Справа № 462/2565/26
провадження 1-кп/462/393/26
20 травня 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Львові клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст.189 КК України,
встановив:
у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12026141390000023 від 10.01.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином за вчинення якого передбачено покарання у виді обмеження волі на термін до 5 років або позбавлення волі на той самий термін. Вказує, що вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та матеріалами, які зібрані в ході досудового розслідування у їх сукупності. Зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зникли та продовжують існувати. Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усуне зазначених ризиків, які полягають в тому, що обвинувачений може впливати на потерпілого та свідків, у провадженні, з метою зміни показів останніми, з метою уникнення кримінальної відповідальності, переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 сторона обвинувачення дійшла висновку про необхідність продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки м'якші запобіжні заходи запобігти проголошеним ризикам не в силі з огляду на викладені вище обставини. Просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, покликаючись на мотиви такого, яке просить задовольнити.
Сторона захисту проти задоволення клопотання заперечила у повному обсязі, просила відмовити у задоволенні такого та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши мотиви клопотання, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою для його застосування є наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті (ч. 2 ст. 177 КПК).
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження судом не вирішується питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлюється наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 12 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2026 року, підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.03.2026 року, без визначення розміру застави.
У подальшому, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2026 року підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31.05.2026 року, без визначення розміру застави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб убезпечити їх настання.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 станом на момент розгляду вказаного клопотання обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років та нетяжкого злочину, покарання за яке передбачає обмеження волі терміном на 5 років або позбавленням волі на той самий строк, що вчинений відносно потерпілого, який є особою з інвалідністю 1 групи загального захворювання з дитинства, що вказує на відсутність у нього достатніх моральних цінностей, може спонукати його переховуватись від суду та до вчинення інших кримінальних правопорушень, впливати на потерпілого та свідків, з метою зміни показів останніми та уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Питання наявності зазначених ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу. На даний час вищезазначені ризики відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжують існувати, а тому дані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.
Так, на переконання суду, продовження запобіжного заходу у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумності, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, а стороною захисту під час судового розгляду таких доказів не надано.
У відповідності до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є достатнім та адекватним превентивним заходом.
Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше його тримання під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 18.07.2026 року включно.
При цьому, суд враховує положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для визначення застави у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відтак, з врахуванням обставин кримінального провадження, а також те, що при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначався розмір застави, суд дійшов висновку, що на даному етапі такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку суду є досить реальними з підстав описаних вище.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 181-184, 318, 323, 335, 369, 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026141390000023 від 10.01.2026 року на 60 днів, тобто до 18.07.2026 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал ухвали міститься в матеріалах справи №462/2565/26. Ухвала 20.05.2026 набрала законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: ОСОБА_1