Справа № 464/147/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/389/26 Доповідач: ОСОБА_2
18 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 30 березня 2026 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Солнєчногорськ Московської області рф, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який неодружений, не працює, судимості не має, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника- адвоката ОСОБА_7
оскарженим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з часу затримання, а саме з 06.01.2026, з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Вирішено питання запобіжного заходу, арештованого майна, судових витрат та речових доказів.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу канабіс, будучи у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 06.01.2026, всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», придбав з метою подальшого збуту в невстановленої слідством особи, в невстановлений спосіб, невстановлену кількість наркотичного засобу канабіс, масою не менше 7,76 г, та зберігав його при собі з метою подальшого збуту до 06.01.2026. Надалі, ОСОБА_6 продовжуючи свій злочинний умисел на незаконний збут наркотичних засобів, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 06.01.2026, перебуваючи в лісовому масиві Винниківського лісопарку в місті Львові за координатами 49.800175, 24.084699 та 49.801232, 24.083898, у невстановленій досудовим розслідування черговості, незаконно збув наркотичний засіб канабіс, шляхом поміщення в ґрунт поблизу дерев за вказаними координатами двох сховків (закладок) у вигляді ізоляційних згортків, у яких знаходилися полімерні зіп-пакети з вмістом наркотичного засобу канабіс, масою 0,8 г та 0,87 г відповідно. В подальшому, 06.01.2026 в період часу з 19:09 год. по 19:52 год., в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Львів, вул. Пирогівка, 8А у ОСОБА_6 вилучено 7 ізоляційних згортків із полімерними зіп-пакетами з вмістом подрібненої речовини зеленого кольору рослинного походження, у яких виявлено наркотичний засіб канабіс, загальною масою 6,09 г, який ОСОБА_6 за вищеописаних обставин незаконно придбав в невстановленої слідством особи та зберігав при собі з метою збуту. Крім того, 06.01.2026, в період часу з 20:44 год. по 21:04 год., в ході проведення огляду місця події в лісовому масиві Винниківського лісопарку у місті Львові за координатами 49.800175, 24.084699 та 49.801232, 24.083898, за участі ОСОБА_6 вилучено 2 сховки (закладки), у вигляді ізоляційних згортків із полімерними зіп-пакетами з вмістом подрібненої речовини зеленого кольору рослинного походження, у яких виявлено наркотичний засіб канабіс, масою 0,8 г та 0,87 г відповідно, який ОСОБА_6 за вищезазначених обставин незаконно придбав у невстановленої слідством особи, зберігав при собі з метою збуту та незаконно збув.
Не погоджуючись із зазначеним вироком, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржений вирок , та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 307 КК України у виді 4 років позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання є надто суворим. Суд першої інстанції належним чином не врахував щире каяття обвинуваченого та його активне сприяння у розкритті злочину, те, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є особою з багатодітної сім'ї, вчинив злочин за збігу тяжких особистих обставин, бо не мав коштів на придбання їжі. Відповідно до досудової доповіді обвинуваченому не рекомендовано застосування реальногог терміну покарання, згідно з положеннями ст. 314-1 КПК України. Сторона захисту вважає, що до ОСОБА_6 можна застосувати положення ст.ст. 75-76 КК України, встановивши іспитовий термін від 1 до 3 років.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, виступ прокурора ОСОБА_9 , який заперечив проти апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_6 дотримано.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 розглядалось судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки ОСОБА_6 визнав винуватість, відтак суд першої інстанції обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 1 ст. 307 КК України, за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірним та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується і не може бути оскаржено.
Щодо призначеного судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання, то слід зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 307 КК України передбачено, що незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5-ти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При призначенні покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке, згідно положення ст. 12 КК України, є тяжким злочином, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що є обставинами, які пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, зростав у багатодітній сім'ї та його вихованням займалася бабуся, неодружений і жодних осіб на утриманні не має, за місцем навчання до 2019 року характеризується позитивно, не працює, на медичних обліках не перебуває, судимості не має.
На переконання колегії суддів, із врахуванням суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про призначення покарання ОСОБА_6 у межах санкції ч.1 ст.307 КК України у виді позбавлення волі. Таке покарання є необхідним, достатнім та сприятиме виправленню та перевихованню обвинуваченого, не є занадто тяжким та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України. Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69, 75 КК України колегією суддів не встановлено.
Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду, оскільки є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Сихівського районного суду м. Львова від 30 березня 2026 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 307 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Касаційна скарга на рішення суду може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою - у той самий строк з дня отримання копії такого рішення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4