Справа № 991/5659/26
Провадження 1-кс/991/5671/26
20 травня 2026 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу ОСОБА_3 на
бездіяльність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ)
щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР),
1. Стислий опис судового провадження.
14.05.2026 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник) на бездіяльність НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальні правопорушення, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ВАКС ОСОБА_1 яким здійснено судовий розгляд 20.05.2026.
2. Короткий виклад скарги і позицій учасників судового провадження.
2.1. Скаржник у скарзі просив: «1. Зобов'язати уповноважених осіб НАБУ, виконати вимоги ст. 214 КПК України, внести відомості до ЄРДР за моєю заявою ( ОСОБА_3 ) від 08.05.2026 року щодо службових осіб ДБР та ГУНП в Одеській області, за ст, 364, 382, 396 КК України. 2. Зобов'язати уповноважених осіб НАБУ, розпочати досудове розслідування та надати мені витяг з ЄРДР»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: ««08.05.2026 року мною було подано заяву до НАБУ про вчинення кримінального правопорушення службовими особами ДБР та ГУНП в Одеській області.
Обставини: 1. Наявність судової ухвали: 21.04.2026 р. ухвалою Шевченківського суду (справа 761/13785/26) ДБР було зобов'язано внести відомості до ЄРДР за моєю заявою щодо заступника начальника відділу поліції ОСОБА_4 . 2. Протиправні дії співробітника: Співробітник ДБР, який безпосередньо працював із моєю заявою та отримав копію ухвали суду, умисно її не виконав. Замість процесуальних дій, передбачених ст. 214 КПК України, він переслав матеріали до ГУНП в Одеській області (вх. К-10926). 3. Наслідки: Вказана особа фактично «розкрила» матеріали майбутнього слідства фігуранту та його колегам. Це призвело до того, що неповноважний орган (начальник управління ГУНП ОСОБА_5 ) 08.05.2026 надав завідомо неправдиву відповідь, про відсутність складу злочину, намагаючись спростувати висновки НАЗК та ухвалу суду.
1. Докази умисного характеру дій
- Ухвала суду від 21.04.2026: Це прямий наказ органу правосуддя, який зобов'язував саме ДБР розпочати досудове розслідування протягом 24 годин.
- Терміни саботажу: Попри наявність судового рішення від квітня, станом на 08.05.2026 воно не виконане. Натомість матеріали були незаконно переслані до ГУНП в Одеській області за вх. К-10926 та К-10930.
По співробітнику ДБР (Саботаж) ст. 382 КК (Невиконання судового рішення):
Якщо це вчинено службовою особою - від 3 до 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади до 3 років.
Важливо: Це «чиста» стаття, де факту листа ОСОБА_5 та ухвали суду достатньо для вироку.
- ст. 364 КК (Зловживання владою): Якщо воно спричинило тяжкі наслідки (а приховування корупційного злочину - це тяжкий наслідок для інтересів держави) - від 3 до 6 років.
2. Докази шкоди слідству
- Відповідь ГУНП від 08.05.2026: Лист за підписом ОСОБА_5 прямо підтверджує, що одеська поліція розглядала матеріали, які за законом (ст. 216 КПК) та за ухвалою суду мало розслідувати ДБР.
По начальнику управління ГУНП ОСОБА_5 (Приховування)
- ст. 365 КК (Перевищення повноважень): Дії правоохоронця, які супроводжувалися втручанням у підслідність та приховуванням - від 3 до 8 років.
- ст. 396 КК (Приховування злочину): Приховування тяжкого або особливо тяжкого злочину (а корупція ОСОБА_4 саме така) - до 3 років або обмеження волі на той самий строк.
- Суперечність із НАЗК: У той час, як поліція Одеси заявляє про відсутність підтвердження фактів, НАЗК офіційно підтвердило наявність ознак кримінальних правопорушень та ініціювало повну перевірку декларації ОСОБА_4 за 2024 рік.
4. Юридичні акценти
Порушення підслідності: Співробітник ДБР не міг не знати, що злочини поліцейських (ст. 209, 368. 368-5 КК) - це його пряма компетенція.
Стаття 382 КК України: Передача справи іншому органу замість внесення до ЄРДР - це класичне умисне невиконання рішення суду.
- Юридична кваліфікація дій співробітника:
- ст. 382 КК України - умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили.
- ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем в інтересах ОСОБА_4 (шляхом уникнення ним кримінальної відповідальності).
1. Доказове значення Ухвали суду (Справа 761/13785/26)
Слідчий суддя ОСОБА_7 у мотивувальній частині чітко встановила: Факт отримання заяви: ДБР отримало вашу заяву ще 31.03.2026 (трекінг 59001614063678).
- Прямий наказ: Суд зобов'язав ДБР внести відомості до ЄРДР протягом 24 годин з моменту отримання копії ухвали.
