Справа № 465/9009/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1010/26 Доповідач: ОСОБА_2
18 травня 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобич, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 361 КК України.,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
слідчий ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування клопотання зазначав, що 12 травня 2025 року до ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області надійшли матеріали з Управління протидії кіберзлочинності у Львівській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України, відповідно до яких у ході моніторингу сегментів даркнету виявлено факти несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу її обробки або до порушення встановленого порядку маршрутизації.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, отримавши у невстановлений спосіб дані про поточні сесії, що містились у cookies-файлах викрадених із електро-обчислювальної техніки (так звані «цифрові ключі» від облікового запису) користувачів онлайн-платформи Roblox, внесли до спеціалізованого програмного забезпечення, та здійснили перевірки актуальності та вірності таких даних, а у випадку позитивного завершення перевірки також оцінку вартості активів облікових записів (ігрові предмети, спорядження, кошти тощо) 610?672 користувачів онлайн-платформи «Roblox», в подальшому таємно викрали дані облікових записів разом із усіма розміщеними на ньому активами, які в подальшому продані за допомогою підконтрольного їм веб-сайту «cookie-store.ru».
Таким чином, ОСОБА_6 умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та у вчиненні несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, що призвело до витоку інформації, в період дії воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.?5 ст.?361 КК України.
Наголошував, що наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних у даному кримінальному провадженні доказів.
Також у клопотанні зазначено, що у слідства є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ризик, що ОСОБА_6 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, може приховувати відомості щодо причетності інших осіб у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, може продовжити свою протиправну діяльність, а саме вчиняти кримінальні правопорушення, аналогічні тому, у якому зараз підозрюється.
Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 , на думку слідчого та прокурора, є недостатнім для запобігання наявним ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Окрім цього, слідчим у поданому клопотанні зазначено про відсутність у підозрюваного офіційного джерела доходів та офіційного працевлаштований.
Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року задоволено клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_10 постановлено рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного - 21 квітня 2026 року.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів до 19 червня 2026 року включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_6 , заставу в розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень 00 коп.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_6 покладено такі обов'язки:
- прибувати за першим викликом слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, а саме м. Камінь-Каширський Волинської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із потерпілими та іншими учасниками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну .
Роз'яснено ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов'язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, застосувати до підозрюваного менш суворий запобіжний захід, визначити мінімальний розмір застави.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною.
Повідомляє, що підозрюваний не буде уникати кримінальної відповідальності, не буде продовжувати протиправну діяльність, має постійне місце проживання, освіту та місці соціальні зв'язки.
Заслухавши доповідача, доводи захисника та підозрюваного на підтримку доводів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як убачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, що ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141370000374 від 13 травня 2025 року за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 361 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, отримавши у невстановлений спосіб дані про поточні сесії, що містились у cookies-файлах викрадених із електро-обчислювальної техніки (так звані «цифрові ключі» від облікового запису) користувачів онлайн-платформи «Roblox», внесли до спеціалізованого програмного забезпечення, та здійснили перевірки актуальності та вірності таких даних, а у випадку позитивного завершення перевірки також оцінку вартості активів облікових записів (ігрові предмети, спорядження, кошти тощо) 610?672 користувачів онлайн-платформи «Roblox», в подальшому таємно викрали дані облікових записів разом із усіма розміщеними на ньому активами, які в подальшому продані за допомогою підконтрольного їм веб-сайту «cookie-store.ru».
21 квітня 2026 року повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 361 КК України.
22 квітня 2026 року слідчий ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
22 квітня 2026 року клопотання слідчого задоволено слідчим суддею Франківського районного суду м. Львова.
Ухвалюючи своє рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повному об'ємі, правильно дослідив усі обставини справи та вірно прийшов до переконання про наявність ризиків, перелік яких передбачений ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. 193, 194 КПК України, вислухавши доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 361 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного.
Згідно з наданими стороною обвинувачення даними, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, може приховувати відомості щодо причетності інших осіб у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, може продовжити свою протиправну діяльність, а саме вчиняти кримінальні правопорушення, аналогічні тому, у якому зараз підозрюється, відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції, що зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною особою зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Наведене в апеляційній скарзі захисника, не спростовує доводів обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, а його належна процесуальна поведінка може бути врахована в подальшому, в тому числі й при призначенні покарання.
Наявність тих обставин, що підозрюваний не буде уникати кримінальної відповідальності, не буде продовжувати протиправну діяльність, має постійне місце проживання, освіту та місці соціальні зв'язки, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави. Окрім того, колегія суддів вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
За змістом статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в цілому та її 3 пункту вбачається, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musucv.Moldova від 06 листопада 2007 року, заява №42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12 квітня 2009 року, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням міри покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (998 400 грн.) відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного та його родини, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відтак, ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скарга захисника - адвоката ОСОБА_5 слід відхилити.
Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4