19.05.26
22-ц/812/1190/26
Провадження №22-ц/812/1190/26
Іменем України
19 травня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №473/1867/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана його представником адвокатом Прутяном Олександром Анатолійовичем, на ухвалу, яку постановив Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Булкат Марини Сергіївни у приміщенні цього суду 21 квітня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,
У квітні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник - адвокат Прутян О.А., звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Заява мотивована тим, що рішенням Вознесенської міської ради від 19 березня 2024 року № 26 надано дозвіл Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська» на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , приблизною площею 0,8318 га із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, для передачі у власність. Рішенням Вознесенської міської ради від 19 липня 2024 року №49 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська» земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,8318 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 4810200000:04:006:0045. Рішенням Вознесенської міської ради від 19 липня 2024 року № 49 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська» (ЄДРПОУ) земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,8318 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 4810200000:04:006:0045. Земельна ділянка площею 0,8318 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0045), розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з планом зонування м. Вознесенськ ділянка належить до земель житлової та громадської забудови (цільове призначення 02.03) та знаходиться у зоні Ж-3. Правовий режим вказаної території суттєво обмежений технічними чинниками: понад 65% її площі (0,5467 га) перебуває в межах охоронних зон інженерних мереж (газопроводу, водопроводу, каналізації та ЛЕП), а її межі безпосередньо примикають до червоних ліній вулично-дорожньої мережі (зони ТР-3) та зони Р-3.2 (підзона зелених насаджень спеціального призначення) Відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 встановлення будь-яких капітальних споруд на ділянці можливе лише з дотриманням нормативних відступів від червоних ліній (не менше 3 метрів для житлових вулиць та 6 метрів для магістральних), що, з урахуванням наявних охоронних зон, фактично унеможливлює нове будівництво. Вказана територія виконує функцію об'єкта загального користування та єдиної зеленої зони для мешканців мікрорайону та всієї громади, зокрема на відрізку від буд. АДРЕСА_2 , де розташовані багаторічні насадження. Суттєвою характеристикою ділянки є те, що 65,7% її площі (0,5467 га) перебуває в зоні дії спеціальних обмежень. Згідно з кадастровим планом, на території встановлено: охоронну зону газопроводу (забороняє будівництво капітальних споруд та висадку дерев у межах зони), охоронну зону повітряної лінії електромережі (обмежує висотність об'єктів та перебування людей під лініями), охоронні зони водопроводу та каналізації (передбачають заборону на зведення фундаментів та забезпечення цілодобового доступу комунальних служб для ремонту мереж). Наявність вказаних інженерних мереж та охоронних зон є чинним обтяженням, що має враховуватися при будь-яких спорах щодо меж або режиму використання території. 23 грудня 2025 року приватний нотаріус Плющ С.В. посвідчив «Згоду співвласників» (документ №1666). 13 січня 2026 року через екстериторіальний відділ Держгеокадастру в Рівненській в системі зареєстровані чотири ділянки: :0048, :0049, :0050 та :0051. Стара ділянка припинила своє існування. 14 січня 2026 року державний реєстратор Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Виноградовою Д.В. було внесено запис про право власності № 63144131 за ОСББ «Мрія Вознесенська» на новоутворену ділянку площею 0,6774 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0048), що підтверджується актуальною інформацією про нерухомість, номер інформаційної довідки: 7988613 від 15 квітня 2026 року, а також Інформаціє з ДЗК від 15 квітня 2026 року.
05 лютого 2026 року між ОСББ «Мрія Вознесенська» та ОСОБА_2 було укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які посвідчені приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчуком К.Б.: площею 0,0717 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0051, реєстраційний номер об'єкта 3268619948102) за ціною 1972939,00 грн; площею 0,0468 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0049, реєстраційний номер об'єкта 3268625748102), за ціною 1 289 313,00 грн.
06 лютого 2026 року між ОСББ «Мрія Вознесенська» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0359га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0050, реєстраційний номер об'єкта 3268622448102), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчуком К.Б.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпочали підготовку території до майбутнього будівництва та у період з 9 по 10 лютого 2026 року здійснили незаконну самовільну порубку зелених насаджень. Внаслідок протиправних дій було знищено приблизно 15-20 дерев, а також інші елементи благоустрою (кущі та багаторічні квіти). Будь-яка інформація про наявність обов'язкових дозвільних документів, зокрема ордера на видалення зелених насаджень, відсутня.
Рішенням Вознесенської міської ради від 26 лютого 2026 року № 5 було затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_2 , та змінено їх цільове призначення на категорію земель житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), а саме: ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 4810200000:11:056:0008) по АДРЕСА_3 ; ділянки площею 0,0468 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0049) по АДРЕСА_1 та ділянки площею 0,0717 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0051) по АДРЕСА_1 . Проте кожен проєкт землеустрою містить завідомо неправдиві відомості, що прямо суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про землеустрій». Зокрема, у пункті 13 пояснювальної записки розробником ФОП ОСОБА_4 стверджується про повну відсутність на земельних ділянках будь-яких будівель та споруд, що є маніпуляцією та приховуванням фактичних даних. Вказане твердження спростовується пунктом 14 цих же проєктів та кадастровими планами, які фіксують наявність складних інженерних комунікацій (водопроводу, каналізації, газопроводу, ЛЕП) та встановленої щодо них безстрокової охоронної зони площею 0,0330 га (згідно з Постановою КМУ № 1747).
Заявник вважає, що рішення Вознесенської міської ради № 5 від 26 лютого 2026 року є неправомірним та оскаржується в прядку адміністративного судочинства.
У період із 26 лютого до 07 березня 2026 року ОСОБА_2 провів поділ земельної ділянки з кадастровим номером :0051 площею 0,0717 га на 8 нових об'єктів, а 20 березня 2026 року зареєстрував їх із кадастровими номерами :0052 (0,009 га), :0053 (0,0069 га), :0054 (0,008 га), :0055 (0,007 га), :0056 (0,0091 га), :0057 (0,015 га), :0058 (0,0072 га) та :0059 (0,0095 га). Після припинення існування вихідної ділянки ОСОБА_2 залишив у своїй власності лише земельну ділянку :0052 , тоді як інші 7 новостворених ділянок було відчужено (продано) третім особам. 26 березня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0091 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0056, реєстраційний номер об'єкта 3302005348102), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Плющ С.В. за реєстровим № 269.
26 березня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0095 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0059, реєстраційний номер об'єкта 3301994148102), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Плющ С.В. за реєстровим № 268.
26 березня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0072 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0058, реєстраційний номер об'єкта 3301996448102), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Плющ С.В. за реєстровим № 271.
26 березня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,015 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0057, реєстраційний номер об'єкта 3302000848102), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Плющ С.В. за реєстровим № 267.
27 березня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0069 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0053, реєстраційний номер об'єкта 3302030948102), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Плющ С.В. за реєстровим № 272.
27 березня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,007 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0055, реєстраційний номер об'єкта 3302014448102), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Плющ С.В. за реєстровим № 274.
27 березня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,008. га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0054, реєстраційний номер об'єкта 3302023148102), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Плющ С.В. за реєстровим № 273.
ОСОБА_1 зазначає, що поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,8318 га, зміна цільового призначення частини земельної ділянки та її самочинна забудова відбувається з порушенням протипожежних розривів та над магістральними мережами, створює пряму загрозу життю не лише мешканців будинку АДРЕСА_1 , а й усіх осіб, що перебувають поруч, особливо в умовах воєнного стану, з порушенням прав мешканців громади на безпечне довкілля. Тому він як член громади з метою захисту права на безпечне довкілля, безпеку життєдіяльності та законного інтересу щодо дотримання містобудівної документації (Генплану) територіальною громадою має намір пред'явити позов до Вознесенської міської ради, Управління Житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування записів державної реєстрації, зобов'язання припинити дії, вчинити певні дії, тощо.
Посилаючись на викладене, а також на те, що існує нагальна потреба у забезпеченні майбутнього позову, оскільки внаслідок самочинної забудови земельних ділянок відповідачі створюють перешкоди для рятувальних служб, забудова магістральних комунікацій є свідомим створенням загрози техногенної катастрофи, дії відповідачів є формою агресивного посягання на здоров'я громадян, оскільки глухий паркан та стіни перед вікнами перших поверхів житлового будинку порушують норми інсоляції, створюють умови для розмноження плісняви та позбавляють людей природного освітлення, що є порушенням санітарних норм, заявник просив вжити заходи забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви шляхом:
- зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 негайно усунути джерело реальної загрози життю та здоров'ю цивільного населення та загрозу техногенної катастрофи, а саме: провести демонтаж (знесення) тимчасової огорожі (паркану) та елементів самочинно зведених капітальних споруд (стін), що розташовані на всій території земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровими номерами: 4810200000:04:006:0049, 4810200000:04:006:0050, 4810200000:04:006:0052, 4810200000:04:006:0053, 4810200000:04:006:0055, 4810200000:04:006:0056, 4810200000:04:006:0058, 4810200000:04:006:0059. 4810200000:04:006:0054, 4810200000:04:006:0057;
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т. ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо зазначених земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 4810200000:04:006:0048, 4810200000:04:006:0049, 4810200000:04:006:0050, 4810200000:04:006:0053, 4810200000:04:006:0056, 4810200000:04:006:0054, 4810200000:04:006:0057, 4810200000:04:006:0052, 4810200000:04:006:0055, 4810200000:04:006:0058, 4810200000:04:006:0059), у тому числі державну реєстрацію права власності, перехід права власності на підставі будь-яких правочинів (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), державну реєстрацію інших речових прав (оренди, суборенди, сервітуту, емфітевзису, суперфіцію), реєстрацію іпотек та обтяжень, а також заборонити вчиняти дії щодо поділу, об'єднання вказаних ділянок або зміни їх цільового призначення та вносити будь-які зміни до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цих об'єктів до набрання судовим рішенням законної сили;.
- заборони Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам (у тому числі підрядним, субпідрядним та проєктним організаціям) здійснювати будь-які будівельні, земляні, підготовчі та вишукувальні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами: 4810200000:04:006:0048, 4810200000:04:006:0049, 4810200000:04:006:0052, 4810200000:04:006:0055, 4810200000:04:006:0053, 4810200000:04:006:0056, 4810200000:04:006:0050, 4810200000:04:006:0054, 4810200000:04:006:0057, 4810200000:04:006:0058, 4810200000:04:006:0059, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, але не обмежуючись: встановлення парканів, розробку ґрунту, риття траншей та котлованів, забивання паль, облаштування фундаментів, зведення будь-яких наземних та підземних споруд, а також проведення будь-яких робіт з реконструкції чи капітального будівництва до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати права інших осіб. Оскільки позивач подаючи позов від 03 березня 2026 р. до Миколаївського окружного адміністративного суду, вважав це належним способом захисту прав, які на його думку порушено, зокрема описаних в заяві про забезпечення позову, є звернення до адміністративного суду, тому суд відмовив у прийнятті її до розгляду та роз'яснив заявнику про його право на звернення до адміністративного суду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Прутян О.А. просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково визначив спір як адміністративний. ОСОБА_12 зазначає, що майбутній позов спрямований на оскарження правочинів, а саме: рішень загальних зборів ОСББ «Мрія Вознесенська»; договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між фізичними особами; скасування записів у реєстрі (ДРРП) як похідних від цих договорів та наголошує, що відповідачами за цими вимогами є фізичні особи, а тому такий позов підлягає розгляду виключно в порядку цивільного судочинства. Щодо тлумачення судом мети згадування Рішення Вознесенської міської ради №5 від 26 лютого 2026 р. адвокат зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що оскарження правомірності цього рішення автоматично відносить цей спір до адміністративної юрисдикції. Судом не було враховано, що заявник звернувся до цивільного суду не за захистом дій міської ради, а за захистом цивільного права на безпечне довкілля, життя та здоров'я, якому загрожують фізичні дії приватних осіб (забудовників) на підставі цього рішення. Заявник у своїй заяві прямо послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19), згідно якої суд при розгляді справи має оцінювати не формальну наявність рішення органу влади, а його відповідність актам вищої юридичної сили - Конституції та Законам України. Згадування Рішення №5 у заяві мало на меті не його скасування цивільним судом, а обґрунтування того, чому це рішення не може бути прикриттям для забудовників. Таким чином, предметом розгляду в цивільному суді є приватний аспект спору: створення фізичної небезпеки мешканцям будинку АДРЕСА_1 України приватними особами, а наявність паралельного процесу в адміністративному суді щодо процедури прийняття рішень радою, на думку представника, не перешкоджає цивільному суду зупинити фізичне будівництво. ОСОБА_12 зауважує, що постановлена судом першої інстанції ухвала має негативні правові наслідки, які виходять за межі відмови у забезпеченні позову, серед них зокрема приховування майна від майбутнього судового рішення шляхом подальшої перереєстрації відповідачами спірних земельних ділянок на третіх осіб, що в свою чергу зробить захист прав мешканців та повернення землі громаді фактично неможливим; суд «де-факто» дозволив забудовнику продовжувати капітальні роботи на стратегічних комунікаціях, наражаючи на небезпеку мешканців будинку; судом проігнорувано, що відповідачами вже знищено зелену зону та зруйновано благоустрій шляхом демонтажу тротуарної плитки, чим заблоковано прохід мешканців до будинку, а також встановлений паркан перекрив під'їзд техніки ДСНС, що створює загрозу загибелі людей у разі пожежі. Крім того адвокат вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки факту, що в умовах збройної агресії РФ будь-яке блокування пожежних проїздів та забудова магістральних комунікацій є свідомим створенням зони ризику для надзвичайної ситуації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування заходів забезпечення позову до пред'явлення позову.
Відмовляючи у забезпеченні позову за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що зміст цієї заяви, яка подана до пред'явлення позову, свідчить про те, що її предмет віднесено до юрисдикції адміністративного суду, що виключає її розгляд в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції хибним.
Так, заявник ОСОБА_1 у своїй заяві про забезпечення позову посилався на те, що поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,8318 га, зміна цільового призначення частини земельної ділянки та її самочинна забудова відбувається з порушенням вимог протипожежних безпек, над магістральними мережами, створюючи пряму загрозу життю не лише мешканців будинку АДРЕСА_1 , а й усіх осіб, що перебувають поруч, особливо в умовах воєнного стану, з порушенням прав мешканців громади на безпечне довкілля. Тому він як член громади з метою захисту права на безпечне довкілля, безпеку життєдіяльності та законного інтересу щодо дотримання містобудівної документації (Генплану) територіальною громадою має намір пред'явити позов до Вознесенської міської ради, Управління Житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування записів державної реєстрації, зобов'язання припинити дії, вчинити певні дії, тощо.
Спираючись на викладене а також, що до пред'явлення позову існує нагальна потреба у його забезпеченні, оскільки внаслідок самочинної забудови земельних ділянок відповідачі створюють перешкоди для рятувальних служб, забудова магістральних комунікацій є свідомим створенням загрози техногенної катастрофи, дії відповідачів є формою агресивного посягання на здоров'я громадян, ОСОБА_1 просив про застосування заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України у порядку адміністративного судочинства.
У розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Визначальною ознакою справи, яка має розглядатись у порядку адміністративної юрисдикції, є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.
Також, з аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Оскільки ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позов до його пред'явлення зазначав, що має намір звернутися з позовом, де відповідачами зазначить, зокрема, фізичних осіб, а до вимог за позовною заявою включить вимоги, серед інших, про визнання недійними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування записів державної реєстрації, зобов'язання припинити дії, вчинити певні дії, то такий позов не може бути віднесений до публічно-правового спору з огляду на склад учасників та зміст заявлених позовних вимог, які мають приватно-правовий характер.
Тому суд першої інстанції безпідставно вважав, що ОСОБА_1 має намір заявити спір, який віднесений до юрисдикції адміністративних судів.
Натомість колегія суддів не вбачає підстав для розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Порядок та підстави забезпечення позову врегульовані окремою главою 10 ЦПК України, частина друга статті 149 якої передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощі у подальшому виконання такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам позивача до ухвалення рішення у справі.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
У статті 150 ЦК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
Такі висновки викладені у постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23 (провадження № 61-6083сво24).
Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову викладені у статті 151 ЦПК України.
Так, відповідно до частин 1 та 2 цієї статті заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
Відповідно до частини 10 статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову до його пред'явлення не повною мірою відповідає за своїм змістом наведеним вимогам процесуального закону.
Так, за змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.
У заяві про забезпечення позову заявник зазначив, що має намір звернутися до суду із позовом до Вознесенської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування записів державної реєстрації, зобов'язання припинити дії, вчинити певні дії, тощо.
Натомість позовні вимогі майбутньої позовної заяви (предмет позову) зазначені узагальнено, не повно, оскільки не вказано про визнання недійсними яких саме рішень та договорів купівлі-продажу земельних ділянок буде просити суд позивач, а також про скасування яких записів державної реєстрації та про припинення яких дій і кого з відповідачів.
Наведене не надає суду підстави розглянути заяву про забезпечення позову, оскільки не дозволяє надати аналіз розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
За такого у зв'язку із тим, що заявник у заяві про забезпечення позову до його пред'явлення фактично не зазначив повністю предмет позову, є підстави, передбачені частиною 10 статті 153 ЦПК України для її повернення заявнику.
Апеляційний суд зауважує, що після виправлення зазначених недоліків заявник може знову подати заяву про забезпечення позову.
Оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального права, а також положень процесуального закону наявні передбачені пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України для її скасування та ухвалення у справі нового судового рішення про повернення заяви про забезпечення позову заявнику.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати у цій справі покладаються на державу.
Керуючись частиною 10 статті 151, статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником адвокатом Прутяном Олександром Анатолійовичем, задовольнити частково.
Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову повернути заявнику.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повна постанова складена 21 травня 2026 року