Справа № 644/8102/25 Головуючий 1 інстанції: Маркосян М.В.
Провадження №33/818/890/26 Доповідач: Шабельніков С.К.
15 травня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Гафича О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гафича О.І. на постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 21 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 30 серпня 2025 року о 13:00 за адресою: м.Харків, вул. Обрій, буд.7, водій ОСОБА_1 керував електрофетбайком «Corso Wander 20», огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу з допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820 ARJL 0304». Результат огляду 2,10 проміле алкоголю.
В апеляційній скарзі захисник Гафич О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів зазначив, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він не керував механічним транспортним засобом, а суд першої інстанції не перевірив, чи відноситься цей транспортний засіб за своєю потужністю до механічних транспортних засобів. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилкового ототожнив поняття «транспортного засобу» та «механічного транспортного засобу», проігнорувавши чіткі визначення, які надані у правилах дорожнього руху. Крім того, законодавство не містить визначення «електрофетбайк», а працівники поліції самостійно не встановили його потужність, не роз'яснили ОСОБА_1 його прав та обов'язків та не зазначили законність зупинки транспортного засобу.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Гафич О.І. та Подуса О.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу лише в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.9 А Правил дорожнього руху.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №438184 від 30 серпня 2025 року, з якого вбачається, що 30 серпня 2025 року о 00 години 13 хвилин в. м.Харкові по вул. Обрій, 7, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Corso Wander 20 (електрофетбайк) в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат огляду 2,10 проміле, з результатом згоден, чим порушив п.2.9 А ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.1).
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк.7), ОСОБА_1 під час події мав ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6820 ARJL-0304, результат позитивний, вміст алкоголю у видихаємому повітрі склав 2,10 % проміле, що підтверджується роздруківкою газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» ARJL-0304 (арк.5).
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 30 серпня 2025 року, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, але огляд у медичному закладі не проводився (арк.8).
Згідно відомостей рапорту інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції, Нурлан Магаммедзаде, з яких вбачається, що 30 серпня 2025 року під час патрулювання екіпажем 4204 було зупинено транспортний засіб Corso Wander 20 (електрофетбайк) не зареєстрований на території України під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення комендантської години, під час спілкування з громадянином були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат огляду 2,10 проміле, з результатом огляду згоден. На водія було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП ЕПР1 438184 та постанова за ч.5 ст.121 КУпАП ЕНА 5603604. Водій від підпису в адміністративних матеріалах відмовився, водія відсторонено від керування транспортним засобом, транспортний засіб залишено на місці зупинки без порушень ПДР України (аркю9).
У матеріалах справи наявний відеозапис події від 30 серпня 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.4), з якого вбачається факт керування ним о 00 годині 13 хвилин транспортним засобом. Крім того, працівники поліції зазначили водію, яким виявився ОСОБА_1 , причини зупинки транспортного засобу, а саме: початок комендантської години та керування транспортним засобом без шолому. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку або відмовитись, а також роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 пояснив, що у нього сталася сварка із його жінкою, а також те, що він вранці пив пиво. Водій погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Працівник поліції зробив контрольний забір повітря, який показав, що алкоголю нема, після чого ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер» шляхом його продуття. Результат огляду виявився позитивним, а саме 2,10 % проміле. З відеозапису об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу намагався домовитись з працівниками поліції щодо не притягнення його до відповідальності шляхом надання неправомірної вигоди, у зв'язку з чим був попереджений працівниками поліції про настання кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 було повідомлено про те, що відносно нього буде складено адміністративний матеріал за керування транспортним засобом без шолому, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.121 КУпАП, а саме за порушення п.2.3 г ПДР, а також ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 ознайомили зі змістом постанови за ч.5 ст.121 КУпАП, а саме за порушення п.2.3 г ПДР, а також з протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, у якому ОСОБА_1 зазначив свої пояснення, однак відмовився від його підпису. Водія було відсторонено від подальшого керування транспортним засобом.
Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об'єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер».
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою.
Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом, який не є механічним транспортним засобом, а тому водій такого транспортного засобу не може бути суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Зокрема, відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є особи, які керували транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснили передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також особи, що керували транспортним засобом, які відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.10 Правил дорожнього руху зазначено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Дане визначення охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатись дорогами загального користування.
Крім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» містить визначення електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Також у вищезазначеному Законі наведено визначення низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Таким чином, електоскутери, електросамокати, гіроскутери тощо офіційно визнаються транспортними засобами, у зв'язку з чим, особи, які керують такими транспортними засобами є водіями та зобов'язані дотримуватись Правил дорожнього руху.
При цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 15 березня 2023 року у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи, як учасника дорожнього руху, є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводиться в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
При цьому, законодавець обмежує нижнею межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав.
Таким чином, ОСОБА_1 є особою, яка керує транспортним засобом і на нього поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9.а Правил дорожнього руху.
Апеляційний суд критично оцінює заперечення сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом даного адміністративного правопорушення, оскільки обсяг адміністративної відповідальності водія електричного велосипеда за ст.130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статею інших водіїв механічних транспортних засобів.
Доводи сторони захисту в суді апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 рухався на транспортному засобі за рахунок виключно своєї мускульної сили спростовується відомостями, що зафіксовані на відео, яке додано до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 під час керування даного транспортного засобу не застосовував мускульну силу, а їхав виключно за допомогою електродвигуна.
Доводи апеляційної скарги захисника Гафича О.І. з приводу незаконності зупинки транспортного засобу працівниками поліції, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказане не є предметом розгляду даної справи та віднесено до виключної компетенції судів адміністративної юрисдикції.
Разом з цим, апеляційний суд бере до уваги, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.
Наказом начальника Харківської обласної військової адміністрації №199В від 05 грудня 2022 року у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину з 23.00 год до 05.00 год.
Визначення терміну комендантська година міститься у п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Порядок введення комендантської години встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану».
Комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення), який доводиться до відома військових адміністрацій (у разі їх утворення) або ради оборони Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, МОЗ, МЗС, АТ «Українська залізниця», відповідних органів Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС, військових командувань, з'єднань, військових частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Зазначеним наказом призначається комендант, визначаються час, протягом якого діють комендантська година та спеціальний режим світломаскування, межі території їх запровадження, способи здійснення заходів щодо підтримання правопорядку, порядок руху залізничного, автомобільного, морського, річкового, повітряного транспорту, порядок створення, функціювання і місцезнаходження комендатури та її склад.
Накази військового командування та військової адміністрації (у разі її утворення) про запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування доводяться до відома підприємств, установ, організацій та населення сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями (у разі їх утворення) або радами оборони Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя та через засоби масової інформації.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС, а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.
Під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування продовжують виконувати свої завдання Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС.
Також особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення, затримуються у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Якщо особа в заборонений час протягом комендантської години перебуває на вулиці, то комендантський патруль має право її затримати, перевірити в неї наявність документів, які б давали право на перебування на вулиці, чи підтвердити обставину про відсутність таких документів у даної особи, а також встановити причину порушення комендантської години.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 керував о 00 годині 13 хвилин 30 серпня 2025 року електрофетбайком «Corso Wander 20» за адресаою: м.Харків, вул. Обрій, 7, тобто під час дії комендантської години.
Згідно відомостей відеозапису події за участю ОСОБА_1 від 30 серпня 2025 року, працівники поліції під час спілкування з водієм, повідомили останньому причину зупинки, а саме: керування транспортним засобом без шолому та дія комендантської години.
Таким чином, у апеляційного суду не виникає сумнівів, що працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію», оскільки завданнями поліції є, зокрема, забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Доводи апеляційної скарги щодо не роз'яснення ОСОБА_1 працівниками поліції його прав та обов'язків також є необґрунтованими та спростовуються сукупністю відомостей, що є наявними в матеріалах справи. Зокрема, з відеозапису події від 30 серпня 2025 року вбачається, що працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (відео 01:11:10).
При цьому, апеляційний суд враховує, що у межах розгляду судом цієї справи ОСОБА_1 реалізував своє право на захист та користувався професійною правничою допомогою захисника Гафич О.І., тому, сама по собі, зазначена обставина, не завадила ОСОБА_1 реалізувати права, надані йому законом, у тому числі право на захист.
Щодо доводів сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у цій справі суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, застосовуючи приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якими встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, суд апеляційної інстанції вважає необхідним звернути увагу апелянта на правові висновки національного законодавства України та правові висновки Європейського суду з прав Людини щодо можливості перекваліфікації дій правопорушника у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до приписів ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення". У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним.
Разом з тим, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (рішення у справі «Лучанінова проти України»).
У справі «Малофєєва проти росії» ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Правовим аналізом норм, передбачених Кодексом про адміністративні правопорушення, встановлено, що підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Неправильна кваліфікація порушення зумовлює складання протоколу за неналежне порушення, і відповідно, відсутність протоколу за вчинене правопорушення. Можливість перекваліфікації дій правопорушника Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена.
Водночас, обов'язково необхідно дотримуватись у судовому процесі під час розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередності дослідження доказів, а також змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів.
Оцінюючи відомості доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9 А Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Клопотання сторони захисту про виклик поліцейських не підлягає до задоволенню, оскільки відсутня необхідність у допиті вказаної особи, у зв'язку з тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи, які є взаємодоповнюючими та не суперечать один одному.
Більш того, з метою повної та об'єктивної перевірки всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції викликав в судове засідання працівника поліції Магамедзаде Н.Р., який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , щоб з'ясувати обставини події, які він зафіксував у протоколі. Однак, у судове засідання Харківського апеляційного суду працівник поліції не з'явився, будь-яких письмових пояснень не надав. Належить також зазначити, що можливість виклику працівників поліції для допиту в якості свідків шляхом приводу чинним КУпАП не передбачена.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції допустив описку у мотивувальній частині постанови від 21 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , зазначивши про вчинення адміністративного правопорушення о 13:00 год., замість 00:13 год., але допущена судом першої інстанції описка може бути усунута лише судом, який розглядав цю справу.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Гафича О.І. залишити без задоволення.
Постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 21 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність виправлення описки у мотивувальній частині постанови Індустріального районного суду м.Харкова від 21 січня 2026 року щодо зазначення вірного часу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков