Справа №462/105/26 Головуючий у 1 інстанції:Галайко Н. М.
Провадження №22-ц/811/172/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
21 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова в складі судді Галайко Н.М. від 07 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 07 січня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернуто позивачу.
Роз'яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Вказану ухвалу оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».
В апеляційній скарзі просять скасувати ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 07 січня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначають, що суд першої інстанції здійснив надмірно формальний підхід до оцінки поданих документів та призвів до необґрунтованого обмеження права позивача на доступ до суду, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, у зв'язку з чим ухвала Залізничного районного суду м.Львова від 07 січня 2026 року є незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Звертають увагу, що у справі, яка переглядається, позивачем до позовної заяви, на підтвердження повноважень Романенка Михайла Едуардовича, як керівника юридичної особи в порядку самопредставництва. Додано електронні копії паперових документів у «PDF» форматі файлу: Виписка про створення ТОВ «Діджи Фінанс» (додаток №4), наказ про призначення директора ТОВ «Діджи Фінанс» (додаток №18) і Статут ТОВ «Діджи Фінанс» (додаток №20). Згідно з копії наказу від 05 жовтня 2022 року №7-к на призначення директора, Романенко Михайло Едуардович приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Діджи Фінанс» з 05.10.2022 р. Додатково зазначають, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що міститься в матеріалах справи, Романенко Михайло Едардович є керівником ТОВ «Діджи Фінанс». Будь-які обмеження щодо його повноважень або дієздатності про вчиненні дій від імені юридичної особи у зазначеному витягу відсутні. Крім того, серед додатків до позовної заяви міститься автоматично сформований підсистемою «електронний суд» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманий шляхом автоматизованого доступу та підписаний кваліфікованою електронною печаткою підсистеми «Електронний суд», що унеможливлює сумнів у достовірності відповідних відомостей. Сам факт подання позовної заяви від імені юридичної особи через підсистему «Електронний суд» із використанням КЕП керівника та автоматично сформованого витягу з ЄДР об'єктивно виключає можливість подання такої заяви особою без відповідних повноважень. Вважають, що матеріали справи містять належні докази наявності повноважень керівника ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенка Михайла Едуардовича на представництво інтересів позивача, а отже висновок суду першої інстанції, що представником позивача на підтвердження своїх повноважень не надано належних та допустимих доказів на здійснення представництва інтересів позивача, є помилковими.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 2, 4, 13, 58, 62, 175, 177, 185 ЦПК України, п.1 ст.6 Конвенції з прав людини, рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v.France», рішення у справі ЄСПЛ «Bellet v.France» рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» та повертаючи позовну заяву - виходив з того, що як вбачалось із позовної заяви така подана до суду 06.01.2026 року та підписана представником позивача Романенком М.Е. До матеріалів справи долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформований в системі «Електронний суд» 30.10.2024 року та витяг про прийняття на роботу Романенка М.Е. №7-к від 05.10.2022 року. Відповідно підтверджуючих документів, що позовна заява подана за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, станом на день подачі позову суду не подано. Окремо суд звернув увагу на те, що з врахуванням того, що представник позивача звернувся до суду через систему «Електронний суд», належним підтвердженням, що довіреність від імені юридичної особи видана за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, зокрема, може бути витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформований в системі «Електронний суд» станом на день звернення.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення, обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини які суд вважав встановленими - не доведені, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.
У січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило:
- стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №1307133862540 від 12.03.2023 року в розмірі 15 945 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 12.03.2023 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №4631313 від 18.04.2021 року. 04.10.2023 року згідно умов Договору факторингу №04102023/2, ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» відступило право вимоги за Кредитним договором 4631313 від 18.04.2021 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а відповідно Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги до відповідачки. Згідно Договору відступлення, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, становить - 15 945 грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту становить - 5000 грн.; - заборгованість за відсотками становить 10945 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить - 0 грн.; - заборгованість за пенею становить - 0 грн.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Положеннями ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачам можливість захистити свої права у суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи у доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів вважає передчасним та відповідно помилковим висновок районного суду щодо необхідності повернення заяви з наведених судом мотивів.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
За ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 14 цього Кодексу. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу);
3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;
4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;
6) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
7) до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. У разі повернення позовної заяви з підстави, передбаченої пунктом 6 частини четвертої цієї статті, судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається. Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» подано представником - Романенком М.Е. через підсистему «Електронний суд».
До матеріалів справи долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено що керівником ТОВ «Діджи Фінанс» є Романенко М. Е., дата видачі такої виписки 15.11.2022 року. (а.с.10)
Також долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформований в системі «Електронний суд» 30.10.2024 року. (а.с.7)
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», виходив з того, що заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано (п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України).
Однак, колегія суддів, звертає увагу на те, що, як вбачається із наведених вище документів посадове становище представника позивача, яке надавало йому як керівнику, зокрема, можливість подавати позовні заяви до суду, було підтверджене, хоч дійсно такі документи і не були видані станом на час подання позову до суду.
Отже, у випадку коли документи, на підтвердження повноваження представника були додані, однак у суду виник сумнів у їх достовірності, станом на час подання позовної заяви до суду, - суд першої інстанції міг залишити позовну заяву без руху та в ухвалі про залишення позовної заяви без руху визначити такі недоліки, спосіб і строк їх усунення, а також надати позивачеві строк для їх усунення та у разі неусунення позивачем зазначених недоліків у встановлений судом строк, суд першої інстанції міг вирішувати питання про повернення позовної заяви.
Також, суд першої інстанції мав можливість і самостійно з'ясувати актуальні відомості щодо повноважень керівника юридичної особи шляхом перевірки інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доступ до якого є відкритим і безоплатним, а відомості, що містяться в ньому, вважаються достовірними, що здійснено судом апеляційної інстанції. Відтак, з урахуванням перевірених актуальних відомостей щодо повноважень керівника юридичної особи, вирішити питання про можливість відкриття провадження у справі.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що жодної із підстав передбачених п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України для повернення позовної заяви, на час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було встановлено.
Отже, підстав для повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором оскаржуваною ухвалою, - не було.
Враховуючи викладене, повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» є передчасним та помилковим у даному випадку, без врахування обставин, що мають значення та вимог закону, про якій йшлося вище.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі із врахуванням обставин, що мають значення та вимог закону, про які, зокрема, йшлося.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 травня 2026 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П Крайник
М.М. Шандра