04 лютого 2026 рокуСправа № 495/3855/25
Номер провадження 3/495/370/2026
Cуддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
30.05.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №343548 від 27.05.2025 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №343548 від 27.05.2025 вбачається, що 27.05.2025 о 18 год. 30 хв. в смт. Сергіївка, вул. Шаболатська 12 водій керував мотоциклом марки DELTA б.н. з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме (явно виражений запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5.ПДР - Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидість реакції.
Такі дії ОСОБА_1 органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
16.12.2025 від представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Царенка О.О. надійшло клопотання про закриття провадженя по справі з якого вбачається наступне.
З вищезазначеним протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не згоден, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП.
Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів, які б у передбаченому законом порядку беззаперечно підтверджували факт керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, а також відмову від проходження огляду на стан сп?яніння, здійснену відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів вини особи, відповідно до принципу презумпції невинуватості та вимог статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а провадження у справі підлягає закриттю у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Отже хотілось би звернути увагу суду на наступні обставини:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №343548 від 27 травня 2025 року, що складений інспектором Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Костюк Ярославом Олександровичем, та матеріалів адміністративної справи №495/3855/25, вбачається, що ОСОБА_1 , на місці зупинки інспектором Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Костюк Ярославом Олександровичем було запропоновано пройти перевірку на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки за допомогою газоналізатору для вимірювання вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Drager Alcotest.
Також, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №343548 від 27 травня 2025 року, що складений інспектором Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Костюк Ярославом Олександровичем, вбачається, що відеозапис, який до нього був долучений зроблений за допомогою відеореєстратора, що був встановлений в патрульній машині співробітників поліції - відеореєстратор 70 МАІ, та за допомогою мобільного телефону - телефон Redmi IMEI: НОМЕР_1 .
Підсумовуючи все вищенаведене, можна дійти обґрунтованого висновку, що співробітник поліції не має права використовувати власний мобільний телефон для фіксації адміністративного правопорушення. Така позиція ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, яке чітко визначає порядок застосування технічних засобів під час здійснення поліцейськими своїх повноважень.
По-перше, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та відомчих нормативних актів, фіксація адміністративних правопорушень повинна здійснюватися виключно за допомогою сертифікованих технічних засобів, які знаходяться на балансі органів поліції. Ці засоби мають пройти відповідну перевірку, калібрування та облік, що гарантує достовірність і цілісність отриманої інформації. Використання ж приватного мобільного телефону не забезпечує ані належного контролю за збереженням відео- та фотоматеріалів, ані захисту від можливого втручання чи редагування.
По-друге, застосування особистих гаджетів поліцейського створює ризики порушення прав та законних інтересів особи, щодо якої складається протокол. Адже така фіксація не дозволяє перевірити технічний стан пристрою, дату чи час зйомки, що може призвести до сумнівів у достовірності доказів або їх визнання недопустимими у судовому провадженні. Судова практика неодноразово підкреслює, що докази, отримані з порушенням установлених правил, не можуть бути покладені в основу притягнення особи до відповідальності.
По-третє, використання власних мобільних телефонів поліцейськими суперечить вимогам службової дисципліни та загальним принципам здійснення службової діяльності, оскільки відеоматеріали, отримані на приватний пристрій, фактично опиняються поза офіційним документообігом та контролем з боку органів Національної поліції. Це створює потенційні загрози витоку персональних даних, неправомірного використання інформації або її втрати.
3 огляду на зазначене, будь-які матеріали, зафіксовані на власний мобільний телефон поліцейського, не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення. Усі дії щодо фіксації події повинні проводитися виключно з використанням офіційних технічних приладів, передбачених нормативними документами, що підтверджують законність», об?єктивність та неупередженість отриманої інформації.
Таким чином, дотримання встановленого порядку використання технічних засобів є обов?язковою умовою забезпечення законності під час документування правопорушень, а відстуш від цих вимог, зокрема шляхом застосування власного мобільного телефону, є неприпустимим і може поставити під сумнів правомірність усієї процедури притягнення до відповідальності.
Більш того, звертає увагу суду на обставини, які підтверджуються офіційною відповіддю, отриманою на адвокатський запит. Із зазначеної відповіді вбачається, що співробітник поліції - інспектор Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, старший лейтенант поліції Костюк Ярослав Олександрович - під час несення служби 27.05.2025 року не отримував у встановленому порядку газоаналізатор для вимірювання вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Drager Alcotest.
Цей факт має істотне значення для належної оцінки доказів у справі, оскільки саме наявність у поліцейського відповідного спеціального технічного засобу є обов?язковою умовою для здійснення запропонованого ним огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки. Відсутність підтвердження видачі приладу ставить під сумнів реальну можливість проведення будь-якого огляду в порядку, визначеному чинним законодавством.
Таким чином, залишається незрозумілим, яким саме чином інспектор Костюк Я.О. міг запропонувати ОСОБА_1 проходження огляду на стан сп?яніння на місці, якщо відповідного сертифікованого та зареєстрованого технічного засобу у нього фактично не було. Це свідчить про недотримання передбачених законом процедур та ставить під сумнів достовірність і допустимість будь-яких тверджень поліцейського щодо нібито здійсненої пропозиції чи проведення такого огляду.
З огляду на викладене, дану обставину необхідно врахувати суду під час оцінки доказів, оскільки вона прямо впливає на можливість визнання дій поліцейського законними та такими, що відповідають вимогам статей 266 КУпАП та 266-1 КУпАП, а також іншим нормативним актам, що регулюють порядок проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, суд доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Згідно з ч. 1 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, є зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного сп'яніння, як і відмова такої особи від проходження огляду на стан сп'яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп'яніння чи ні.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок).
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що у разі непроходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічних засобів або відмови в його проходженні, водію має бути запропоновано пройти такий огляд в закладах охорони здоров'я. Лише після відмови від проходження огляду у закладах охорони здоров'я можна констатувати наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з порушенням вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, а саме відмови в проходженні огляду на стан сп'яніння повторно протягом року.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі. Цей факт підтверджується складеним протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №343548 від 27.05.2025, направленням на огляд водія до КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня».
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №343548 від 27.05.2025;
- рапортом інспектора ВРПП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції Костюка Я.О. від 27.05.2025;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в графі результати огляду вказано «відмова» та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, яким порушник не скористався, оскільки з направлення вбачається, що огляд не проводився;
- довідкою складеною начальником сектору АП майором поліції Наталією ЗАРЕМБОЮ, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно із відомостями бази ІПНП «Цунамі» протягом поточного року, а саме: 13.8.2024 року, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП (протокол протокл ЕПР1 N?111528 - постановою Білгород-Дністровського міськрайсуду від 9.09.2024 №495/7832/24 - приєднано в порядку ч. 2 ст. 36 КУпАП до ЕПР1 №111538 від 13.08.2024 та накладено штраф 40800 грн, позбавлено права керування тз на 5 рік), аналогічне правопорушення вчинено 27.05.2025 та складено протокол ЕПР 1 №343548 за ч. 2 ст. 130 КУпАП- відповідальність особи за вказате правопорушення настає через повторність вчинення.
- адмінпрактикою та відеозаписом.
Жодних доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності та допустимості вищевказаних матеріалів правопорушником суду не надано.
Що стосується доводів захисника про те, що запис відзнятий не на портативний відеореестратор, а на власний мобільний телефон поліцейського, слід звернути увагу на таке.
Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.
Те, що відеозапис здійснений на власний мобільний телефон працівників поліції, не свідчить про недопустимість вказаного запису як доказу.
В свою чергу, використання працівниками поліції власної техніки для фіксування правопорушення не заборонено Законом України "Про Національну поліцію" та нормами КУпАП.
Також вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.
Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання доказів недопустимими, не убачається.
Щодо твердження захисника про те, що старший лейтенант поліції Костюк Ярослав Олександрович - під час несення служби 27.05.2025 не отримував у встановленому порядку газоаналізатор для вимірювання вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Drager Alcotest, то суд відхиляє такі, оскільки протокол відносно ОСОБА_1 складено за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції повторно протягом року.
Повторність вчинення підтверджується довідкою складеною начальником сектору АП майором поліції Наталією ЗАРЕМБОЮ, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно із відомостями бази ІПНП «Цунамі» протягом поточного року, а саме: 13.8.2024 року, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП (протокол протокл ЕПР1 №111528 - постановою Білгород-Дністровського міськрайсуду від 9.09.2024 №495/7832/24 - приєднано в порядку ч. 2 ст. 36 КУпАП до ЕПР1 №111538 від 13.08.2024 та накладено штраф 40800 грн, позбавлено права керування тз на 5 рік), аналогічне правопорушення вчинено 27.05.2025 та складено протокол ЕПР 1 №343548 за ч. 2 ст. 130 КУпАП- відповідальність особи за вказате правопорушення настає через повторність вчинення.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.
Відтак, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий та сімейний стан, суддя приходить до висновку про доцільність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
При призначенні стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами суд враховує дані про наявність у ОСОБА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення.
Положеннями ст.40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п.5 ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір в розмірі 665,60 гривень.
Керуючись ст.ст.33,34,36,40-1,126,130,283-285 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення за ст. 130 ч. 2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.
Згідно з ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідно з ст. 308 КУпАП - у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ірина БРАТКІВ