- Висновок: Будь-які дії ДБР, окрім внесення до ЄРДР (зокрема передача матеріалів до Одеси), автоматично стають кримінальним правопорушенням за ст. 382 КК України (невиконання судового рішення).
2. Відповідь поліції Одеси, як «самодонос»
Цей лист від ОСОБА_5 - це найкращий доказ.
- У листі зазначено, що матеріали надійшли з ДБР (Миколаїв) і зареєстровані в Одесі 24.04.2026 (вх. К-10926).
- Правовий колапс для ДБР: Замість того, щоб 22-23 квітня виконувати ухвалу суду про внесення до ЄРДР, вони 24 квітня мою заяву відправивши в Одесу, у поліцію, яка не має права проводити перевірку. Це і є задокументований саботаж.
3. Роль відповіді з НАЗК (Лист від 20.04.2026р.)
Копія відповідей НАЗК закривають питання про «відсутність складу злочину».
- НАЗК підтвердило наявність ознак криміналу та розпочало повну перевірку декларації ОСОБА_4
- Це доводить, що одеська поліція у своїй відповіді від 08.05.2026 збрехала, намагаючись спростувати висновки центрального антикорупційного органу.
Правова кваліфікація: У діях службових осіб ДБР вбачаються ознаки злочину за ст. 382 КК України (умисне невиконання рішення суду) та ст. 364 КК України. У діях посадових осіб ГУНП - ст. 365 КК України(перевищення повноважень) та ст. 396 КК України (приховування злочину).
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 533 КПК України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Однак, ДБР умисно саботувало виконання ухвали. Замість внесення даних до ЄРДР, ДБР незаконно переслало матеріали (вх. К-10926) до ГУНП в Одеській області - органу, де працює фігурант.
II. Докази умисного характеру бездіяльності
1. Порушення строків: Ухвала від 21.04.2026 зобов'язувала ДБР діяти протягом 24 годин. Всупереч цьому, 24.04.2026 матеріали були зареєстровані в Одесі, що підтверджує факт «футболювання» справи замість виконання судового наказу.
2. Порушення підслідності (ст. 216 КПК): Службові особи ДБР завідомо знали, що злочини поліцейських є їхньою виключною підслідністю, проте передали справу колегам фігуранта.
3. Факт саботажу («Самодонос» поліції): Лист ГУНП в Одеській області від 08.05.2026 164489-2026 за підписом ОСОБА_5 прямо підтверджує отримання матеріалів від ДБР та проведення незаконної перевірки за межами повноважень.
III. Наслідки та шкода слідству
Незаконна передача матеріалів призвела до «розкриття» даних слідства фігуранту. Одеська поліція, намагаючись спростувати висновки НАЗК (лист від 20.04.2026 про ознаки криміналу та повну перевірку), видала завідомо неправдиву відповідь про відсутність складу злочину, що є прямим приховуванням злочину (ст. 396 КК).
IV. Юридична кваліфікація
У діях уповноважених осіб ДБР та співробітників ГУНП в Одеської області, вбачаються ознаки: - ст. 382 КК України - умисне невиконання ухвали суду; - ст. 364 КК України - зловживання владою в інтересах ОСОБА_4 ; - ст. 396 КК України - приховування злочину;
Згідно трекінгу Нової пошти, заяву до НАБУ Офісу було отримано 11.05.2026р. у 12:22 год, за 24 години, витяг не надано» із доданими копіями такого: заяви до НАБУ, ухвали Шевченківського суду міста Києва від 21.04.2026 №761/13785/26 про зобов'язання внесення в ЄРДР; відповідь НАЗК, листа ГУНП в Одесі 164489-2026 від 08.05.2026, трекінг Нової пошти.
2.2. В судове засідання попри здійснений належним чином виклик скаржник не прибув, надіславши клопотання про розгляд скарги без його участі. 15.05.2026 також надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме «копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_9 від 07.05.2026 року (справа 947/18572/26). Даною ухвалою встановлено, що тривале невиконання судового рішення безперечно заподіює мені шкоду. Вказаний документ є прямим доказом того, що правоохоронні органи нижчих ланок діють в інтересах третіх осіб, системно блокуючи мої процесуальні права. Це підтверджує обґрунтованість моєї заяви до НАБУ та необхідність негайного початку досудового розслідування за фактами зловживання владою та саботажу судових рішень»
З метою дотримання розумних строків судового провадження, слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд без участі скаржника, також враховуючи його клопотання про таке. Відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду скарги за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Представник НАБУ попри належним чином здійснені повідомлення про судове засідання в таке не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об'єкт; 2) об'єктивна сторона; 3) суб'єкт; 4) суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі №556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов'язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 09.05.2026 поштовим відправленням оператора «Нова пошта» скаржник направив до НАБУ заяву про вчинення кримінального правопорушення, яка отримана 11.05.2026.
З огляду на це, останнім днем строку можливого подання скарги на бездіяльність НАБУ (який відраховується з дня, наступного за днем спливу встановленого КПК 24-годинного строку) могло бути 22.05.2026, відтак скаржником не пропущено визначений законом строк на подання скарги.
3.4. Норми, які визначають належність справи до предметної підсудності ВАКС, визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Водночас слідчий суддя бере до уваги правову позицію, викладену в ухвалі від 14.12.2021 Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду в справі №991/4989/21, а саме, що «Законодавець не ототожнює підслідність НАБУ і підсудність Вищого антикорупційного суду», тобто здійснення НАБУ досудового розслідування не означає автоматичної підсудності будь-якої справи ВАКС.
3.5. Зі змісту заяви скаржника про вчинення кримінального правопорушення до НАБУ вбачається, що такий вважав наявними у діях уповноважених осіб ДБР та співробітників ГУНП в Одеської області, вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 382, 396 КК.
Проте кримінальні правопорушення, передбачені статтями 382 і 396 КК не належать до та підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, що виключає можливість судового контролю щодо таких слідчими суддями ВАКС, однак кримінальне правопорушення, передбачене статтею 364 КК, належать до корупційних кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ та предметно підсудних ВАКС.
Стаття 364 КК передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують належну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, а також їх службових осіб, а додатковий безпосередній об'єкт - охоронювані законом права, свободи та інтереси осіб. Об'єктивна сторона включає три обов'язкові елементи: (1) діяння, яке (а) може бути вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності; (б) полягає у використанні особою влади чи своїх службових повноважень; (в) суперечить інтересам служби; (2) наслідки у вигляді істотної шкоди (частина 1) або тяжких наслідків (частина 2); (3) причинний зв'язок між зазначеним діянням та його наслідками. Суб'єктом є службова особа. Суб'єктивна сторона передбачає прямий умисел і спеціальну мету - одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. У той же час у статті 364 КК вчиненням службового зловживання шляхом використання для цього службовою особою наданої їй влади або службового становища визнається не будь-яке діяння службової особи, а лише таке, яке обумовлене її службовим становищем і пов'язане зі здійсненням нею своїх службових (владних) повноважень.
Аналіз змісту скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що ні в скарзі, ні в заяві до НАБУ скаржник не навів реальних ознак складу такого кримінального правопорушення, які б дали підстави виснувати як про наявність його ознак, окрім суб'єктивних припущень скаржника.
Тобто скаржник стверджував про вчинення кримінальних правопорушень, проте викладені обставини не свідчать про їх ймовірність і доводи скаржника не є достатніми для отримання зазначеного вище висновку, не потребують перевірки засобами кримінального процесу, а тому такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Ба більше, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державні механізми здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що реально було вчинено кримінальне правопорушення, враховуючи, що ініціювання кримінального переслідування певної службової особи може мати ознаки наміру використання самого факту гіпотетичного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та подальшого здійснення досудового розслідування, під час якого будуть обмежуватись права та свободи такої особи, винятково із метою тиску на неї. Тому безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та ще й є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Також зі змісту скарги і заяви не вбачається будь-якої ознаки підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК, оскільки можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень обумовлена конкретним розміром предмета такого кримінального правопорушення, встановленого законом на час його вчинення, що вимагає ретельного належного обґрунтування.
Згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (далі - НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Також згідно з пунктом 3 частини 3 статті 216 КПК, детективи органів Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 3 цієї статті) та 364 Кримінального кодексу України, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від однієї тисячі до п'яти тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.
Враховуючи вищенаведене, статтею 216 КПК визначена диференційована підслідність кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК, залежно від встановленого законом на час вчинення таких кримінальних правопорушень конкретного розміру завданої ним шкоди, а саме - органам Національної поліції (розмір предмета або завданої шкоди до 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), БЕБУ (розмір предмета або завданої шкоди 1000-5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та НАБУ (розмір предмета або завданої шкоди понад 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328 гривень.
Відтак розмір завданої шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 364 КК, для підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС у 2026 році повинен становити не менше 16 640 000 грн. (3328 грн. х 5000). Проте скаржник не навів жодних ознак реального розміру завданої шкоди на такі суми чи понад такі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1».
Відтак розгляд судом (зокрема ВАКС) справ, які не належать до його підсудності, суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
3.6. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на те, що скаржником не доведено обов'язок посадових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень та як наслідок їх бездіяльність, в задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись статтями 33-1, 216, 303-309, 369-372, 532 КПК суд
Відмовити в задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п'яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст оголошений 20.05.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1 __________