Справа 688/809/26
№ 2/688/982/26
Рішення
Іменем України
21 травня 2026 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Березюк Н.П.,
секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності,
встановив:
Стислий виклад позицій позивача та відповідача
25.02.2026 позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила здійснити поділ житлового будинку АДРЕСА_1 та виділити їй у власність належні їй 4/10 частини житлового будинку з належними господарськими будівлями. Інші 6/10 частин будинковолодіння просила виділити у власність ОСОБА_3 , припинивши їх право спільної часткової власності. Стягнути з неї на користь відповідача грошову компенсацію за відхилення від вартості ідеальних часток співвласників в розмірі 20944 грн.
Позов мотивований тим, що будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 124,8 кв.м., житловою 80 кв.м., складається з двох відокремлених груп приміщень, які мають незалежні один від одного два входи та можуть використовуватись як самостійні об'єкти. Вона є власником 4/10 (2/5) частин у праві спільної часткової власності на підставі договору дарування від 31.07.2013. Власником іншої частини будинковолодіння (6/10 або 3/5 частин) є відповідач ОСОБА_3 на підставі двох договорів дарування від 01.07.1999 та 04.09.2003. Між нимисклався фактичний порядок користування майном, який передбачає, що у її користуванні перебуває відокремлена група приміщень №2, загальною площею 61,8 кв.м., житловою - 38,7 кв.м. та складається з двох коридорів, кухні та трьох кімнат. У користуванні ОСОБА_3 перебуває група приміщень під №1, загальною площею 63,0кв.м., житловою - 41,3 кв.м. та складається з двох коридорів, кладової, кухні та чотирьох кімнат. Відповідно до висновку експерта №06-169/24 від 11.08.2024 експерт запропонував один варіант поділу житлового будинку та господарських будівель із виплатою для відповідача грошової компенсації за зменшення ідеальної частки в сумі 20944 грн. За наведених обставин, просить здійснити поділ будинковолодіння за в визначеним експертом варіантом поділу, виділивши їй у власність 4/10 частини житлового будинку з належними господарськими будівлями, загальною площею 61,8 кв.м., яка складається: 2-1 - коридор площею 6,3 кв.м., 2-2 - кухня площею 10,0кв.м., 2-3 - кімната площею 21,3 кв.м, 2-4 - кімната площею 9,8 кв.м., 2-5 - кімната площею 7,6 кв.м., 2-І - коридор площею 6,8 кв.м., літня кухню Б, сарай З, сарай Г. Відповідачу ОСОБА_3 виділити у власність 6/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 63,0 кв.м., яка складається: 1-1 коридор площею 7,2 кв.м, 1-2 - кладоваплощею 3,9 кв.м., 1-3 - кімната площею 7,2 кв.м., 1-4 - кімната площею 15,2 кв.м., 1-5 коридор площею 3,3 кв.м., 1-6 - кімната площею 11,1 кв.м., 1-7 - кімната площею 7,8 кв.м., 1-8 - кухня площею 7,3 кв.м., літня кухня В та припинити право спільної часткової власності її та ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_1 , стягнувши з неї на користь відповідача грошову компенсацію за відхилення від вартості ідеальних часток співвласників в розмірі 20944 грн. Також просить стягнути з відповідача на її користь судовий збір в сумі 1347,20 грн, витрати за проведення експертизи в сумі 13000 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн, витрати за виготовлення довідки про право власності на нерухоме майно в сумі 660 грн, а всього 22007 грн.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, з підстав викладених у позові, просили його задовольнити. Також просили стягнути судові витрати в справі, посилаючись на безпідставність тверджень відповідача про те, що такі витрати не підлягають відшкодуванню. Зазначили, що відповідач проживає за межами України, понад два роки тому, з ним велися перемовини про проведення поділу будинку в натурі, однак з того часу відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди чи укладення договору про поділ будинку у нотаріальній конторі, в т.ч. не надав своїй матері довіреності на представництво його інтересів, а тому його твердження у відзиві на позов є голослівними. Проте, укладення мирової угоди, чи укладення нотаріального договору про поділ будинку в натурі не привело б до зменшення матеріальних витрат сторін, оскільки позивачка понесла такі витрати до звернення в суд з позовом, а послуги нотаріуса також є платними. Щодо витрат на правову допомогу, то їх вартість не є завищеною, відповідач не навів доказів протилежного. Крім того, рішення суду про поділ будинку в натурі відповідатиме також законним інтересам відповідача.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, у відзиві на позов просив справу розглянути у його відсутності та вказав, що визнає позовні вимоги в частині поділу житлового будинку АДРЕСА_1 та виділу у власність відповідних часток йому та позивачці з припиненням права спільної часткової власності, оскільки фактичний поділ будинку на два будівельно-технічно ізольовані одне від одного домогосподарства відбувся понад 20 років тому, тому він не ніколи не заперечував проти його юридичного закріплення. Проте позивач ОСОБА_1 ніколи не зверталась з цього приводу ні до нього, ні до його близьких родичів. Зазначив, що квартири у будинку ізольовані, мають окремі входи, паркан, що відмежовує земельні ділянки, які використовуються як присадибні ділянки для експлуатації та обслуговування житлових будівель. Також кожен із фактичних співвласників має оформлені відокремлені абонентські рахунки та лічильники споживачів житлово-комунальних послуг. Через те, що частка позивачки за рахунок перепланування і розбору печі збільшилась і він не претендує на такі збільшення, не заперечує проти присудження на його користь відповідної компенсації, визначеної у висновку експерта. Однак, він заперечує проти стягнення з нього судових витрат, оскільки підготовче засідання було закрите без його належного повідомлення та участі, що позбавило його можливості надати пояснення та заявити про визнання позову на цій стадії, а також самому запропонувати укласти мирову угоду про примирення, тому просить при розподілі судових витрат застосувати ч.9 ст. 141 ЦПК України. У справі відсутні докази, що він відмовляв позивачці у поділі майна чи порушив її законні права, свободи та інтереси, жодних претензій чи пропозицій про поділ від позивачки не надходило. Позивачці було відомо про його перебування за кордоном через спілкування з його матір'ю, яка проживає у спірному будинку, проте вона не повідомила суду його засоби зв'язку, що призвело до розгляду справи у його відсутності на стадії підготовчого провадження. Вважає витрати на експертизу та адвоката недоцільними, оскільки за умови досудового звернення всі ці питання могли бути вирішені в нотаріальному порядку без залучення суду. Крім того, вказав, що квитанція до прибуткового касового ордеру не містить вказівок отримувача коштів (адвоката), печатки чи розшифрування підпису адвоката, реквізитів, за якими можна було б ідентифікувати платіж. Експертиза проведена 2 роки тому, при відсутності спору, до експертизи не додано фінансово-бухгалтерських документів, які б підтверджували вартість експертизи, зокрема фіскальний чек, оскільки квитанція до прибуткового касового ордеру №21 від 11.08.2024 не є таким доказом. Фіскальний чек, датований 03.02.2026 від КП «Шепетівське БТІ» не має реквізитів, які б свідчили про те хто здійснив оплату та за яку саме довідку про право власності на нерухоме майно. При цьому, в матеріалах справи відсутня довідка, яка була б видана вказаним підприємством, натомість міститься лист-відповідь №73 від 30.01.2026 на адвокатський запит. При цьому в матеріалах справи є інформаційна довідка №461298863, видана 22.01.2026 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Колесник А.В., що є іншою установою, ніж КП «Шепетівське БТІ». Враховуючи визнання позову та відсутність доказів та факту намагання вирішити питання у досудовому порядку, просить на підставі ч.9 ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
25.02.2026 позивач звернулась до суду з цим позовом.
26.02.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.03.2026.
25.03.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 04.05.2026, яке відкладене на 21.05.2026 за клопотанням відповідача.
18.05.2026 відповідач подав відзив на позов з додатками.
21.05.2026 суд постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних доказів, без оформлення окремого документа, та перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Між сторонами виникли правовідносини з приводу припинення права спільної часткової власності, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Суд встановив, що позивачці ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини будинку, посвідченого 31.07.2013 державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О.А., належить 2/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7295155 від 31.07.2013 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №461298863 від 22.01.2026.
Власником іншої частини будинколодіння, а саме 6/10 його частин, є відповідач ОСОБА_3 на підставі договору дарування частини жилого будинку від 01.07.1999 та договору дарування частини жилого будинку від 04.09.2003, посвідчених нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А.М.
Згідно відомостей технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який виготовлений 21.06.2024, будинковолодіння складається з одноповерхового житлового будинку, визначеного на плані літерою А-1 з прибудовою а, загальною площею 124,8 кв.м., літньої кухні Б, літньої кухні В, сараю Г, сараю З. Житловий будинок поділений на дві частини, перша частина має загальну площу 63,0 кв.м. та складається з коридорів площами 7,2 кв.м. та 3,3 кв.м., кладової площею 3,9 кв.м, чотирьох кімнат площами 7,2 кв.м., 15,2 кв.м., 11,1 кв.м., 7,8 кв.м., кухні площею 7,3 кв.м. Друга частина будинку має загальну площу 61,8 кв.м. та складається з коридорів площами 6,3 кв.м., 6,8 кв.м., кухні площею 10,0 кв.м., трьох кімнат площами 21,3 кв.м., 9,8 кв.м., 7,6 кв.м.
Згідно висновку експерта №06-169/24 від11.08.2024, складеного в результаті проведення інженерно-технічної експертизи за клопотанням ОСОБА_1 судовий експерт встановив, що ринкова вартість житлового будинку та господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на час проведення експертизи складає 132264 грн. Експерт запропонував варіант поділу житлового будинку на дві незалежні з окремими виходами частини, які знаходяться у фактичному користуванні співвласників, при якому ОСОБА_3 необхідно виділити в натурі частину будинку АДРЕСА_2 , житловою площею 63,0 кв.м., ринкова вартість яких становить 58414 грн, що складає 44/100 частин ринкової вартості будівель будинковолодіння, а ОСОБА_1 виділити частину №2 житлового будинку площею 61,8 кв.м., ринкова вартість яких становить 73850 грн, що складає 56/100 частин ринкової вартості будівель будинковолодіння. За відступ реальних часток співвласників в ринковій вартості будівель досліджуваного будинковолодіння від ідеальних часток по запропонованому експертом варіанту поділу, необхідно призначити грошову компенсацію ОСОБА_3 за зменшення ідеальної частки в розмірі 209444 грн, яку повинна сплатити ОСОБА_1 .
При обстеженні встановлено, що загальна площа житлового будинку, яка вказана у договорі дарування від 31.07.2013 та витягу з Державного реєстру №7295155 від 31.07.2013 зазначена 122,0 кв.м., а в витягу з реєстру прав власності №22594651 від 29.04.2009 зазначена 125,9 кв.м., була змінена в процесі експлуатації будівель при проведенні поточних ремонтів (розбиранні печей опалення, зміни товщини перегородок), тому загальна площа складає 124,8 кв.м., яка зазначена в технічному паспорті від 21.06.2024 і відповідає дійсності.
Отже, по факту житловий будинок має два окремі входи в окремі житлові приміщення, одне з яких належить ОСОБА_1 - 4/10 частин будинку, друге - ОСОБА_3 , а саме6/10 частин будинку.
Станом на 01.01.2013 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не приватизована, державний акт на право власності на вказану земельну ділянку не видавався, що підтверджується інформацією управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області за вих. №128/281-26 від 27.01.2026.
Позивачка не може без згоди іншого співвласника вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.
Норми права, які застосував суд
Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Інститут права спільної власності характеризується множинністю суб'єктів та єдністю об'єкта. Він оформлює відносини з приводу приналежності майна (речі) одночасно кільком особам - суб'єктам відносин власності (співвласникам). Причому відносини спільної власності можуть виникати між будь-якими суб'єктами права власності - фізичними, юридичними особами, державою, територіальними громадами тощо. Суб'єкти права спільної власності, як і будь-який власник, на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном, але правомочності володіння, користування і розпорядження даним майном вони здійснюють сумісно.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками, за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право спільної часткової власності виникає на майно, що належить одночасно двом, або більше особам, із визначенням часток кожного із співвласників.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (один будинок - два співвласники); єдність об'єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Оцінка суду
Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд встановив, що сторони є співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності.
Спірне будинковолодіння належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв'язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється, а кожен із сторін стає єдиним власником виділеної йому частки.
Ураховуючи те, що після поділу майна та виділу позивачу частки зі спільного нерухомого майна в натурі, право спільної власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від площі іншого (інших) співвласників, тобто має складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України.
Згідно з п. 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції № 55 щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року - поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Таким чином, при виділі у власність позивачці частини спірного житлового будинку суд зазначає у судовому рішенні, яка частка виділяється відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об'єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача. Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 08 березня 2023 року (справа № 559/1923/17, провадження № 61-5181св22).
Суд встановив, що існує технічна можливість поділу в натурі будинковолодіння, відповідно до часток, які належать сторонам, так, щоб це найбільше відповідало ідеальним часткам співвласників, що узгоджується з позицією ВС КЦС (справа №712/1852/19 від 15 лютого 2023 року). Така технічна можливість поділу спірного будинковолодіння підтверджується висновком експерта.
Суд зазначає, що висновок експерта є належним доказом. Відповідач не заперечував висновків експерта за результатами проведених досліджень, навпаки, погодився з розміром компенсації, що підлягає стягненню на його користь, власних висновків експерта чи спеціалістів суду не надав, клопотань про призначення експертизи не заявляв. Лише не погодився з розміром витрат понесених позивачкою на проведення експертизи.
Суд встановив, що договір про поділ цього майна, в порядку передбаченому ч.3 ст. 367 ЦК України не укладався, житловий будинок складається з двох окремих житлових приміщень, які ізольовані та мають окремі входи, тому вимоги позивачки про поділ майна в натурі підлягають задоволенню.
При цьому, суд враховує, що інтереси сторін таким поділом будинку не будуть порушені, оскільки відповідно до висновку експерта, існує один варіант поділу будинку в натурі, який відповідає фактичному користуванню співвласників.
Розподіл судових витрат.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Як встановлено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в розмірі 1347,20 грн, понесла витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн, витрати, пов'язані з отриманням (виготовленням) довідки про наявність нерухомого майна в розмірі 660 грн, витрати на проведення експертизи в розмірі 13000 грн, що підтверджується належними доказами.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в сумі 673,60 грн (1347,20 грн:100%х50%). Решта судового збору в сумі 673,60 грн підлягає стягненню з відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких позивачем підтверджено витягом з договору про надання правничої допомоги №23/01/26 від 23.01.2026, додатковою угодою №1 від 23.01.2026 до договору про надання правничої допомоги №23/01/26 від 23.01.2026, актом надання правничої допомоги №1 від 20.02.2026, квитанцією до прибуткового касового ордера №23/01/26 від 23.01.2026, суд виходить з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в цій справі в сумі 7000 грн не є завищеним та не співмірним з складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
А тому понесені позивачкою витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн підлягають стягненню з відповідача.
Також відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову. Розмір витрат позивача на оплату робіт експерта за проведення експертизи становить 13000 грн
Отже, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню 20673,60 грн судових витрат, що складаються з судового збору в сумі 673,60 грн, витрат на проведення експертизи в сумі 13000 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Витрати, понесені позивачкою за виготовлення довідки про право власності на нерухоме майно, відшкодуванню не підлягають, оскільки такі не пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 140 ЦПК України, витрати, пов'язані з отриманням (виготовленням) довідки про наявність нерухомого майна у сторін, не є витратами, пов'язаними з витребуванням доказів, оскільки відповідна вимога суду відсутня. Отримання такої довідки не є також іншою дією, необхідною для розгляду справи.
Відтак, витрати позивача в сумі 660 грн, понесені у зв'язку з отриманням довідки про право власності на нерухоме майно, не входять до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Доводи відповідача про те, що судові витрати понесені позивачкою є недоцільними, оскільки він не відмовляв позивачці у поділі майна та не порушив її законних прав, жодних претензій чи пропозицій про поділ від позивачки не надходило і за умови досудового звернення питання поділу могли бути вирішені в нотаріальному порядку без залучення суду не впливають на висновки суду про необхідність розподілу судових витрат між сторонами в порядку визначеному ст. 141 ЦПК України.
Так, позивачка має право на виділ її частки з права спільної часткової власності, чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання спору про поділ майна між співвласниками, суд не встановив в діях позивачки ознак недобросовісності внаслідок її звернення до суду з цим позовом. Окрім того, відповідач, дізнавшись про наявність у провадженні суду справи за позовом позивачки до нього про поділ житлового будинку, не звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи та надання можливості врегулювати спір, шляхом укладення мирової угоди, що можливе на будь-якій стадії цивільного процесу до переходу суду до стадії постановлення судового рішення. Також відповідач, проживаючи за межами України, не вжив заходів для надання відповідної довіреності іншій особі на представництво його інтересів з можливістю укладання договору про поділ житлового будинку в порядку передбаченому ч.3 ст. 367 ЦК України.
Суд також не приймає інші доводи відповідача щодо розміру судових витрат, понесених позивачкою, оскільки такі не впливають на висновки суду щодо їх розподілу.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.328, 356, 358, 367 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності задовольнити.
Поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності, на окремі об'єкти нерухомого майна, виділивши у власність:
ОСОБА_1 в натурі 4/10 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 61,8 кв.м., а саме: частину житлового будинку А-1, що складається з 2-1 - коридору площею 6,3 кв.м., 2-2 - кухні площею 10,0 кв.м., 2-3 - кімнати площею 21,3 кв.м, 2-4 - кімнати площею 9,8 кв.м., 2-5 - кімнати площею 7,6 кв.м., 2-І - коридору площею 6,8 кв.м. та літню кухню Б, сарай З, сарай Г;
ОСОБА_3 в натурі 6/10 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 63,0 кв.м., а саме: частину житлового будинку А-1, що складається з 1-1 коридору площею 7,2 кв.м, 1-2 - кладової площею 3,9 кв.м., 1-3 - кімнати площею 7,2 кв.м., 1-4 - кімнати площею 15,2 кв.м., 1-5 коридору площею 3,3 кв.м., 1-6 - кімнати площею 11,1 кв.м., 1-7 - кімнати площею 7,8 кв.м., 1-8 - кухні площею 7,3 кв.м., та літню кухню В.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від вартості ідеальних часток співвласників в розмірі 20944 (двадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн.
Повернути позивачу ОСОБА_1 із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову на рахунок Казначейства України (отримувач ГУК у Хмельницькій області/Шепетів.мтг/22030101, р/р UA688999980313101206000022777, код ЄДРПОУ 37971775) у АТ КБ «ПриватБанк» згідно квитанції №1.542151419.1 від 21.02.2026 в сумі 673 (шістсот сімдесят три) грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20673 (двадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн 60 коп судових витрат, що складаються з судового збору в сумі 673,60 грн, витрат на проведення експертизи в сумі 13000 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК