Справа № 569/811/25
1-кс/569/4344/26
20 травня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Рівненській області підполковника юстиції ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 22014180000000093 від 12.06.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, у якому просить обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду. Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23 грудня 2005 року N 13 вказує, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю.
Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції 2001 року, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28 вересня 2001 року № 1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України за №337-VIII від 21.04.2015 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» Верховна Рада України, крім іншого, констатує, що контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Луганської народної республіки». Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України; під їх супроводом учасниками «ДНР» та «ЛНР» вчинено захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України. За час діяльності «ДНР» і «ЛНР» їхніми членами і учасниками разом з контрольованими Російською Федерацією озброєними формуваннями і найманцями вчинені, крім іншого, навмисні вбивства, тортури та нелюдське поводження; навмисні заподіяння сильних страждань та серйозних тілесних ушкоджень і шкоди здоров'ю громадян; незаконні, безглузді та великомасштабні знищення та привласнення майна; захоплення заручників; умисні напади на цивільне населення та окремих цивільних осіб; умисні напади на цивільні об'єкти.
Вказані дії у своїй сукупності підпадають під ознаки поняття тероризм, яким з огляду на положення ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (надалі Закон №638-IV) є суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.
Більш того, наведенні у вказаній Постанові події беззаперечно підпадають під ознаки терористичного акту, яким згідно Закону №638-IV є злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 КК України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260 («Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань»), 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.
Постановою Верховної Ради України №337-VIII від 21.04.2015 констатується факт утворення організацією «ЛНР» і діяльність у її складі незаконних збройних формувань, якими вчинялись зазначені терористичні акти.
Згідно із Законом №638-IV організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації. Отже, оскільки у складі організації «ЛНР» діяли і продовжують діяти незаконні збройні формування, якими вчиняються вказані терористичні акти, - її діяльність є терористичною, а сама організація «ЛНР» є терористичною організацією.
Указом Президента України від 14.04.2014 року за № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Тому саме з цього часу офіційно розпочалась антитерористична операція, якою згідно із Законом №638-IV є комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
Отже, оскільки метою вказаної антитерористичної операції, крім іншого, було припинення терористичної діяльності незаконних збройних формувань, які були складовою частиною організації «Луганська народна республіка», є всі підстави вважати цю організацію терористичною.
Відповідно до конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, «терористичний злочин» означає будь-який із злочинів, викладений і визначений в конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, підписаної в Гаазі 16 грудня 1970 р., конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, укладеної в Монреалі 23 вересня 1971 р., конвенції про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів, прийнятої в Нью-Йорку 14 грудня 1973 р., міжнародної конвенції про боротьбу із захопленням заручників, прийнятої в Нью-Йорку 17 грудня 1979 р., конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, прийнятої у Відні 3 березня 1980 р., протоколу про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, які обслуговують міжнародну цивільну авіацію, укладеного у Монреалі 24 лютого 1988 р., конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, укладеної в Римі 10 березня 1988 р., протоколу про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі, укладеного у Римі 10 березня 1988 р., міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом, прийнятої в Нью-Йорку 15 грудня 1997 р., міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, прийнятої в Нью-Йорку 9 грудня 1999 р, метою яких є запобігання тероризму і його негативним наслідкам стосовно повного здійснення прав людини.
Рішенням Варшавської конвенції 2001 року, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 №1373 по боротьбі з тероризмом терористична організація виділена як вид злочинної організації зі спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у березні-квітні 2014 року у
м. Луганську групою озброєних осіб створено стійке ієрархічне об'єднання, так звану «Луганську народну республіку» (далі «ЛНР»).
02.11.2014 в м. Луганськ та частині Луганської області, підконтрольній представникам «ЛНР», всупереч вимогам діючого законодавства України, проведені вибори Голови та депутатів «Народної Ради ЛНР», за результатами яких обрані Голова «ЛНР» - та депутати до складу «Народної Ради ЛНР», які приступили до виконання повноважень 4 та 17 листопада 2014 року відповідно.
Відповідно до указу Голови так званої «ЛНР» №51/1/01/11/14 від 25.11.2014, створена структура виконавчих органів державної влади ЛНР. До складу вищевказаних органів також входять спеціальні служби із забезпечення інформаційної, військової та територіальної безпеки «ЛНР», а також із здійснення розвідувальної діяльності в умовах збройного протистояння з силами АТО.
При цьому на керівників та учасників силового блоку покладається забезпечення стійкості даної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу представники підрозділів політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їхньої діяльності, чим також забезпечують існування вказаної терористичної організації.
«ЛНР» має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації та кураторам Російської Федерації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Так, на учасників підрозділів політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:
- створення так званих органів державної влади «ЛНР» та організація їх діяльності;
- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ЛНР»;
- організація та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР»;
- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням «Донецька народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;
- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойового блоку «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;
- забезпечення учасників «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
На учасників підрозділів силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладено наступні обов'язки:
- систематична організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
- вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Луганської області;
- скоєння терористичних актів та диверсій на території України;
- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;
- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
- силова підтримка учасників підрозділів політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
- вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25.05.2014 позачергових виборів Президента України на території Луганської області;
- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки з Російської Федерації та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.
Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.
До проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, а також інші правоохоронні органи.
Разом з цим, 17.03.2015 Верховна Рада України своєю постановою №254-VІІІ визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
Крім того, відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII; Заяви Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 №145-VIII; Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресій Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII, «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями, референдум, проведений у травні 2014 року - фіктивним, проведеним у неконституційний спосіб.
З метою виконання вищезазначених функцій підрозділів силового блоку терористичної організації «Луганська Народна Республіка», 07.10.2014 її самопроголошеним головою виданий указ за №15, згідно якому створено незаконне військове формування «Народна міліція ЛНР», на яке покладено функції здійснення збройного опору силам АТО на території Луганської та Донецької областей та забезпечення захисту життєдіяльності зазначеної терористичної організації від зовнішніх загроз.
Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.
Зокрема, наприкінці 2014 року - початку 2015 року у складі т.зв. «Народної міліції ЛНР» створений структурний підрозділ - « НОМЕР_1 батальйон територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Антрацит)» (далі - « ІНФОРМАЦІЯ_2 »).
За рішенням керівництва терористичної організації «ЛНР» зазначеному незаконному збройному формуванню доручено здійснення збройного опору силам АТО, проведення артилерійських обстрілів та залякування цивільного населення на території Луганської області. З метою виконання цих завдань у складі «16 батальйону ТрО» сформовані окремі мотострілецькі, артилерійський, танковий та інші підрозділи, до складу яких на постійній основі залучені громадяни України та інших держав, радикально налаштовані до діючої державної влади України.
Достовірно усвідомлюючи всі наведені вище обставини, ОСОБА_8 , діючи умисно, за власною ініціативою, з мотивів особистої неприязні до діючої в Україні влади, з метою безпосередньої участі в злочинній діяльності терористичної організації «ЛНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема шляхом застосування збройної сили проти військових формувань, задіяних у проведенні АТО та ООС, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше травня 2015 року, вступив до незаконного збройного формування терористичної організації «ЛНР» - 16 батальйон територіальної оборони «Народної міліції» ЛНР, де займав посаду командира 122 мм гаубиці « НОМЕР_2 ».
На час перебування у складі терористичної організації «ЛНР» ОСОБА_8 зобов'язався дотримуватись встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції, відповідно до посадових інструкцій займаних ним військових посад у вказаному вище підрозділі, та накази командирів, був забезпечений камуфльованою формою одягу, іншою військовою амуніцією, зброєю.
ОСОБА_8 , вступаючи до складу терористичної організації «ЛНР», а саме вищевказаного незаконного збройного формування «ЛНР», був достовірно обізнаним, що вони відносяться до збройних формувань, створення, яких не передбачене Законами України, та, які мають організаційну структуру військового типу (поділяються на структурні підрозділи (управління, частини, підрозділи, групи, відділення та ін.) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), діють на принципах єдиноначальності та субординації, використовують знаки розрізнення, мають воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, задіяним у проведені АТО, ООС), виконують завдання військового характеру (утримання тимчасово окупованої території Луганської області, встановлення на цій території військового стану, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об'єктах та блок - постах для здійснення збройного опору), мають для цього відповідні матеріальні засоби (військовий одяг, зброю, боєприпаси та ін.) та військову техніку.
При цьому ОСОБА_8 брав безпосередню участь у діяльності терористичної організації «ЛНР» - 16 батальйону територіальної оборони «Народної міліції» ЛНР та, відповідно до визначених за ним обов'язків, чинив збройний опір та незаконну протидію виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні АТО та ООС, шляхом керівництва відповідними підрозділами вказаного НЗФ, організації та участі у військовій, стройовій, фізичній підготовці вказаного НЗФ, забезпечення несення служби на блок-постах ввіреної ділянки обслуговування.
За вказаним фактом 11.05.2026 складено письмове повідомлення про підозру, відповідно до якого ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України. Дане повідомлення про підозру вручене у спосіб визначений КПК України, для вручення повідомлень, а саме шляхом публікації на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та в загальнодержавному засобі масової інформації.
Надалі здійснено виклик підозрюваного на 18.05.2026, 19.05.2026, 20.05.2026 до слідчого відділу УСБУ в Рівненській області для проведення слідчих дій у даному кримінальному провадженні. Однак, незважаючи на це, ОСОБА_8 на виклик не прибув. Зважаючи на викладені обставини його оголошено в міжнародний розшук про що винесено відповідну постанову. Проведення розшуку доручено оперативним співробітникам 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Рівненській області.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні державної зради, тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами в їх сукупності, а саме: протоколами огляду ресурсів мережі Інтернет, наявними документами та даними, здобутими під час проведення досудового розслідування, показаннями свідків, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, зокрема:
- повідомленням про протиправне діяння, що містить ознаки злочину №5/3/2-6634 від 12.06.2024 та рапортом про протиправне діяння, що містить ознаки злочину №5/3/2-6633 від 12.06.2024, відповідно до якого ОСОБА_8 вчиняє дії, в яких наявні ознаки злочину, передбачені ч. 1 ст. 258-3 КК України;
- актом огляду та аналізу інформації із сторінок всесвітньої мережі Інтернет від 12.06.2024, які підтверджують факти участі ОСОБА_8 в діяльності терористичної організації «ЛНР»;
- протоколом огляду від 23.04.2026 щодо наявної інформації на сайті «Миротворець» про участь ОСОБА_8 в діяльності терористичної організації ЛНР;
- висновком експерта №СЕ-19/118-26/6212-ФП від 08.05.2026, який підтверджує, що на фотозображеннях чоловіка у військовій формі зі зброєю зображений ОСОБА_8 ;
- відповіддю на доручення №67/5/3/2-1052 від 04.05.2026 щодо наявної інформації про участь ОСОБА_8 в діяльності терористичної організації ЛНР;
- протоколом огляду від 02.05.2026, у якому відображені дані щодо участь ОСОБА_8 в діяльності терористичної організації ЛНР;
- протоколом огляду від 08.05.2026 щодо наявної інформації про незаконні збройні формування ЛНР.
Покликаючись на викладене, слідчий вказує на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а також запобігти ризикам передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливо без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав клопотання, просив його задоволити з викладених у ньому підстав, вказавши про те, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, який з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території України, що свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, тому просять клопотання задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 під час розгляду клопотання заперечував щодо задоволення клопотання слідчого вказавши на його необґрунтованість та відсутність заявлених стороною обвинувачення ризиків.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених до нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно вплинути на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Як встановлено слідчим суддею, СВ УСБУ в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22014180000000093 від 12.06.2024, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження, 11.05.2026 складено письмове повідомлення про підозру, відповідно до якого ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України. Дане повідомлення про підозру вручене у спосіб визначений КПК України, для вручення повідомлень, а саме шляхом публікації на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та в загальнодержавному засобі масової інформації.
Оскільки підозрюваний ОСОБА_4 за викликами не з'являється та жодним чином не повідомляє про причини неявки, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що підозрюваний переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Зважаючи на викладені обставини, відповідно до постанови слідчого від 20.05.2026 його оголошено в міжнародний розшук. Проведення розшуку доручено оперативним співробітникам 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Рівненській області.
Під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено наявність ризиків передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, заявлені стороною обвинувачення ризики, існують зважаючи на викладені обставини та наявні в матеріалах кримінального провадження докази, які вказують, що ОСОБА_8 фактично від початку збройної агресії проти України, зокрема початку функціонування т.зв. ЛНР, був її активним прихильником та вступив до відповідних збройних підрозділів вказаної терористичної організації, після чого перебував на тимчасово окупованій території та під час повномасштабного вторгнення збройних сил рф добровільно, без будь-якого примусу вступив до лав вказаних збройних сил та воював проти України, отже, усвідомлюючи вказані обставини, він переховуватиметься на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, зважаючи й на ті обставини, що на вказаній території у нього знаходяться близькі родичі, сталі соціальні зв'язки, з якими останній підтримує спілкування.
Водночас ОСОБА_8 , перебуваючи переховуючись від органів досудового розслідування і суду на тимчасово окупованій території України, й надалі продовжує вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, в тому числі брати безпосередню участю у збройній агресії рф проти України.
Таким чином слідчий суддя прийшов до висновку про неможливість запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Разом з тим, відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Як встановлено слідчим суддею, 20.05.2026 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук, провадження по справі зупинено на підставі ст. 281 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Наведені обставини дають підстави для розгляду даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 за його відсутності.
Також, у даному кримінальному провадженні наявний значний суспільний інтерес, з огляду на той факт, що ОСОБА_4 пред'явлена підозра за вчинення злочину проти громадської безпеки України, а тому безпосередньо стосується запиту громадянського суспільства на дотримання вимог Конституції України щодо збереження суверенітету та територіальної цілісності України.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_8 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Враховуючи викладене те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, а також в ході розгляду клопотання прокурором та слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення. Окрім того, обґрунтованими є доводи сторони обвинувачення про необхідність запобігання спробам підозрюваного ухилитися від органів досудового слідства, оскільки останнього оголошено у міжнародний розшук.
Таким чином, із врахуванням ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Після затримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доставити її до органу досудового розслідування, який здійснює кримінальне провадження.
Не пізніше сорока восьми годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, доставити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до Рівненського міського суду Рівненської області для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали не зазначати.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подача апеляційної скарги не зупиняє дію ухвали суду.
Слідчий суддя -