Номер провадження 11-сс/821/225/26 Справа № 711/3847/26Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст.170 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 травня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.04.2026 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42025250000000086 від 25.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України,
зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене 31.03.2026 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси в приміщенні КП «Водоканал», розташованого за адресою: м. Тальне, вул. Соборна, 32, а саме на: мобільний телефон Motorola 924 IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з метою збереження як речових доказів, встановивши заборону користуватися та розпоряджатися вказаним майном.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, вважаючи її необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, якою просить ухвалу слідчого судді скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано на те, що арешт майна відбувся необґрунтовано, що не відповідає вимогам КПК України та без належного мотивування судом прийнятого рішення. Так, станом на 21.04.2026 ОСОБА_7 жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні не має, повідомлення про підозру йому не пред'явлено. Не наведено також жодної обґрунтованої підстави для арешту та чим підтверджується необхідність накладення арешту. Крім того, прокурором не наведено жодної з ознак речових доказів майна яке арештовано, таких не містить і постанова про визнання речовими доказами. При цьому органом досудового розслідування не наведено, а слідчим суддею не перевірено наявність ризиків щодо знищення майна чи інформації.
Скаржник зазначає, що попередньою ухвалою слідчого судді від 03.03.2026 було прямо визначено строк для проведення огляду/зняття інформації до 15.04.2026, однак сторона обвинувачення не надала доказів або не довела, що об'єктивно існували перешкоди для проведення НСРД або хоча б проводився первинний огляд телефону.
Представник власника майна наголошує, що із тексту оскаржуваної ухвали не можливо зробити висновок за яких реальних обставин та з яких підстав слідчим суддею прийнято рішення про арешт майна та чим обґрунтована така необхідність.
Також в апеляційній скарзі зауважено на тому, що ОСОБА_7 добровільно надав для огляду власний телефон, про що не зазначено ні прокурором, ні слідчим суддею, як і не відшукано будь якої інформації, яка б містила підтвердження версії прокурора. Також не враховано, що ОСОБА_7 є посадовою особою - керівником КП «Тальне Водоканал», тобто об'єкту критичної інфраструктури, а обмеження у можливостях зв'язку матиме негативні наслідки для громади.
Крім того, вказано на те, що матеріали клопотання щодо арешту майна належним чином не засвідчені.
Також, адвокат просив поновити строк на апеляційне оскарження мотивуючи це тим, що ні він ні його довіритель не були присутні при проголошенні повного тексту ухвали слідчого судді, повний текст ними отримано 27.04.2026, тому на думку скаржника строк на апеляційне оскарження спливає 03.05.2026.
Належним чином повідомлений адвокат ОСОБА_6 , спочатку подав клопотання про відкладення розгляду даної апеляційної скарги, яке було задоволено колегією, та перед наступним судовим засіданням, призначеним на 19.05.2026 року, клопотав перед судом про розгляд даної справи в режимі відеоконференції з власних засобів зв'язку. Ухвалою суду від 15.05.2026 вказане клопотання було задоволено, однак в призначений час о 12.30 адвокат на відеозв'язок не вийшов, причини суду не повідомив.
Також ухвалою суду від 18.05.2026 року було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 про розгляд справи в режимі відеоконференції з власних засобів зв'язку, однак прокурор в встановлений для розгляду справи час на відеозв'язок не вийшов з невідомих суду причин.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 405 КПК України про те, що неявка належним чином повідомлених учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора та скаржника.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшов таких висновків, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
За змістом ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді.
У даному провадженні скаржник та власник майна не був присутній при проголошенні повного тексту оскаржуваної ухвали слідчого судді від 21.4.2026, повний текст ухвали отримано скаржником та його довірителем 27.04.2026, апеляційну скаргу подано 03.05.2026. Зважаючи на незначний пропуск строку на апеляційне оскарження зазначеної вище ухвали та через не можливість ознайомлення з мотивами прийнятого судом рішення, колегія суддів вважає можливим поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.04.2026.
Далі, по суті розгляду доводів і вимог апеляційної скарги, з матеріалів судового провадження вбачається та встановлено слідчим суддею, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні № 42025250000000086, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України за фактом розкрадання бюджетних коштів, виділених на проведення будівельних робіт в Черкаській області, розпорядниками яких являються відділ освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради, КЗ «Центр надання соціальних послуг» Паланської сільської ради, КНП «Уманська ЦРЛ» Паланської сільської ради, виконавчий комітет Тальнівської міської ради, відділ освіти молоді та спорту Тальнівської міської ради та КП «Водоканал» Тальнівської міської ради.
За версією органу досудового розслідування, директор ТОВ «ВЛАДОМ» ОСОБА_9 , який налагодив схему пов'язану з розкраданням бюджетних коштів, виділених на проведення будівельних робіт, залучив до протиправної діяльності директора КП «Водоканал» ОСОБА_7 .
В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 надано дозвіл на обшук в приміщенні КП «Водоканал» (код ЄДРПОУ 24413020), розташованого за адресою: м. Тальне, вул. Соборна, 32.
31.03.2026 в період часу з 08 год. 21 хв. до 11 год. 53 хв. на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 було проведено обшук в приміщенні КП «Водоканал» (код ЄДРПОУ 24413020), розташованого за адресою: м. Тальне, вул. Соборна, 32, в ході якого відшукано та вилучено: мобільний телефон Motorola 924, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою про визнання речовими доказами від 01.04.2026 старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 , вилучені 31.03.2026 в ході проведення на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 обшуку в приміщенні КП «Водоканал» (код ЄДРПОУ 24413020), розташованого за адресою: м. Тальне, вул. Соборна, 32, зазначений вище мобільний телефон визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки він може містити листування між директором ТОВ «Владом» ОСОБА_9 та іншими ССГД щодо завищення об'ємів та обсягів будівельних робіт, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та містить відомості, які можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
03.04.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа № 711/3336/26) накладено арешт на Motorola 924, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_3 , з метою збереження як речового доказу, встановивши заборону володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним мобільним телефоном на час проведення необхідного його огляду/зняття інформації, встановивши строк проведення такого огляду/зняття інформації до 15.04.2026 включно.
Такими є обставини за матеріалами даного клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно із ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна, який згідно ч. 2 ст. 170 КПК України допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався.
Так, відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення збереження речових доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).
Тимчасове вилучення майна може бути здійснене під час обшуку та огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено - ч. 5 ст. 171 КПК України.
Відповідно до ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Як встановлено слідчим суддею в судовому засіданні вказане у клопотанні прокурора майно було вилучене 31.03.2026 під час проведення обшуку у приміщенні КП «Водоканал», ухвалою слідчого судді від 03.04.2026 задоволено клопотання прокурора про арешт майна, яке було подане в межах строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, однак із встановленням строку арешту до 15.04.2026. 16.04.2026 прокурор звернувся до слідчого судді із даним клопотанням про арешт майна.
Обґрунтовуючи клопотання до слідчого судді прокурор, зокрема, посилався на необхідність проведення НСРД для здійснення аналізу інформації, яка зберігається на мобільному телефоні. Відтак, існує реальна потреба у накладенні арешту на вилучений мобільний телефон для збереження речового доказу для запобігання можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, перетворити, відчужити та знищити інформацію, яка на ньому зберігається.
Колегія суддів вважає вагомими, прийнятними та цілком обґрунтованими твердження прокурора у клопотанні щодо потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у накладенні арешту на вилучений мобільний телефон ОСОБА_7 .
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги, що прокурором не доведено, а слідчим суддею не обґрунтовано потреби слідства у накладенні арешту на телефон після спливу дії попередньої ухвали слідчого судді від 03.04.2026 не знайшли свого підтвердження, а тому зводяться до незгоди, як позиції прокурора, висловленої у клопотанні, так і мотивах слідчого судді, в оскаржуваній ухвалі.
Посилання скаржника, що ОСОБА_7 не має процесуального статусу у даному кримінальному провадженні та повідомлення про підозру йому не пред'явлено, апеляційний суд відхиляє, адже арешт може бути накладений на майно, яке є речовими доказами, в розумінні ст. 98 КПК України, та з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення збереження речових доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна з метою запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) та необхідності встановленню істини у кримінальному провадженні. Отже накладення арешту на майно може відбуватися навіть якщо жодній особі ще не повідомлено про підозру.
При цьому, детальний огляд та аналіз інформації, що міститься у вилученому мобільному телефоні, що міг використовуватись для вчинення кримінального правопорушення, що наразі розслідується, буде оцінено органом досудового розслідування, слідчим суддею чи судом.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, а тому доводи адвоката стосовно незаконності ухвали слідчого судді колегія суддів вважає непереконливими.
Апеляційним судом не встановлено порушень слідчим суддею положень ст. ст. 170-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Крім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Згідно з ч. 4 ст. 132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Накладення арешту на майно не являється припиненням права власності на нього та носить тимчасовий характер.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна адвокатом в інтересах власника майна не надано та колегією суддів не встановлено.
Матеріали клопотання та справи переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні, а накладення арешту на вищезазначене майно має легітимну мету, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - збереження речових доказів, а отже вказаний телефон відповідає ознакам речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України, що згідно частини третьої ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Інші доводи на які посилається адвокат також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки істотних порушень норм КПК України не встановлено.
Зважаючи на зазначене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -
задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду від 21.04.2026.
Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.04.2026 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42025250000000086 від 25.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач :
Судді :