Номер провадження: 22-ц/813/1765/26
Справа № 498/116/25
Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.
Доповідач Лозко Ю. П.
19.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2025 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
16 січня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №200518764 від 28 квітня 2016 року у загальному розмірі 70956,05 грн, яка складається з: суми заборгованості - 45505,19 грн, суми інфляційних втрат - 21351,50 грн; суми 3% річних - 4099,36 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 28 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200518764 щодо кредитування (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 15250 грн зі встановленим строком користування з 28 квітня 2016 року по 20 травня 2017 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року позивач набув право вимоги за кредитними договором, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, якою позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договором укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», у тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
Рішення правління НБУ №14/БТ від 23 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Банк, правонаступником якого є позивач, належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, однак відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, у зв'язку з чим станом на 16 грудня 2024 року загальний розмір заборгованості становить 70956,05 грн, який складається з: суми заборгованості - 45505,19 грн, суми інфляційних втрат - 21351,50 грн; суми 3% річних - 4099,36 грн.
Також позивач порушував питання про поновлення строку позовної давності для подання позову, посилаючись на те, що оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20 липня 2020 року не були передані позивачу, лише у примусовому порядку в межах виконавчого провадження, позивач отримав оригінали вказаних вище документів. Тривалість судового спору між позивачем та ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», щодо приналежності права вимоги кредиту призвело до сплину встановленого законодавством строку позовної давності. Фактична відсутність документів унеможливлювала реалізацію права позивача на звернення з позовом до суду за захистом його прав та інтересів. Крім цього, як на підставу поновлення строку, позивач посилався на запровадження правового режиму воєнного стану.
Заочним рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №200518764 від 28 квітня 2016 року у розмірі 70 956,05 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 047,98 грн, та заборгованості за відсотками в розмірі 30 457,21 грн та інфляційні втрати в сумі 21 351,50 грн та 3% річних в сумі 4 099,36 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2025 року.
За доводами апеляційної скарги скаржником у повному обсязі погашено заборгованість за кредитним Договором №200518764 від 29 червня 2016 року, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фагор» від 01 серпня 2019 року, такі дії боржника по виконанню обов'язку на користь ТОВ «ФК Фагор» вважаються належним виконанням зобов'язання за договором.
Станом на 01 серпня 2019 року було відсутнє рішення суду щодо визнання недійсним Договору факторингу №1 укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» та визнання недійсним договору факторингу № 1905 укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ПАТ «Банк Михайлівський».
Судом не застосовано до спірних правовідносин норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, а саме ч.1 та ч. 3 статті 1082 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що скаржник виконав зобов'язання за кредитним договором, сплативши кошти на користь ТОВ «ФК «Фагор».
Як на самостійну (окрему) підставу скасування рішення суду посилається на те, що усупереч вимог ст. 128 ЦПК України скаржник не був повідомлений належним чином про розгляд справи судом, що перешкодило скаржнику надати докази на спростування позовних вимог.
Ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду постановлена з порушенням вимог процесуального закону без проведення судового засідання.
На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» подало відзив у якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, зважаючи на те, що станом на час звернення з цим позовом до суду саме позивач має статус належного кредитора за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2026 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (70956,05 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не відповідає наведеним вище вимогам закону, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 28 квітня 2016 року ОСОБА_1 підписав заяву (оферту) № 200518764 до Договору про надання та використання платіжної картки, за умовами якої відповідач звернувся до банку із заявою про відкриття рахунку, отримання платіжної картки і встановлення кредитного ліміту в розмірі 15250 грн. Відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, відповідно до яких мінімальна ставка по ліміту 58,8 % річних, найменуванням - Прибуткова картка + Кредитка (не іменна).
Згідно п. 1 Заяви (оферти) відповідач пропонує (робить оферту) ПАТ «Банк Михайлівський» на умовах, викладених у Заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку, зазначених в ОП Заяви та Тарифах по картах Банку, укласти з ним договір про надання та використання платіжної карти.
Також, умови стосовно суми кредиту, строку кредиту, розміру щомісячного платежу, процентної ставки за кредитом, комісії за видачу кредиту, щомісячної комісії за обслуговування кредиту, доведенні до відома ОСОБА_1 у довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка + Кредитка (не іменна)» від 28 квітня 2016.
28квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Страхова компанія «М-ЛАЙФ», від імені якого діяв повірений ПАТ «Банк Михайлівський», укладеного договір страхування життя (програма страхування від нещасних випадків державтелів платіжних карток банку).
20 липня 2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників за кредитними договорами.
Постановою приватного виконавця від 29 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження зобов'язано ТОВ «ФК Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів-прийому передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2.
Постановою приватного виконавця від 17 січня 2023 року про закінчення виконавчого провадження зобов'язано ТОВ «ФК «Фагот» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів-прийому передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору факторингу №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором № 200518764 від 28.04.2016 складає 45505,19 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту 15047,98 грн, заборгованості за відсотками 30457,21 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що станом на час вирішення справи відповідач не надав відзив на позов або докази сплати ним заборгованості за кредитним договором та не спростував докази, надані позивачем, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15047,98 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 30 457,21 грн та інфляційні втрати, нараховані в період з 16 грудня 2021 по 16 грудня 2024 року в сумі 21 351,50 грн та 3% річних в сумі 4 099,36 грн підлягають задоволенню.
