268 гривень 62 копійки, а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1901 гривня 55 копійок. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
21.04.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд вищевказаного заочного рішення, в якій він просить суд скасувати дане заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Розгляд заяви просить проводити без його участі.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд заочного рішення покликається на наступне.
Стверджує, що не отримав своєчасно будь-яких викликів у судове засідання. Офіційної електронної адреси та кабінету в підсистемі ЄСІТС не мав на час розгляду судом справи та не зобов'язаний був мати згідно норм ЦПК України, а тому повістки в цей спосіб отримувати також не міг. Дізнався про цю справу випадково, через застосунок Дія, де випадково виявив запис про це рішення. До цього часу про рішення нічого не знав та з його змістом не був ознайомлений. Проти позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі, покликаючись на наступне.
Щодо відсутності доказів погодження наданих кредитних умов. Як зазначав позивач у своїй заяві, нібито між ним (його електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора підписано Договір про відкриття кредитної лінії від 19.03.2025 №1528-0259. На підтвердження даної обставини позивач надав роздруківку такого договору без його підпису як позичальника. Звертає увагу, що позивач стверджував, що цей договір нібито був підписаний з боку позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим він не погоджується. На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надаються його паперові копії. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.?Таким чином, наявна в матеріалах справи паперова копія спірного кредитного договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору між ним та позивачем. Відповідно до вимог законодавства, лише наявність електронних підписів сторін підтвердхує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Наголошує, що він не укладав кредитний договір, в редакції, яку долучав представник позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджував відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. Жоден доказ по справі не підтверджує, що він узгодив саме цю редакцію договору та всі його умови. Якби він дійсно укладав саме такий договір, то в обов'язковому порядку мав би здійснити набір у відповідній електронній формі певної комбінації алфавітно-цифрової послідовності, вказана комбінація відобразилась би у електронній формі та збереглася на сервері кредитора для долучення до кредитного договору, і за таких обставин позивач міг би надати такі докази. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення укладення договору у формі електронного правочину тощо. При належному укладенні договору існує можливість перевірки автентичності підпису. Якщо йдеться про підписання договору, укладеного в письмовій формі, то підпис можна перевірити шляхом призначення почеркознавчої експертизи. У разі укладення договору електронним цифровим підписом, є можливість перевірити підпис шляхом декодифікації накладення підпису з використанням відкритого ключа, який видається акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК). Отже, наведене вказує на неукладеність, в тому числі в електронному вигляді, оспорюваного правочину - Договір про відкриття кредитної лінії від 19.03.2025 №1528- 0259, що вказує на необґрунтованість вимог про стягнення з нього процентів за ставкою, яку він нібито погодив у цьому договорі, що не враховував суд при постановленні заочного рішення.
Щодо нарахованих відсотків. Навіть якщо допустити припущення, що ним дійсно підписано саме цей кредитний договір та погоджено усі його умови, тоді варто врахувати строк кредитування, якии вказаний в наданих позивачем документах. Звертає увагу, що відповідно до договору 19.03.2025 №1528-0259 з ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", надано в позику 29500,00 грн., 1,00% (стандартна), яка нараховується на залишок неповернїної суми кредиту, базовий період-30 днів. При цьому жодних посилань на докази того, що відповідач як позичальником вчинено певні дії, які б об'єктивно свідчили б про добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано.Тому укладаючи договір неможливо було передбачити, що позивач буде нараховувати проценти і після 17.04.2025 р., тим більше по іншій процентній ставці. Відтак, вважає, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 17.04.2025 р., який споживач розуміє як дата завершення строку кредитування. Тому починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору. Додатково також слід зазначити, що позивач мав право заявити дострокову вимогу простроченої заборгованості за кредитом вже після першого базового періоду, не чекаючи повного узгодженого періоду кредитування в 300 днів, що також підтверджує висновки щодо того, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту, навмисно призвів до нарахування максимально передбаченої суми відсотків за договором, розрахованої протягом усього додаткового строку кредитування. Отже, є безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з нього процентів: 24039,86 грн. (=32889,86 - 8850,00), і просить відмовити в задоволенні цих вимог, захистивши його права як споживача, оскільки вказана заявлена сума процентів (32889,86 грн.) істотно перевищує розмір процентів, на який міг би розраховувати пересічний споживач при укладенні подібного договору (8850,00 грн.), і значно більше за тіло кредиту (29500,00 грн.) та її нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства України. Тому, просить суд перевірити законність нарахованих позивачем процентів з урахуванням норм Закону України «Про споживче кредитування» з метою захисту прав споживача і відмовити в стягненні надміру нарахованих процентів.
Щодо понадстрокових процентів, то просить суд врахувати п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Нарахування позивачем процентів за ст. 625 ЦК України та неустойки всупереч вказаній нормі порушує принцип правової визначеності, оскільки створює для відповідача непередбачувані правові наслідки та суперечить прямій забороні, встановленій основним законом, шо регулює цивільні правовідносини - ЦК України. Таке нарахування не лише не відповідає букві закону, але й підриває довіру до стабільності правового регулювання, що є неприпустимим у контексті захисту прав відповідача (споживача).
Щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту). На підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитним договором та наявності у нього боргу за цим договором позивач надає тільки розрахунки заборгованості та довідку іншої фінансової компанії. Втім, зазначений розрахунок є відверто некоректним та неналежним через низку суттєвих недоліки: він не містить чіткої формули, за якою здійснювалося обчислення, не відображає детальної послідовності розрахункових операцій, а також ігнорує відомості про часткове погашецня кредиту позичальником. У сукупності ці обставини роблять наданий розрахунок неналежним і неприпустимим доказом у судовому процесі, оскільки він не відповідає вимогам достовірності, прозорості та об'єктивності, які є обов'язковими для документів, які використовуються як докази. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем тощо.
З огляду на вищенаведене, вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення договору позики (кредиту) з ним на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування йому тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому у задоволенні позову варто відмовити повністю.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.04.2026 вищевказана заява про перегляд заочного рішення визначена для розгляду судді Кушніру А.В.
Ухвалою судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.04.2026 прийнято вищевказану заяву про перегляд заочного рішення, призначено судове засідання для розгляду заяви про перегляд заочного рішення на 21 травня 2026року.
В судове засідання відповідач не з'явився, проте у заяві просив розгляд заяви проводити без його участі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно ч.3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Проаналізувавши зміст заяви та матеріали справи, враховуючи, що вищевказана цивільна справа була розглянута у відсутності відповідача чи його представника, у зв'язку із чим відповідач не висловив свою позицію в суді під час розгляду справи, беручи до уваги викладені у заяві про перегляд заочного рішення доводи відповідача про наявність обставин, які можуть мати істотне значення для правильного вирішення справи, суд приходить до переконання, що заочне рішення у вищезазначеній цивільній справі слід скасувати і призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Керуючись ст.258-260, 287,288 ЦПК України, суд
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року у цивільній справі №455/2577/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року у цивільній справі №455/2577/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - скасувати і призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні в приміщенні Старосамбірського районного суду Львівської області за адресою: місто Старий Самбір, вулиця Шевченка-бічна, №1, Самбірського району Львівської області, на 06 липня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.
Про дату, час і місце проведення судового засідання у справі повідомити учасників справи.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А.В.Кушнір