Провадження №3/447/489/26
Справа №447/1037/26
20.05.2026 місто Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Джус Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВПД №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, безробітної, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
без участі особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , будучи матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.03.2026 близько 16:26 за місцем проживання ухилилася від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст.150 Сімейного кодексу України, ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», а саме: перебувала в стані алкогольного сп'яніння, не створила належних умов для проживання сина, відсутні запаси харчування, не займається вихованням сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток.
Таким чином ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.184 КУпАП.
ОСОБА_1 в жодне з призначених судових засідань, а саме 28.04.2026 та 20.05.2026, не з'явилася, причин неявки не повідомила, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась шляхом направлення судової повістки на адресу її місця проживання, що вказана в протоколі. Згідно відстеження поштового відправлення R067171893647, яким суд направляв ОСОБА_1 судову повістку, остання не отримала її, та таке повертається на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також ОСОБА_1 було додатково повідомлено про дату та час судового засідання, шляхом шляхом направлення судової повістки у формі SMS-повідомлення на мобільний номер телефону особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, які були отримані нею.
Окрім цього, у протоколі про адміністративне правопорушення від 17.03.2026, який підписаний ОСОБА_1 , зазначено, що справа буде розглядатися у Миколаївському районному суді.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У ст.268 КУпАП закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.184 цього Кодексу, не належать до переліку справ, при розгляді яких є обов'язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом з достатньою мірою вжито всіх заходів для надання можливості ОСОБА_1 надати свої аргументи під час слухання справи у суді, а її неявка на переконання суду є обраним способом захисту спрямованого на уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності. А тому завершення розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 жодним чином не призведе до порушення її процесуальних прав.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозаписучих засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
На підставі ст.252 КУпАП, оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Диспозиція ч.2 ст.184 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, які зазначені в ч.1 цієї статті, які вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Обов'язки щодо забезпечення батьками необхідних умов життя навчання та виховання неповнолітніх дітей закріплені в ст.150 Сімейного Кодексу України, а саме відповідно до цього закону батьки зобов'язані 1) виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, 2) піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , 3) забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя , 4) поважати дитину.
У свою чергу в ч.4 ст.155 Сімейного Кодексу України закріплено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненому, підтверджується:
-протоколом про адміністративне правопорушення від 17.03.2026 року серії ВБА №211621, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , будучи матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.03.2026 близько 16:26 за місцем проживання ухилилася від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст.150 Сімейного кодексу України, ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», а саме: перебувала в стані алкогольного сп'яніння, не створила належних умов для проживання сина, відсутні запаси харчування, не займається вихованням сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП.
-копією постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 02.06.2025 року провадження №3/447/642/25, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.;
- витягом з адмінпрактики на особу ОСОБА_1 , 13.06.1975, відповідно до якого ОСОБА_1 притягалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП та ч.2 ст. 184 КУпАП;
- письмовими поясненням ОСОБА_1 від 17.03.2026 року, в яких вона підтвердила, що 17.03.2026 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, так як зі співмешканцем розпивали алкогольні напої, та те, що у будинку присутній задушливий тютюновий запах;
- фотосвітлинами від 17.03.2026, які засвідчують неналежні умови для проживання та виховання дітей;
- СД-диском, який містить запис події від 17.03.2026, з якого вбачається, що на час інспектування майором поліції Рошко О.В. за місцем проживання громадянинки ОСОБА_1 , у домі перебувала ОСОБА_1 та її співмешканець. ОСОБА_3 виявила неприємний запах тютюнового диму. На питання, де знаходиться зараз її неповнолітній син ОСОБА_1 чітко відповісти не змогла. Також ОСОБА_1 вказала, про те, що зі співмешканцем вживали алкоголь. Надалі було проведено огляд кімнат будинку, зокрема, кімнати сина ОСОБА_2 , кухні. Як виявилось, у гр. ОСОБА_1 не було запасів харчування.
- копією паспорта № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ;
- копією повторного свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому його матір'ю записано ОСОБА_1 ;
Також в матеріалах справи міститься рапорт інспектора СЮП ВП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області лейтинанта поліції Уляни Змроць.
Суддя вважає, що вказаний рапорт за своїм правовим змістом не є доказом, проте є документом, якими поліцейський інформує керівництво про обставини події, законність та обґрунтованість дій поліцейських під час виявлення водія з ознаками алкогольного сп'яніння. Вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.
Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суддя приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч.2 ст.184 КУпАП, оскільки вона повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення ухилилася від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання своїх дітей.
З урахуванням викладеного суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення, яке б вiдповiдало вчиненому нею правопорушенню та її особі, в межах санкції ч. 2 ст.184 КУпАП.
Санкція ч.2 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення правопорушення шляхом накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При таких обставинах, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого адміністративного правопорушення, ставлення винної до вчиненого правопорушення, наявність на утриманні особи, що притягається до адміністративної відповідальності, неповнолітньої дитини, суд вважає, що для попередження вчинення аналогічних правопорушень в майбутньому на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення; розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Тому з ОСОБА_1 слід стягнути судовій збір у розмірі 665,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.283,284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 665,60 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, та витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд.
Суддя Роман ДЖУС