Справа № 466/3830/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1071/26 Доповідач: ОСОБА_2
18 травня 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_6 ,
та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
старша слідча слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліцїі №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання зазначала, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також ризики, передбачені до ст. 177 КПК України.
Наголошувала, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України доводить те, що ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та джерела прибутку, на його поведінку ніхто немає суттєвого впливу, а також він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, а тому, перебуваючи на волі, буде мати можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначила, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, востаннє 31 липня 2023 Личаківським районним судом міста Львова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим терміном строком 3 роки, та відносно нього 17 квітня 2026 року скеровано обвинувальний акт до Шевченківського районного суду міста Львова за ч. 4 ст. 185 КК України. Також ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час дії запобіжного заходу, застосованого 24 лютого 2026 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова у межах кримінального провадження № 12026141380000174 від 14 лютого 2026 за ч. 4 ст. 185 КК України. 19 березня 2026 року ОСОБА_6 звільнено з Державної установи «Львівська установа виконання покарань № 19» у зв'язку з внесенням застави у розмірі 99 840 гривень 00 копійок. Тому є ризик того, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 продовжуватиме вчиняти кримінальні правопорушення проти власності.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року задоволено частково клопотання старшої слідчої слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».
Строк дії ухвали - шістдесят днів з моменту затримання, тобто до 26 червня 2026 року включно.
Визначено заставу у вигляді вісімдесять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн 00 коп.,
У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки: прибувати до ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області та Шевченківського районного суду міста Львова в залежності від стадії кримінального провадження, на першу вимогу слідчого, прокурора, суду; не відлучатись із м. Львова без дозволу слідчого, суду та прокурора; повідомляти слідчого, суд та прокурора про зміну місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до уповноваженого органу паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право виїзду із України.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави, а також буде вирішено питання про застосування більш суворого запобіжного заходу.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, відмовити в задоволенні клопотання старшої слідчої слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 , або зменшити розмір застави до 40 розмірів, прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що ризики зазначені прокурором є надуманими та відсутніми.
Наголошує, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, законе джерело доходу, з здачі майна в оренду.
Повідомляє, що підозрюваний не має наміру чинити перешкоди органу досудового розслідування, не ухилятиметься від досудового розслідування, не чинитиме тиску на учасників провадження, не буде спотворювати чи знищувати доказів.
Зазначає, що підозрюваний перебуває на замісній терапії, з моменту затримання позбавлений можливості отримувати дану терапію.
Звертає увагу, що визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного.
Заслухавши доповідача, аргументи захисника та підозрюваного на підтримку доводів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як убачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, у провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліцїі №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12026141380000467 від 28 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , о 14 год. 04 хв. 28 квітня 2026 року, перебуваючи біля будинку № 50А, що по вул. Богдана Хмельницького міста Львова, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом розбиття бокового заднього скла автомобіля, незаконно проник у салон припаркованого на тротуарі автомобіля марки «Rivian R1S» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_10 , де, діючи умисно та в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, таємно, повторно викрав рюкзак чорного кольору марки «Crocs», вартістю 3000 грн., в якому знаходились: ноутбук марки «MacBook Air M2», вартістю 35000 грн., парфуми марки «Prad Luna Rosso» ємкістю 100 мл., вартістю 4000 грн., накопичувач інформації з об'ємом пам'яті 4 Tb, вартістю 10 000 грн., робоча документація, яка матеріальної цінності не несе, сумку із шкіри чорного кольору марки «ЕССО», вартістю 8000 грн., в якій знаходились: гаманець із шкіри чорного кольору марки «Woodgroup», вартістю 6000 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 4200 Євро, що станом на 28 квітня 2026 згідно курсу НБУ (51,761) становить 217 396 грн; 500 доларів США, що станом на 28 квітня 2026 згідно курсу НБУ (44,0894) становить 22 044 грн; гаманець зі шкіри коричневого кольору, вартістю 1 000 грн, після чого, покинув автомобіль та надалі розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 306 440 грн.
29 квітня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
30 квітня 2026 року старша слідча слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліцїі №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6
30 квітня 2026 року клопотання слідчого було задоволено слідчим суддею Шевченківського районного суду м Львова.
Ухвалюючи своє рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повному об'ємі, правильно дослідив усі обставини справи та вірно прийшов до переконання про наявність ризиків, перелік яких передбачений ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. ст. 193,194 КПК України, вислухавши доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Шевченківського районного суд м. Львова дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я сімейний стан та майновий стан.
Згідно з наданими стороною обвинувачення даними, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у таємне викрадення чужого майна, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, у зв'язку з чим, він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції, що зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною особою зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Наведене в апеляційній скарзі захисника не спростовує доводів обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а його належна процесуальна поведінка може бути врахована в подальшому, в тому числі й при призначенні покарання.
Аргументи сторони захисту, що ОСОБА_11 не має на меті уникати кримінальної відповідальності, не буде продовжувати злочинну діяльність, не буде переховуватися, а сприятиме слідству для з'ясування обставин кримінального правопорушення, колегією суддів розцінюються критично, оскільки такі мають формальний характер.
Наявність тих обставин, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, законе джерело доходу, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кодексом.
При цьому, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Поряд із тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).
Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, міри покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, його майнового стану, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (266 240 грн.) відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного, особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про непомірний розмір застави для підозрюваного колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство України не покладає можливість внесення застави виключно на підозрюваного, але вимагає забезпечення дієвості провадження, тобто співмірності застави не лише матеріальному стану особи, а й забезпеченню виконання покладених на особу процесуальних обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відтак, ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 слід відхилити.
Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4