21.05.26
33/812/219/26
Єдиний унікальний номер судової справи: 487/3869/25
Номер провадження: 33/812/219/26
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В.
21 травня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Чистою В.В.,
за участю: захисника - адвоката Шкляєва К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Шкляєва Кирила Васильовича на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №334598 від 18 травня 2025 року, ОСОБА_1 18 травня 2025 року о 20 год 45 хв в м. Миколаєві по вул. Лазурна керував транспортним засобом Opel Astra номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, порушення координації руху. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
He погодившись із зазначеною постановою суду, 04 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Шкляєв К.В. подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у діях ОСОБА_1 .
Також, захисник просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки вважає, що його пропуск відбувся з поважних причин.
Зокрема, як на поважність причин пропуску строку адвокат Шкляєв К.В. зазначає, що зі змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 ознайомився 23 квітня 2026 року на сайті Єдиний державний реєстру судових рішень. Вказане рішення ОСОБА_1 отримав від суду лише 01 травня 2026 року через мобільний застосунок «Дія».
Жодних повідомлень про ухвалення Заводським районним судом м. Миколаєва постанови по справі ОСОБА_1 , за місцем реєстрації проживання не отримував.
В апеляційній скарзі захисник Шкляєв К.В. зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована.
Захисник зауважує, що однією із ознак об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 є керування транспортним засобом, однак в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 18 травня 2025 року о 20:45 год. м. Миколаєві по вул. Лазурна.
Так, суд першої інстанції встановив факт керування транспортним засобом на підставі пояснення громадянина ОСОБА_2 від 18 травня 2025 року та відеозаписів бодікамер поліцейських.
Разом з цим, адвокат наголошує громадянин ОСОБА_2 в судовому засіданні допитаний не був та не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, відповідно його пояснення є неналежним доказом.
Крім цього, з відеозапису вбачається, як поліцейські дзвонять особам з метою відібрання у них пояснень. О 21:00 год., (на відеозаписі 04:15 ) поліцейський старший лейтенант ОСОБА_3 , телефонує особі на ім'я ОСОБА_4 та просить його надати покази по ст. 130 КУпАП. О 21:13 год, (на відеозаписі 17:30) поліцейській старший лейтенант ОСОБА_3 , телефонує вже іншій особі (ім'я не називає) та просить її надати покази по ст. 130 КУпАП. О 21:20 год. (на відеозаписи 24:29) поліцейський старший лейтенант ОСОБА_3 , просить іншого поліцейського на ім'я ОСОБА_5 написати в пояснення свідка, що подія відбулась о 20:45 год., оскільки виклик був о 20:49 год. В 21:32 год, (на відеозаписи 36:09) поліцейський старший лейтенант ОСОБА_3 , через телефонний зв'язок спілкуючись з особою на ім'я ОСОБА_2 , вносить її дані в протокол як свідка.
Отже, на переконання захисника пояснення ОСОБА_2 від 18.05.2025 року були написані ні зі слів самого свідка, а зі слів самих поліцейських і дана обставина унеможливлює встановлення судом зокрема часу в якому відбувались події.
Адвокат звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази як того, що 18 травня 2025 року о 20:49 год. відбувся виклик поліції та, що саме цей виклик здійснив ОСОБА_2 , а не інша особа.
Також, захисник зазначає, що відеозапис з бодікамер поліцейських не містить моменту зупинку транспортного засобу, а фіксує що на час приїзду поліцейських, ОСОБА_1 , стояв біля припаркованого автомобіля.
Більш того, о 21:26 год. (на відеозаписі 01:21) поліцейський Рибалов Я.Я., по телефону зазначає, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , у них відсутній, є тільки свідок.
З викладеного вбачається, що відеозапис, що міститься в матеріалах справи навпаки спростовує наявність в діях ОСОБА_1 , правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника-адвоката Шкляєва К.В. на підтримку клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 07 квітня 2026 року Заводським районним судом м. Миколаєва винесено оскаржувану постанову.
При цьому ОСОБА_1 в судовому засіданні присутній не був.
Згідно супровідного листа суду № 487/3869/25/6463/2026 копію постанови судом було направлено на поштову адресу ОСОБА_1 07 квітня 2026 року, однак відомості про отримання ОСОБА_1 вказаного поштового відправлення в матеріалах справи відсутні.
За такого, доводи про те, що ОСОБА_1 рішення суду поштою не отримував, матеріалами справи не спростовано.
Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга у даній справі, була подана захисником ОСОБА_1 - адвокатом Шкляєвим К.В. 04 травня 2026 року через систему «Електронний суд».
Враховуючи викладене, та з точки зору дотримання права на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції ОСОБА_1 був пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення захисника - адвоката Шкляєва К.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним 18 травня 2025 року правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами справи, зокрема даними, які містяться: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 334598 від 18 травня 2025 року; на відеозаписі, що міститься на DVD + R диску та який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення; в письмових поясненнях свідка ОСОБА_2 , в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Так, судом встановлено, що 18 травня 2025 року інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Стогун Г.О. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №334598 відносно ОСОБА_1 .
Зі змісту протоколу встановлено, що 18 травня 2025 року о 20 год 45 хв ОСОБА_1 в м. Миколаєві по вул. Лазурна керував транспортним засобом Opel Astra номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, порушення координації руху. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Від підпису в протоколі та від надання пояснень ОСОБА_1 відмовився (а.с.1).
З письмових пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається, що 18 травня 2025 року приблизно о 20:45 год. він побачив як рухається автомобіль синього кольору за адресою: вул. Лазурна, 4 а в бік «Таврії» та на повороті біля будинку №40 по вул. Лазурна врізався о бардюрний камінь переднім колесом, після чого від'їхав та припаркувався біля кафе «Французький млин» за адресою: м. Миколаїв вул. Лазурна, 2-а. Також він побачив як водій агресивно відкривав двері та почав викидати речі з багажнику та салону автомобіля, у нього була порушена координація рухів, не міг тримати рівновагу та декілька разів впав. Вважає, що водій перебував в стані алкогольного сп'яніння та є військовослужбовцем (а.с.7).
З відеозапису, що наявний в матеріалах справи на DVD + R диску встановлено, що 18 травня 2025 року о 20:56 год. працівники поліції під'їхавши до автомобіля Opel д.н.з. НОМЕР_1 синього кольору, який вже стояв припаркований біля кафе «Французький млин» підійшли до його водія, особу якого було встановлено як ОСОБА_1 . Водій повідомив, що він військовий, пробив колесо та міняє на запаску. Також зазначив, що він випивший, але випив на місці, питає поліцію хто їх викликав, оскільки він нічого не зробив, нікого не збив та просить працівників поліції поїхати, при цьому поводиться агресивно, висловлюється нецензурною лайкою, його поведінка не відповідає обстановці. Також відеозапис фіксує телефонний дзвінок поліцейського чоловіку на ім'я ОСОБА_4 , в якому поліцейський запитує чи зможе він надати письмові пояснення щодо керування транспортним ОСОБА_1 та чи бачив він як трапилась подія.
ОСОБА_1 неодноразово наголошує, працівникам поліції, що правопорушення він не вчиняв, тому не розуміє, що від нього хочуть. На що, працівники поліції йому пояснили, що надійшов виклик - повідомлення, що ваш транспортний засіб здійснив наїзд на бордюр, пробив колесо, після чого водій вийшов з автомобіля та впав на проїзну частину дороги.
В процесі спілкування ОСОБА_1 також зазначає, що він керував транспортним засобом випадково наїхав на бордюр, у зв'язку з чим пошкодив колесо, не заперечує, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, в подальшому зазначає, що він стоїть на місці, не керує автомобілем.
Після чого працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі у лікаря-нарколога, оскільки у нього є ознаки алкогольного сп?яніння, однак ОСОБА_1 відмовився.
Працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомили йому про те, що відносно нього буде складено адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП.
Також, відеозапис фіксує складання працівниками поліції протоколу, який ОСОБА_1 підписувати відмовився, а також відмовився надати пояснення та отримати копію протоколу. Працівник поліції попередив ОСОБА_1 про те, що його відсторонено від подальшого керування транспортним засобом
Отже, ОСОБА_1 будучи водієм транспортного засобу Opel Astra номерний знак НОМЕР_1 та маючи ознаки алкогольного сп'яніння на обґрунтовану вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 334598 від 18 травня 2025 року та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
На вимогу працівників поліції, водій ОСОБА_1 мав беззастережно виконати законну вимогу працівників поліції щодо огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному заклад. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп'яніння.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність наявності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок ґрунтується на наявних у справі доказах.
Посилання адвоката Шкляєва К.В. в суді апеляційної інстанції на відсутність в матеріалах справи повідомлення на лінію 102 щодо події, яка відбулася 18 травня 2025 року за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна біля кафе «Французький млин» за участю автомобіля Opel Astra синього кольору на увагу суду не заслуговує, оскільки вказане повідомлення могло бути здійснене будь яким способом, зокрема, в усній формі, в телефонному режимі, а працівники поліції зобов'язані були відреагувати.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозаписи, що містяться в матеріалах справи не фіксують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом на увагу суду не заслуговують з огляду на письмові свідчення свідка події ОСОБА_2 , який і повідомив поліцію про подію, яка відбулась за участю ОСОБА_1 .
До того ж, сам ОСОБА_1 як вбачається з відеозапису, хоча й неодноразово зазначав, в стані сп?яніння не керував, а випив після того, як пробив колесо, самого факту керування ним транспортним засобом Opel Astra номерний знак НОМЕР_1 18 травня 2025 року о 20 год 45 хв не заперечував. Більш того, іншим чином не пояснював як саме він опинився на місці події.
Посилання сторони захисту на те, що пояснення свідка не є належним доказом, оскільки його не було допитано в суді першої інстанції та не було попереджено про кримінальну відповідальність, суд відхиляє, оскільки у суду відсутні підстави ставити під сумнів покази вказаного свідка. До того ж, пояснення свідка в повній мірі узгоджуються з подіями, що зафіксовані на відеозаписі.
Будь - яких переконливих доказів про те, що вказаним транспортним засобом того дня та за обставин встановлених у справі керувала інша особа матеріали справи не місять.
Натомість такі твердження, суд оцінює як обраний стороною захисту спосіб захисту, який є правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
За такого, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винуватості водія одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові та були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів.
За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, суд
Клопотання про поновлення строку задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шкляєва Кирила Васильовича залишити без задоволення.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко