Справа № 991/3783/26
Провадження 1-кс/991/5405/26
20 травня 2026 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу ОСОБА_3 на
бездіяльність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ)
щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР),
1. Стислий опис судового провадження.
22.04.2026 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник) на бездіяльність НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальні правопорушення, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ВАКС ОСОБА_1 .
24.04.2026 ухвалою слідчого судді ВАКС повернуто ОСОБА_3 скаргу разом з усіма доданими матеріалами, яка 06.05.2026 скасовано ухвалою АП ВАКС із призначенням її нового розгляду.
13.05.2026 до ВАКС з АП ВАКС надійшли матеріали скарги ОСОБА_3 , для розгляду якої відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , яким здійснено судовий розгляд 20.05.2026.
2. Короткий виклад скарги і позицій учасників судового провадження.
2.1. Скаржник у скарзі просив: «Задовільнити клопотання та витребувати з суб'єкта оскарження матеріалів справи кримінального провадження та витяг з ЄРДР з зазначенням кваліфікації злочину та прізвищем підозрюваного з попередньою кваліфікацією за повідомленням про скоєння злочину , а в разі відсутності в матеріалах справи токового витягу та матеріалів кримінального провадження: Визнати порушення слідчим процесуального права ч.8 ст. 3 КПК України, ч.1 ст. 214 та 55 КПК України в частині відсутності прийняття процесуального рішення Визнання порушення суб'єктом оскарження процесуального права передбаченого ч.1 ч.4 ст. 214 КПК України , яке полягає у внесенні відомостей за повідомленням про скоєння злочину та видачі витягу з ЄРДР . У відповідності до п.3 ч.2 ст. 307 КПК України зобов'язати відповідальну особу суб'єкта оскарження вчинити певну процесуальну дію передбачену ч.1 ст. 214 КПК України щодо внесення відомостей до ЄРДР за повідомленням про скоєння злочину та видачі пам'ятки потерпілому заявнику, зокрема надсилання витягу з ЄРДР потерпілому заявнику, щодо вчинення злочину за ознаками (ст. 255-1 КК , ст. 364, 368, 369-2 ККУ, ст. 366 ККУ) та конфлікту інтересів у службової сфері діяльності скоєну за наслідком розгляду справи № 904/4360/25 суддею Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 та послідующими наслідками оскарження в розумінні законів України «Про Національне антикорупційне бюро України» та «Про запобігання корупції» Витяг з ЄРДР надіслати мені на мою адресу зі зворотним повідомленням та копію на мій особисту поштову скриньку»,»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: Я, 17.10.26 року направив до Центральне управління НАБУ на адресу E-mail: povidomlennia_zvernennia@nabu.gov.ua (для надсилання звернень, заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення або необґрунтовані активи, а також таких, що подаються в порядку законів України «Про Національне антикорупційне бюро України» та «Про запобігання корупції» повідомлення про підозру в скоєні злочину) підписану ЕЦП (дивись додаток) за яким прохав :
Прийняти повідомлення про скоєння злочину та в одноденний строк:
Внести в ЄРДР данні повідомлення про скинення злочину та майбутню яка готується підозра скоєння злочину вчинену суддею Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 та можливою сумісністю групою невідомих мені осіб прокурорського складу, окремих посадовців СБУ у Дніпропетровської області.
Порушити кримінальну справу За підсумком скоєння повного пакунку слідчих дій притягти суддю суддею Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ознаками (ст. 255-1 КК , ст. 364, 368, 369?2 ККУ, ст. 366 ККУ) та конфлікту інтересів у службової сфері діяльності
Видати мені на руки та надіслати на мою адресу та емейл витяг з ЄРДР та пам'ятку потерпілої Держави України в особі викривача, громадського діяча , правозахисника та журналіст ОСОБА_3 .
Але суб'єкт оскарження не виконав припис процесуального права ст. 214 КПК, в частині надсилання мені витягу з ЄРДР, у відповідності до закону. Чим порушив моє право в частині процесуального права ст. 214 КПК в зазначеної частині.
Зокрема як показує застаріла ганебна практика САП, НАБУ та ДБР зазначені структури здійснюють свої так названі обов'язки за наступною схемою повідомлення про скоєння злочину вони не реєструють в законом передбаченому порядку, а за психологічними тортурами оскарження їх бездіяльності вносять в ЄРДР повідомлення без зазначення прізвищ злочинців та міняючи під час внесення даних кваліфікацію злочину на неіснуючу з мотиву під час так названих «слідчих дій» отримати неправомірну виходу від підозрюваних та закрити провадження по кримінальному провадженню при цьому слідчі поза межами закону та їх законодавчих актів лишають потерпілого його статусу потерпілого зазначаючи його як свідка свавілля слідчих під час скоєння значеними «урізання» до максимуму повного пакунка слідчих дій доказ дивись рух за к.п. 12025042130000844. Заява про скоєння злочину не внесена до ЄРДР та йому не видано витяг з ЄРДР, що порушує процесуальне право заявника, визначене ч. 1 ст. 214 КПК України, та суперечить ст. 12 Закону України «Про звернення громадян».
2.2. В судове засідання попри здійснений належним чином виклик скаржник не прибув, З метою дотримання розумних строків судового провадження, слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд без участі скаржника. Відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду скарги за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Представник НАБУ попри належним чином здійснені повідомлення про судове засідання в таке не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду, однак 19.05.2026 від детектива НАБУ ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення на скаргу, де зокрема зазначалось таке: « І. Фактичні обставини. На адресу електронної пошти Національного бюро надійшло повідомлення ОСОБА_3 від 17.04.2026, яке зареєстровано 17.04.2026 за N? K-4846, щодо можливих неправомірних дій судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 при здійсненні правосуддя у справі №904/4360/25 за викладених у повідомленні обставин, а також з інших питань. (далі - Заява). Національне бюро повідомило заявника про результати розгляду Заяви листом N№112-294/15787 від 11.05.2026…Проте у заяві скаржника не викладено конкретних факті чи обставин , що можуть свідчить про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного бюро, у зв'язку з цим наразі відсутні підстави для застосування Національним бюро наданих повноважень».
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об'єкт; 2) об'єктивна сторона; 3) суб'єкт; 4) суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі №556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов'язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 17.04.2026 електронною поштою скаржник направив до НАБУ заяву про вчинення кримінального правопорушення, яка отримана 17.04.2026.
З огляду на це, останнім днем строку можливого подання скарги на бездіяльність НАБУ (який відраховується з дня, наступного за днем спливу встановленого КПК 24-годинного строку) могло бути 28.04.2026, відтак скаржником не пропущено визначений законом строк на подання скарги.
3.4. Норми, які визначають належність справи до предметної підсудності ВАКС, визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Водночас слідчий суддя бере до уваги правову позицію, викладену в ухвалі від 14.12.2021 Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду в справі №991/4989/21, а саме, що «Законодавець не ототожнює підслідність НАБУ і підсудність Вищого антикорупційного суду», тобто здійснення НАБУ досудового розслідування не означає автоматичної підсудності будь-якої справи ВАКС.
3.5. Зі змісту скарги і заяви скаржника про вчинення кримінального правопорушення до НАБУ вбачається, що такий вважав наявними у діях судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 за наслідком розгляду справи №904/4360/25 ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 255-1, 364, 366, 368, 369-2 КК.
Кримінальні правопорушення, передбачені статтями 255-1 і 366 КК, не належать до підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, що виключає можливість судового контролю щодо таких слідчими суддями ВАКС, однак кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364, 368, 369-2 КК, належать до корупційних кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ та предметно підсудних ВАКС.
Проте зі змісту скарги і заяви взагалі не вбачається достатніх об'єктивних вагомих обставин вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, окрім беззмістовних голослівних припущень скаржника, обумовлених виключно суб'єктивною незгодою скаржника із судовими рішеннями судді господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4360/25, що само по собі аж ніяк не свідчить про вчинення кримінальних правопорушень.
Тобто скаржник стверджував про вчинення кримінальних правопорушень, проте викладені обставини не свідчать про їх ймовірність і доводи скаржника не є достатніми для отримання зазначеного вище висновку, не потребують перевірки засобами кримінального процесу, а тому такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Ба більше, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державні механізми здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що реально було вчинено кримінальне правопорушення, враховуючи, що ініціювання кримінального переслідування певної службової особи може мати ознаки наміру використання самого факту гіпотетичного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та подальшого здійснення досудового розслідування, під час якого будуть обмежуватись права та свободи такої особи, винятково із метою тиску на неї. Тому безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та ще й є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Разом з тим, подання необґрунтованих заяв про вчинення суддями чи щодо них кримінальних правопорушень може мати ознаки протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначену статтями 126 та 129 Конституції України, внаслідок порушення конституційних гарантій незалежності суддів, що є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об'єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.
Конституційний Суд України (КСУ) у рішенні від 01.12.2004 №19-рп/2004 в справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин 1,2 статті 126 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно - правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Частиною 1 статті 376 КК передбачено кримінальна відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, та частиною 2 статті 376 передбачені кваліфікуючі ознаки - перешкоди запобіганню кримінальному правопорушенню чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, - що карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3.6. Також можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень обумовлена конкретним розміром предмета такого кримінального правопорушення, встановленого законом на час його вчинення, що вимагає ретельного належного обґрунтування.
Згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (далі - НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Також згідно з пунктом 3 частини 3 статті 216 КПК, детективи органів Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 3 цієї статті) та 364 Кримінального кодексу України, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від однієї тисячі до п'яти тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.
Враховуючи вищенаведене, статтею 216 КПК визначена диференційована підслідність кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК, залежно від встановленого законом на час вчинення таких кримінальних правопорушень конкретного розміру завданої ним шкоди, а саме - органам Національної поліції (розмір предмета або завданої шкоди до 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), БЕБУ (розмір предмета або завданої шкоди 1000-5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та НАБУ (розмір предмета або завданої шкоди понад 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328 гривень.
Відтак розмір завданої шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 364 КК, для підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС у 2026 році повинен становити не менше 16 640 000 грн. (3328 грн. х 5000). Аналогічно, розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 368, 369-2 КК для підслідності НАБУ і підсудності ВАКС у 2026 році повинен становити не менше 1 664 000 грн. (3328 грн. х 500).
Проте у скарзі і заяві скаржник не навів жодних ознак реального розміру предмета кримінального правопорушення чи завданої шкоди на такі суми чи понад такі.
Таким чином, зі змісту скарги не вбачається будь-якої ознаки підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1».
Відтак розгляд судом (зокрема ВАКС) справ, які не належать до його підсудності, суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
3.7. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на те, що скаржником не доведено обов'язок посадових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень та як наслідок їх бездіяльність, в задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись статтями 33-1, 216, 303-309, 369-372, 532 КПК суд
Відмовити в задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п'яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст оголошений 20.05.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1 __________