Номер провадження: 22-ц/813/4305/26
Справа № 494/1209/25
Головуючий у першій інстанції Рябчун А. В.
Доповідач Назарова М. В.
19.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
заяву ОСОБА_1 про відмову від позову та заяву ОСОБА_3 в особі свого представника Козака Ігоря Сергійовича про закриття провадження у справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4
на рішення Березівського районного суду Одеської області від 17 липня 2025 року, ухвалене Березівським районним судом Одеської області, у складі: судді Рябчун А.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,
06 червня 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_5 звернувся до суду із вище вказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення статей 57, 60, 61, 70, 71 СК України просив:
1) визнати спільною сумісною власністю подружжя нежитлову будівлю - кафе, що розташоване під АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м;
2) визнати спільною сумісною власністю подружжя нежитлову будівлю - склад, загальною площею 1042,7 кв.м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ;
3) визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок в АДРЕСА_2 , загальною площею 109,2 кв.м;
4) у порядку поділу майна подружжя:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину, за ОСОБА_2 1/2 частину нежитлової будівлі кафе, що розташоване під АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину, за ОСОБА_2 1/2 частину нежитлової будівлі, складу, загальною площею 1042,7 м.кв., який знаходиться в АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину, за ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_2 , загальною площею 109,2 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 16.03.2003 до 16.01.2024. Шлюб розірвано на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області у справі № 494/2129/23.
У період перебування у шлюбі ними було спільно нажито майно, а саме:
- нежитлову будівлю-кафе, що розташована під АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м. Дане майно придбано на ім?я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В.Т. Ціна договору купівлі-продажу складає 28 000,00 грн;
- нежитлову будівлю-склад загальною площею 1 042,7 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1 ;
- будинок в АДРЕСА_2 . Загальна площа будинку 109,2 кв.м. Відповідач отримала даний будинок у власність 04.01.2005 року.
Позивач зазначає, що разом із відповідачкою зробили перебудову, робили капітальні ремонти, підтримували належний стан вказаного будинку. Також вони разом витрачали кошти і на удосконалення прибудинкової території парканами, воротами, подвір'я плиткою. Інвентаризаційна вартість будинку відповідно до технічного паспорту складає 43 416,00 грн.
Вказує, що на даний час проживає в будинку у АДРЕСА_3 , де проживав його син та доглядав матір. Будинок потребує догляду та ремонту, який проводить за власні кошти.
При цьому позивач неодноразово пропонував відповідачці повернути йому половину коштів за спільне майно, проте вона не реагувала (а.с. 2-25).
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 17 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право на частку в розмірі 1/2 у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю-кафе, що розташована під АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м.
Визнано за ОСОБА_2 право на частку в розмірі 1/2 у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю-кафе, що розташована під АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м.
Визнано за ОСОБА_1 право на частку в розмірі 1/2 у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю-склад загальною площею 1 042,7 м. кв., який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право на частку в розмірі 1/2 у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю-склад загальною площею 1 042,7 м. кв., який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право на частку в розмірі 1/2 у праві спільної часткової власності на житловий будинок в АДРЕСА_2 , загальною площею 109,2 м.кв.
Визнано за ОСОБА_2 право на частку в розмірі 1/2 у праві спільної часткової власності на житловий будинок в АДРЕСА_2 , загальною площею 109,2 м.кв.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 82-90).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 просить залучити ОСОБА_3 до участі у справі № 494/1209/25 як особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції впливає на її права та інтереси як стягувача, боржником якого є ОСОБА_2 , скасувати рішення Березівського районного суду Одеської області від 17.07.2025 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати.
Доводами апеляційної скарги є те, що:
- оскаржуване рішення порушує права та майнові інтереси кредитора ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , оскільки ще перед розглядом справи про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ на спірну нерухомість накладено арешти з метою звернення стягнення на нього у виконавчому провадженні;
- повідомляє, що є стягувачем у виконавчих провадженнях № 77945594, № 77945939, № 77945790, № 77946882 з примусового виконання виконавчих листів Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.10.2025 у справі № 487/1170/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 7000 дол. США та 3829725 грн 25 коп., із яких: 7000 дол. США та 1574036 грн - основний борг, 2255689 грн 25 коп. - відсотки (проценти) та судовий збір у розмірі 14235 грн 94 коп., а також про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у судах першої та апеляційної інстанції, які перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця;
- вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом з метою ускладнення або унеможливлення ефективного виконання судового рішення про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 : провадження у цій справі відкрито вже після відкриття виконавчих проваджень, боржником в яких є ОСОБА_2 та після того, як все її майно було арештоване. В діях сторін по справі скаржник вбачає недобросовісність;
- розгляд справи проведено з порушенням вимог закону, оскільки до участі у справі не було залучено кредитора боржника - ОСОБА_3 , в інтересах якої арештовано майно ОСОБА_2 ;
- суд першої інстанції безпідставно, помилково визнав спірну нерухомість об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділив нерухоме майно, яке є особистою приватною власністю ОСОБА_2 ;
- суду першої інстанції позивач не надав докази про неможливість добровільного оформлення домовленості про поділ майна, яке зазначено у позові із присудженням відповідних об'єктів майна кожному із подружжя, відтак як на момент пред'явлення позову, так і на момент перебування справи у провадженні суду, між сторонами не існував та не існує спір щодо поділу майна подружжя (а.с. 96-123).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_6 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, зазначаючи, що:
- апеляційна скарга подана особою, яка не має такого права, а справа стосується лише прав та інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,
- спірна нерухомість є дійсно об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя і поділена рішенням суду законно, а користування процесуальним правом відповідача - визнання позовних вимог не є тотожним відсутності предмета спору;
- сторони перебували у шлюбі з 16.03.2003 до 16.01.2024, а право власності на будинок відповідно до ст. 331 ЦК України зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 15.12.2004, тобто вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Так і право власності на склад виникло у ОСОБА_2 відповідно до ст. 331 ЦК України 23.04.2003 та аналогічно є спільною сумісною власністю подружжя і відповідно суд дійшов правильного висновку про їх поділ;
- жодним законом не покладено на позивача обов'язок доводити неможливість добровільного оформлення домовленості про поділ майна, а у позивача виник спір з відповідачем, за вирішенням якого позивач звернувся до суду і в ході розгляду справи відповідач скористався своїм правом, передбаченим ст. 206 ЦПК України (а.с. 148-151).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_7 просить відмовити ОСОБА_3 у залученні її до участі у справі як особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а апеляційну скаргу залишити без розгляду, зазначаючи, що ОСОБА_3 не може бути стороною у справі про поділ майна подружжя, так як це виключно приватна справа подружжя, а при наявності претензій до ОСОБА_2 ОСОБА_3 вправі звертатися до суду, проте окремо від справи про поділ майна подружжя, адже в будь-якому разі майнові права ОСОБА_1 , як одного із подружжя, мають бути захищені законом. Вважають, що скаржником не доведено фактів порушення судом норм процесуального та матеріального права, оскільки апеляційна скарга ґрунтується лише на власних міркуваннях (а.с. 183-185).
Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: Назарової М.В. (суддя - доповідач), Комлевої О.С., Коновалової В.А.) від 03.10.2025 та від 19.12.2025 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.
06.04.2026 від представника скаржника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі.
Вказана заява обґрунтована тим, що між сторонами не вбачається спору, а вбачається, що між ними, можливо, існувала домовленість про поділ майна. Позивач не надав суду першої інстанції доказів про неможливість добровільного оформлення домовленості про поділ майна, яке зазначено у позові. Відтак, на думку скаржника, як на момент пред'явлення позову, так і на момент перебування справи у провадженні суду, між сторонами не існував та не існує спір щодо поділу майна подружжя (а.с. 200-201).
09.04.2026 канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано заяву позивача ОСОБА_1 про відмову від позову, в якій він просив розглянути дану заяву за його відсутності, задовольнити заяву про відмову від позову, визнати нечинним рішення Березівського районного суду Одеської області від 17.07.2025 та провадження у справі закрити. У вказаній заяві також зазначив, що йому роз'яснені та зрозумілі правові наслідки відмови від позову, передбачені ст. 206 ЦПК України, зокрема, те, що після закриття провадження у справі повторне звернення до суду із тотожними вимогами з тих самих підстав та до того самого відповідача не допускається (а.с. 206-215).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 здійснено заміну судді Комлевої О.С. на суддю-учасника постійно діючого складу колегії Кострицького В.В.
У судове засідання 19.05.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримав судову повістку-повідомлення на 19.05.2026, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 221), відповідач ОСОБА_2 , її представник ОСОБА_6 , скаржник ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судові повістки-повідомлення на 19.05.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 17.04.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 219-220зв.), не з'явилися.
Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про відмову від позову підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Вказане кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 374 ЦПК України.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
За ч. 1-3, 5 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Крім того, аналогічна норма викладена у п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, згідно з якою суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Так, з вищезазначеної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 відмовляється від позову, наслідки закриття провадження у справі та відмови від позову йому зрозумілі.
По справі не встановлено обставин, які б були перешкодою для прийняття відмови позивача від позову, що є його відповідним процесуальним правом, визначеним, зокрема і п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що цивільний процес має диспозитивний характер та враховуючи право сторін розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про відмову від позову підлягає задоволенню.
Що стосується поданої 06 квітня 2026 року заяви скаржниці ОСОБА_3 про закриття провадження у справі, в якій вона просить закрити провадження у зв'язку із відсутністю спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, то така не потребує процесуального вирішення і підлягає залишенню без розгляду, оскільки закривається провадження у справі за заявою позивача.
Керуючись ст. 49, 206, 373, 374 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву ОСОБА_3 в особі свого представника Козака Ігоря Сергійовича про закриття провадження у справі залишити без розгляду.
Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 17 липня 2025 року визнати нечинним.
Провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складення повного тексту ухвали - 19 травня 2026 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький