Єдиний унікальний номер 728/1172/26
Номер провадження 2/728/705/26
21 травня 2026 року суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Лобода Н.В., вирішуючи питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Палігіна Олександра Петровича про звільнення майна з-під арешту,-
21.05.2026 до Бахмацького районного суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця Палігіна О.П. про звільнення майна з-під арешту.
Позов мотивований тим, що у межах виконавчого провадження №81018953 був накладений арешт на банківський рахунок та автомобіль ВАЗ номерний знак НОМЕР_1 , який Позивачка просить скасувати та зобов'язати Відповідача направити постанову про зняття арешту до банку, оскільки банківський рахунок використовується виключно для отримання соціальних виплат/допомоги, а арешт єдиного засобу пересування фактично обмежує Позивачку у можливості належно утримувати дітей.
У підтвердження вимог позову, до позовної заяви додано копії двох постанов приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. у виконавчому провадженні №81018953 від 15.05.2026 про арешт коштів боржника та від 19.05.2026 про арешт майна боржника.
Виходячи з вищевказаних постанов, арешт на майно Позивачки накладений у виконавчому провадженні №81018953 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Бахмацьким районним судом Чернігівської області 24.04.2026 у справі №728/169/26 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за договором про надання кредиту.
З інформації, яка наявна у автоматизованій системі виконавчого провадження, вбачається, що станом на 21.05.2026 виконавче провадження №№81018953 від 15.05.2026, боржником у якому є ОСОБА_1 , а стягувачем - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є відкритим.
Отже, виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, Позивачка є стороною відкритого виконавчого провадження та має статус боржника. Підставою накладення арешту на майно Позивачки, який вона просить скасувати, є відповідні постанови приватного виконавця.
Так, у постанові Верховного Суду від 11.03.2024 у справі №932/6245/22 викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII (Закон України «Про виконавче провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону№1404-VIII, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Отже, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 17.02.2025 у справі № 295/6687/24, провадження № 61-16253св24.
Оскільки ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт на належне їй майно, тому у даному випадку звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту не відповідатиме вимогам цивільного процесуального закону, оскільки законодавством України передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій приватного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відтак, дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки питання про зняття арешту з майна у даних правовідносинах повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищевикладене, підстави для відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Палігіна О.П. про звільнення майна з-під арешту, відсутні, що не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до суду у порядку та спосіб, визначений цивільним правовим законодавством.
Керуючись п.1 ч.1 ст.186, ст.477 ЦПК України, суддя,-
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Палігіна Олександра Петровича про звільнення майна з-під арешту - відмовити.
Роз'яснити позивачці, що вона має право звернутися до суду у порядку та спосіб, передбачені розділом VII ЦПК України.
Ухвалу разом з матеріалами доданими до позовної заяви надіслати позивачці не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений, в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода