Справа №445/2433/25 Головуючий у 1 інстанції:Кіпчарський О. М.
Провадження №22-ц/811/4295/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
21 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши у порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області в складі судді Кіпчарського О.М. від 24 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів, -
рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів - задоволено частково.
Змінено спосіб стягнення аліментів, призначених згідно судового наказу Золочівського районного суду Львівської області від 28.12.2020 року у справі № 445/2246/20 та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2025 року про часткове задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в частині зміни способу та розміру стягнення аліментів та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог позивача.
Вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Зазначає, що матеріальний стан та здоров'я відповідача, значно погіршились. Це зумовлено тим, що під час безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районі населеного пункту Юнаківка, Сумського району Сумської області внаслідок підриву на протипіхотній міні противника, 19.07.2025 року ОСОБА_2 одержав вибухову травму, внаслідок чого встановлено діагноз: Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Акубаротравма без перфорації барабанних перетинок. Повна травматична ампутація лівої стопи. Множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення лівої гомілки. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правої гомілки. Звертає увагу,що з того часу відповідач не може самостійно пересуватись, постійно лікується та проходить реабілітацію, що вимагає велику суму коштів. Внаслідок отриманих травм ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності безстроково та призначено довготривале лікування та реабілітацію, таким чином дані обставини привели до погіршення матеріального становища відповідача, в порівнянні з його матеріальним становищем на момент видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів, що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів. Не зважаючи на той факт, що відповідач не може самостійно пересуватись і потребує сторонньої помочі, на його утриманні знаходяться також батьки пенсіонери, які систематично хворіють та потребують лікування. Разом із цим, незаперечним фактом погіршення матеріально становища відповідача є і той факт, що відповідно до відомостей органу державної виконавчої служби, заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 на користь першої дружини ОСОБА_5 на утримання н/л. сина ОСОБА_4 становить 150 334.48 грн., це при тому, що заборгованість по сплаті аліментів в користь позивача повністю погашено, що призводить до порушення рівності дітей на допомогу батька та виражає факт обділення однієї дитини батьківською підтримкою, порівняно з іншою дитиною. Звертає увагу суду, що зміна способу стягнення та розміру аліментів, для відповідача на даний час є непосильною, і призведе лише до накопичення заборгованості, а при виплаті аліментів встановлених судовим наказом від 28.12.2020 року, позивач зможе частково погашати заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина від першого шлюбу та паралельно сплачувати аліменти на утримання доньки. Таким чином, вважає, що в справі відсутні будь-які підстави для задоволення позову. Одночасно повідомляє, що з моменту відкриття провадження до цього часу відповідач перебуває на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 15 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 11,13, 141, 246, 258, 259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, ст.ст. 141, 180-183, 192 СК України, постанову Верховного Суду від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13, постанову Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19, постанову Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19, постанову Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №752/2617618, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, та задовольняючи позов частково, - виходив з того, що 24.02.2015 року між сторонами зареєстровано укладення шлюбу. У шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилась донька ОСОБА_4 . Шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується копією рішення Золочівського районного суду Львівської області від 12.02.2021 року. Відповідно до судового наказу Золочівського районного суду Львівської області від 28.12.2020 року з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 04.12.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку заборгованості за аліментами по вищевказаному судовому наказу, станом на 27.10.2025 року така заборгованість повністю погашена. Разом з тим, з розрахунку вбачається, що аліменти впродовж 2020 року - квітня 2025 року відповідачем взагалі не сплачувалась. Весь розмір заборгованості сплачено після квітня 2025 року. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27.02.2019 року змінено розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь ОСОБА_5 , на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на розмір частки від заробітку, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Повноліття ОСОБА_4 настало ІНФОРМАЦІЯ_6 , інших рішень щодо стягнення аліментів з відповідача не надано, а отже таких на дитину від першого шлюбу він не сплачує. Згідно розрахунку заборгованості за аліментами на утримання ОСОБА_4 , станом на 16.04.2024 року така заборгованість становить 156 949,37 грн. Суд звернув увагу, що відповідач являється особою з інвалідністю 2-ої групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання бойового завдання. Військову службу відповідач почав проходити з березня 2025 року, що підтверджується довідкою №1626 від 10.04.2025 року в/ч НОМЕР_3 . Згідно представлених медичних документів відповідач отримав вибухову травму в ході бойових дій, у нього ампутована ліва стопа, відповідач проходить відповідне лікування. Батьки відповідача є пенсіонерами, матір є особою з інвалідністю 3-ї групи у зв'язку із загальним захворюванням. Відомостей, що батьки перебувають на утриманні відповідача останнім не надано. Суд зазначив, що з акту від 23.10.2025 року про фактичне проживання особи вбачається, що з батьками проживає рідний брат відповідача, а отже в сім'ї наявна інша особа, яка може здійснювати догляд за батьками та приймати участь в їх утриманні, у випадку, якщо батьки цього потребують. Дитина сторін ОСОБА_4 має захворювання, пов'язані із зором, у зв'язку з чим проходить постійні огляди, позивачка придбавала їй окуляри, здійснювала інші необхідні витрати у зв'язку з цим, що підтверджено відповідними фіскальними чеками. Позивачка забезпечує дитині гармонійний розвиток та дозвілля, що підтверджується долученими фотознімками. Позивачка офіційно працевлаштована, за основним та додатковим місцем роботи за дев'ять місяців 2025 року отримала сукупний дохід 127 484, 83 та 37 185,49 грн., що підтверджено відповідними довідками про доходи. Доходи відповідача впродовж останнього року становлять 471 780,45 грн, зокрема : квітень 2025 року - 15 272,82 грн, травень 2025 року - 25 233,35 грн, червень 2025 року 45 007,14 грн, липень 2025 року - 80 015,25 грн, серпень 2025 року - 191 546,33 грн, вересень 2025 року - 23 481,81грн, жовтень 2025 року - 91 223,75 грн. Позивачка має на утриманні сина від першого шлюбу, 2011 року народження, що підтверджується довідкою №291 від 19.11.2025 року, виданою Старостою с. Заставне Львівського району, Львівської області. Суд вказав, що відповідач зобов'язаний брати участь в утриманні спільної із позивачкою дитини. Проходження військової служби, поранення та ампутація лівої стопи не може слугувати безумовною підставою для звільнення від обов'язку утримувати дитину. Рішення з питань аліментів в першу чергу приймається та стосується інтересів дитини, а не сторін. З часу присудження аліментів у 2020 році відповідач їх жодного разу до квітня 2025 року не сплачував, чим продемонстрував свою абсолютну байдужість до свого батьківського обов'язку. Аліменти, які на даний час сплачує відповідач у розмірі близько 1500,00 грн., враховуючи сучасні реалії, витрати та потреби дитини, в будь-якому випадку не здатні забезпечити належне утримання та розвиток дитини. Середньомісячний дохід позивачки становить близько 18 300, 00 грн, остання має на утриманні також дитину від першого шлюбу, а тому таких коштів є очевидно недостатньо для належного утримання себе та обох дітей. Натомість відповідач впродовж останнього року отримав значно більший дохід, загалом 471 780,45 грн. Погашення заборгованості по аліментах за попередні роки не оцінюється судом, як визначальне досягнення відповідача, оскільки він лише виконав обов'язок, який не виконував впродовж останніх 5-ти років. Суд врахував, що частина отриманого доходу це виплата додаткової винагороди за участь в бойових діях і в подальшому такі виплати відповідачу не здійснюватимуться, однак, на даний час, такий продовжує перебувати у статусі військовослужбовця, отримує щомісячне грошове забезпечення у розмірі близько 23 500,00 грн, додатково вочевидь отримуватиме пенсію по інвалідності, розмір якої орієнтовно становить 80% грошового забезпечення, інші виплати та пільги (комунальні послуги, проїзд, медичне обслуговування та інше). Відтак, суд врахував матеріальний стан позивачки, перебування на її утриманні двох неповнолітніх дітей, матеріальний стан відповідача, який впродовж 2025 року змінився в бік збільшення, та має відносно сталий характер, травму відповідача, наявність у нього статусу особи з інвалідністю, відсутність доказів про перебування на утриманні відповідача інших осіб, наявність в дитини сторін захворювання зору, яке потребує лікування та відповідно додаткових витрат, значну зміну цін на продукти харчування, одяг, медичне забезпечення, дозвілля дитини та ін., порівняно із 2020 року коли ухвалювалось первинне рішення про стягнення аліментів, у зв'язку з чим приходить до висновку, що зміна способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку є доцільним, таким, що відповідатиме інтересам дитини та не буде надмірним тягарем для відповідача. Суд першої інстанції вважав, що зрештою, відповідач та позивачка в майбутньому не позбавлені можливості звернутись із позовом про збільшення та/або зменшення розміру аліментів, зміни способу їх стягнення. Водночас, оскільки відповідачу у зв'язку з його лікуванням та травмою можливі виплати додаткової винагороди за час лікування, виплати за поранення, що будуть мати разовий характер, максимальний розмір аліментів слід обмежити і в даному випадку суд орієнтувався на положення ч. 5 ст. 183 СК України, в частині обмеження розміру не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Вказана норма, хоч і стосується наказного провадження, а не позовного, однак, на погляд суду першої інстанції, таке обмеження дозволить зберегти баланс інтересів платника та отримувача аліментів у випадку отримання платником аліментів додаткових виплат у зв'язку із отриманим пораненням та встановленою інвалідністю, а тому позовні вимоги, на думку суду, підлягали до часткового задоволення.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
У вересні 2025 року ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів, в якому просила:
- змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, призначених рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28.12.2020 року та щомісячно стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки: ОСОБА_4 , в розмірі від всіх видів заробітку, починаючи з дня набуття рішенням законної сили, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину певного віку, починаючи з дня звернення до суду із вказаною заявою та до досягнення дитини повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12.02.2021 року вона розлучилась із відповідачем, у шлюбі з відповідачем у них народилась донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказувала, що згідно рішення Золочівського районного суду Львівської області від 28.12.2020 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Звертала увагу суду на те, що вказаних аліментів на утримання дитини не вистачає, зазначала, що відповідач проходить військову службу на даний час, стягнення аліментів у частці від доходу дозволить коригувати розмір аліментів до середньомісячної заробітної плати по регіону, а тому просила змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу.
За ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо після виконання аліментних зобов'язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Також, відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилалась позивачка.
При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2025 року - 3196 гривень; прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» складає для дітей від 6 до 18 років - 3512 грн. на місяць.
Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - 24.02.2015 року між ОСОБА_3 до ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
У шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилась донька ОСОБА_4 . (а.с.5)
12.02.2021 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується копією рішення Золочівського районного суду Львівської області. (а.с.6)
Відповідно до судового наказу Золочівського районного суду Львівської області від 28.12.2020 року з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 04.12.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.7)
Згідно розрахунку заборгованості за аліментами по вищевказаному судовому наказу, станом на 27.10.2025 року така заборгованість повністю погашена.
Разом з тим, з розрахунку вбачається, що аліменти впродовж 2020 року - квітня 2025 року відповідачем взагалі не сплачувалась. Весь розмір заборгованості сплачено після квітня 2025 року.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27.02.2019 року змінено розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь ОСОБА_5 , на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на розмір частки від заробітку, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Повноліття ОСОБА_4 настало ІНФОРМАЦІЯ_6 та інших рішень щодо стягнення аліментів з відповідача не надано, а отже таких на дитину від першого шлюбу він не сплачує, як правильно встановив суд першої інстанції.
Згідно розрахунку заборгованості за аліментами на утримання ОСОБА_4 , станом на 16.04.2024 року така заборгованість становить 156 949,37 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є особою з інвалідністю 2-ої групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання бойового завдання.
Військову службу відповідач почав проходити з березня 2025 року, що підтверджується довідкою №1626 від 10.04.2025 року в/ч НОМЕР_3 .
Згідно представлених медичних документів відповідач отримав вибухову травму в ході бойових дій, у нього ампутована ліва стопа та відповідач проходить відповідне лікування.
Батьки відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є пенсіонерами, що підтверджується пенсійними посвідченнями № НОМЕР_4 від 30.10.2019 та № НОМЕР_5 від 23.02.2011, а також матір відповідача є особою з інвалідністю 3-ї групи у зв'язку із загальним захворюванням.
Відомостей, що батьки перебувають на утриманні відповідача останнім не надано.
З акту від 23.10.2025 року про фактичне проживання особи вбачається, що з батьками проживає рідний брат відповідача ОСОБА_8 , а отже в сім'ї є інша особа, яка може здійснювати догляд за батьками та брати участь в їх утриманні, у випадку, якщо батьки цього потребують.
Також, як вбачається з матеріалів справи, дитина сторін ОСОБА_4 має хронічні захворювання пов'язані із зором (гіперметропічний астигматизм обох очей та порушення акомодації), у зв'язку з чим проходить постійні огляди, а також позивачка придбавала їй окуляри, здійснювала інші необхідні витрати у зв'язку з цим, що підтверджено відповідними фіскальними чеками. (а.с.33-43)
Позивачка забезпечує дитині гармонійний розвиток та дозвілля, що підтверджується долученими фотознімками. (а.с.49)
Позивачка офіційно працевлаштована, за основним та додатковим місцем роботи та за дев'ять місяців 2025 року отримала сукупний дохід 127484, 83 грн. та 37185,49 грн., що підтверджено відповідними довідками про доходи. (а.с.48-49)
Доходи відповідача впродовж останнього року становлять 471 780,45 грн., зокрема: квітень 2025 року - 15 272,82 грн., травень 2025 року - 25 233,35 грн., червень 2025 року 45 007,14 грн., липень 2025 року - 80 015,25 грн., серпень 2025 року - 191 546,33 грн., вересень 2025 року - 23 481,81грн., жовтень 2025 року - 91 223,75 грн.
Також, позивачка має на утриманні сина ОСОБА_9 (від першого шлюбу), 2011 року народження, що підтверджується довідкою №291 від 19.11.2025 року, виданою Старостою с.Заставне Львівського району, Львівської області О.Б.Костів. (а.с.48)
Із позовної заяви вбачається, що позивачка, як на підставу зміни розміру аліментів, зокрема, посилалась на те, що на теперішній час суми вказаних аліментів на утримання дитини не вистачає, зазначала, що відповідач проходить військову службу на даний час, а стягнення аліментів у частці від доходу дозволить коригувати розмір аліментів до середньомісячної заробітної плати по регіону і тому просила змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу.
Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач зобов'язаний брати участь в утриманні спільної із позивачкою дитини, а проходження військової служби, поранення та ампутація лівої стопи не може слугувати безумовною підставою для звільнення від обов'язку утримувати дитину, оскільки рішення з питань аліментів в першу чергу приймається та стосується інтересів дитини, а не сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, з часу присудження аліментів у 2020 році відповідач їх жодного разу до квітня 2025 року не сплачував, чим продемонстрував свою абсолютну байдужість до свого батьківського обов'язку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аліменти, які на даний час сплачує відповідач у розмірі близько 1500,00 грн., враховуючи сучасні реалії, витрати та потреби дитини, враховуючи, що така має хронічні захворювання пов'язані із зором, у зв'язку з чим проходить постійні огляди, в будь-якому випадку не здатні забезпечити належне утримання та розвиток дитини, враховуючи також і те, що середньомісячний дохід позивачки становить близько 18 300, 00 грн. та що остання має на утриманні також дитину від першого шлюбу, а тому таких коштів є очевидно недостатньо для належного утримання себе та обох дітей.
Посилання апелянта на те, що зміна способу стягнення та розміру аліментів, для відповідача на даний час є непосильним, і призведе лише до накопичення заборгованості є необґрунтованими та документально не підтверджені, оскільки, згідно з матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції правильно встановлено, що матеріальний стан відповідача за 2025 року змінився в бік покращення (збільшення доходів) та має відносно сталий характер.
Окрім того, відповідач впродовж останнього року отримав значно більший дохід, загалом 471 780,45 грн.
Що стосується погашення заборгованості по аліментах за попередні роки, то вказане не може оцінюватись судом, як визначальне досягнення відповідача, оскільки він лише виконав обов'язок, який не виконував впродовж останніх 5-ти років, про що правильно вказав суд першої інстанції.
Судом першої інстанції вірно враховано, що частина отриманого доходу це виплата додаткової винагороди за участь в бойових діях і в подальшому такі виплати відповідачу не здійснюватимуться, однак, на даний час, такий продовжує перебувати у статусі військовослужбовця, отримує щомісячне грошове забезпечення у розмірі близько 23 500,00 грн., додатково вочевидь отримуватиме пенсію по інвалідності, розмір якої орієнтовно становить 80% грошового забезпечення, інші виплати та пільги (комунальні послуги, проїзд, медичне обслуговування та інше), чого відповідач не спростував.
Тому, враховуючи, зокрема, матеріальний стан позивачки, перебування на її утриманні двох неповнолітніх дітей; матеріальний стан відповідача, який впродовж 2025 року змінився в бік покращення (збільшення доходів) та має відносно сталий характер; травму відповідача; наявність у нього статусу особи з інвалідністю; відсутність доказів про перебування на утриманні відповідача інших осіб; наявність в дитини сторін хронічного захворювання зору, яке потребує лікування та відповідно додаткових витрат; значну зміну цін на продукти харчування, одяг, медичне забезпечення, дозвілля дитини та ін., порівняно із 2020 року коли ухвалювалось первинне рішення про стягнення аліментів, - суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що зміна способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку та фактично і їх розміру є доцільним, таким, що відповідатиме інтересам дитини та не буде надмірним тягарем для відповідача.
Окрім того, відповідач та позивачка в майбутньому не позбавлені можливості звернутись із позовом про збільшення та/або зменшення розміру аліментів, зміни способу їх стягнення.
Водночас, оскільки відповідачу у зв'язку з його лікуванням та травмою можливі виплати додаткової винагороди за час лікування, виплати за поранення, що будуть мати разовий характер, максимальний розмір аліментів суд правильно, пославшись на положення ч. 5 ст. 183 СК України, обмежив розмір аліментів, що стягуватимуться, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Вказане дозволить зберегти баланс інтересів платника та отримувача аліментів у випадку отримання платником аліментів додаткових виплат у зв'язку із отриманим пораненням та встановленою інвалідністю, з чим колегія суддів погоджується та позивачкою в цій частині рішення суду не оскаржувалося.
Щодо посилання апелянта на наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів на користь його першої дружини ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 та відсутність такої заборгованості по сплаті аліментів в користь позивачки, то такий факт свідчить про недобросовісне виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків впродовж 5-ти років щодо утримання сина, а не про порушення рівності дітей щодо допомоги батька та факту обділення однієї дитини батьківською підтримкою, порівняно з іншою дитиною.
Покликання відповідача на те, що здоров'я відповідача, значно погіршилось у зв'язку з проходження військової служби, пораненням та ампутацією лівої стопи не може слугувати безумовною підставою для звільнення від обов'язку утримувати дитину та суд першої інстанції вірно виходив із захисту інтересів перш за все дитини, забезпечення одержання нею коштів необхідних для їх життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька.
Отже враховуючи, зокрема, те, що обов'язок утримувати дитину покладено на обох батьків; склади сімей обох сторін (на утриманні позивачки перебуває двоє дітей); матеріальний стан відповідача та можливість сплачувати аліменти у вказаному позивачкою розмірі та способі; травму відповідача; наявність у нього статусу особи з інвалідністю; відсутність доказів про перебування на утриманні відповідача інших осіб; доходи позивачки; прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» складав для дітей від 6 до 18 років - 3196 грн. на місяць; прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» складає для дітей від 6 до 18 років - 3512 грн. на місяць; стан здоров'я дитини та наявність в неї хронічного захворювання зору, яке потребує лікування та відповідно додаткових витрат, - колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 3 68, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 травня 2026 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П. Крайник
М.М. Шандра