Щодо таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає про таке.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ст. 518 ЦК України).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом (ст. 1083 ЦК України).
Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що 01 серпня 2019 року він виконав у повному обсязі зобов'язання за кредитним договором №200518764 від 29 квітня 2016 року, сплативши заборгованість на користь ТОВ «ФК «Фагор».
В обґрунтування наведених вище доводів апеляційної скарги скаржник посилається на довідку від 01 серпня 2019 року, видану директором ТОВ «ФК «Фагор» у якій зазначено, що станом на 01 серпня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №200518764 від 29 квітня 2016 року погашена в повному обсязі.
Як на підставу врахування цього документа на стадії апеляційного перегляду, скаржник посилається на те, що справа розглянута судом без його участі, судом відмовлено у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості подати цей доказ під час розгляду справи судом першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо можливості врахування скаржником доказів, доданих до апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Згідно з пунктом 5 частини першоїстатті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.
Відповідно до частин другої, третьоїстатті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об"єктивно не залежали від нього.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
Як зазначає Верховий Суд, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами.
Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті365, частин другої, третьої статті367 ЦПК України дає підстави виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмови в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов'язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
НормиЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об'єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
Зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів. По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки.
Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, такими:
•докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;
•докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин (незалежних від нього) не міг надати їх до суду;
•суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;
•суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо);
•наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі N 646/857/18 (провадження N 61-5330св24), від 16 лютого 2026 № 199/3455/22 (провадження N 61-13307 св 23).
Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду з цього процесуального питання, що має значний вплив на дотримання принципів судочинства, зокрема змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі N 903/1030/19 (провадження N 12-4гс21), від 12 жовтня 2021 року у справі N 910/17324/19 (провадження N 12-12гс21); постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі N 521/574/22 (провадження N 61-9422св22), від 08 листопада 2023 року у справі N 140/1322/22).
Під час подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі N 918/237/20.
ЦПК України пов'язує вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням таких критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (постанова Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі N 46/603).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що винятковим випадком, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - може бути наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з
Причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі N 913/632/17, від 06 лютого 2019 року у справі N 916/3130/17, від 19 жовтня 2021 року у справі N 903/533/21, від 10 квітня 2024 року у справі N 638/6852/18).
З матеріалів справи убачається, що справу розглянуто судом без участі відповідача, надіслана судом на його адресу поштова кореспонденція повернута на адресу суду без вручення адресату з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1 а.с. 114, 116).
Звертаючись з цим позовом до суду засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» позивач надав суду докази надіслання відповідачу копії позову з додатками у загальній кількості документів на 21 арк, без зазначення конкретного переліку документів, які були додатками до позову (зворот а.с. 48), що не відповідає тій кількості аркушів, яка фактично додана до позову (357 арк).
Порушуючи питання про перегляд заочного рішення суду, надаючи докази в обґрунтування заперечень проти позову, відповідач посилався на те, що справу розглянуто без його участі, поштова кореспонденція від суду фактично не надходила на його адресу, що перешкодило йому подати власні докази під час розгляду справи до ухвалення рішення суду.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення, про що постановив ухвалу від 22 вересня 2025 року (т.1 а.с. 153-154).
На стадії апеляційного перегляду справи позивач скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, при цьому заперечень щодо прийняття апеляційним судом доказів, наданих скаржником, не висловив.
З урахуванням наведеного вище, беручи до увагу, що скаржник позбавлений процесуальної можливості у інший спосіб захистити свої права та інтереси, а ніж звернення з апеляційною скаргою, враховуючи відсутність заперечень зі сторони позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність правових для врахування наданої скаржником довідки від 01 серпня 2019 року, виданої ТОВ «ФК «Фагор».
Ураховуючи, що зобов'язання за кредитним договором №200518764 від 29 квітня 2016 року ОСОБА_1 виконав 01 серпня 2019 року, тоді як право вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» набуло лише 20 липня 2020 року, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки у протилежному випадку, матиме місце подвійне стягнення кредитної заборгованості за одним і тим самим зобов'язанням, що суперечать засадам законності.
Колегія суддів зауважує, що саме новий кредитор, а не боржник, несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Отже, з огляду на те, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором від 29 квітня 2016 року, на момент такого виконання (01 серпня 2019 року) договір факторингу №1 від 20 травня 2016 року, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор» був чинним, колегія суддів відхиляє заперечення позивача проти доводів скаржника наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
Встановивши, що відповідачем у повному обсязі сплачена заборгованість за кредитним договором №200518764 від 28 квітня 2016 року, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вказаного вище позову.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду потрібно скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову ТОВ «Діджи Фінанс» у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, тому з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633 грн.
Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором №200518764 від 28 квітня 2016 року у загальному розмірі 70956,05 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова