12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 703/4629/23
провадження № 51-4559 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки с. Попружне Ставищанського району
Київської області, яка проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
виправданої у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), та засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області вироком від 03 вересня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року, ОСОБА_7 :
- визнав невинуватою та виправдав у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, у зв'язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинено нею;
- засудив за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- на підставі ст. 75 КК звільнив від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76КК.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
У невстановлені час, місці, спосіб та з невстановленою метою ОСОБА_7 умисно, без передбаченого законом дозволу, придбала зброю та набої, які належать до боєприпасів, та які незаконно зберігала за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2 до часу їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення слідчих дій:
- однозарядний сигнальний пістолет моделі «wz.1944» (конструкції Шпагіна) № НОМЕР_1 калібру 26 мм промислового виробництва (Польща), який, за умови спільного використання із вилученими в обвинуваченої двома саморобними вкладними стволами, належить до короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї; придатний для стрільби патронами 16 та 12 калібру;
- сім мисливських патронів до гладкоствольної мисливської зброї 12 калібру, які споряджені саморобним способом шротом (4), картеччю (2), кулею (1);
- два мисливських патрона до гладкоствольної мисливської зброї 16 калібру, які споряджені картеччю, саморобним способом;
- один патрон до гладкоствольної вогнепальної зброї, виготовлений саморобним способом по типу мисливського рушничного 16 калібру.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася в тому, що вона 02 квітня 2023 року приблизно о 20:15 перебувала за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2 , де разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 та їх спільними знайомими: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розпивала алкогольні напої.
Під час сварки з ОСОБА_9 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, у ОСОБА_7 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, виник умисел на заподіяння смерті потерпілому.
Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_7 із зазначеного пістолета, спорядивши його патроном 16 калібру, умисно здійснила один постріл у черевну порожнину ОСОБА_9 .
В результаті протиправних дій ОСОБА_9 отримав тяжке тілесне ушкодження - вогнепальне сліпе проникаюче поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів, від якого помер на місці події.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор, не погодившись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженої внаслідок м'якості, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- залишаючи без змін вирок суду першої інстанції, не спростував доводів апеляційної скарги про:
- неповне дослідження судом першої інстанції обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення кримінального провадження й ухвалення законного рішення;
- неспроможність показань свідка ОСОБА_10 ;
- упередженість суду при відображенні показань свідка ОСОБА_11 з огляду на висновки судово-генетичних експертиз;
- не дослідив безпосередньо наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, необґрунтовано відмовивши в задоволенні клопотання прокурора про їх повторне дослідження;
- не допитавши в суді апеляційної інстанції обвинувачену, свідка ОСОБА_10 , передчасно визнав їх показання послідовними та такими, що не містять суперечностей;
- не взяв до уваги того, що необґрунтоване рішення місцевого суду про виправдання ОСОБА_7 за епізодом умисного вбивства ОСОБА_9 (ч. 1 ст. 115 КК) призвело до неправильного застосування вимог закону України про кримінальну відповідальність й у частині призначеного покарання та до уникнення нею справедливого покарання;
- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Приписами ч. 1 ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 263 КК у касаційному порядку не оспорюються.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Прокурор у поданій касаційній скарзі зазначає, зокрема, про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно підтримав висновки суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК та постановив ухвалу з істотним порушенням вимог КПК.
Проте Суд із цими доводами не погоджується з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ст. 284 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положенням ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Суд першої інстанції, дослідивши всі обставини справи, оцінивши кожний доказ за правилами, передбаченими ст. 94 КПК, дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК через те, що наявні докази не підтверджують її причетність до умисного вбивства ОСОБА_9 .
Прокурор, не погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, просив скасувати вирок та ухвалити новий вирок, за яким визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК, призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК - 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 115 КК - 12 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі. Також прокурор в апеляційній скарзі висловив прохання про повторне дослідження під час апеляційного провадження певних доказів.
Черкаський апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, ухвалою від 28 серпня 2025 року залишив вирок стосовно ОСОБА_7 без змін.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи прокурора, зробив ґрунтовний аналіз наявних у матеріалах кримінального провадження доказів та погодився з рішенням суду першої інстанції, дійшовши таких висновків:
- сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_9 , її умислу на протиправне заподіяння смерті іншій людині, що, в свою чергу, вказує на недоведеність у діях ОСОБА_7 як об'єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачувалась, так і суб'єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення, яка характеризується виною у формі умислу з обов'язковою наявністю мотиву;
- наявність ДНК ОСОБА_7 на спусковому гачку зброї має логічне пояснення, оскільки, як встановлено під час судового розгляду, остання незаконно придбала та зберігала зазначену зброю, крім того, під час цих подій неодноразово тримала в руках сигнальний пістолет, демонструвала його свідку ОСОБА_10 , а також здійснила перший постріл, коли ОСОБА_9 намагався відібрати в неї зброю;
- з висновків експертів № СЕ-19/124-23/9179-БД від 21 серпня 2023 року, № КСЕ-19-23/26396-БД, № КСЕ-19-23/26396-БД від 20 липня 2023 року, № СЕ-19/124-23/8210-БД від 31 липня 2023 року не встановлено, на якій саме із металевих трубок (12 чи 16 калібру), наданих на дослідження експертам, було виявлено наявність ДНК ОСОБА_7 ;
- показання свідка ОСОБА_11 про здійснення пострілу в ОСОБА_9 саме ОСОБА_7 є неспроможними, нелогічними та непослідовними, оскільки, з огляду на його показання, надані в судовому засіданні, він не був безпосереднім очевидцем моменту пострілу та вбивства ОСОБА_9 ;
- показання свідка ОСОБА_10 , надані під час проведення слідчого експерименту та судового розгляду, є більш логічними, послідовними і незмінними, так як під час вказаних подій він перебував у тверезому стані, детально пояснював хід та перебіг подій, місце знаходження учасників й очевидців вказаних подій, їх дії, та, будучи приведеним до присяги свідка, впевнено стверджував, що постріл у ОСОБА_9 здійснила не ОСОБА_7 . Сторона обвинувачення зазначені показання не спростувала;
- посилання прокурора на доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_12 є лише його твердженнями, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що відбиралися біологічні зразки в усіх учасників події з метою перевірки на причетність до вказаного злочину та ідентифікації виявлених на зброї зразків ДНК, сторона обвинувачення суду не надала;
- сторона обвинувачення не встановила, де саме зберігалася зброя з моменту вчинення злочину (02 квітня 2023 року) до дня її виявлення та вилучення (04 квітня 2023 року) під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та чи не вчинялися дії з метою знищення, приховування або спотворення наявних на ній слідів;
- призначене ОСОБА_7 покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 263 КК, буде достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень; рішення про застосування до обвинуваченої інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням належним чином мотивовано.
Такі висновки суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, належним чином обґрунтовані та мотивовані.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів та їх безпосередньо не дослідив, то колегія суддів зазначає про таке.
За змістом ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Прокурор обґрунтовував своє клопотання про повторне дослідження доказів відсутністю їх належного аналізу.
Згідно з технічним записом судового засідання від 28 серпня 2025 року суд апеляційної інстанції розглянув це клопотання прокурора, проаналізував його доводи та, з'ясувавши позиції сторін кримінального провадження, не знайшов для його задоволення обґрунтованих підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що всупереч указаним приписам КПК прокурор обумовив своє клопотання виключно незгодою з оцінкою доказів, зробленою місцевим судом.
За таких умов відмова у задоволенні клопотання прокурора не свідчить про порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не порушив вимог щодо безпосередності дослідження доказів. Крім того, прокурор у касаційній скарзі не навів переконливих доводів щодо того, як саме відмова у повторному дослідженні доказів, які були ретельно досліджені судом першої інстанції, вплинула направильністьприйнятого рішення.
Перегляд апеляційної скарги прокурора, доводи якої за змістом є аналогічними доводам його касаційної скарги, здійснювався в суді апеляційної інстанції з дотриманням положень статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 цього Кодексу.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
постановив:
касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3