Номер провадження 22-ц/821/1224/26 Номер провадження 22-ц/821/1225/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №753/11304/23 Категорія: 305010900 ПіньковськийР.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
19 травня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді Василенко Л. І., Новіков О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Непокульчицького В. С. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2026 (повний текст складено 17.03.2026, суддя в суді першої інстанції Піньковський Р. В.) та на додаткове рішення від 25.03.2026 вказаного суду (повний текст складено 17.03.2026, суддя в суді першої інстанції Піньковський Р. В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі, яким просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 55048,94 грн. та судові витрати, мотивуючи про те, що внаслідок спричиненої з вини відповідача 20.02.2023 ДТП йому було завдано матеріальної шкоди, частину якої (160 000 грн) було відшкодовано страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача, отже решта оціненої суми шкоди має бути сплачена відповідачем.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2026 позовні вимоги задоволено.
Суд першої інстанції керувався тим, що в межах ліміту відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП матеріальну шкоду має відшкодовувати страховик, а решту суми збитків відшкодовує винуватець ДТП, тобто відповідач.
Додатковим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.03.2026 з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на правничу допомогу стягнуто 15 000 грн.
Представник відповідача адвокат Непокульчицький В. С. 15.04.2026 засобами поштового зв'язку подав на вказані рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду від 12.03.2026 та відхилити позовні вимоги у справі, а також скасувати додаткове рішення суду від 25.03.2026 та відхилити вимоги про відшкодування судових витрат позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не вірно здійснив розрахунок матеріальної шкоди, яку мав вираховувати без ПДВ - правовий висновок ВС від 07.04.2021 у справі №826/7454/17 та від 19.11.2020 №808/1120/17.
Адвокат позивача не довів надання правничої допомоги та не брав участі у судових засіданнях у справі.
Звертає увагу, що позовну заяву підписав позивач, а адвокат жодних дій по збиранню доказів не вчиняв та до різних суб'єктів із запитами не звертався.
На думку скаржника витрати на правничу допомогу позивача не співмірні складності справи з ціною позову 55048,94 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2023 відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за фактом ДТП, що мала місце 20.02.2023 о 12.00 год. на Дарницькій площі у м. Києві, де ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Peugeot, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконала вимоги забороняючого сигналу світлофора, виїхала на регульоване перехрестя з пр. Миру на забороняючий червоний сигнал світлофора, в результаті чого скоїла зіткнення з транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. На ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.
Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ з номером НОМЕР_2 власником автомобіля марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, VIN: НОМЕР_3 є позивач ОСОБА_1 .
Відповідно до звіту №109.01090823/02/23 про оцінку колісного транспортного засобу (КТЗ), що складений суб'єктом оціночної діяльності Чистяковим Сергієм Михайловичем (кваліфікаційне свідоцтво МФ №96 від 03.10.2015 року) від 23.02.2023, на замовлення ПрАТ СК «Арсенал страхування», вартість відновлювального ремонту КТЗ VOLKSWAGEN PASSAT р.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , з урахуванням фізичного зносу, становить 215 048,94 грн.
Зазначений розмір матеріальної шкоди позивача учасниками судового розгляду під сумнів не ставиться.
Згідно довідки від 29.06.2023, виданої АТ «Універсал Банк», про рух коштів по картці НОМЕР_4 за період 13.04.2023 - 13.04.2023 по клієнту ОСОБА_1 , категорія: поповнення картки, 13.04.2023 о 17 годині 14 хвилин від ПРАТ «СК'Арсенал Страхування» надійшло 160000 гривень.
Відповідно до роздруківки повідомлення про поповнення картки від ПАТ «СК» Арсенал Страхування» зараховано ОСОБА_1 страху виплату, акт №109.01090823-1, від 12.04.2023 в сумі 160000 гривень.
З урахуванням викладеного вище, позивачем заявлено вимоги у цій справі про відшкодування за рахунок винуватця ДТП матеріальної шкоди, яка лишилася невідшкодованою після страхової виплати страховика цивільно-правової відповідальності відповідача у сумі 55048,94 грн.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Крім того, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (тут і далі по тексту постанови наведено редакцію, чинну на час настання страхового випадку) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Слід врахувати, що відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18 принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З урахуванням викладеного вище правового регулювання правовідносин у сфері відшкодування збитків, завданих внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, у аспекті встановлених у даній справі фактичних обставин слід прийти до таких висновків.
Як зазначалося вище, в силу вимог статті 1194 ЦК України та зважаючи на правові висновки ВС у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18, винуватець ДТП, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, відшкодовує потерпілій особі збитки, які залишилися після виплати страхового відшкодування.
Як убачається з матеріалів справи та не ставиться під сумнів сторонами, невідшкодованою потерпілому у ДТП позивачу ОСОБА_3 залишилася матеріальна шкода, не покрита сумою страхового відшкодування, в розмірі 215 048,94 грн (оцінений розмір матеріального збитку) - 160 000 грн (страхове відшкодування) = 55048,94 грн, яку суд першої інстанції стягнув із відповідача у справі.
Водночас, за правовим висновком у постанові ВС від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Відтак для прийняття рішення про відшкодування потерпілій особі розміру ПДВ, включеного до величини матеріальної шкоди, суду слід переконатися у тому, що ремонт транспортного засобу здійснено платником вказаного податку.
З урахуванням викладеного вище правового регулювання правовідносин у сфері відшкодування збитків, завданих внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, у аспекті встановлених у даній справі фактичних обставин слід прийти до таких висновків.
Як зазначалося вище, в силу вимог статті 1194 ЦК України та зважаючи на правові висновки ВС у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18 винуватець ДТП, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, відшкодовує потерпілій особі збитки, які залишилися після виплати страхового відшкодування.
У даному випадку згідно звіту №109.01090823/02/23 про оцінку колісного транспортного засобу (КТЗ), що складений суб'єктом оціночної діяльності Чистяковим Сергієм Михайловичем (кваліфікаційне свідоцтво МФ №96 від 03.10.2015 року) від 23.02.2023, на замовлення ПрАТ СК «Арсенал страхування», вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача без ПДВ складає 181 276,61 грн.
Страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача виплачено позивачу 160 000 грн страхового відшкодування.
Отже невідшкодованою сумою матеріальної шкоди позивачу лишилася різниця між вартістю відновлювального ремонту без ПДВ 181 276,61 грн та отриманою страховою виплатою 160 000 грн, тобто 21 276,61 грн.
Ураховуючи те, що позивачем не надано доказів ремонту його автомобіля платником ПДВ, до суми відшкодування вказаний податок включатися не може, про що свідчить актуальний правовий висновок ВС від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Таких обставин суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування, належним чином не врахував та помилково включив суму ПДВ до розрахунку страхового відшкодування, яке мало бути сплачене позивачу, та одночасно зазначив про невключення вказаного податку до суми відшкодування матеріальних збитків, що покладається на винуватця ДТП (відповідача).
У цій частині аргументи апеляційної скарги представника відповідача є слушними.
Надаючи оцінку аргументам апеляційної скарги про те, що адвокат позивача не довів надання правничої допомоги та не брав участі у судових засіданнях у справі, оскільки позовну заяву підписав позивач, а адвокат жодних дій по збиранню доказів не вчиняв та до різних суб'єктів із запитами не звертався, а також про те, що витрати на правничу допомогу позивача не співмірні складності справи з ціною позову 55048,94 грн, апеляційний суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу належним чином підтверджуються наданими доказами.
Так 01.03.2023 між адвокатом Стащуком В. А. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання (правничої) професійної допомоги, за умовами якого адвокат взяв зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у справі про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в результаті ДТП, шляхом підготовки та подання позовної заяви до суду та представництва інтересів в суді, гонорар адвоката становить 15000 гривень.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 13.03.2026 визначено детальний опис послуг, виконаних по справі №753/11304/23 адвокатом Стащуком В. А., зокрема, консультації клієнта, узгодження правової позиції, підготовка позовної заяви, збирання доказів.
Квитанція до прибуткового касового ордера №26 від 13.03.2026 засвідчує, що адвокат Стащук В. А. прийняв від позивача на підставі договору від 01.03.2023 оплату в сумі 15000 гривень.
При цьому підписання позову безпосередньо стороною у справі не свідчить про те, що позовну заяву готував позивач, а адвокат правничої допомоги при цьому не надавав, оскільки матеріали позовної заяви були підготовлені адвокатом для підписання безпосередньо клієнтом за договором про надання правничої допомоги.
Крім того, апеляційний суд не вбачає не співмірності складності справи заявленій до відшкодування сумі судових витрат на правничу допомогу, адже відповідний обсяг послуг адвоката належним чином підтверджено доказами, зокрема актом прийому-передачі наданих послуг від 13.03.2026.
Водночас, ураховуючи задоволення по результатам апеляційного перегляду позовних вимог на 38,65% сума судових витрат позивача, яка відшкодовується відповідачем, підлягає до перерахунку пропорційно до задоволеної частки позовних вимог.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2026 слід змінити в частині визначення розміру матеріальної шкоди, яка має бути відшкодована відповідачем позивачу, та розподілу судових витрат, вказавши, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 21 276,61 грн матеріальної шкоди, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Також додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.03.2026 слід змінити в частині визначення суми судових витрат у вигляді правничої допомоги, яку відповідач має сплатити позивачу за розгляд справи в суді першої інстанції, встановивши її в розмірі 5797,50 грн.
На підставі положень ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частки позовних вимог 38,65% з відповідача на користь позивача за розгляд справи судом першої інстанції слід стягнути 414,94 грн судового збору, пропорційно до відхиленої частки позовних вимог 61,35% з позивача на користь відповідача за апеляційний перегляд справи має бути стягнуто 987,98 грн судового збору.
За приписами ч.10 ст.141 ЦПК України після взаємозаліку стягуваних сум судового збору остаточно з позивача на користь відповідача за розгляд даної справи судами першої та апеляційної інстанцій слід стягнути 573,04 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2026 у даній цивільній справі - змінити в частині визначення розміру матеріальної шкоди, яка має бути відшкодована відповідачем позивачу, та розподілу судових витрат, вказавши, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 21 276,61 грн матеріальної шкоди.
Додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.03.2026 у даній цивільній справі - змінити в частині визначення суми судових витрат у вигляді правничої допомоги, яку відповідач має сплатити позивачу за розгляд справи в суді першої інстанції, встановивши її в розмірі 5797,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 573,04 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
У решті рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2026 та додаткове рішення вказаного суду від 25.03.2026 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 19.05. 2026.
Суддя-доповідач
Судді