Номер провадження: 33/813/303/26
Номер справи місцевого суду: 523/25391/25
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Погорєлова С. О.
18.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Пересипського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 10.11.2025 року близько 00:56 год. по вул. Миколаївська дорога, біля буд.287А в м. Одесі, керував транспортним засобом Opel Insignia Sports Tourer, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що було зафіксовано на ПВР 471719. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки зі згоди водія було проведено у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510, прилад ARLМ-0425, що підтверджується тестом №1950 від 10.11.2025 року, кількісний показник склав 1,0‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Пересипського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)матеріали справи не містять прямих доказів щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема не містять факту керування автомобіля саме ОСОБА_1 ;
2)ОСОБА_1 не було повідомлено, які ознаки алкогольного сп'яніння були у нього виявлені;
3)працівником поліції не було дотримано порядку встановлення мундштуку та не було продемонстровано новий запакований мундштук, призначений для одноразового використання, що ставить під сумнів результат такого огляду;
4)працівник поліції під час звернення до особи не назвав своє прізвище, посаду та не пред'явив службове посвідчення, чим порушив передбачені законодавством вимоги.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав ОСОБА_1 про розгляд справи на 18.03.2026 року на 10:30 год. ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
13.03.2026 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№508514 від 10.11.2025 року з якого вбачається, що 10.11.2025 року приблизно 00:56 год ОСОБА_1 по вул. Миколаївська дорога, біля буд.287А в м. Одесі, керував транспортним засобом Opel Insignia Sports Tourer, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що було зафіксовано на ПВР 471719. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки зі згоди водія було проведено у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510, прилад ARLМ-0425, що підтверджується тестом №1950 від 10.11.2025 року, кількісний показник склав 1,0‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- довідка з якої вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 27.08.1999 року;
- довідка з якої вбачається, що ОСОБА_1 на протязі року за ст. 130 КУпАП не притягувався;
- роздруківка тесту Драгер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 10.11.2025 року о 01:08 год. пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер. Результат тесту 1,00‰. ОСОБА_1 було ознайомлено із даним результатом, про що міститься його особистий підпис;
- акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається що огляд проведено у зв'язку із виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд проводився за допомогою приладу Драгер. Результат огляду на стан сп'яніння позитивний 1,00 ‰. ОСОБА_1 з результатом згоден, особисто підписав даний акт;
- відеозапис, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 10.11.2025 року працівники поліції їдуть за транспортним засобом Opel Insignia Sports Tourer, державний номерний знак НОМЕР_1 та повертають за ним. Після чого даний транспортний засіб було зупинено працівниками поліції. Працівник поліції підійшов до ОСОБА_1 , представився, попередив проте, що ведеться відеозапис. Працівник поліції запитав у ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої. ОСОБА_1 сказав, що вживав. Працівник поліції попросив ОСОБА_1 надати свої документи, а також запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер або проїхати до медичного закладу. Працівник поліції попередив ОСОБА_1 про те, що якщо він відмовиться від огляду, це буде автоматично порушенням п. 2.5 Правил дорожнього руху за що також передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. Результат позитивний - 1,00 ‰. Працівник поліції сказав, що це перевищує норму майже у п'ять разів, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Протокол був зачитаний, ОСОБА_1 із ним ознайомлений. Право керування транспортним засобом передано тверезому водієві. Пояснення надавити ОСОБА_1 відмовився.
Отже, посилання апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять прямих доказів щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема не містять факту керування автомобіля саме ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу з огляду на те, що із наданого відеозапису чітко вбачається, що працівниками поліції 10.11.2025 року був зупинений транспортний засіб Opel Insignia Sports Tourer, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Особу ОСОБА_1 було встановлено за посвідченням водія НОМЕР_2 . Крім того, під час бесіди із працівником поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факту керування ним транспортного засобу.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З положень ст. 266 КУпАП вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з більш детальним врегулюванням дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положення п. 2, 3, 5 Порядку № 1103 встановлюють, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Положенням п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
За приписами п. 3 - 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено, які ознаки алкогольного сп'яніння були у нього виявлені з підстав того, що він сам вказав, що вживав алкогольні напої, крім того, його було ознайомлено із актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається що огляд проведено у зв'язку із виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, невиразна мова, почервоніння очей, який був ним підписаний, а отже ОСОБА_1 був обізнаний про те, з підстав яких саме ознак алкогольного сп'яніння йому було запропоновано пройти огляд.
Посилання апеляційної скарги про те, що працівником поліції не було дотримано порядку встановлення мундштуку та не було продемонстровано новий запакований мундштук, призначений для одноразового використання, що ставить під сумнів результат такого огляду, спростовуються дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що розпаковка мундштука проводилась у присутності ОСОБА_1 . Згідно до роздруківки тесту Драгер №1950 від 10.11.2025 року у графі результат перевірки чистоти, вбачається, що перед початком проходження процедури огляду ОСОБА_1 був зроблений тест, який показав 0,00‰, що підтверджує той факт, що мундштук раніше ніким не використовувався.
Отже, огляд ОСОБА_1 було проведено у відповідності до норм чинного законодавства, порушень з боку працівників поліції встановлено не було.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.
Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, підписав протокол про адміністративне правопорушення, підписав результат проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також підписав акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, зауважень ніяких не вказав, а ні під час проходження огляду, а ні під час підписання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 було запропоновано надати особисті пояснення, проте він відмовився.
Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Отже, ОСОБА_1 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Довід апеляційної скарги про те, що працівник поліції під час звернення до особи не назвав своє прізвище, посаду та не пред'явив службове посвідчення, чим порушив передбачені законодавством вимоги не заслуговує на увагу з огляду на те, що після зупинки транспортного засобу Opel Insignia Sports Tourer, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , працівник поліції який підійшов до водія повідомив останньому, що його зупинено поліцією, а саме: старшим лейтенантом ОСОБА_2 . Службове посвідчення працівник поліції надає на вимогу особи, проте ОСОБА_1 надати посвідчення працівника поліції не вимагав.
Об'єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що було встановлене в передбаченому законом порядку.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Пересипського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2025 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова